Скільки коштує двотижнева подорож Хорватією і що Ви за це отримаєте

У зв’язку із втратою Криму (ось до речі пару статей, що навіюють ностальгію: класні дикі пляжі Криму, перлини Східного Криму, похід Кримськими горами зі спуском до моря), тисячі українців змушені шукати іншого місця для літнього відпочинку. Звичайно,  багато хто і так літав у Туреччину або Єгипет. Та все ж ті, хто полюбляє подорожувати до моря на авто, постали перед вибором.

Наразі залишається північне Причорномор’я, зовсім недалека Болгарія, але класною альтернативою Криму слугує Адріатичне узбережжя. Більшою мірою мова йде про Чорногорію і Хорватію, хоча до останньої їхати на авто значно зручніше, а країна відкриває чудові можливості для класного відпочинку на морі.

(Прімоштен)

Власне про це і піде мова у даній статті, оскільки саме Хорватія першою зустріла нас в межах Балканської експедиції, де ми провели трішки більше тижня, досліджуючи місцеві красоти. Буквально два десятиліття тому ця країна переживала кровопролитну війну з Сербією, а тепер слугує одним із найгарячіших туристичних напрямків у світі. Ціни далеко не бюджені, але географічна та етнічна наближеність, турбулентна історія і природнє різноманітття робить Хорватію одним із топ-напрямків для українців також.

Ну давайте глянемо що ж може запропонувати ця південно-слов’янська держава. Принаймні крізь призму нашого з Мартусею тамтешнього перебування…

***

Традиційно, для початку деалізований план марштуру і карта відвіданих місць.

(схема цілої Балканської експедиції ось тут)

Дороги у Хорватії пречудові, а більшість місцин біля моря знаходяться в межах двох днів спокійної їзди з міст Центральної і Західної України. Добре робити зупинку на ніч у Будапешті, що власне ми і зробили, хоча багато хто долає всю відстань і одним махом.

Зокрема зі Львова до Будапешту всього 600 км, а з Будапешту до найближчого моря – 500 км. Хоча до Спліта – 750 км, а до Дубровніка ще плюс 200 км. По всій довжині в Угорщині і Хорватії йде автобан, за винятком 40 км після українського кордону із Закарпаттям і останніх 100 км перед Дубровніком, де дорога впритул притискається до стрімких берегів Далматії, але більше про це трішки далі.

***

Виїхавши рівно в полудень 8го червня на 20:00 місцевого часу вже прибули в Будапешт, де зупинилися на дві ночі, таким чином маючи цілий день на відвідини цього чудового міста на берегах величного Дунаю.

Будь-які подібні поїздки я зазвичай поєднюю з підтримкою дружніх зв’язків і активним нетворкінгом. Зокрема,  вкотре зустрілися з Пітером (більше про нього…),

а також вперше за 4 роки перехилив пару бокалів з Алехандро, з котрим ще у 2010 ділив кімнату у гортожитку, коли ми викладали основи підприємницьва для хорватських школярів у містечку Вараждін. Алехандро сам із Венесуели, але закохався у місцеву дівчину і ще з того часу працює викладачем іспанської в угорській столиці.

З самого раненька 10-го червня ми рванули з Будапешту і вже за 3 години приїхали у північно-хорватське містечко Вараждін, де власне ми з Алехандро прожили 3 місяці ще у 2010. Там, мені вдалося трішки ностальгічно погулятися цим чудовим містечком і витягнути на обід друзів-хорватів, котрі досі там проживають.

Добре підкріпившись і тряхнувши “старіной” повертаємо на автобан і мчемо на південь, оминаючи столицю Хорватії Загреб. По-перше, попереду ще довга дорога, по-друге, я там вже був, і по-третє, Загреб ну вже дуже подібний на мій рідний Львів. Спільна історія за часів бабці Австрії дається взнаки.

Абсолютна більшість водіїв добираються до узбережжя Далматії (прибережна Хорватія) автобаном, але нам хочеться проїхатися прикордонною територією з Боснією (див. на карті зверху), щоб побачити що ж відбувається там. Отже буквально через 40 км на південь від Загреба звертаємо з автобану на схід і вузенькою гірською дорогою рухаємося по вказівниках до Плітвіцьких Озер. Так-так, це саме ті неймовірної краси водоспади, котрі Ви бачили на численних картинках і по Discovery channel.

