Інформаційна дієта або Чому не варто читати новин і бути в курсі всіх подій

Це мабуть одна із найважливіших ідей, що увійшли в мою книгу Формула Продуктивності. Пост опублікований якраз у розпал Євромайдану і залишається актуальним по цей день. І чим далі, тим більше, оскільки медіа все більше заполоняють (або забирають) наше життя. Користайте!

Сядьте, якщо Ви стоїте, або вхопіться за стілець, якщо знаходитеся у сидячому положенні. Закрийте вуха дітям, якщо збираєтеся прочитати наступне речення вголос і ні в якому разі не давайте глянути на це Вашим дідусям чи бабцям, щоб не стався раптом інфаркт.

“Я не читаю новин і вважаю, що заради власного блага людям краще цього не робити”.

(солене озеро Саки, Крим.)

Почувши б таке твердження з уст будь-якої людини ще пару років тому, я б навіть не став розпочинати з нею бесіди, вважаючи що чувак взагалі нічого не тямить у житті.

Кожен мій день розпочинався з ранкового півгодинного моніторингу онлайн медіа. Далі я ще годину слухав радіо, коли йшов і повертався з роботи. А власне протягом робочого дня, коли ставало нудно чи була перерва, зручно вмощувався на дивані і з цікавістю перелистував газетну чи журнальну пресу.

Для підкріплення своїх знать про те, що коїться у світі, в країні, у місті, а також у сусідньому дворі зідзвонювався з друзями і розпитував чи раптом чогось нового не сталося, а перед сном контрольно знову заходив онлайн.

І знаєте що?

Ні у моєму житті, ні у житті Планети від цього нічого не змінювалося.

Земля далі продовжувала крутитися, як і до того: хтось із знаменитостей купував собі нові труси, десь розпочиналася війна чи відбувалася інфляція, раптом вистрілював черговий стартап, а мільйони людей залишалися незадоволеними власною долею, нарікаючи на всіх і на все навколо.

Я був таким собі професійним спостерігачем, перебуваючи в курсі всіх подій – ерудований, завжди готовий дати пораду, маючи власну точку зору як повинне розвиватися суспільство. В придачу ще й коментував статті і входив у віртуальні перепалки. Вам це нічого не нагадує?

Але згодом все помінялося. Я перестав слідкувати за новинами, що стало одним із моїх основних правил в буденному житті.

***

Кінець телебачення

Для початку, варто зазначити, що телевізор я перестав дивитися у 16 років, коли переселився жити самостійно. Тоді батько поставив мені величезний старий електрон, який я доволі швидко повернув, оскільки до нього не було пульту, а постійно вставати з дивану, щоб змінити канал було влом.

Відсутність ящика стало нормальним явищем, тож я просто звик якось жити без нього і вже не думав про покупку.  Фільми почав скачувати, а з новинами знайомився у мережі, в газетах і по радіо.

Єдині винятки використання ящика, це перегляди з друзями футбольних матчів і National Geographic або Discovery, коли приходжу до бабці в гості, щоб перекусити.

***

Страшна реальність більшості живих мерців

Відсутність у житті ТБ стало звичною справою, але мозок все ще страшенно плавився від перенасичення продукати постіндустріальної епохи. Я почав розуміти це лише, коли активно став на шлях саморозвитку, пошуку себе і розвитку власної справи.

Після прочитання сотень сторінок літератури по тайм менеджменту, опрацювання мотиваційних аудіокурсів і відвідин ряду бізнес-тренінгу я проаналізував ситуацію і з’ясувалося, що майже третина мого активного часу протягом дня йде на перегляд новин (1 год. серфування вдома + 1 год. радіо по дорозі + 1 год. в перервах на роботі + 2 год. плітки і аналіз = 5 год), враховуючи, що сон займає 8 годин і залишається активно жити всього 16. Але це ще у кращому випадку.

Це був наче удар по пиці: “Дурну, ти марнуєш своє життя!”.

А й справді! Весь цей дрогоцінний час можна було проінвестувати у постановку цілей і планування, навчання і саморозвиток, практику і розвиток власної справи чи професійний ріст. Тоді почав бити на сполох.

***

Найскладніший піст – Інформаційний

Першим кроком була відмова від ранкового і вечірнього ритуалу перечитування новин онлайн. Для цього я повидаляв усі закладки, щоб не маячили перед очима і взяв за приклад просто не заходити на відповідні сайти через силу. Зараз є класна аплікуха до Chrome Website Blocker, через яку можна повністю блокувати перегляд будь-якого сайту або робити обмеження погодинно.

Наприклад забанити для себе Українську Правду з 7 до 10 зранку і з 20 до 23 ввечері.

Руки чухалися і хотілося глянути що ж там діється, але я тримався, а вивільнений час з саомго початку використовував для розвитку Ukraine-Travel-Secrets, а OpenMind.com.ua тоді ще навіть не пахло.

Згодом я зрозумів, що без мого моніторингу світ не вмре, а Земля не зникне з Сонячної Системи, і почав посилювати піст.

Замість радіо почав слухати аудіокниги, а якщо хотілося музики в дорозі, то попередньо переписував їх з компа на плеєр, щоб жоден згусток негативної відволікаючої енергію не проліз свідомість, яка лише почала загартовуватися і набирати цілеспрямованості.

Ну а з журналами і газетами після таких перемог було справитися зовсім просто 🙂

***

А де ж правда?

Фактично станом на кінець 2011 року з мого життя повністю зникли ЗМІ. І понеслося… Вивільнений час я спрямовував на розвиток себе і власних проектів, які згодом почали приносити користь іншим.

Я був щасливим, енергійним і сфокусованим на основних речах. Винятками були перегляди інтерв’ю зі мною на медійних ресурсах заради цікавості. І що я побачив? 70% поданої інфи перекручено, а те, що я насправді намагався донести, часто вирізано з відео або не включено до статті.

Висновок. ЗМІ та і взагалі кожна людина подають інфу так, як вважають за потрібне, і мають повне на те право. Але це фактично у 99% необ’єктивно. Зазвичай просто недоговорюють і припідносять ту інфу, яку потрібно, але часто нагло брешуть. Переконаний, Ви бачили прикладі на основі останніх подій.

То кому вірити? Хммм, складне питання. Перевіреним джерелам: своїм очам і досвіді або ж перевіряючи одну і ту саму інфу з різних джерел (друзі, різні ЗМІ, інші публікації т.д…).

І замкнуте коло – для того, щоб бути в курсі новин, треба читати більше новин!

То як бути? Моя відповідь: “Не читати новин взагалі!”

***

А же як бути в курсі справ і почуватися частиною суспільства?

Ось саме в цьому розділі криється неочевидний феномен, який я зрозумів лише після того як перестав слідкувати за новинами 🙂

Ви і так будете в курсі всіх важливих подій, які відбуваються навколо! Незважаючи на те, що я повністю відмовився від новин, вони все одно просочувалися у моє інформаційне поле. Звідки? З радіо у маршрутках або офісах, з вітрин газетних кіосків, з телевізорів у кафе і з уст співрозмовників.

Магічним чином, не читаючи новин, я був вкурсі всього насправді важливого, що трапляється навколо, оскільки через стійку оборону, просочувалася лише незначна частина всього інфо-завалу, а саме найважливіше, оскільки про це найбільше говорять. В придачу у моєму активі залишалися додаткових 5 годин, які у пересічної людини йдуть на ознайомлення з новинами замість реалізації власних мрій. А колір нових трусів Кіркорова або черговий переможець Фабрики Зірок і так ні в моєму житті, ні в житті моєї країни чи ближніх нічого не змінить.

***

Найбільша небезпека…

… це повернутися у попереднє русло і знову почати слідкувати за всім і завжди, жадібно поглинаючи терабайти інформації.

Я дуже сильно відчув це на тлі останніх подій, пов’язаних з Євромайданом. Оскільки, наразі перебуваю у Мексиці, то для ознайомлення з тим, що відбувається, почав читати новини. Стався просто колапс. З кожною статтею мене паралізувало все більше.

Мозок забивався все більше, а свідомість потребувала ще і ще, аби впевнитися у реалістичності прочитаних фактів в мережі. Подекуди навіть тиснув F5, щоб обновити динамічну інфу на провідних вітчизних ЗМІ. Відкривав комп, не встаючи з ліжка, і засинав, навіть його не вимикаючи. Кожен день став подібним на інші, а голова була забита на стільки, що я почувався наче з величезного бодуна після хлопчачника. Тут і недалеко до депресії (під катом, як з нею боротися). Я відчув, що нереально тупив. Вам це знайомо?

За декілька днів я отямився. Добре, що я впіймав себе на тому, що жодної користі перегляданням новин і безпорадною медитацією ні собі, ні моїм колегам, котрі повиходили на вулиці не допоможу і підглянув у свої життєві  принципи. Усвідомлюючи, що фактично за пару днів “скотився на пси” і зрадив самому собі, вивів інший ефективний метод підтримки Євромайдану, враховуючи відстань, і повернувся у поперднє русло, що відновило кольори у житті, а всі дії знову набули сенсу.

Це стосується не лише дієти інформаційної. Навіть верблюд може пару тижнів не пити, але все одно зірветься. Тому зважайте на будь-які табу, чи це стосується новин, чи алкоголю, чи інших видів посту, адже це може ще сильніше вибити Вас з колії, куди повернутися може бути зовсім не просто.

Фокусуйтеся на основному і вносіть у всі власні дії конкретну суть.

***

То як Вам ідея взагалі не читати новин? Очевидно, комуcь це потрібно робити (наприклад журналістам), але чи зможете без новин прожити Ви?

UPD. За п’ять років після написання цієї статті мені вдалося відвідати вцілому вже понад 100 країн, продовжувати успішно розвивати власну справу і жити щасливим життям, чого такиж щиро бажаю і вам. Успіхів.

P.S. Більше про тайм менеджмент і саморозвиток ви знайдете в цій інфографіці, а також книзі Формула Продуктивності.