Далі наш шлях пролягав до Мумбаю. На жаль безпосередньо з Агри не має зручних прямих швидких залізничних сполучень, тому ми буквально 70 км на північ у делівському напрямку вирішили під’їхати до міста Матура, що є такою собі вузловою станцією, звідки курсують експреси між Делі та Мумбаєм.
Крім того Матура відома не лише у Індії, а і цілому світі, як місце народження Крішни, і щодня сюди приходять тисячі паломників звідусіль. Такого прогавити ми просто не могли і теж вирішили подивитися на місто.
Перш за все потрібно було добратися до самого міста, що знаходиться на найзагруженішому залізничному напрямку в країні з більш як мільярдним населенням )
Оскільки їхати нам було недалеко (лише 70 км – 1 година), ми вирішили купити квитки в загальний вагон. Хе-хе. Жодного шансу у нього залізти не було взагалі. Люди, як оселедці були напічкані всередині і постійно вивалювалися, як макарони разом з водою, що збігає. Цікаве видовище було.
В результаті вламали одного провідника пустити нас у тамбор вагону першого класу з кондиціонером.
Я б так їхати не хотів :-/
Місто Матура сама по собі стандартне північно-індійське місто. Єдине, що її вирізняє це Крішнаітівська тематика.
Тут є ось такий цікавий ставок
А також гати на березі водосховища (ну майже як у Варанасі 🙂
Робити сильно нема чого, якби поряд (10 км) не було селища Вріндаван, де сконцентровано найбільше сакральних місць, а сам Крішна, як вважається, провів тут своє дитинство.
По десяти кілометровій дорозі від Матури до Вріндавану постійно, як мурахи, крокують справжні кришнаїти. Вони, худі, як мізинець, кожен несе з собою флягу з водою, ну і звичайно всі одягнені в кислотно-оранжевий колір, що аж у очі разить на сонці.
Ми проїхалися на рікші
У Вріндавані сила силенна храмів, капличок і навіть приватних садиб. Все носить у собі Крішнаітську тематику.
А хтось навіть в себе у приватному дворі встановив ось такі статуї.
Нас благословили Ганеш
та Хануман
і ми спокійно сіли на Мумбайський експрес. Зранку будемо вже на берегах Аравійської затоки 🙂
