Marta posted:
Якщо ви коли небудь потрапите у провінцію Крабі, Таїланд, вам обов’язково порадять побувати на знаменитому острові Phi-Phi. І це буде дуже хорошою порадою, але ні в якому разі не пропустіть ще одну перлину найкрасивішої в Тайланді провінції – півострів Райлей.
Добратися до нього можна лише по воді. Як бачите на карті, всі підходи до золотих пляжів перекриті стрімкими височезними скелями, за якими ми живемо у Ао-Нангу.
Це казкове місце оповите легендами, і перед тим як описувати його принади, я вам розкажу одну з таких легенд. Давним-давно, під час страшенного шторму, у морі коло півострову Райлей загинула індійська принцеса Прананг. ЇЇ страждаюча душа оселилася в одній з урвистих скель і живе там до сих пір. Місцеві щиро вірять, що задобривши дух принцеси, вона подарує багатий улов риби. Тому моряки, незалежно від віросповідання (мусульмани чи буддисти), поклоняються духу скелі, приносячи їй у дар квіти та фалічного вигляду статуетки, зазвичай виконані з дерева. Ось така от небувалиця, чи бувалиця, але місцина екзотична, цей пляж.
Тут знаходяться одні з наймальовничіших пляжів які я бачила. Над яскраво зеленого кольору водою нависають тисячолітні скелі, що поросли джунглями. Вода виточила у них печери, а зі склепінь ростуть сталактити.
Це справдня Мекка для любителів активного відпочинку
По-перше сюди ще треба добратися 🙂
Також це дуже популярне і відоме у всьому світі місце для скелелазання. Ми зустріли велику групу відчайдіхів, які весь день висіли на скелях.
Дехто навіть почувається, як у цирку. От тільки висота купола не обмежує 🙂
Зацініть масштаби, порівнюючи з першою фотографією у цьому пості 😉
Також, але вже не для таких сміливців, прокладена (мабуть проливними дощами) стежка у джунглі на майданчик огляду. Добратися туди досить важко, потрібно дертися через коріння, йти по слизькій глині і робити це по майже вертикальному схилі. Ми здійснювали цей маршрут відразу після дощу, тому було весело.
А ось і вигляд на півострів з в’юпоінту.
Особливість, яку я зауважила на цьому півострові – це разюча відмінність між його пляжами. На трьох пляжах, на яких ми побували, різного кольору вода, пісок ну і звичайно ж інтенсивність хвиль та приливу.
На самій горі є ще одна стежка, яка веде до прихованої в джунглях лагуни. По дорозі нею ми забрели в частину лісу, яка вразила нас своєю величчю. Могутні дерева з лапатими листями закривали сонце, було таке враження, що вечоріє. Постійно чулося шурхотіння та звуки падаючих маленьких фруктів звідкись згори.
Дорога попереду вела нас до прірви, з якої чулися голоси. Брудні і спітнілі туристи повідомили нам, що спуск до лагуни страшенно розмило дощем, тому нам довелося звернути із запланованого маршруту.
Над прірвою
В результаті бурого кольору глина поприлипала до нашого одягу і шкіри, а велика вологість «дихаючого» лісу постійно підтримувала нас стабільно мокрими. Якраз тов момент до нас приєднався Устин, класний фотограф зі Львова.
А ще тут просто мега місця для каякінгу, що є мабуть найпопулярнішою місцевою атракцією. Завжди хотілося ось так розсікати по воді між нереальними скелями.
Одним словом, казка. Тільки їхати туди я б радила з самого ранку так, як в обідній час там надзвичайно багато туристів. Всі вони шумлять, світять своїми червоними дупцями і псують композицію для фотографій.
Я б хотіла ще раз повернутися у це місце. Воно мене зачарувало.
