Дорога з Кашміру до Ладаху (ч.2) + Ламаюру

Так отже, ми приїхали в Ламаюру, один з найстаріших та найпрекрасніших буддистських монастирів в Індії.
Доволі цікаве місце. Великий монастир обабіч дороги, по якій щодня десятками проїжджають фури до Ладаху, що височіє над селом.

Трохи ближче такі ось будиночки в скелях і біля них, яких вже я надивився у різних місцях. Якщо хто був у Кападокії, Туреччина, то там теж є подібне.

Далі заходимо до монастиря власне і проводимо цікаву бесіду з місцевим монахом, яких з величезним ентузіазмом розповідає нам історія місця та хвалиться, що недавно у них побував у гостях Його Світлість.

За якихось 30-40 хвилин бесіди закінчуємо і спускаємось до села піднімати місцеву економіку. Заходимо до якоїсь хати і напрошуємось на обід 🙂
Сім’я була доволі бідною і ми обмежилися рисом та масляним тібетським чаєм, за що віддячили невеликою сумою рупій.

Від самого монастиря бачимо нову ще перекриту на в’їзді дорогу, що круто спускається вниз, правіше від основної траси. А далі просто неймовірної краси майже місяцний пейзаж

Нас дуже цікавить куди прямує ця дорога і ми починаємо спускатися далі

А далі ще крутіше спускається вниз і кінця-краю не видно. Якось не дуже хочеться йти далі, щоб потім не дертися 2 години назад до найближчого місця, де можна попити.
Аж тут до нас наближається джип. Це місцеві молодики розсікають по новій, без ям, дорозі 🙂 Я теж до речі намагаюся самостійно завжди перевірити новозбудовані дороги.
Як вони нам сказали це будується скорочений шлях до Ле. Ну ми підсіли до них і ми покотилися вниз.
Згодом дорога трішки псується

а ще за якихось кілометр-два взагалі застрягаємо ось у такій ситуації 🙂

Хлопаки там щось “порєшали”, бульдозери оперативно скинули весь непотріб у прірву і ми знову на коні. Позаду лишається лише купа пилюки від робочого процесу.