Більшість з нас і мабуть кожен читач цього блогу мріє про далекі заморські мандри та незвідані береги. Швидше за все у вас точно якось проскакувала думка про Бразилію, незалежно від того наскільки серйозно ви задумувалися над мандрівкою  саме туди. У будь-якому разі у свідомості вже точно  свормований певний стереотип про цю країну.

Особисто до Південної Америки я ще не добрався. Наразі з Латиноамериканськи країн провів всього 2 тижні на Кубі, а також проживав аж 4 місяці у Мексиці. Свого часу під час мандрівкою континентом у Бразилії побували мої товариші подружжя Лецюків, а також ще одни друг Борис Расін. Але жоден з них не написав таких кльових постів, щоб увіковічнити свої враження письмово.

Автор цього гостового посту, Віктор Беженар, завалив аж три статті на тему Бразилії, кожна з яких з різних ракурсів відлрачає цю загадкову країну. І у першій з них мова піде про ті речі, що можуть більшість з нас здивувати. Отже прямим текстом від Віктора…

Майже 2 місяці цього літа, мені довелося провести в за океаном, в “країні диких мавп” – Бразилії. Попереджую, мій хіт-парад в більшій мірі відображає мою суб’єктивну думку, можливо, якби Вам довелося його складати, Ви привели б інші пункти.

Тим не менше, я впевнений, що серія постів “Життя в Бразилії: 10 речей речей, які мене здивували, 10 речей, які мені сподобались; 10 речей, які мені НЕ сподобались”, відкриє Вам очі на побут та життєвий устрій цієї величезної та цікавої країни, адже в моїй статті бочка меду суттєво розбавлена чесним дьогтем. Тим цікавіше для Вас! 🙂

***

Усі приведені фотографії – мої, декілька мого товариша, я не спускав свого телефона з рук, коли справа йшла про чудові краєвиди, але фотографувати людей мені не зручно, а якісь побутові деталі тоді не приходило в  олову, бо я не знав, що буду писати цей пост. Тому всі приведені фото і картинки, які були зроблені не мною помічені червоним хрестиком зліва угорі.

В принципі багато описаних нижче речей входять у когорту стереотипних (але не всі!). Але одне діло почути, інше діло побачити, тому дивіться мій хіт-парад про речі які мене здивували і, впевнений, Вас теж би здивували 🙂

1. Бразильцем може бути хто завгодно

Як я казав десь вище, бразильцем справді може бути хто завгодно і цей паспорт є найбільш бажаним на чорному ринку. Тут можна лише додати, що етнічні групи осідають кластерами по різним бразильським містам. Наприклад в Белу-Орізонті багато етнічних італійців. А в Курітібі (до речі в одному з найбільш процвітаючих бразильських міст) кажуть, що повно українців. В Сан-Паоло є цілі японські та китайські квартали, де нікого крім етнічних японців і китайців не побачиш. На півночі ж, в Сальвадорі чи Ресіфе більшість населення – переселенці з Африки. Єдине, що тут скажеш – ніхто з них не тримається за культуру своїх предків (що наприклад є в США).

Всі ці люди – справжні бразильці, незалежно від минулого, адже бути бразильцем – це вести особливий, спокійний, життєрадісний та усміхнений спосіб життя. В метро Белу-Орізонті ми зустріли хлопця, який 5 років тому втік у Бразилію з… Румунії. Він щасливий і його не відрізниш від звичайного бразильця, він бразілейро з східноєвропейськими спогадами. Бразильська нація саме тому сильна, що всі приїжджі приймають з радістю тутешні правила, всі говорять португальською і живуть сьогоднішнім днем, але ніяк не минулим.

2. Бразильці божеволіють від футболу

Це я склеїв декілька фото з клубного музею Атлетіко Мінейро. Команда і справді знаменита!

