Нічний переїзд в поїзді виявився просо чудовим. Приємне прохолодне повітря, тішило більше за все, коли ми сиділи закутані у ковдру і спостерігали з вікна за напів-згорілими посушливими рельєфами.
Провідники носять непогану їжу. Навіть можна вибирати між вегетаріанської і ні 🙂
Так отже. Ще з самого раня, пролупивши очі, почали спостерігати урбаністичні пейзажі. Згідно графіку до прибуття на Бомбей Централ залишається ще дві години. Я є фанатиком-навігатором і мапоманом, тому просто не втримався спокуси з’ясувати що є це за місто по дорозі. Поки я з’ясовував ми продовжували рухатися містом і так аж до самого кінця. Це просто сам Мумбай такий здоровезний. Саме місто просто величезне, знаходиться на витягнутому пів-острові, а урбаністичні ландшафти тягнуться далеко далі як 100 км від краю півострова та історичного центру міста – районів Колаба та Форт.
Саме про цю частину йтиметься у даному пості.
Коротка довідка про місто.
Мумбаї (маратхі मुंबई, гінді मुम्बई, англ. Mumbai); до 1995 року — Бомбей (англ. Bombay) — місто на заході Індії, на узбережжі Аравійського моря, столиця штату Махараштра. Місто є другим містом у світі за населенням в офіційних межах, з населенням приблизно 14 млн. мешканців, та центром одної з найбільших агломерацій світу, населення якої станом на станом на 2007 рік складало 19 млн. мешканців.
Мумбаї є комерційним і розважальним центром Індії, що відповідає за 5% ВВП країни[1], та загалом 25% промислового виробництва, 40% морської торгівлі, і 70% від операцій в фінансовому секторі економіки Індії[2]. В Мумбаї розміщені важливі фінансові інститути держави, такі, як Резервний банк Індії, Бомбейська фондова біржа, Національна фондова біржа Індії та корпоративні штаб-квартири багатьох індійських компаній та транснаціональних корпорацій. В місті також знаходиться студії гінді-фільмів, відоміша в світі як Болівуд. В Мумбаї спонукають до розвитку різних можливостей для бізнесу, а також завдяки цьому місцева громада виходить на вищий життєвий рівень, що в свою чергу, робить місто популярним у всій окрузі в багатьох аспектах, суспільних і культурних.
– не хіло, так?
Відразу по прибуттю ми закинули речі в камеру зберігання і пішли в центр шукати проживання. Першочерговий план був зняти квартиру на тиждень-другий, але потім як з’ясувалося – не все так просто. Короткотермінова оренда квартир у місті просто відсутня, а гестхауси не приймають жильців довше як на 7 днів. Ги. Виявляється це все пов’язано з небезпекою терактів, що зачастили в цьому мегаполісі останнім часом.
Як наслідок ми взяли номер в одному із гестхаусів прямо на набережній і, не гаючи часу пішли гуляти містом.
Це ворота в Індію, що першими вітали новоприбулих мандрівників з Заходу в цю країну.
готель Тадж-Махал, до якого була прикута увага всієї світової громадськості, коли кілька років тому терористи захопили будівлю на три дні. В результаті штурму загинуло більше 170 чоловік. Пам’ятаєте?
Мабуть лише у двох містах в світі таксі настільки сильно внедрилися в життя міста, що є однією з візитних карток відомих мегаполісів. Це звичайно Нью-Йорк і як бачите Мумбай )
Тут просто всюди чути відлуння Вікторіанської епохи
Місто пронизане духом імперіалізму та величчю імперії, в якій ніколи не заходить сонце.
Нам пощастило, що це була неділя і невеличкий рух на дорогах зовсім не заважав насолоджуватися побаченим.
Це зовсім не та Індія, що у Делі чи інших регіонах країни. Такого просто більше ніде нема. На те він і є Мумбай.
На мить я задумався: “Що б..ь 3 місяці я робив у Делі?”
фото – Національний Музей
Я багато разів був у Лондоні і тут відчув, наче повернувся. Єдина різниця – це кліматичний пояс 🙂
фото – вежа університету та апеляційний суд.
В місті багато ось таких просторих зелений газонів, от тільки міліція не пускає людей на них. хе-хе
Мумбай – це місто контрастів. Тут все гармонійно поєднується : старе співіснує з новим, бідне не заважає багатому, цілий міський механізм, що бурлить, але ніколи не закипає.
Це найдинамічніше сучасне місто країни. Тут все менше і менше видно сарі на вулицях, а спіднички коротшають і коротшають.
Перлиною архітектури міста є Chhatrapati Shivaji Terminus. Це найзагруженіший залізничний вузол у всій Азії.
Ось так роззявивши рота, ми кілька днів проходили вулицями центрального Мумбаю і я повністю зрозумів чому для кожного індуса є мрією жити тут. Сюди їдуть люди з цілого суб-континенту. Тут шукають роботу, славу чи кохання. Для кожного Мумбай – це окрема заповітна мрія.
Але це лише одна сторона цього багатогранного мегаполісу…