Офігівши від натовпів туристів ще на під’їзді до національного парку, ми вирішили не зупинятися, оскільки я теж там вже був (хоча і весною 2010 – Мартуся залишилася дискримінованою), про що говорить попередня світлина. Крім того до заходу сонця залишалося всього пару годин, чого аж ніяк не достатньо, щоб належним чином огледіти всю територію Плітвіцького парку. А попереду нас чекало ще 200 км гірської дороги.

Тому ми поїхали далі, практично впритул наближаючись до Боснійського кордону. Машин ставало все менше, а рельєф набирав все драматичнішого пейзажу.

Подорозі час від часу зустрічалися руїни занедбаних сіл і містечок, в яких проживало сербське населення. Майже всі вони, а це приблизно 150 000 осіб покинули власні домівки в результаті Сербо-Хорватської братовбивчої війни в першій половині дев’яностих років двадцятого століття. Не можна такого зараз допускати на Сході України.

Обабіч дороги і досі знаходять незнешкоджені міни на що вказують попереджувальні знаки. А так хотілося завернути вбік і поблукати цією територією.

Зрештою 10го числа після довгого дня і 800 км дороги ми прибули на Адріатичне узбережжя, у містечко Трогір, що поряд зі Сплітом, де осіли на 8 ночей. Трогір доволі популярне місце відпочинку, а ще це одне із найкраще збережених у середземномор’ї міст венеціанської забудови середини другого тисячоліття.

В нашій квартирі всі умови для спокійного сімейного відпочинку. Кухнія зі студіо, спальня, садочок різними фруктовими деревами, плоди котрих я щоранку збирав на сніданок. Господина просто золота. Щиро рекомендую, якщо збираєтеся у ці терени. Ось профіль господині на AirBnB з трьома її помешканнями.

Як би дивно воно не звучало, але нашими сусідами виявилися Денис (з ким познайомилися ще рік до того через itravel) та Ірина, котрі приїхали спеціально для того, щоб підтримати українську команду у Битві Націй.

Даний турнір – це взагалі окрема історія, варта цілої публікації. В кількох словах, скажу, що мова йде про повноконтактний історичний бій, а не просту реконструкцію. Наскільки я зрозумів зі слів Дениса, котрий у цьому розбирається, – це найсерйозніші змагання такого роду у світі. Практично після кожної битви когось виносили з поля бою напівпритомним.

За іронією долі, українці поступилися у півфіналі росіянам, котрі зрештою вибороли перше місце, розділивши його з другою власною командою, тож вся інтрига зберігалася лише у півфіналі, в другому поєдинку якого вилетіли також і білоруси.

***

На перевеликий жаль сонячні береги Адріатики виявилися зовсім несонячними і практично протягом цілого тижня лив дощ (непозаздриш людям, для кого це був єдиний відпочинок у році), хоча нам і вдавалося вириватися у деякі класні місця навколо між зливами. Зокрема у…:

Спліт, друге по величині місто Хорватії, важливий порт і просто чудове Далматське місто, у якому постійно вирує життя.

(Зацініть залишки древніх руїн палацу часів ще Римської епохи)

(зустрів добре знайому родину Чучмаїв зі Львова)

.

Національний парк Крка (дуже часто у Хорватських словах пару приголосних знаходяться поряд)

.

Шибенік (фото знизу) і Примостен (основне фото посту), надзвичайної краси прибережні містечка.

.

Незважаючи на прохолодну погоду і часті опади навіть вдалося кілька разів сполоснутися у морі на численних пляжах. А їх вздовж довжелезної берегової лінії Хорватії хоч відбавляй.

Ось так і пройшов тиждень у Трогірі і в принципі десь таким же може виглядати типовий відпочинок простої української сім’ї, якщо вибратися у Хорватію. Але замість того, щоб повертатися домів, дорога повела нас далі на схід взддовж узбережжя….

Прибережна траса аж до Дубровніка, що в самому кінці країни варта тисячі історій і цілої окремої автомандрівки. Поправу, це одна із найкращих автомобільних поїздок, котру можна собі організувати.

