Під кінець двадцятого століття в світі активно почала розвиватися дискусія щодо збереження навколишнього середовища. Індустріально розвинуті держави, які вже достатньо встигли нашкодити Землі вхопилися за голову і активно пропагують так звану Sustainable ідею, роблячи тим самим ставку на енергозберігаючі системи, зелену архітектуру та інші методи, спрямовані на збереження або відновлення навколишнього середовища.
Чесно кажучи, інколи воно доходить до маразму, але часто є цілком виправдані проекти з точки зору економіки та решти показників.
Цікавим є те, що розвинуті країни Північної Америки і Європи намагаються вчити нові економіки Азії та Африки як треба розвивати їхнє виробництво і здійснювати будівництво.
Допоки точиться міжнародна дискусія щодо викидів СО2 в атмосферу, то багато Західних держав вже зробили багато напрацювань у даному напрямку.
Скажу відверто, що для України це питання наразі гостро не стоїть. У нас є свої нагальні проблеми, які варто вирішити у найближче десятиліття, але все таки варто потроху приглядатися і до прогресивних країн, щоб набратися у них розуму, якщо нам подорозі, звичайно.
Хоча я зовсім не архітектор, пропоную звернути увагу саме на фрагменти містобудування, адже їх відчуває на собі кожен. Я бачив багато яскравих прикладів постмодерністичних sustainable будівель. Ось, наприклад, у Таліні (Естонія), Осло (Норвегія) або у Мальмо, що у Швеції…
Хотілося б виділити тут Відень.
Що ми знаємо про це місто? Столиця Австрії, пишні Габзбузькі палаци і мабуть найсхідніше із справді західних міст. Варто додати, що Відень є одним із найсприятливіших міст для життя у світі в одному ряді з Цюріхом, Ванкувером, Оуклендом, Сіднеєм та ін…
А ще у Відні є декілька цікавих абсолютно нестандартних для нашого сприйняття будівель.
Повертаючись з літнього університету по Підприємництву та Іноваціях, я заскочив у Австрійську столицю, щоб зустріти деяких старих друзів. Додам, що це був вже мій енний візит у це чудове місто, де я почуваюся майже, як вдома.
Один день ми з Тістою, з якою до речі познайомилися у Делі в 2010 році під час мого піврічного перебування в Індії, присвятити відвідинам цікавих постмоденістичних будівель…
Поїхали…
Як Ви думаєте що це?
Теплоелектростанція. Ага!!! Назвемо – Віденська ТЕС
Знаходиться біля станції метро Spіttelau.
Далі ми повернулися у центр міста, де відвідали ще дві цікавинки.
Збудований до речі тим самим архітектором і названий на честь свого творця будинок Гундертвасера (Hundertwasser Haus), що розташований на вулиці Lowengasse, куди доволі просто добратися пішки з центру міста або можна під’їхати трамваєм №1 від Schwedenplatz.
Кажуть, що його мешканці почуваються, наче у зоопарку. Ще б пак!!! Треба було думати перед купівлею квартири у такому будинку. Тепер від очей зацікавлених туристів годі сховатися. Найзухваліші навіть регулярно просяться у квартири, щоб зацінити інтер’єри без кутів.
Зовсім близько, на що вказують численні вказівники, знаходиться Дім Мистецтва (Kunst Haus), що теж просто не може не милувати око.
Збереження навколишнього середовища у всіх описаних будівлях проявляється (або повинно проявлятися) по-різному. Один із способів можна побачити неозброєним оком через численні зелені насадженнях, які ростуть на дахах, стінах і навіть із вікон.
Я не експерт, але можливо від скверику поряд могло бути і більше користі. Хоча таке виішення просто не може не захоплювати, що у свою чергу створює додаткову цінність і притягує тисячі людей.
А Ви бачили щось подібне у інших містах чи країнах?
Перша споруда не теплоелектростанція, а сміттєпереробний завод, Оресте)
Дякую за комент
Саме так
Завод виробляє електроенергію за рахунок перероблення сміття 🙂