3. Бразильці втрачають голову від серіалів

Тут що можна сказати. Бразильці помішані на телебаченні, в Бразилії немає мабуть жодної кімнати, я не кажу квартири або будинку без телевізора. Вечорами всі домогосподарки та їх чоловіки (звичайно, якщо в цей день не грає команда з їхнього міста) запускають нову серію якогось хіта від медіа-гіганта Globo і затаївши подих дивляться. Оскільки в сім’ї, що нас приймала це був щовечірній обов’язковий ритуал, та і йдучи вечором по вулиці, в яке кафе не зазирни – там крутять серіали, я теж епізодично слідкував за життям серіальних героїв і героїнь.

Все на португальській, тому я практично нічого не розумів, і слава богу, культурної цінності ці стрічки не несуть. Мильні опери, які в основному крутяться навколо багатих білих бразилійок, якогось старого товстого білого багача, молодого білого бразильського бреда пітта та купи масовки. Всі ці дійства проходять в шикарних спальнях та вітальнях з італійськими шовковими шторами. Печаль в тому, що люди дивляться це сміття затаївши подих абсолютно скрізь. Одним словом це дивує і розчаровує, хоча звичайно середній та освічений клас такими дурницями не страждає.

4. В Бразилії п’ють значно більше пива ніж в Україні

Як у кожному з мільйонів цих вуличних барчиків для бідноти та синіх воротників, так і в ресторанах для середнього класу і багатіїв ріками тече пиво. Щоб Ви знали, Бразилія – це 3-ій у світі виробник пива і, повірте, левову частку своїх доходів пивна індустрія заробляє на своїх громадянах. Всі п’ють пиво – молоді і старі, здорові і хворі – звичка пити саме пиво ні на йоту не осуджується в суспільстві, а, як іноді здається, навіть заохочується.

Взагалі, безмірний вжиток хмільного напою схожий на загальносвітову тенденцію, але все ж мені здається, що тут пива п’ють більше ніж дебто не було. В Бразилії з пива зроблений цілий культ. Так воно легке, м’якше ніж європейське (4%), але все одно б’є в голову, провокує похмілля і призводить до відмирання клітин головного мозку. Здорове майбутнє бразильців під сумнівом саме через надмірну пристрасть до пива.

Основні пивні бренди країни – Брама, Скол та Ітаіпава. Фото не моє – нічого мені було робити, крім як пиво фоткати

Щодо бізнесу – тут процвітають монополісти. Ринок штату Мінас Жерайс поділений повністю двома гравцями: Brahma і Skol (я, як справжній айтішник, спочатку бачив не SKOL, а SQL, особливо на банках з вичурними шрифтами:) – думаю, ось це повага до реляційних баз даних!), c розстановкою сил десь 50% на 45%. Решта 5% віддані на відкуп європейцям і американцям – Heinkenen і Budwaiser! Все!

Інших брендів ви тут не знайдете. В Ріо, сильні позиції займає бренд Itaipava, але чомусь тільки в Ріо. Це велике питання, бо ні в штаті СанПаоло, ні в Мінас Жерайс його не видно. Загалом 2-3 корпорації конкретно доять народ на пристрасті до алкоголю і страшно навіть подумати скільки вони на цьому піднімають грошей 🙂 До речі, пам’ятаєте Brahma колись продавалася навіть в Україну 🙂 Зараз її, чомусь, у нас вже немає, але був час 🙂

5. Багаті люди не живуть в центрі

В Бразилії – це так, більшість людей живуть далеко від центру, залишаючи тому лише адміністративні функції. На жаль в Бразилії (до речі в Ріо, в меншій мірі) – центри міст перетворюються на притон алкоголіків та бомжів. Багачі не хочуть в’їзджати у старі будівлі, з маленькими квартирами, от і тікають в елітні райони, залишаючи центральну та історичну частину міста в оточенні смороду, бомжів та криміналу. Такі справи.

Одне з головних перехресть в центрі Белу-Орізонті.
А якби Ви були багатієм, Ви б хотіли жити поруч?

