Уругвай – “Швейцарія” Південної Америки і країна з найбіднішим президентом світу

Отже після тривлих довгих переїздів по Бразилії і Парагваю ми осіли у столиці Аргентині, славному місті Буенос Айрес. Винайняли квартиру у одному з центральних районів Реколета і просто заповільнилися. Час від часу це варто робити, оскільки якою б не була подорож, вона все одно втомлює, і треба кидати якір, щоб перезаряджати батареї. 

Буенос Айрес знаходиться у гирлі ріки Ла Плата. У найширшому місці відстань між двома берегами складає більше 200 км, роблячи її найширшою річкою у світі. Більшість подумає, що це океан, от лише вода у ньому спокійна і прісна. А по той бік знаходяться береги вже іншої країни – Уругвай. 

Зважаючи на те, що я збираюся відвідати всі країни у світі, гріх було б не скористати з такої нагоди, поповнивши цей список. Справа залишалася технічною – зробити візу і придбати квиток. Зрештою, Уругвай став 65 відвіданою мною країною.

Але перед тим, як почати описувати подорож, давайте подумаємо що ми взагалі знаємо про цю країну. По-перше, мало хто відразу зорієнтується, що Парагвай (де я вже був) і Уругвай це дві різні країни. Це щось з тої серії географічних геніїв про Словаччину і Словенію. Лише тут все значно дальше – у Південній Америці.

Особисто я до початку ознайомлення з країною знав хіба, що футбольна збірна Уругваю двічі вигравала чемпіонат світу з футболу (1930, 1950 рр.). В фіналі 1950 у Ріо де Жанейро уругвайці перемогли збірну Бразилії, тим самим створивши траур гігантському сусіду і забезпечивши собі гордість до кінця історії всесвіту. А ще столицею країни є місто Монтевідео. Все! Маєте щось додати? 

Особисто я маю. Повірте, дуже цікаво… ? 

***

Якщо ви не в курсі де знаходиться Уругвай, то ось його положення на карті. Маленька краплинка між гігантськими Бразилією та Аргентиною. 

Окрім того, це одна із небагатьох держав у Південній Америці, куди українцям і досі потрібна віза. Тому для вирішення цього питання я звернувся у консульство, що знаходиться неподалік нашої квартири в Буенос Айресі. Скажу наперед, що власне з цього моменту почалася мандрівка в Уругвай. 

Я застав генерального консула з помічником, як ті перетягували столи у офісі, куди от-от повинен був переїхати цілий склад дипломатичного представництва. Ми поспілкувалися у неформальній обстановці і з’ясувалося, що тривалість вироблення візи для українців – 40 днів. ? 

Такого часу у мене не було, тому я продовжив бесіду, шукаючи обхідні шляхи. Після особистого представлення і пояснення, що я тревел блогер, який збирається відвідати всі країни світу а моєю професійною місією є допомогти почтаи або розвинути 1930 бізнесів, наша розмова перейшла у інше бульш конструктивне русло.

Секретар посольства записав мені свій е-мейл, назначив час співбесіди і поросив надіслати скани паспортів, а також всі можливі лінки та публікації, підтверджуючі «мій скромний статус». І в придачу попросив супровідний лист-підтримки з посольства України в Аргентині та ще й додав у друзі на фейсбук. 

З листом виявилося простіше ніж я думав. Звернувшись у наше дипломатичне представництво, мене тепло прийняли та оперативно видали необхідний документ. Окрема подяка Олександру Кравченку, голові консульського відділу, а також всьому колективу. 

Коли я прибув з «грамотою» в консульство Уругваю, мене вже чекали. Копії необхідних документів були роздруковані, а всією папервою роботою займалася окрема особа. Після цього водій консульства повіз нас у інший відділ для того, щоб консул поставив печатку. Там же нас зустрів знайомий співробітник установи і на прощання сказав: «Я професіонал робити селфі. Давайте зробимо класне фото».

В результаті візу нам зробили за півтори години замість 40 днів. Мені ця країна вже подобається. 

***

“Швейцарія” Латинської Америки 

Саме так ще називають Уругвай за свої заслуги у напрямку розвитку прав людини та прогресивний підхід до багатьох справ на відносно консервативному континенті. Ось у двох абзацах про їх досягнення у Вікі. 

Вражає, правда? ? 

У двох словах, країна лідирує у багатьох позиціях. Серед всіх країн Латинської Америки тут найвищий дохід на душу населення, найкраще впорядковане електронне врядування та найвищі соціальні стандарти. 

Також це дуже ліберальна держава. В Уругваї легалізовані одностатеві шлюби, аборт і куріння травки.

Це єдина країна Південної Америки, де не має корінного індіанського населення. 

В Уругваї найбільша кількість корів на душу людського населення (12 млн проти 3,3 млн), а також найбільше представлений миротворчий контингент в ООН. 

А ще (це мені найбільше подобається) їх останній президент Хосе Мухіка був найбіднішим головою держави у цілому світі. Він проживав у своєму скромному заміському будиночку, самостійно їздив на роботу у власному Фольксвагені “Жук” 1987 року і не понтувався, як у нас робить кожен другий клерк, віддаючи 90% своєї зарплати на благочинність і соціальні потреби, таким чином живучи на менше ніж 1000 $/міс. 

