Пуерто Ескондідо або яким є рай на землі, а також скільки коштує вхідний квиток

Згідно загальнопрйинятого стереотипу, вважається, що рай на землі або принаймні ідеальне місце відпочинку повинно знаходитися біля води лазурного кольору десь у далекій екзотичній країні. Сам відпочиваючий повинен днями потягувати коктейлі і ніжити свої забиті офісним кріслом тендітні сідниці в гамаку.

Приблизно таким же ми бачимо хеппі енд у численних фільмах після того, як основний герой пройшов крізь пекло, пару разів ледь не вмер, але в результаті з мішком грошей опинився десь далеко-далеко від свого попереднього життя.

Загалом точка призначення, як у мрієї багатьох людей, так і у фінальних сценах фільмів виглядає приблизно ось так…

(Карибське ужбережжя Куби під час подорожі туди)

Будучи затьмареними ідеалістичними картинками місць, куди більшість ніколи не потрапить, люди думають, що це не для них. Так пощастити не може.

Мені поталанило побувати  у різних так званих “райських куточках Планети” серед яких Тайланд, Шрі-Ланка, Малайзія, Балі, Гоа чи зовсім близький до нас Дахаб у Єгипті, але за спільною згодою з Мартусею “найрайськішим” виявилося серферське містечко з милозвучною назвою Пуерто Ескондідо, що знаходиться на тихоокеанському узбережжі Мексики, куди ми перебралися з північно-центральної кримінальної частини країни.

Чому саме це? Давайте спробую показати яким чином виглядає життя у подібних місцинах, а Ви собі вирішите підходить Вам такий рай чи ні. І чи можете Ви собі це дозволити.

***

Перш за все варто показати місце розташування даного хенгауту.

Як бачите на карті поряд, це майже найпівденніша точка Мексики. Зі сторони континенту місто обгинають гори, а з іношого підступають води Тихого океану.

Тут є декілька різних пляжів, чиє призначення формує місцеве життя, що концентрується поряд.

В південній частині міста розкинувся Зікатела (Zicatela), Це майже трьохкілометрова пряма лінія піску, де постійно протягом року розгулюють хвилі від 3 до 12 метрів заввишки. Як ви могли здогадатися, всі серфери тусуються саме тут.

.

Далі у центральній частині відбувається все міське життя, куди рибалки щодня привозять тонни рибини, котрою в навколишніх водах просто кишить. Про це більше далі…

.
Пелікани тут же теж збираються на улов, але вже не з моря, а сіток рибаків.

.

А це вигляд з центральної частини міста на основний пляж та Зікатела. .

.

Є тут і спокійні закриті бухточки, де тусується народ з дітьми, бо на кількаметрових хвилях сильно не розслабишся.

.

Де ж ми осіли?

Вибираючи місце для тимчасової домівки око впало на найбільш віддалену частину міста Brisas de Zikatela або, як кажуть в народі, La Punta, тобто точка, пункт, в даному випадку скелі, що географічно завершують пляж цілого міста.

.

Ось, для Вашого розуміння подаю деталізовану карту. Будиночок позначає місце, де ми проживали, а коменційний центр міста, як бачите десь 3-4 км на північ.

І це був правильний вибір…

Типові будні бекпекерської колонії.

La Punta, Puerto Escondido – це не місце, куди приїждажють на тиждень чи навіть два. Більшість місцевих туристів експати або довготривалі мандрівники. Переважаюча більшість є серферами, що завітали сюди аби бути подалі від розкручених курортів Коста Ріки чи Балі.

.

Ми винайняли будиночок одному із тутешніх гестхаусів – Estacion B, що знаходиться всього за 300 метрів від моря. Навіть зазняли відео, щоб показати альернативу класичним готелям. Зацініть.

Тут є своя вже сформована тусовка, а кожен новоприбулий без проблем знаходить собі друзів. Щовечора, як тільки спадає спека, місцеве життя переміщається на пляж. Щасливі і безтурботні люди бавляться волейбол і всі разом споглядають захід сонця.

.

.

.

.

.

.

Майже щоранку я прокидався, щоб зустріти сонце і трішки розім’ятися перед серфінгом.

.

Скажу, що спорт доволі складний і небезпечний. На четвертий день я поранив ногу, що зміг нормально ходити аж через два тижні. Ось які висновки і паралелі між серфінгом і життям, я ще провів минулого року на Балі.

.

Тож довелося продовжувати на бугі-борді.

.

.