Подекуди дорога опускається до моря, що є чудовою нагодою, аби зависнути на одному із численних віддалених від цивилізації пляжів.

Зустрічаються тут і древні прибережні села і містечка, в яких просто гріх не зупинитися

Населення тут все менше, а краєвиди все чарівніші. І так аж до самого Дубровніка, справжньої перлини Адріатики, в колишньому вільного міста-держави Рагуза.

Зрештою в Дубровніку ми теж спеціально не зупинялися, адже я там вже був (Марта знову дискримінована), на вулиці періщив дощ, а до кінця дня нам потрібно було потрапити у сусідню Чорногорію, де на березі Которської затоки (найпівденнішого фьора Європи) нас вже чекала моя колега Анжеліка Романенко зі своєю сім’єю. Але це вже інша історія….

***

Давайте підіб’ємо фінанси, щоб зорієнтуватися скільки може коштувати подібна мандрівка! Приціняємося до Євро, адже це найбільш ходова валюта у регіоні.

Загальна тривалість 12 днів (8-19 червня).

Транспортні витрати (дизель 2.0, розхід 6-6,5 л/100 км) – 268 Євро.

• 940 грн (58 Євро) – двомісячна зелена карта (страхівка на авто, що діє у Європі)
• 1182 грн (73 Євро) – повна дозаправка палива на території України
• 920 кун  (121 Євро) – два повних баки пального у Хорватії
• 36 кун – (5 Євро) оплата за користування окремими відрізками автобану у Хорватії
• 11 євро – віньєта на право проїзду угорськими автобанами, дійсна 10 днів

*** У Вашому випадку ще мабуть варто додати більше коштів за користування Хорватськими автобанами, оскільки ми проїхалися вздовш кордону з Боснією, а також додатково ще один бак пального на поверенення до України в залежніості від апетиту автомобіля. Приблизна ціна 1 л дизелю як в Угорщині, так і у Хорватії коштує 1.27-1.3 Євро (20-21 грн). При автобанах приблизно на 10% дорожче, тому заправляйтеся у містах і обов’язково заливайте повний бак перед виїздом за межі України.

Проживання (11 ночей) – загалом 500 Євро 

• Трогір (8 ночей) – 55 Євро х 8 = 440 Євро
• Будапешт (2 ночі) = 30 Євро х 2 = 60 Євро

*** Варто зазначити, що за проживання ми не платили, оскільки в Будапешті ночували в Пітера (він гостював у нас у Плая дель Кармен, що у Мексиці тиждень), а на квартивку в Трогірі теж запросили.
*** Нормальна квартира у приватному секторі десь стільки і виносить. Наші знайомі проживали відразу біля пляжу у селищі Брела (Brela) плативши 75 Євро за ніч. Хоча можна знайти і варінти по 20-30 Євро.

Харчування і дрібні покупки – 197 Євро

• 788 грн (49 Євро) – Дещо затарилися з України
• 1125 кун (148 Євро) – харчування у Хорватії. Більше куховарили ніж ходили у ресторани.
  *** середня вечеря на двох обійдеться у 30-40 Євро легко.

Інші витрати – 39 Євро

• 220 кун (29 Євро) – Відвідини національного парку Крка
• 10 Євро – пакет TravelSim для недорого роумінгу

Підбивши все, бачимо, що подібна майже двотижнева самостійна подорож на авто з Україн у Хорватію може винести приблизно 1004 Євро, що в принципі непогано, як на зовсім небюджетний напрямок.

Не знаю чи можливо вкластися у таку суму, скориставшить послугами турфірм. Я вже і не говорю про той рівень свободи, що дає подібна мандрівка, хоча на кожен товар є свій покупець.

Варто зазначити, що у порівнянні з моїми розрахунками можна непогано зекономити на житлі, зате транспорт швидше за все винесе більше, оскільки наш Sang Yong Korando доволі економний, а крім того, ми практично не користали з платних автобанів Хорватії.

То як? А скільки винесла чи у яку суму збираєтеся вкластися в межах наступної мандрівки або відпочинку? І куди плануєте вибратися?