Свій до свого по своє. Даним постом відроджується рубрика цього сайту Подорожі Україною. Чесно кажучи, якось запустив дану тематику останнім часом, оскільки сам почав більше подорожувати світом. Але зважаючи на ситуацію, що склалася на даний момент з гривнею, українцям стало значно важче виїжджати закордон, тому питання внутрішнього туризму є як ніяк актуальним. Зрештою, у всьому можна знайти позитив і завжди варто цінуват те, що маємо.
Окреме дякую творцям ua.igotoworld.com, тревел порталу, який має на меті створити найбільшу базу туристичних об’єктів в Україні. Власне вони і підштовхнули мене на відродження даної рубрики, а також допомагатимуть у чіткішому описі тих чи інших об’єків, бо мають дану інфу, а вікіпедію чи інші тревел сайти повторювати я не маю бажання..
Розпочнемо ми з Кам’янця-Подільського і навколишньої території, оскільки саме дана місцевість є моєю улюбленою в Україні. Не зважаючи на те, що я виріс у Львові, Поділля мені ой як до душі.
***
Кам’янець-Подільський
Основне місто регіону і надзвичайної краси історична стоиця. За своєю кількістю архітектурних пам’яток воно поступається лише Києву і Львову, але по-внутрішньому колориту втре носа всім. Туди ще не добралися табуни туристів (хіба шкількі екскурсії) і протягом більшості часу Ви зможете мати цілу вулицю з бруківкою, парочку церков, шматок каньойону чи замку лише для себе.
В результаті у комплексі це все входить у національний історико-архітектурний заповідник Кам’янець. Щоразу, приїжджаючи у Кам’янець, я неабияк кайфую від Домініканського костелу, поряд з яким турки збудували мінарет, потім поляки, відвоювавши місто, вліпили на сам верх Богородицю, а місцеві ратуша і міст (котрий через каньйон веде до вражаючого замку) є найстарішими в Україні. Детальніше про кожен з об’єктів – за посиланнями.
Сучасна атмосфера Кам’янця-Подільського нагадує казку двох різних земель. Є старе місто, про що йдеться вище, де збереглася історична забудова, але чомусь зовсім не має людей, і нове місто, де відбувається все життя (магазини, базари, житлові квартали). Дивно й те, що місцеві мешканці майже не заходять у старе місто.
Не знаю чому, але можливо через те, що історія їм не цікава або ж просто суто логістично це не зовсім зручно, оскільки історичний центр знаходиться на скелястому острові, що височіє на висоті кількох десятків метрів над річкою, котра утворює спражній каньйон, що практично повністю обвивається навколо.
Якось, коли турки підійшли до міста, султан запитав у свого візира: “Хто збудував, це місто?”. “Аллах, мій пане”,- відповів візир. “Ну тоді нехай і Аллах його здобуває”,- відповів сутлан і повернувся у свій гарем займатися більш приємними і менш стресовими справами.
Сам Кам’янець і його положення мені дуже нагадує Мостар у Боснії і Герцеговині, де ми побували влітку 2014 під час Балканської екпедиції.
***
Навколо Кам’янця-Подільського
Власне за це я і люблю дану частинку Поділля. Пологіі пагорби, сильно посічена місцевісь від звивистих рік і Дністер, який утворює ще один мальовний каньйон з численими прихованими заплавами.
Ось детальніше у моєму пості власне про це місце на фото і ще парочку прекрасних точок, куди можна дістатися на колесах – Дністровський каньон на авто.
Серед тутешніх цікавинок і Бакота (затоплене село і тепер велична заплава ріки + печерний монастир у скелі), і Китайгород з своїми породами, що рвуться назовні, і Устя з поромною переправою на Чернівецьку область etc…
Місця насправді колосальні і я сподіваюся, що доживу до того часу, коли сюди з’їжджатиметься люд з усього світу і по-доброму заздритиме нам що живемо у такій красі.