В нашому гесті вирувало життя. Незаважаючи на те, що більшість людей були постійно обкурені або перебували під впливом інших речовин, щодня ми разом класно проводили час: подорожували неподалік, готували різноманітну їжу, спілкувалися і просто розказували одне одному історії зі свої мандрів.

Лука сам з Італії, але працює в ресторані у Барселоні. В Мексику приїхав на зиму. З ним ми ще кліька разів потім зустрічалися у різниих кінцях країни. І хоча план був знайти роботу у Берліні в травні, він ще досі не зумів покинути Мексику. Хе-хе…

.

Анаід сама з Мексики. Їй 18 і недавно вона втікла з дому. Заробляє на хліб тим, що сама виробляє хенд-мейд штучки та продає їх на пляжі туристам.

.

.

До речі, Мартуся, теж навчилася трішки цій справі.

.

Іспанець Карлос (посередина) приїхав в Пуерто Ескондідо у пошуках добрих хвиль, а Австралієць Роб (справа) тут у пошуках справжнього кохання. Обоє знайши те, про що мріяли.

.

Менеджер гестхаусу Алексіс посумісництву також інструктор з дайвінгу тут проживає вже пару років і щотижня крутить курортні романи з різними дівчатами.

.

А це власниця Марія-Елена. Приблизно 6 років тому вона покинула свою офісну роботу в банку столиці, придбала тут ділянку і тепер насолоджується кожною хвилиною власного життя і дарує радість численним гостям.

.

Всі ми жили, як одна дружня сім’я…

 .

.

.

І стінами Estacion B це не обмежувалося…

Інколи брали човна і виходили в океан на рибалку.

.

.

Тунець

.

Дельфіни. Їх ми не ловили 🙂

.

.

Sailfish

.

.

.

Інколи слідкували, щоб новонароджені черепашки безпечно добралися до води після того, як вилупляться з яєць.

.

.

Інколи спогладали ось такі скачки на биках.

.

.

Інколи мордували собак на пляжі 🙂

.

Інколи просто ходили по навколишній території і насолоджувалися краєвидами.

.

.

.

.

Скільки коштує (чи може коштувати)
місяць життя у такому раю на двох?

***Оскільки курс гривні до песо сильно змінився з того часу, ціни подаю у доларах.

Проживання. Оренда будиночка за 300 метрів від пляжу – 266 $

Загалом на харчування пішло – 465 $
З них:
– 242 $ продукти на базарах чи в супермаркетах для куховарення
– 161 $ кафе, ресторани і хавчик ззовні
– 62 $ випивка чи щось інше у барах і на двіжах

Транспорт – 72 $
– 3 $ таксі в центр міста (3-4 км)
– 5 $ таксі пару км за місто до хороших хвиль, якщо під хатою штиль
– 0,3 $ маршрутка
Як бачите у ходити пішки по спеці нам не дуже хотілося 🙂

Дрібні покупки (поповнення мобільного, щось до хати etc.) – 41 $
Ще в придачу серф-дошка – 137 $

Оренда човна з еіпажем – 60 $ (20$ з людини за раз)

Як бачите на все про все у нас вийшло всього 1041 $ на місяць.
Це 34 $ на двох і всього 19 $ на одну людину за день життя у справжньому раю.
На одну людину – це 520 $ в місяць, що  приблизно становить середню зарплату в Києві.
Навіть при наявному курсі гривні, це зовсім невелика сума.

Звичайно можна було і на широку ногу жирувати, але це зовсім не мета.
Чесно кажучи, у мене є навіть певнй азарт вираховувати “справжню ціну якісного життя”, адже у більшості українців існує хибне уявлення  про доступність екзотичного відпочинку.

Окрім того, саме під час перебування в Пуерто Ескондідо, у мене були заблоковані рахунки, тож довелося звичайно більш бережно ставитися до витрат, хоча в результаті все вийшло як найкраще все одно.

Також не можна не зважати на той факт, що квиток у рай може вартувати більше місяця тамтешнього перебування, тому вихід – збиратися у місця, куди люди їдуть жити у тапках хоча б на пару місяців, а ключ до цього знаходиться у дистанційній роботі або максимальній автоматизації того, що тримає Вас вдома…

***

Для багатьох людей, котрих я зустрічав, це було тимчасовим перенесенням з реальності, а для декого так проходить все свідоме життя.

Звичайно, можна подумати: А що більше потрібно для щастя? От лише в моїй голові постійно крутяться питання: А що ж буде далі? Мабуть свого раю я все ще не знайшов…

А Ви? Чи подібне воно на рай, про котрий Ви мрієте? Яким його бачите?