Привіт, любі друзі.
Цей пост буде довгим, тож робіть собі чайок та повертайтесь до моїх Московських пригод через Ісландський вулкан))
Отже
Після Балкан я повернувся на Батьківщину, де чудово проводив час зі своїми друзяками, яких не бачив протягом довгого часу, аж тут дзвінок…….. “Орест, – кажуть. Рятуй, локальну групу Айсек Вараждін в Хорватії та спробуй дістатися Делі, столиця Індії, до 22 квітня. Інакше нашу локальну групу закриють через брак міжнародних обмінів у поточному році”. Довго не роздумуючи, я міняю попередньо куплений квиток та вирушаю в путь через 2 дні.
По дорозі до Києва прозрів від кількості іноземців, що рухаються на Схід, тікаючи від хмари вулканічного попелу, що не дає піднятися в повітря їхнім літакам у Західній Європі. Більшість з них рухалися до Москви, Києва чи Стамбулу, звідки вже вилітали у трансатлантичному напрямку. Тож я був спокійний, що з моїм рейсом все буде ок.
Та не тут то було. Біля каси Аерофлоту купа людей намагаються зареєструватися на мій рейс. І реально видно, що всі вони не помістяться в один літак. Як виявилося згодом більшість з них уже пробули у Києві від одного до трьох днів через анулювання рейсу. І тепер уявіть собі 500 РОЗЛЮЧЕНИХ ЛЮДЕЙ, ЩО ХОЧУТЬ ПОЛЕТІТИ В ОДИН МОМЕНТ. А ЛІТАК ТО ОДИН. АГА 🙂
Звичайно я не зареєструвався і почав шукати інші шляхи, щоб вистрибнути з пастки. Більшості людей знову відмовили і перенесли їх на наступні дні. В київському аеропорту паніка, а Орест все ще сподівається знайти вихід. В результаті за 40 хв до вильоту, коли реєстрацію вже збиралися закривати, а люди втратили надію попасти на борт і черга розсмокталася, мені вдалося увірвати шмат короваю, та отримати щасливий квиток до Москви, не знаючи, що буде далі…. Головне, щоб подалі на Схід.
Оперативно передзвонивши російським друзям з повідомленням про мій неочікуваний приїзд, я миттю пройшов повз чек-ін та зайняв сидячу позицію у нашому аеробусі…
“МОСКВА СЛЬОЗАМ НЕ ВІРИТЬ або НІКОЛИ НЕ СПИТЬ”,- подумав я, і ми стрілою проткнули повітря повне того попелу…
***
І от я в Москві, не маючи мети тут затримуватись я весь у думках про майбутню Індію. Та не тут то було.
Знову відбулася затримка рейсу і я застряг у Москві на 24 години.
Хоч і не зовсім зручно, зате це дало мені змогу прогулятися вулицями “Третього Риму”.
Це до речі мій перший раз у Росії і реально цікаво просто побачити як воно…
Перші враження: Хмммм. Хамовиті люди, особливо ті, що сидять за столами. Як у нас в касах продажу квитків.
З того, що мені сподобалось – це архітектура будинків за назвою “7 сестер” – сталінські хмарочоси, збудовані у 50х рр по периметру центру. Метро у Москві просто неперевершене, мабуть з найкращих у світі або принаймні з тих, де мені доводилося побувати. Супер організоване та продумано збудоване, як і все місто. Також прогулявся по периметру Кремля – та побачив, задній фон програми “Новості” по ОРТ і зустрівся з винуватцем відсталості (у порівнянні із західними сусідами) нашої країни Володимиром Іллічем, хоча і забальзамованим.
Взагальному російська столиця це такий собі дуже великий Київ ))
Ну а мене чекає шлях далі на південь. “Індія, хелоу”
І на завершення, пару світлин російської столиці
