Як настроїтися, підготуватися і пробігти марафон?

Є в житті такі речі, які англійською називають «Must do in a lifetime». Ті речі, які варто спробувати хоча б раз.

Для кожного це персональне, але є і ті, що об’єднають бажання багатьох. Це написання книжки, стрибок з парашутом, секс в туалеті літака і так далі…

Люди мріють про різноманітні речі, які хочуть спробувати у житті. Для реалізації багатьох потрібно всього лиш зробити маленький крок, хоча для дечого варто ретельно готуватися.

До такого належить і участь у марафоні. Дуже багато хто мріє пробігти марафонську дистанцію, але зовсім небагатьом вистачає духу витратити неабияку кількість часу і зусиль на підготовку.

Чудовим способом підготуватися до подолання 42 195 метрів є участь у півмарафоні, що вже є значним кроком до реалізації ще однієї зухвалої мрії.

Минулої неділі я це зробив і з радістю поділюся тим, як це вийшло у мене.

Прийняття рішення

Це перший, а відтак і основний крок. Потрібно чітко вирішити: «Так, я біжу».

У мене затремтіло в середині, коли я побачив в неті інфу про організацію марафону. Перша думка: «О, так. Я хочу». Друга: «Ой, стільки всього треба буде зробити і від багато чого відмовитися».

Більшість людей зливаються ще на цьому початковому етапі, так і не зробивши навіть першого кроку.

Мотивація

Щоб почати готуватися до такого серйозного забігу, потрібно обов’язково себе належним чином настроїти, адже серйозні зусилля потребують відваги та сумління.

Сподіваюся всім зрозуміло, що можливість фарту тут просто відсутня. До такого заняття потрібно бути добре підготовленим і «на авось» тут не пройде.

Отже, як можна себе мотивувати підготуватися заздалегідь?

Зареєструватися наперед. Тоді у свідомості вже буде дедлайн і кінцева мета.
Проплатити участь наперед дуже добре стимулюватиме лінтюхів. Незалежно у чому, якщо Ви наперед заплатили, це вже буде Вас накручувати, щоб відбити гроші.
Публічна обіцянка і штраф у випадку невиконання зобов’язання. Скажімо, запропонувати заплатити 500 грн. першому, хто зауважить що Ви не стали на старт.
Внутрішня перемога над собою. Це можливість довести самому собі, що Ви можете більше.
Власне его. Як не крути, а фраза «Я пробіг марафон або півмарафон» звучить круто. 99+% людей планети ніколи цього не зроблять. Завжди класно знати, що при потребі Ви зможете наярювати 20-40 км підтупцем.

Можу продовжувати список, але чи достатньо цього Вам? Я використав всі ці і навіть деякі інші методи, щоб не було звалу і ось що з цього вийшло.

Підготовка

Є купа матеріалів по техніках підготовки до марафону. Багато хто читає, вдумується, вивчає, скуповує цілі програми, сідає на спеціальну дієту, вчиться дихати тощо…
Насправді все набагато простіше. Відкрию Вам очевидний секрет.

Щоб справи робилися, їх треба робити. Щоб добре бігати, треба бігати. Все!!!

Я просто регулярно бігав, постійно збільшуючи дистанцію. Більше нічого. Просто бігав.

Під час тренувань основне не перегоріти, оскільки може бути біда. Ось яка трапилася зі мною. Після цього мені довелося відмовитися від класичної марафонської дистанції у 42,195 м і обрізати її навпіл.

Все одно не слабо, як на перший раз і всього чотири тижні підготовки з паскудною перервою через хворобу.

Забіг

Я взяв участь у Київському марафоні, який відбувся 6 травня 2012.

Було кілька забігів: 5, 15 і 42 км. В мене була спокуса перейти у категорію 15-кілометровників, але, оскільки я вже був зареєстрованим на «повну версію», то так і бути. Окремо півмарафону не передбачалося, тож я чітко запланував зійти на половині дистанції, що успішно і зробив, згідно плану.

Як це відбувалося?

Під час реєстрації отримав номер. Не знаю порядковий це чи ні, але загалом людей було багато. Мій номер 1030.

Крім різного рекламного непотребу у пакеті учасника був GPS-чіп, який треба було прикріпити до кросівка, щоб той фіксував пересування кожного учасника і вичислив халявщиків на випадок шахрайства.

Під час таких довгих забігів багато чого залежить від взуття, тож я використав свої старі тенісні кросівки, які ледве знайшов на горищі.

Всі учасники почали підтягуватися на старт, розминатися і настроюватися почати бігти. Обов’язково варто порозтягуватися і розігрітися.

А народу реально купа.

І отже, рівно о 10:00 після пострілу вся маса починає потроху сунути, розсмоктуючись по мірі збільшення дистанції.

Ось, до речі, маршрут: Майдан Незалежності – Паркова Алея – Майдан – Червоноармійська (М “Либідська”) – Хрещатик.

Це одне коло = 1/3 класичного марафону. Відповідно на всю дистанцію пробігти треба було три рази.

Як біглося?

Доволі нормально. Я намагався постійно тримати стабільний темп, хоча кілька разів зупинився, щоб зробити фото.

Паркова алея

Були і випадки, коли реально було складно. Наприклад на початку Червоноармійської вулиці, де є затяжний підйом. Тоді я просто переходив на ходьбу. Відновлювався за 1-2 хвилини і продовжував валити далі. Так було разів 4-5.