ОРЕСТ: Як на мене кльовий буинок. Якраз люблю такі урбаністичні нашарування 🙂

“Околиця” міста, район Belvedere. Ціни на квартири тут стартують
від 300 000 долларів США. А до центру, повторюю, далеченько.
Район Belvedere. Тут класно!:)

6. В Ріо та, особливо Сан-Паоло постійно літають гелікоптери

Рухатися по місту гелікоптерами – задоволення не з дешевих, але в великих містах Бразилії багато людей можуть собі це дозволити. Як і написано в заголовку, в бізнес-столиці Бразилії товстосуми тільки так і рухаються містом, через вічні затори на дорогах; в Ріо вони також регулярно зливаються з величезними альбатросами у повітрі. Перший час це нас дивувало, особливо в перший день в Сан-Паоло – наші очі постійно були підняті вгору, в пошуках шумного гелікоптера.

В Сан-Паоло їх просто дууже багато.
Постійно шум на вулиці стоїть через них!
Навіть в Белу-Орізонті вони нам іноді зустрічалися

 

А ось гвинтокрил з Ріо. Літають поруч з величезними морськими альбатросами:)
Тут їх теж не мало, але з Сан-Паоло не порівняти!

7. Бразилія – це НЕ країна кави

Ви знаєте, я дуже люблю каву, я справжній її фанат. Я обожнюю Київ, за те, що тут можна будь-де попити каву (наприклад стрьомні таврії, які роблять каву на колесах мене дуже радують). Від Львівської кави я взагалі в німому захваті – після кожної своєї поїздки у Львів (а таких буває не менше п’яти на рік) я привожу собі запашну каву з моєї улюбленої Львівської Мануфактури. Тут я очікував на щось подібне – що я буду купатися у кавових зернах, буду дихати запашним і сильним кавовим ароматом та їсти какао-боби прямо з дерева.

Це виявився страшний обман, в Бразилії, навіть у великих містах смачну каву знайти дуже важко. Бразильці її п’ють дуже мало, а та, яку п’ють – справжні помої. В 95% кафе Бразилії немає кавових машин (чорт, я й не думав, що з цим можуть бути десь проблеми, у нас в навіть самих забитих гастрономчиках стоять кавові машини!) і каву вони готують наступним чином: в 10-літровий казан кипятку засипають півбанки якобсу розчинного, мішають це діло і продають, наливаючи з цього бідона в чашку. Це жах, це гидота, з якою нам довелося миритися.

Спеціалізованих магазинів кави НЕМАЄ, можна купити тільки той самий розчинний якобс (тут монополіст ринку 3 coracoes – нічим не відрізняється від якобсу), отож ніякої кави я додому не привіз, хоча це перший сувенір, який мене зазвичай цікавить в інших країнах. В Сан-Паоло ми знайшли ОДНЕ місце з нормальною кавою (та з кавовою машиною), і то, магазинчик спеціалізувався на шоколаді, в Белу-Орізонті ми знайшли 3-4 місця на все 5-мільйонне місто з кавовими машинами (ми шукали щодня на протязі більш ніж 5 тижнів!). В Ріо ми просто ошивалися біля старбаксів, а ця мережа, на щастя не підводить. Ось такі новини – не вірте міфам!

ОРЕСТ: З рештою, як і на Шрі-Ланці. Нормально цейлонського чаю там не знайти.

Та сама шоколадна крамниця, в якій ми знайшли
нормальну каву на третій день пошуків, Сан-Паоло

 

8. Граффіті справді скрізь у величезних кількостях

Так, тут навіть і говорити нічого – настінні малюнки тут скрізь, тому давайте просто насолодимося моїми фотографіями найцікавіших експонатів:)

Автобусна зупинка поруч з муніципальним парком в Белу-Орізонті
Імпровізована “Війна Світів” в районі Люксембурго, Белу-Орізонті
Настінний сюжет під мостом і половина величезного тіла, обведеного білою фарбою. Сан-Паоло Дуже правдиве графіті про “справжню” Бразилію

До речі, в 30 метрах від цього будинку з графіті про щасливе дитинство, знаходиться табір бомжів, яких там штук 60 не менше. Саме туди ми ледве, по своїй неуважності не зайшли, але нас врятував якийсь мужик – він порадив туди не йти, бо можна не повернутися.

