Мексика. Які картинки виникають у вас в голові, коли ви уявляєте цю країну?
Спробую вгадати:
- Кактуси
- Сомбреро (мексиканський капелюх з широкими краями)
- Текіла (алкогольний напій з кактусів)
- Начоси (місцеві кукурудзяні чіпси)
- Корида
Давайте я вам добавлю трішки стереотипів, так як я побувала на дуже мексиканському і дуже традиційному дійстві. Святвечір у Мексиці святкують за католицьким календарем, тобто 24-го грудня, Різдво 25-го.
Приємною несподіванкою було те, що вони збираються всією великою сім’єю. Уявіть собі невеличкий будиночок, з маленькою вітальнею, в якій поміщалися: велика ялинка (так-так, в них також вона є), приблизно метр квадратний простору займала шопка, багато прикрашена та зі всіма дійовими особами (не забули навіть пастушків з овечками та осликів), а також 25+!!! людей. Хатка хоч і не гумова, та всім було місце.
Починається Свят Вечір з молитви. Говорить молитву господиня будинку, в даному випадку мама нашого друга Дієго. Слова, які час-від-часу повторюють всі гості, змінюються співами на релігійну тематику. Атмосфера дуже весела, ніхто не обмежує себе у сміхові. Якщо порівняти з українським Святвечором, то в Мексиці він якийсь позитивніший та веселіший, що на мою думку дуже логічно, адже Ісус народився а не помер. Хоча в нас є інша перевага – наші вертепи, охохо, якщо б мексиканці їх побачили 😉
Після молитви та співів починається незвична церемонія.
Спочатку дві дівчинки виносять статуетки Йосипа і Марії та обходять з ними вітальню з кухнею. Дальше господиня роздає всім бажаючим ляльки – символи маленького Ісуса. І знову починається пісня. В ритм цієї пісні люди колихають маленького Ісуса, присипляючи його. Пісня не колискова, дехто заводить гучно, розтяжно, хтось посміюється та підморгує один одному. Всім весело.
Триває вся ця церемонія з молитвами та піснями близько години.
Колихання Ісусика було завершальним етапом, після якого вже зголоднілі гості розсідаються за столи. Спочатку розливається шампанське і лунають тости за благополуччя сім’ї, навіть Орест сказав декілька слів на іспансько-англійській мові. У вітальні збираються всі старші члени сімейства, в гаражі-дворику – діти та молодь.
Не менш цікаво та важливо розповісти про страви, які готують на Святу Вечерю.
В меню: Запечена з картоплею, ананасами та беконом індичка (досить північно-американська традиція).
«Голубці» в кукурудзяному листі, всередині або солодка, або солена начинка, головною складовою якої є кукурудзяна мука, називається ця страва «Тамалес».
Також є салати, один солодкий з яблук та родзинок, інший солений з макаронів, зеленого горошку та ковбаски. Обидва салати заправлені якоюсь молокоподібною субстанцією.
Є круасани з гарячим фруктовим компотом та тортик.
«Хто ж це все готує?» – подумаєте ви «Невже господиня хати?». І так, і ні. Над Індичкою та Тамалесом дійсно попрацювала пані господиня, а все інше, у великих баняках, поприносили гості.
Ми з Орестом також не прийшли з пустими руками. Я там же ж, а місці, приготувала запашний глінтвейн, а з собою ми вже мали Кутю а ля мексикана. Традиційної на 100% Куті у нас не вийшло, так як ми не змогли знайти маку. Коли ми у супермаркетах намагалися з’ясувати де можна купити цей інградієнт, на нас дивилися з великими очима і киваючи головою відповідали «No se», що означає «не знаємо». Напевно в них ітак вистачає проблем з наркотиками, щоб ще й мак вирощувати 😉
Святкують Свят Вечір у двох місцях. Спочатку відвідують сім’ю по материній лінії, а потім по батьковій.
Враження після такого гомінкого, наповненого усміхненими людьми та співами дійства, залишилися найпозитивніші. Нас всі щиро вітали, без комплексів розціловували в щоки та міцно стискали в обіймах.
Ось так сімейно та тепло святкують Різдво у Мексиці.
Ось невеличке відео. В ньому ви побачите деякі описані вище моменти:
Щиро, Марта.
P.S. А як Ви збираєтеся святкувати Різдво чи може знаєте якісь цікаві приклади, як це роблять де інде?