(фото позичив тут)

Зрештою, Уругвай є найбезпечнішою країною відносно небезпечного континенту (от у Ріо де Жанейро справжні непереливки), що вже само по собі говорить багато про що. 

*** 

Подорож Уругваєм

На все про все ми виділили всього 4 дні. Це зовсім небагато, але враховуючи настання різдвяних свят не було куди тягнути. Та й нашу проплачену квартиру в Буенос Айресі нерозумно було лишати пустою, хоча там і так на час нашої відсутності гостювали друзі. 

Абсолютна більшість людей прибуває в Уругвай з Беунос Айреса на паромах. Так зробили і ми. Ось як виглядає столиця Аргентини з моря. 

Основним пасажирським портом країни є симпатичне істричне місто Колонія, збудоване португальцями більше трьох століть тому, куди всього одну годину прямим ходом впоперек гирла ріки.  

Воно вважається перлиною колоніальної архітектури країни, але у порівнянні, скажімо, з Трінідад на Кубі чи дрібними містечками Мексики, явно не дотягує. Тим не менше його вуличками приємно прогулятися і відчути подих сторовини. 

З Колонії до столиці країни Монтевідео регулярно ходять автобуси. Дорога хороша, а містечка, що зустрічаються на шляху милі. Ніхто вже не зводить обороних редутів, як у сусідніх країнах. Будинки сучасні і видно, що люди живуть трішки інакше по відношенню до того, як звикли більшість націй навкруги. Подібне мені доводилося бачити в Ісландії. 

***

Монтевідео

Це єдине класичне місто. Тут прожиає більше половини населення всієї країни – 1,8 млн. осіб. 

Ми оселилися в чудовому раноні Посітос (Pocitos) поряд з міським пляжем і дуже європеізованим благоустроєм навколо. Це звичайно не Копакабана у Ріо, зате все одно класно, коли в кількох метрах від дому можна вийти позасмагати на пісочку чи побігати вздовж берегової лінії. 

Не зважаючи на те, що ми забронювали готель, нас запросив у гості японець Хіро, який працює в Уругваї. Це було чудовим подарунком, оскілки Мартуся аж пищить від японської культури. А тут така нагода. 

З його квартири на 19 поверсі відкривається чудова панорама на все місто і вдень і вночі. 

Бачите там в далечині вежу? Так ось, це ніяка не вежа, я звичаний житловий будинок, який на час свого зведення (1928 рік) був найвищою спорудою у цілій Південній Америці. Висота 100 метрів. Ось він на центральній площі міста.

Зовсім незвично для нашого європейського сприйняття, але історичні центри міст Латинської Америки зазвичай є неблагополучними районами. Щось подібне і тут. Навіть у Монтевідео не рекомендується ходити в центі уночі. 

Прогулюючись старими вуличками, видно, що тут не так охайно, як у багатих прибережних районах. 

Поліція регулярно прочісує місцевість, щоб туристи почувалися комфортно. 

Окрасою центральної частини і цілого міста є припортовий ринок, збудований англійцями в середині 19 століття. Зараз тут одні м’ясні ресторани, перед якими важко встояти. Зважаючи на кількість корів у країні, м’ясо тут є однією із трьох релігій (в ряду з католицизмом і футболом). А про морепродукти ніхто не чув, хоча більшість країни омивається водами Атлантичного океану. 

Якщо не спробували місцевого стейку, то вважайте що не відвідували Уругвай. 

Серед обов’язкових до відвідання є ще пляжне місто Пунта дель Есте, що знаходиться далі на Схід. Але у зв’язку з нельотною для купання погодою і обмеженим часом, потрапити туди нам не вдалося. Головне, що спробували стейк. ?

*** 

Люди тут, як люди. Ведуть доволі західний спосіб життя. Більшість говорять англійською і видно, що їх базові потреби забезпечені. Це розвинена країна з високим індексом людського розвитку (Human Development Index). 

***

Бюджет

І хоча за чотири дні складно побачити загальну цінову картину, скажу, що рівень цін тут на порядок вищий ніж у сусідніх Бразилії чи Аргентині. 

Скажімо, добрий обід на двох у середньому ресторані обійдеться у 40-50 $, пиво в барі від 5 $, а банани по 2 $ за кілограм. 

Наші витрати на двох були ось такими: 

• 0 $ – Проживання (гостювали у японця, хоча дабли у готелях починаються від 50$)
• 88 $ – Харчування
• 50 $ – Транспорт
• 11 $ – Вхідні квитки і дрібні витрати
• 112 $ – Паром з Аргентини і назад
• 60 $ – віза

Разом – 321 $ за коротеньку чотириденну поїздочку в Уругвай. 

*** 

Загалом Уругвай мене приємно вразив. Це відносно розвинена й багата країна. Навряд чи варто спеціально їхати сюди через півсвіту, але якщо вже будете десь поряд у Південній Америці, то щиро рекомендую. Тут доволі позитивно контрасно на тлі інших країн. 🙂