Типічна бразильська локація –
монополіст,
графіті та бруд. Сан-Паоло
Без коментарів. Сан-Паоло

 

Сан-Паоло
Але дуже часто графіті, замість прикрашати, спотворюють місто. Ось яскравий приклад. Сан-Паоло
Крім того, багато бразильців явно залишаються не в захваті від свята футболу,
яке їм подарувало ФІФА. Подібних графіті ми бачили багато.

 

9. Передвиборна кампанія:)

В жовтні 2014 в бразилії президентські та парламентські вибори. І агітують кандидати виборців не гірше ніж у нас, а місцями й краще. Білбордів у Бразилії практично немає, тому агітують за допомогою щтендерів (найрозповсюдженіше),
вивісок, або наклейок. Немає жодних правил щодо їх розміщення, тому реклама якогось Deputato Federal з  сміхненою (швидше вишкіреною) фізією помітно спотворює і без того не бездоганний вигляд вулиць. Декілька кумедних прикладів дивіться нижче, а потім я розповім про політичну ситуацію в країні.

Ми вважаємо, що всі жителі Белу-Орізонті повинні голосувати за Гунду. Ну хіба людина,
яка на агітаційному фото не посміхається, а злісно скалиться може когось обманути?
Бразильська версія “почую кожного” – ну хіба така реклама це не жесть, люди?:)
А політична ситуація тут наступна:

Президентом країни зараз є Ділма Руссеф. За словами знайомих бразильців – це ставленик Лули, попереднього президента (такі собі Путін-Медвєдев). Лулу представляють в світових ЗМІ, як творця чуда під назвою Бразилія. Тут історія ось яка: Якийсь чиновник, економіст-реформатор на початку століття затіяв реформи, які повинні були підняти бразильський бізнес з колін. Правильні реформи зазвичай не приносять результат з першого дня.

Тут відбулося те саме, коли реформи почали працювати і Бразилія почала процвітати, економіста-реформатора дружно забули, зате на арену вийшов Лула, який зумів, завдяки своїй хитрості приписати собі всі заслуги в успіхах Бразилії. Козирною карткою Лули є загравання з бідними, яких в Бразилії неймовірна кількість. Обираючи середній клас гігантськими податками, він роздає гроші бідним, за які вони купують собі пиво і новий телевізор, щоб ще більше любити поважати Лулу та обраний ним політичний курс. Така стратегія, зазвичай, ні до чого хорошого не призводить, але подивимося що буде з бразильцями.  

Особливо дивно виглядає політична ситуація, враховуючи той факт, що за 2 місяці до виборів в авіакатастрофі на приватному літаку розбився один з головних претендентів на президентський пост. Враховуючи близьку дружбу Ділми-Лули з Путіним легко припустити, в чому тут справа: чорний ящик зник, є свідчення очевидців по падаючому ВЖЕ палаючому літаку. Відповідно ракета потрапила в ціль, а Ділма-Лула продовжують правити.

   

10. Бразильці по замовчуванню
переживають за свою власність

Про рівень злочинності, я вже вам трохи вище розповідав, тож домівки мають бути під наглядом. У квартиру не попадеш без бензопили по металу, а приватні будинки люди захищають хто чим може – хто електричною проволкою, хто п’ятьма рівнями колючого дроту, а хто склом:)

Мда, ворюга повинен тричі подумати ніж перелазити паркани в Бразилії:)

ОРЕСТ: Такі штуки всюди у Мексиці, де мене успішно пограбували, погрожуючи зброєю.

.
Друзі, ну як Вам? Що видалося дивним, а що цілком прийнятним для нас?
Чим би Ви додали цей список, а може що дивного Ви зустрічали у інших країнах?

#ОМБІЗ Картельbeta-версія

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: