Сядьте, якщо Ви стоїте, або вхопіться за стілець, якщо знаходитеся у сидячому положенні. Закрийте вуха дітям, якщо збираєтеся прочитати наступне речення вголос і ні в якому разі не давайте глянути на це Вашим дідусям чи бабцям, щоб не стався раптом інфаркт.

“Я не читаю новин і вважаю, що заради власного блага людям краще цього не робити”.

інформаційна дієта

Почувши б таке твердження з уст будь-якої людини ще пару років тому, я б навіть не став розпочинати з нею бесіди, вважаючи що чувак взагалі нічого не тямить у житті.

Кожен мій день розпочинався з ранкового півгодинного моніторингу онлайн медіа. Далі я ще годину слухав радіо, коли йшов і повертався з роботи. А власне протягом робочого дня, коли ставало нудно чи була перерва, зручно вмощувався на дивані і з цікавістю перелистував газетну чи журнальну пресу.

Для підкріплення своїх знать про те, що коїться у світі, в країні, у місті, а також у сусідньому дворі зідзвонювався з друзями і розпитував чи раптом чогось нового не сталося, а перед сном контрольно знову заходив онлайн.

І знаєте що? Ні у моєму житті, ні у житті Планети від цього нічого не змінювалося. Земля далі продовжувала крутитися, як і до того: хтось із знаменитостей купував собі нові труси, десь розпочиналася війна чи відбувалася інфляція, раптом вистрілював черговий стартап, а мільйони людей залишалися незадоволеними власною долею, нарікаючи на всіх і на все навколо.

Я був таким собі професійним спостерігачем, перебуваючи в курсі всіх подій – ерудований, завжди готовий дати пораду, маючи власну точку зору як повинне розвиватися суспільство. В придачу ще й коментував статті і входив у віртуальні перепалки. Вам це нічого не нагадує?

Але згодом все помінялося. Я перестав слідкувати за новинами, що стало одним із моїх основних правил в буденному житті.

Кінець телебачення

Для початку, варто зазначити, що телевізор я перестав дивитися у 16 років, коли переселився жити самостійно. Тоді батько поставив мені величезний старий електрон, який я доволі швидко повернув, оскільки до нього не було пульту, а постійно вставати з дивану, щоб змінити канал було влом.

Відсутність ящика стало нормальним явищем, тож я просто звик якось жити без нього і вже не думав про покупку.  Фільми почав скачувати, а з новинами знайомився у мережі, в газетах і по радіо.

Єдині винятки використання ящика, це перегляди з друзями футбольних матчів і National Geographic або Discovery, коли приходжу до бабці в гості, щоб перекусити.

 

Страшна реальність більшості живих мерців

Відсутність у житті ТБ стало звичною справою, але мозок все ще страшенно плавився від перенасичення продукати постіндустріальної епохи. Я почав розуміти це лише, коли активно став на шлях саморозвитку, пошуку себе і розвитку власної справи.

Після прочитання сотень сторінок літератури по тайм менеджменту, опрацювання мотиваційних аудіокурсів і відвідин ряду бізнес-тренінгу я проаналізував ситуацію і з’ясувалося, що майже третина мого активного часу протягом дня йде на перегляд новин (1 год. серфування вдома + 1 год. радіо по дорозі + 1 год. в перервах на роботі + 2 год. плітки і аналіз = 5 год), враховуючи, що сон займає 8 годин і залишається активно жити всього 16. Але це ще у кращому випадку.

Це був наче удар по пиці: “Дурну, ти марнуєш своє життя!”.

А й справді! Весь цей дрогоцінний час можна було проінвестувати у постановку цілей і планування, навчання і саморозвиток, практику і розвиток власної справи чи професійний ріст. Тоді почав бити на сполох.

 

Найскладніший піст – Інформаційний

Першим кроком була відмова від ранкового і вечірнього ритуалу перечитування новин онлайн. Для цього я повидаляв усі закладки, щоб не маячили перед очима і взяв за приклад просто не заходити на відповідні сайти через силу. Зараз є класна аплікуха до Chrome Website Blocker, через яку можна повністю блокувати перегляд будь-якого сайту або робити обмеження погодинно.

Наприклад забанити для себе Українську Правду з 7 до 10 зранку і з 20 до 23 ввечері.

webclipper

Руки чухалися і хотілося глянути що ж там діється, але я тримався, а вивільнений час з саомго початку використовував для розвитку Ukraine-Travel-Secrets, а OpenMind.com.ua тоді ще навіт не пахло.

Згодом я зрозумів, що без мого моніторингу світ не вмре, а Земля не зникне з Сонячної Системи, і почав посилювати піст.

Замість радіо почав слухати аудіокниги, а якщо хотілося музики в дорозі, то попередньо переписував їх з компа на плеєр, щоб жоден згусток негативної відволікаючої енергію не проліз свідомість, яка лише почала загартовуватися і набирати цілеспрямованості.

Ну а з журналами і газетами після таких перемог було справитися зовсім просто :-)

 

А де ж правда?

Фактично станом на кінець 2011 року з мого життя повністю зникли ЗМІ. І понеслося… Вивільнений час я спрямовував на розвиток себе і власних проектів, які згодом почали приносити користь іншим.

Я був щасливим, енергійним і сфокусованим на основних речах. Винятками були перегляди інтерв’ю зі мною на медійних ресурсах заради цікавості. І що я побачив? 70% поданої інфи перекручено, а те, що я насправді намагався донести, часто вирізано з відео або не включено до статті.

Висновок. ЗМІ та і взагалі кожна людина подають інфу так, як вважають за потрібне, і мають повне на те право. Але це фактично у 99% необ’єктивно. Зазвичай просто недоговорюють і припідносять ту інфу, яку потрібно, але часто нагло брешуть. Переконаний, Ви бачили прикладі на основі останніх подій.

То кому вірити? Хммм, складне питання. Перевіреним джерелам: своїм очам і досвіді або ж перевіряючи одну і ту саму інфу з різних джерел (друзі, різні ЗМІ, інші публікації т.д…).

І замкнуте коло – для того, щоб бути в курсі новин, треба читати більше новин!

То як бути? Моя відповідь: “Не читати новин взагалі!”

 

Тоді як бути в курсі справ і почуватися частиною суспільства?

Ось саме в цьому розділі криється неочевидний феномен, який я зрозумів лише після того як перестав слідкувати за новинами :-)

Ви і так будете в курсі всіх важливих подій, які відбуваються навколо! Незважаючи на те, що я повністю відмовився від новин, вони все одно просочувалися у моє інформаційне поле. Звідки? З радіо у маршрутках або офісах, з вітрин газетних кіосків, з телевізорів у кафе і з уст співрозмовників.

Магічним чином, не читаючи новин, я був вкурсі всього насправді важливого, що трапляється навколо, оскільки через стійку оборону, просочувалася лише незначна частина всього інфо-завалу, а саме найважливіше, оскільки про це найбільше говорять. В придачу у моєму активі залишалися додаткових 5 годин, які у пересічної людини йдуть на ознайомлення з новинами замість реалізації власних мрій. А колір нових трусів Кіркорова або черговий переможець Фабрики Зірок і так ні в моєму житті, ні в житті моєї країни чи ближніх нічого не змінить.

 

Найбільша небезпека…

… це повернутися у попереднє русло і знову почати слідкувати за всім і завжди, жадібно поглинаючи терабайти інформації.

Я дуже сильно відчув це на тлі останніх подій, пов’язаних з Євромайданом. Оскільки, наразі перебуваю у Мексиці, то для ознайомлення з тим, що відбувається, почав читати новини. Стався просто колапс. З кожною статтею мене паралізувало все більше.

Мозок забивався все більше, а свідомість потребувала ще і ще, аби впевнитися у реалістичності прочитаних фактів в мережі. Подекуди навіть тиснув F5, щоб обновити динамічну інфу на провідних вітчизних ЗМІ. Відкривав комп, не встаючи з ліжка, і засинав, навіть його не вимикаючи. Кожен день став подібним на інші, а голова була забита на стільки, що я почувався наче з величезного бодуна після хлопчачника. Тут і недалеко до депресії (під катом, як з нею боротися). Я відчув, що нереально тупив. Вам це знайомо?

За декілька днів я отямився. Добре, що я впіймав себе на тому, що жодної користі перегляданням новин і безпорадною медитацією ні собі, ні моїм колегам, котрі повиходили на вулиці не допоможу і підглянув у свої життєві  принципи. Усвідомлюючи, що фактично за пару днів “скотився на пси” і зрадив самому собі, вивів інший ефективний метод підтримки Євромайдану, враховуючи відстань, і повернувся у поперднє русло, що відновило кольори у житті, а всі дії знову набули сенсу.

Це стосується не лише дієти інформаційної. Навіть верблюд може пару тижнів не пити, але все одно зірветься. Тому зважайте на будь-які табу, чи це стосується новин, чи алкоголю, чи інших видів посту, адже це може ще сильніше вибити Вас з колії, куди повернутися може бути зовсім не просто.

Фокусуйтеся на основному і вносіть у всі власні дії конкретну суть.

 

То як Вам ідея взагалі не читати новин? Очевидно, комуcь це потрібно робити (наприклад журналістам), але чи зможете без новин прожити Ви?

Share Button