Перу – батьківщина Інків, а також одна із найцікавіших країн Південної Америки

Ну ось, я сиджу в аеропорту Ліми і чекаю свого рейсу у Лос Анжелес. Вже пройшов паспортний контроль Перу і невдовзі повітряний велетень повезе мене на інший континент у США. Так завершується тримісячна подорож Південною Америкою і це якраз чудовий момент, щоб пригадати, що трапилося протягом останніх двох тижнів. 

Перу виявилася моєю останньою відвіданою країною під час чергового «польоту у вирій», в межах якого довелося тиждень пробути на круїзному лайнері, перетинаючи Атлантику, а також відвідати Канари, Бразилію, Парагвай, Аргентину, Уругвай, Чилі, Болівію і звичайно Перу. 

Невдовзі підіб’ю підсумки цілої поїздки, але наразі про Перу, відвідану мною країну №68. 

Більшість знає про Перу через древнє місто інків і одне із семи сучасних чудес світу Мачу Пікчу. Але крім того тут знаходяться такі туристичні важковаговики, як озеро Тітікака, столиця інків і чудове богемне місто Куско, найвища дюна у світі, острови Балестас (ака Галапагоси для бідних), понад 2000 км берегової лінії Тихого океану, частина найсухішої пустелі у світі Аатаками і найдовшого гірського хребта Анди. 

Я можу продовжувати, але краще показати фото ніж довго плести язиком. Готові? 

***

Але для початку вже традиційно подаю карту відвіданих місць у країні.

Як бачите, ми в’їхали з Болівії при озері Тітікака, затрималися деякий час у серці колишньої імперії Інків, далі подалися до океану і завершили подорож у космополітичній столиці країни Лімі. 

(на кордоні між Болівією і Перу)

*** 

Куско 

Ви точно чули цю назву і не раз бачили програми про славетне місто у науково-пізнавальних передачах. Ще б пак. Це найстаріший, серед існуюючих, населений пункт континенту. Куско існувало ще за довго до того, коли сюди прийшли іспанські конкістадори та поставили на коліна величезну цивілізацію. 

Прибувши в Куско о 5 ранку, ми якраз застали світанок. Місто, наче привіталося з нами. Воно знаходиться на висоті 3400 метрів. Це не так високо, як Алтіплано у сусідній Болівії, хоча вже доволі пристойно. Зверху воно виглядає, як типове історичне іспанське містечко. 

І хоча у самому місті з доколоніального періоду залишилося небагато, подекуди можна зауважити, що купа новіших будинків збудовані на фудаментах, закладених ще інками багато століть тому. 

А так центр дуже охайний і приємний на сприйняття. Після трохи дикої Болівії тут цивілізація,

… хоча люди ззовні дуже подібні. 

Місто було центром величезної високорозвиненої держави Інків, яку можна сміло порівнювати з Римською Імперією, тому в навколишніх долинах збереглося купа пам’яток того часу. Чесно кажучи, на кінець цілої подорожі Південною Америкою культурних цікавинок нам було досить, тому вирішили довго не церемонитися і поїхати лише у пам’ятку №1. 

*** 

Мачу Пікчу

Спробуйте знайти людину серед свого оточення, яка не хоче туди потрапити і ви стикнетеся з проблемою. Древнє місто Мачу Пікчу є одним із найбажаніших туристичних напрямків у світі та №1 атракцією Південної Америки. 

Воно гордо займає місце у ряду з іншими світовими зірками, типу Храмів Анкор у Камбоджі, Великою Китайською Стіною, Пірамідами у Гізі, Ейфелевою вежею та іншими. 

Але, щоб туди добратися, треба неабияк постаратися. Заплатите часом, зусиллями або гаманцем. Основнх варіантів є три: 

• поїздом, який триває всього 3 год в одну сторону і коштує від 100$ 
• автобусом, 6 год, петляючи високогірними серпантинами + 10 км пішки
• трекінговий похід по древній тропі Інків (десь 5 днів)

Ми обрали другий варіант і не прогадали. Дорога з Куско до підніжжя Мачу Пікчу виявилася напрочуд мальовничою і частково проходила вздовж священної долини інків, де зосереджено більшість другорядних пам’яток цієї культури. Але найцікавіше було споглядати на гори. 

