“Чому ж ти, блядь, не любиш Україну?”

Дивно інколи буває, коли бачиш як люди не цінують багатьох речей. В першу чергу саме своїх рідних. Тих, які знаходяться поруч.

Мабуть більшість львів’ян починають насправді задумуватися в якій красі вони живуть лише тоді, коли бачать натовпи туристів, які із роззявленими ротами і піднятими головами ходять по моєму рідному місті.

Це не лише таке тут у Львові, це притаманно для багатьох прекрасних місцин у світі. Пам’ятаю здивування місцевих, які не могли зрозуміти для чого взагалі я приїхав у Індію. Там же стільки всього є цікавого, екзотичного і неординарного. І як вони цього не розуміють?

Насправді більшість людей не цінують того, що мають. І я не цінував. Я катався по світі у пошуках нових вражень і досвідів тоді, як моя власна країна залишалася terra incognita.

Щоб це усвідомити, мені треба було побувати у більш як 30ти інших країнах. Порівнявши, як люди дивляться на свою власну землю і пригадав слова: «Чужого научайтесь і совго не цурайтесь».

Повернувшись після тривалих заморських мандрів я почав активно досліджувати власну батьківщину, чому присвячений цілий розділ цього блогу – Подорожі по Україні. А також запустив цілий комерційний проект Ukraine-Travel-Secrets.com, покликання якого показувати іноземним туристам про все, що Україна має запропонувати. Наразі UTS непогано розвивається і вже живе своїм окремим життям.

За півтора року я побував майже у всіх областях, намотав лише на авто більш, як15 000 км, а численниих переїздів автобусами і поїздами годі порахувати.

Я відчув і побачив скільки в нас всього прекрасного і ще зовсім незвіданого навіть місцевими. В більшості слинка тече на Ейфелову вежу чи Біг Бен тоді, як поряд є стільки всього.

Ось приклади.

***розташування, перелічених нижче місцин, можна глянути на карті в кінці статті.

Є багато колоритних напівсплячих містечок, де можна з приємністю провести половинку дня, досліджуючи незвідане.

Наприклад, Кременець, багате історією місто, з чудовими будівлями, руїнами замку на горі, що розташоване у мальовничій горбистій місцевості на кордоні Галачини і Полісся.

Практично кожне містечко Західної України несе у собі багатовікову історію і має що показати зацікавленим шукачам.

Палаци

Доволі багато колись розкішних палаців стоять у забутті і чекають свого інвестора. Одним щастить більше, іншим – ні.

Ось, доволі непогано зберігся палацик у селі Приозерному, що у Рогатинському районі на Івано-Франківщині.

Монастирі

Традиційно на наших землях існували монастирі, багато з яких ще досі продовжують свою діяльність і доволі успішно.

Окрім усіх трьох лавр, а також низки добре відомих монастирських комплексів є і не зовсім незнані широкому загалу об’єкти. А є і повністю нові, які лише набирають обертів наразі і швидко розвиваються.

Ось, Свято-Вознесенський чоловічий монастир біля сіл Банчени та Молниця, що на Буковині, живий цьому приклад.

Замки

Колись на території України було більш як 1000 замків чи замкових споруд. Наразі хоча б частково вціліли всього близько сотні. Про них вже неодноразово згадувалося у численних джерелах, тож просто пам’ятаймо про це…

Можна виділити вражаючі руїни замку у вже неіснуючому місті Червоногруд.

Різноманітна українська природа помилує око будь-кому.

 Поряд із замком у Червоногруді знаходиться один із численних водоспадів України – Джуринський. Варто додати, що це найповноводніший водоспад рівнинної частини нашої країни.

Ось, Мальовнича річкова заплава в Совиному яру на берегах Дністра недалеко від Кам’янця-Подільського.

Справжній каньойон, причому у абсолютно рівнинній місцевості нашої країни. Всього 3 години їзди від Києва у селі Буки.

Є в Україні і своє Мертве море. Показник проміле у ньому трішки нижчий, але вода все одно виштовхує тіло на поверхню. Солене озеро в Саках, Крим.

А ось і всі вище перелічені місця на карті.

Відразу пригадуються відомий віршик Леся Подревлянського, якщо не помиляюся (виправіть, якщо не так):

Як романтично пахне ковбаса,
І помідори в банці зашарілись, 
А в пляшечці так тихо, як роса
Горілочка домашня причаїлась, 
І сало ніжно зваблює тільцем,
І хліб наставив загорілу спину…
Як що ти млієш слухаючи це,
Чому ж ти, блядь, не любиш Україну?

А які невідомі місця нашої держави подобаються Вам?