З кожним роком Індію починають відвідувати все більше і більше українських туристів. Багато з них летять орагінізованими групами і в переважній більшості обмежуються пляжами Гоа і короткотривалим туром по найвизначніших місцях типу Тадж-Махалу.
Тим не менше, невпинно зростає і кількість самостійних мандрівників, які з запалом у очах їдуть шукати нових пригод.
В абсолютній більшості випадків мандрівників зустрічає столиця цієї величезної країни. Населення Делі перевалює 20 мільйонів, а відстані просто космічні.
На території сучасного Делі існувало як мінімум 6 великих міст в різні часові епохи. Тут купа цікавих пам’яток архітектури та історії, культурні центри, храми, вузенькі вулиці і стометрові автомобільні прольоти, безпілотне метро і рікшавали.
За три більш як три місяці життя у цьому мегаполісі мені так і не вдалося відвідати всіх місць з мого списку, тож, мабуть, доведеться вертатися туди ще раз.
Наразі я спробую зорієнтувати, щоб Ви не загубилися у цьому хаосі і з максимальної користю використали свій час перебування в індійській столиці.
Ось гуглівська карта Н’ю Делі (так офіційно називається саме місто у вузькому значенні), а під, власне, Делі розуміють територію цілого мегаполісу. Використовуйте її з подальшими інструкціями.
Прибуття.
Ви прибудете в аеропорт імені Індіри Ганді, що в південно-східній частині міста.
Дешеві квитки можете знайти на класному пошуковому сервісі – Aviasales.ru
Більшість рейсів прибувають посеред ночі (від 2 до 5 год.), тож рекомендую наперед заброньовати хостел або готель хоча б на цю першу ніч.
Після виходу з аеропорту на Вас накинеться орда таксистів. В цей момент головне не зламатися, поставити «морду кірпічом», як кажуть, і впевнено крокувати до стенду з передоплатним замовленням таксі у потріне для Вас місце.
Інакше розвод майже гарантований. Навіть фіксована передоплата все одно може Вас не врятувати. Таксист може почати придумувати, що Ваш готель згорів або його взагалі не існує, тим самим пропонуючи відвести Вас у провірене місце, де він отримає комісію.
Наполягайте на своєму і їдьте у заброньоване Вами місце.
Пахарганж
Більшість туристів напряму з аеропорту їдуть саме туди і відразу отримують культурний шок.
Річ у тім, що район Пахаргандж розташований в самому центрі міста поряд з головним вокзалом. Тут сконцентрована найбільша кількість дешевих готелів та хостелів, що робить його привабливим, як для туристів, так і для місцевих зівак.
Ось приблизно, що Ви побачите, приїхавши в Пахарганж посеред ночі.
Не лякайтеся. Це нормально і всі проходять таке бойове хрещення.
Старе Делі
Недалеко Пахарганджу знаходиться Старе Делі, столиця колишнього могутнього султанату.
Тут варто провести кілька годин, щоб відчути місцевий колорит.
Не пропустіть Джама Масід, головну мечеть міста і Золотий Форт.
Нью Делі
Частина міста, побудована британцями. Широчезні проспекти, з’єднюючись між собою гігантськими кільцевими дорогами формують цікаву дорожньо-транспортну систему.
Світлофорів майже нема і сотні тисяч машин, автобусів, мотоциклів і велосипедів якимось чином розминаються одне з одним.
Варто побачити здоровезну арку India Gate, а також президентський палац. Крім того рекомендую прогулятися кількома аллеями, глянувши на розкішні вілли індійської знаті.
Південна частина міста
Південне Делі (South Delhi) вважається престижним для життя. Тут проживає більшість місевого середнього класу і майже всі іноземці, які потрапили до Делі на тривалий час.
Зокрема я теж там проживав, а саме в районі Лаждпат Нагаар 4 (Lajpat Nagar 4), кварталі Колонія Даянанд (Dayanand Colony).
Вулиці виглядають приблизно ось так.
Поряд знаходиться Центральний Базар, який просто кожен турист зобов’язаний відвідати.
Класна фотка у виконанні мого друга Сашка Ружицького.
Крім того того трішки південніше знаходяться два дуже цікаві храми.
Кришнаїтська святиня ISKCON,
…А також постмодерністичний храм, який формою нагадує квітку Лотуса.
На жаль не можу детально зупинятися по кожному із об’єктів, оскільки тоді мій пост переросте у книжку.Краще окремо виділю цілу статтю.
Майте на увазі, що я торкнувся лише, мабуть, 10% цікавих місин, які варто побачити в Делі. Це можливо охопити за 2-3 дні у дуже швидкому режимі.
Насправді, щоб відчути це надзвичайне місто сповна, треба просто пожити тут деякий час.
Транспорт
Про таксі з передоплатою я вже говорив в частині прибуття в аеропорт. Такі самі стенди для передоплати знаходяться на основних зупинках в місті.
В Делі функціонує надсучасне безпілотне метро, що теж є зручним засобом пересування. Але остерігайтеся кондиціонерів, від яких легко можна застудитися, коли на вулиці 45-градусна спека.
Також курсують автобуси.
Вам може бути корисним знати, де знаходяться ще два важливі залічничні вокзали окрім основного.
Гляньте на карту. Вокзал Старого Делі трішки північніше центру міста. Багато поїздів звідси курсують відповідно у північні напрямки та в передгір’я Гімалаїв.
З вокзалу Нізамуддін, що на південному сході, багато поїздів курсують в напрямку до Агри, де знаходиться Тадж-Махал.
Але найприкольнішим способом пересування по місту вважаю рікшу. Це такий собі мопед з каркасом, який може вмістити у себе трьох худих і не більше двох повних пасажирів.
На всіх рікшах встановлені лічильники, які чомусь завжди перестають працювати, коли Ви сідаєте у неї. Приходиться торгуватися, що мені дуже до вподоби. Спробуйте і свої сили. Побачите, що за п’ятим разом їхатимете далі, заплативши менше.
Все потребує практики…
*оригінал мого посту на Autotravel.ua
Зараз я в Ченнаї, яке ненабагато краще. Трохи чистіше, трохи більше порядку, але зрештою такий же бардак, катакомби замість тротуарів. Вода в океані супер, дуже класна, але поплавати не можу – речі лишити ні з ким, а на пляжі, дуже засміченому, масовий сброд. Все, хочу додому. Головний висновок, який я зробив у цій поїздці – якщо їхати в Індію, то в компанії з кимось, і тільки на Гоа, Кералу, чи в добротний тур по Гімалаях, + пакетне відвідування головних туристичних обєктів. Все решта наводить тоску і шок.
Після такого потоку негативу можу сказати і дещо позитивне. Окрім видатних історичних і туристичних місць в Делі дуже класне метро, краще від ряду європейських. Заходиш в метро – опиняєшся ніби в іншій країні. Але де ви там бачили безпілотне метро? Яка вітка? Я скільки їздив тим метро – весь час бачив машиніста в кабіні. До речі, доїхати з аеропорта до міста найдешевше і найзручніше зовсім не на пріпейд таксі, а на метро експрес, до вокзалу, а там пересісти на міське метро і доїхати куди треба. Це обійдеться в разів 3-4 дешевше, і разів в 2 швидше. З найближчої до готелю… Показати більше »
А розвод по індійськи – це окрема тема. починається вже в аеропорту. Щоб кудись доїхати – дуже бажано мати місцеву валюту – рупії, бо інакше або проблематично, або інший розвод на курсі валют. В аеропорту є декілька обмінників, але в одному не було рупій!!!! (в обміннику нема місцевої валюти!!! – де таке видано?), а в другому були, але тільки банкноти по 2000, що приблизно являє собою 30 з хвостиком євро. З мене нагло округлили і запросили 35 євро за 2000 рупій, мотивуючи це тим, що в них нема дрібніших купюр. Так і хотілося дати в морду з принципу. І ще… Показати більше »
Фууу, от якраз провів 2 тижні в Делі і вирвався звідтам. Як там 3 місяці просидіти – я не знаю. Хіба з готелю не рипатися і робити онлайн бізнес (інтернет до речі дуже паршивий в Індії, повільний, я вже в кількох готелях пробував, в скайпі працювати неможливо). Як воно мене розчарувало, то Делі, брудно, дуже брудно, дуже шумно, все бібікає безкінечно, всі плюють на правила дорожнього руху, перейти дорогу по зебрі на своє зелене – ціле мистецтво. Штин, трущоби, щурі, натовп індусів, мопедів, туктуків, то все кудись несеться. Корови, які пасуться на смітнику на мейн базарі, свині, які розгулюють по… Показати більше »
Оресте, дозвольте запитати, як так сталося що в Нью Делі жили протягом трьх місяців? Були там в якості кого? туриста? студента чи працювали? Цікаво, бо сама там прожила 4 місяці будучи студенткою одного з університетів. Ті місця, що описуєте у статті такі знайомі і навіяли добрі, теплі спогади) жила в районі Мунірки, дуже часто їздила через Лаждпат Нагаар))…Ця стаття пробудила знову у моїй пам яті прекрасті спогади. Дякую!