При підйомі на перевал висотою 4300+ метрів стало хижо (як при мандрівці високогірною Болівією),

… але після спуску все вляглося. Де-не-де траплялися цікаві локальні селища з різними руїнами або й без них.

Прибувши у кінцеву точку, розуміємо, що знаходимося біля підніжжя самого Мачу Пікчу. Древнє місто розташоване на вершині стрімкої гори, дорога куди починається з іншої сторони. Туди ще 10 км пішки вздовж річки, фактично майже повністю обходячи гору. 

Природа тут значно інша ніж у решті відвіданих нами місць до того – вологі вічнозелені джунглі. 

В кінці приємної прогулянки знаходиться містечко Агуаскаліентес, що живе суто за рахунок туристів, які тисячами щодня приїздять сюди подивитися на Мачу Пікчу і залишаються на ніч або й дві. Це чимось нагадало якийсь гірськолижний курорт у Альпах, але без снігу. Принаймні такою відчувається місцева атмосфера.

Це все круто, але ми тут не для цього. Наступного ранку ще вдосвіта беремо автобус і піднімаємося на Мачу Пікчу.

Тут вже купа туристів з величезними об’єктивами і дорогими фотоапаратами, кожен з яких хоче зловити знімок без жодної людини, але це просто неможливо. 

Яким би попсовим воно не було, але Мачу Пікчу все одно вражає. Його масштаб, розташування, дрібні деталі і все загалом. Лише можна уявити відчуття першовідкривачів, які потрапили сюди не так вже й давно – на початку двадцятого століття. 

От і будували колись. На відміну від сучасних принципів розвивати інфраструктуру в долинах, древні інки надавали перевагу пересуватися вздовж обривистих скель. Зацініть, куди веде мощена дорога. 

Подібними трактами встелені всі навколишні гори. Я вже говорив, що державу Інків порівнюють з Римською Імперією. Вони реально будували дороги, розвивали агропромисловість і тримали більшість країни на торгівлі й домовленостях між племенами. 

Хіба ж це не прекрасно? 

Провівши тут півдня, вже пішки спускаємося вниз і повертаємося до автобуса, аж раптом на зустріч нам йдуть Микола Риков, Максим Баландюх, а також Юля Сіра з нашого львівського тревел клабу. О це так зустріч! Де ж би ще перетнулися, як не в Перу. 🙂 

Після повернення з Мачу Пікчу ми попрощалися з нашими новоспеченими колегами Тором і Петрою, з якими разом подорожували аж з самого початку Болівії, і подалися далі. 

*** 

Оазис Хуакачіна

Пару тижнів до того я спробував кататися на дошці по піску в Сан Педро де Атакама, Чилі – сподобалося. Тому вирішив продовжити практику і для цього ми завітали в оазис Хуакачіна неподалік міста Іка, що зрештою знаходиться по дорозі до Ліми. 

Така собі приємна місцина з величними дюнами, що тягнуться аж за горизонт і нависають над містом. Не знаю, як ви, а я люблю типові для Близького Сходу пейзажі. 

Допоки всі мої друзі розсікають по засніжених карпатських хребтах, я опановую як це робити на піску. Для душі і тіла. Головне не зарити обличчям. На смак пісок не дуже. Сніг приємніший ? 

Далі рухаємося в сторону океану. Провінційне Перу дуже нагадує Мексику.

*** 

Паракас і острови Балестас

І ось ми знову спустилися до океану. Останні три тижні довелося провести на висоті більше трьох з половиною кілометрів в межах високогірного Алтіплано. Тепер вже можна займатися спортом, оскільки до того будь-які мінімальні спроби пробіжки чи відтискання закінчувалися запамороченням в голові й «задишкою».

Море, тепло і рибна їжа. Паркас є таким собі популярним пляжним напрямком для перуанських туристів, найбагатші з яких звели собі тут заміські будиночки при березі. 

Там же знову зустріли Миколу, який приїхав займатися парапланеризмом.

Але справжньою місцевою окрасою є острови Балестас. Це невеличкий архіпелах поряд з континентом, де проживає просто сила силенна всілякої живності. В основному пелікани, пінгвіни, баклани, чайки і ще якісь види птахів, а також морські леви, яких тут цілі колонії. 

Дані острови ще називають «Галапагоси для бідних» не лише через простоту добирання й доступність, але доволі вражаючий national geographics досвід. 

Зі сторони моря видніється цікавий знак. Наспрадні лінії Наска, а також інші форми на поверхні землі тутешнього регіону залишили не інопланетяни, а древні укри, які дали поштовх до розвитку сучасної цивілізації людства ? 

*** 

Ліма 

Столиця країни виявилася значно приємнішою ніж її уявляв. Чесно кажучи, розраховував на щось середнє між страшним Лапасом, Болівія і середнячковим Сантьяго, Чилі, хоча вийшло зовім не так. 

Ми оселилися в прибережному районі Мірафлорес, що вважається найпонтовішим місцем для життя. Саме тут зупиняються практично всі іноземці. Це сучасний розвинений район, де тусується золота молодь країни, знаходяться більшість розважальних закладів, клубного типу спортивних майданчиків, а також елітне житло. Тут чисто, впорядковано і безпечно. 

Загалом в Південній Америці повелося так, що історичні центри міст зазвичай вважаються неблагополучними районами і весь культурний двіж знаходиться десь на периферії. Зокрема у Лімі основне життя крутиться вздовж довжелезної берегової лінії. 

Сусідній до Мірафлорес район Баранко це ще одне місто в місті. На початку двадцятого століття європейські багатії зводили тут свої будиночки, що зараз надає цій частині колоритного богемного шарму. 

За 10 кілометрів від океану знаходиться історичний центр. Ліма була столицею цілої колонії, що займала півконтиненту, тому ви собі лише можете уявити її значущість. Зрештою про колишню велич цього міста нескладно здогадатися, прогулявшись його історичними вулицями і плазами.  

Зовсім поряд на сусідніх пагорбах розкинулися бідні поселення, що нагадують фавели у Ріо. Мешканці багатих прибережних районів навіть не думають сюди пхатися. Власне стихійна забудова подібних кварталів і змусила вищий середній клас посунутися з центру. Провалля між багатими і бідними у Перу подібне до того, що у Бразилії. Різні прошарки населення живуть своїм окремим життям і рідко коли перетинаються.

Дуже цікаво на це все спостерігати зі сторони. Такі речі просо не пізнати без подорожей. Якраз в цьому весь сочок. Як же я це люблю. Просто знати і розуміти, як воно є. 

*** 

Бюджет

Перу вважається простою і дешевою країною для самостійних мандрів. Тут добре організована туристична інфраструктура, комфортні автобусні перевезення і є насправді на що подивитися, як ви могли зрозуміти з цього посту. Ну і за це все звичайно треба платити. 

Ось наш бюджет по різних статтях витрат на двох рівно за два тижні (13 днів) в USD: 

• 306 $ – Проживання  
• 200 $ – Харчування
• 170 $ – Транспорт
• 166 $ – Тур. об’єкти / екскурсії
• 48 $ – Сувеніри і дрібні покупки

Разом 890 $, що в принципі ок – в межах розумного бюджету на таку країну. 

*** 

Резюме 

Перу просто чудова країна і обов’язковий напрямок для всіх, хто збирається у велику подорож Південною Америкою. Також це одна із найрізноманітніших країн цілого регіону. Гори і озера, історичні міста і космополітичне місто, пустеля, пляжі та багато чого іншого. 

Щиро рекомендую. Не пошкодуєте. Невдовзі опублікую підсумок цілої мандрівки континентом, а наразі вже знаходжуся у Каліфорнії, хоча це вже інша історія, про що теж зовсім скоро.