Моя чергова мандрівка, яка відбулася минулих вихідних повела мене на Закарпаття. Незважаючи, що це зовсім поряд, я попередньо сильно не заглиблювався у цей регіон, а відтак і добре не знав всіх татмешніх принад.

Для того, щоб попередньо в загальному ознайомитися із Закарпаттям я підписався до організованого туру від туристичної фірми «Час на мандри».

Я знайомий з цими хлопцями вже деякий час і можу сказати, що їхні тури, хоча вони і групові, зате якісно вирізняються на ринку внутрішнього туризму.

Запрошую Вас проїхатися зі мною і познайомитися із Закарпаттям, якщо Ви цього ще не зробили до мене, звичайно.

Скажу Вам відразу! Я не фанат організованих групових турів, про що можна було здогадатися з тематики багатьох статей цього блогу. Але ж в житті варто спробувати все і вибрати з цього найкраще, як кажуть. Тому я пішов на цей відчайдушній ризик і приєднався до групи.

Що з того вийшло? Давайте глянемо.

Для початку гляньте карту відвіданих місць, які ми осягнули протягом двох днів. Використовуйте цю карту, щоб з’ясувати місце розташування нижче описаних об’єктів. Просто клацніть на значок.

А саме: Чинадійово (замок), Мукачеве (крута дегустація меду і мальовничий центр міста), Берегове (містечко, 70% якого складають угорці, а також відвідини виноробного заводу), Ужгород (просто мега цікаве місто, в якому в той момент якраз зацвіли сакури), Лумшори (прикольна високогірна здравниця, де нас варили в чанах).

А тепер про все потроху…

Виїхали від готелю Львів, що в центрі міста о 08:00.

Приємно здивував підхід організаторів до туру. В автобусі весь час грала спочатку українська, а потім вже і угорська народна музика. Керівник групи Лесик по ходу розповідав про історію тамтешнього краю, ділився анекдотами і демонстрував приклади закарпатського діалекту, щоб підготувати всіх туристів. Люксично!

На фото поряд з пам’ятником сажотрусу в Мукачевому керівник групи і мій приятель Лесик.

Лесик

За годинку-дві деякі пасажири почали заливати кульок і жувати канапки. Розумію, що це нормально. Я ж не частий гість на таких турах. Тим не менше атмосфера між всіма зберігалася братська.

Як я зрозумів десь третина туристів були не зі Львова. Вони чи то з Києва, чи з Харкова, чи інших місць, спеціально приїхали, щоб взяли участь у мандрівці. Хммммммм. Мабуть це вже про щось свідчить.

Ми перетнули Верецький перевал, через який до речі угорські племена більш як 1000 років тому прийшли на свої теперішні землі, і почали спускатися на Закарпаття. Зазначу, що відразу помінялася природня картина. Якщо на північ від Карпат на більшості дерев лише проростали бруньки, то тут вже все було зеленим. Насправді закарпатський клімат є теплішим ніж на більшості території України, за винятком південного узбережжя Криму.

І так, перша зупинка, Чинадійово. Тепер це фактично передмістя сусіднього і більш відомого Мукачевого. В Чинадійово знаходиться класних замок «Сент-Міклош», про існування якого я і гадки не мав.

Ось.

Замок в Чинадійово - "Сент-Міклош"

Колись ця могутня твердиня, яка обороняла північні кордони Угорського королівства, про що навіть свідчать вежі, які розташовані лише з однієї сторони – з північної.

Вхід у замок вільний. Нас зустрів місцевий молодий гід Євген, який забабахав екскурсію, рівню якої може позаздрити більшість  професійних Львівських гідів. Видно, що чувак шарить і любить свою справу.

Сам замок знаходить в доволі запущеному стані. Ентузіасти проводять ремонтні роботи вже більш як десять років на кошти, які назбирають з власних заощаджень і добровільних пожертв туристів. Звичайно, що ту скриньочку більшість людей не оминули, оскільки розповіді Єгена насправді зачарували.

Мукачеве

Ми відразу поїхали в медовий дім. Якщо запитаєте мене, що з тих двох днів було найкрутішим, то я, не роздумуючи відповім: «Саме це».

Медовий Дім в Мукачевому

Під час класної годинної презентації жіночка, з чиєї пасіки був зібраний мед, провела просто мега майстер-клас на тему бортництва. Я дізнався багато чого про життя бджіл, як вони видобувають і виробляють мед та інші суміжні продукти, а також як люди використовують бджіл у господарстві.

Просто ВАУ-ефект. А після дегустації різних видів меду і  натуральної медовухи на мене просто зійшло прозріння.

Після такого енергетичного заряду дорога повела нас у мальовничий центр Мукачевого, що виглядає, як типове ценрально-європейське містечко.

Ратуша в Мукачевому

Палац в Мукачевому

Єкскурсію проводив місцевий гід-ветеран, який попереднього дня мабуть перепив або це просто його стиль тероризувати туристів нудною зовсім нецікавою інформацією.

На щастя організатори оперативно зреагували і вже наступного дня під час відвідування Ужгорода було представлено класну екскурсоводку Віку.

Екскурсовод Віка

Що не кажіть, а під час таких групових турів надзвичайно багато залежить від людини, яка веде за собою. Я вже говорив про ініціативність Лесика зверху по тексту, що класно настроює на подорож.

Берегово

Берегове

Ще одне цьому підтвердження директор, а по сумісництву і гід етнографічного музею в Береговому – столиці українських угорців. Ця людина сама, як музей. Стільки енергетики, стільки емоцій випромінював цей дядечко, коли гордо розповідав про своє місто.

Етнографічниий музей в Береговому

Не залежно куди Ви потрапили, але, якщо Вас оточують хороші люди, то і спогади залишаться найкращі.

Я говорив про тутешній теплий клімат. Як і по всій Панонській долині (Тисо-Дунайська низовина) на Закарпатті вирощують виноград. Ми потрапили на одну з найбільших в Україні виноробних фабрик.

Фабрика вина в Береговому

Ви коли-небуть бачили у фільмах або в живу, як розповідають італійські шефи про їжу? От десь з такою пристрастю і говорив тамтешній гід, коли ми дегустували 10 різних сортів вин місцевого виробництва.

Дегустація вина

На цьому дуже насичений день завершився і ми поїхали у сусіднє з Береговим село Мужієво, де нас люб’язно прийняли в Угорських садибах зеленого туризму. Люди ледве українською говорять і живуть по середньо-європейському часу, що накрутило неабиякого цікавого колориту.

 День 2

 Наступного дня ми вирушили в Ужгород, де на нас чекав мальовничий центр європейського зразка, замок, ну і просто миле містечко.

Ужгород

Ужгородський замок

Але найбільше я чекав побачити цвіт сакури. Якщо хто не знає, сакура – це та сама вишня, яка цвіте рожевими квіточками, що прийшла до нас з Японії. Коли в Токіо зацвітають сакури, то на всіх телевізійних каналах світу ці кадри показують в рубриці «No Comments».

Так і тут. Помилуйтеся 🙂

Сакура в Ужгороді

Сакура в Ужгороді

До речі, якщо мені не зраджує пам’ять найближчими вихідними організовується ще одна поїздка з акцентом саме на цьому.

Скажіть, і як після такої краси вертатися до майже вічно сірого і хмарного Львова?

А виявляється можна. Але перед тим треба поваритися трішки у чанах Лумошор, які знаходяться високо в горах на схилах найбільшої полонини Українських Карпат – полонини Руна.

Наразі ось такі чани стали доволі популярними в Карпатах, але все почалося саме з Лумошор, де ще в середині 19го століття австрійська влада відкрила перший СПА курорт.

Чан в Лумшорах

Ситуацій наступна. Цілюща вода підігрівається до температури 35-40 градусів, Ви в ній варитеся, і потім відразу пірнаєте у крижаний потічок, після чого повертаєтеся у чан на 20-30 секунд. І О-ПА!!! Відразу перенароджуєтеся і наповнюєтеся силами та життєвою енергією.

 Резюме

 Класний видався тур. Я, як затятий прихильних самостійного туризму, реально зацінив і таку форму. Все добре, якщо воно класно організовано. Подорозі назад кожному туристу навіть була надана можливість проанкетувати даний тур, що теж свідчить про високий професіоналізм і бажання постійно підвищувати рівень надання послуг.

Якщо Ви не маєте власного авто або хочете побачити багато за короткий відрізок часу, то такі тури саме для Вас.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: