Буде корисно для тих, хто вперше йде у похід Кримськими горами, як от ми, наприклад.
Загалом така мандрівка займає 3 ночі + час на добирання в залежності звідки їдете.
Можливо хтось скаже, що така подорож надто коротка для моря і для гір, але все ж можу Вас запевнити, що такий інтенсив має свої переваги.
Отже, для кого така вилазка може бути актуальною в першу чергу? Ну звичайно для людей працюючих, які хочуть залишити свій відпуск на потім, але і сидіти вдома під час свят (яких в Україні дуже багато і особливо навесні) також не хочеться.
Читайте і беріть собі на замітку. Випробувано і одобрено прямісінько на травневі свята.
Починаємо з дядька Сімферополя, який на час нашого приїзду вже розкритими обіймами приймав туристів. Оскільки море на той час було ще холодним, пакетних туристів і любителів морських пляжів було мало. Зате вокзал наповняли люди з великими похідними рюкзаками.
Кримські гори в травні, коли все цвіте і зелень ще не випалена сонцем – ось головна принада Криму.
Хто був в Сімферополі, знає, що автовокзал знаходиться одразу коло ЖД, і це дуже зручно. Пройшовши 100 метрів від свого поїзда Ви одразу можете сісти або на тролейбус, або автобус. Вам підходить все, що їде у напрямку Алушти до Ангарського перевалу. Квитки продаються поруч у касах.
Але не спішіть вирушати в дорогу. Я наполегливо раджу пройтися недалеко від вокзалу на бульвар Леніна,14/2 в магазин «Вертикаль» і купити там детальну карту гірського Криму (якщо Ви заздалегідь її ще не купили).
В тому ж місці, тільки в дворі, пройдіть реєстрацію в Кримській гірській рятувальній службі. До того, чесно Вам зізнаюся, ніколи не користувався схожими послугами. Але не повторюйте моїх помилок. В центрі реєстрації Ви потратите кілька хвилин на заповнення анкети і журналу, зате будете спокійні за свою безпеку. Також вам допоможуть порадами і навіть з вибором маршруту. Коштує процедура смішні гроші – 5грн/особа.
Повертаємося до нашого маршруту. Отже ви на Ангарському перевалі, ось тут можна згадати цитату з казки: «Направо підеш…, наліво підеш». Ну, ми ідемо наліво на Демерджі яйлу, а по праву сторону дорога веде до масивної гои, як удобре видно з самого Сімферополя, Чатир-Даг.
Стежкою в гори, через буково-грабовий ліс виходимо до поляни, на якій досить людно. Ще би. Така місцина.
А це ми вже трішки далі відійшли і вигляд на ту саму гору з протилежного боку. На фоні масивний Чатир-Даг.
Також недалеко є джерело (як Ви можете зауважити на карті досить мало синеньких позначок, так що запасайтеся водою). Також на карті Ви побачите декілька стежок і маршрутів. Ті, що ведуть по обриву плато – зазвичай найбільш мальовничі. Зупиняємося на ночівлю вже на самій Яйлі (полонина в Карпатах). Вибирайте місце захищене від вітру. Вечеря і спати (темніє в Криму на годину раніше).
Демерджі яйла
Наступний день ми переміщуємося на Тирке-Яйла, де коло вишки на горі 1283м відкриваються просто надзвичайної краси краєвиди.
А це фото просто з іншої планети.
Всі стежки ведуть через лісок вниз до джерела і туристичної стоянки Східний Суат. Чудова можливість познайомитися з цікавими людьми, які привітно посміхаються, вітаються і діляться водою.
Відпочивши, у тому ж ліску рухаємося лісовою дорогою вниз до наступної станції, джерела Ай-Алексій. А від нього до с. Генеральське, або до водоспаду Джур-Джур.
вид на Генеральське з яйли
Куди б ви не вирішили піти, все рівно лісові дороги приведуть до мальовничого села Генеральське, де легко знайти транспорт до побережжя. Особисто нам пощастило і добрі люди довезли нас до моря.
вид на Генеральське знизу
О, море! З Генеральського дорога веде прямісінько до села Сонячногірського і пляжу.
Хоча насправді хороше місце для таборування знаходиться у сусідньому Рибачому, куди ми зловили автобус і через 15 хв. вже були там.
Міський пляж не надто великий, але в західному кінці берега знаходиться відведене для кемпінгів місце. Тож це чудове місце для тих, хто якраз спустився з гір.
Після пройдених близько 30-ти км. з важкими рюкзаками – побережжя схоже на райську ідилію, а цивілізація дарує холодне пиво і чебуреки. Не бійтеся скупатися або хоча б окунутися у морі. Стомлене тіло подякує приємною розслабленістю, а відчуття буде таке, ніби скупалися у м’ятному сиропі.
Село Рибаче не дарма так називається. Не знаю з чим це пов’язане, можливо з течіями, але ми зауважили, що всі спливаються, злітаються і сходяться на риболовлю. Дельфіни майже ніколи не покидали горизонту, багато чайок і постійно курсуюче риболовне судно. Короче, всі стерв’ятники тут шикують.
Далеко по ліву сторону видніються ландшафти Нового Світу. Гарно одним словом.
Наступний день відпочинок на пляжі коло моря, повний релакс. Лише галасливий вуйко зі своєю сімейкою смалив по чайках і дельфінах з воздушки.
Ну як? Можливо відпочити інтенсивно в горах і водночас розслабитися коло моря? Звичайно, що так!
**оригінал мого посту на Autotravel
