Ох, складна доля тревел блогера. Не завжди вдається встигати з викладенням матеріалу у порівнянні з пересуваннями по світу. Але хвости закривати потрібно, тож, будучи у Москві взявся за цей пост про Канаду, куди я недавно (вже вдруге потрапив) під час поїздки до Північної Америки, але допилюю його лише от зараз у Стамбулі.
Сміло можна сказати, що відвідав основні місця східної частини країни, котрі варто побачити, щоб зрозуміти, як живе люд у цій «країні-мрії» для левової частки населення нашої планети.
Наскільки Ви знаєте, Канада (як і США) – це країна мігрантів, котра виборола свою незалежність від Великобританії всього півтора століття назад. Тому організованість суспільства і толерантність тут повинні були б бути понад усе. Але не все так просто. В Канаді теж є свої сепаратисти і суспільні норми, котрі мені зовсім не припадають до душі. Але про це все по порядку далі.
***
Як і більшість відвідувачів країни, я прибув у найбільше місто країни і основний економічний центр Торонто швиденьким перельотом з Нью-Йорка, що тривав всього одну годину. Торонто розташоване на північному березі озера Онтаріо, південна частина якого омиває США. Тому місцеві хмарочоси і відома CN Tower (висота 553 метра – найвища споруда у світі між 1976-2010 роками, поки не збудували Burj Khalifa у Дубаї) було видно задовго до самого власне приземлення.
Додам, що в Торонто я подався зі спеціальною метою – ставати хресним батьком (вперше) і відповідно хрестити сина моєї кузени, котра ще підлітком виїхала з сім’єю у Канаду в кінці дев’яностих. Оскільки всі мої були по роботах, то в аеропорту мене зустрів колишній однокласник Олег, з котрим ми перебуваємо у тісних відносинах і неодноразово бачилися після його еміграції.
До слова, аж ДЕВ’ЯТЕРО з приблизно 25ти моїх однокласників з середньої школи пороз’їжджалися по закордонах. 2 – у США, а саме Ньо-Йорк, з котрими я зустрівся пару днів до того; 3 – у Торонто, Канаду (зустрівся з двома); 1 – Відень, Австрія (теж час від часу пересікаємося пересікаємося); 1 – Торев’єха, Іспанія (теж бачилися під час подорожі Східною Іспанією); 1 – Мілан, Італія (на жаль не вдалося зустрітися під час візиту у Ломбардію); 1 – Ніцца, Франція (ось туди я ще не добрався). Разом – 9. В принципі до того, списку можна додати і мене, але все ж таки базуюся я і далі у Львові, хоч десь 180+ днів у році проводжу закордоном.
Загалом у Торонто і навколо проживає майже півмільйона українців, що доволі добре видно, якщо трішки потусуватися “на районі”. А ще, у зв’язку з останніми подіями в нашій країні, це стало прослідковуватися значно краще.
Практично весь перший день я провів у центрі Торонто і трохи на околицях, оскільки просто катався зі своїм другом, коли той закривав дрібні справи. Ось пару фоточок з центу міста, що виглядає, як типовий downtown північноамериканського міста.
А це типовий вигляд передмість – suburbs, котрі розкидані у радіусі 20-50 км навколо мегаполісу.
Без власного авто там довго не протянеш. Публічного транспорту поза межами великих міст практично не існує.
***
Суворі канадійські будні
У більшості людей з країн третього світу (і України теж) складається хибне уявлення про те, що мешканці США, Австралії, Західної Європи і зрештою Канади купаються у золоті і живуть у розкоші. Я ж розумію, що на іншому березі річки трава завжди зеленіша, але насправді це далеко не так. Як то кажуть, все пізнається у порівнянні, і я був просто вражений, коли подивився на життя-буття простих канадійців з середини. Так ось, давайте порахуємо.
Середня зарплата у Канаді складає приблизно 48 000 канадйських доларів (майже, як USD) на рік. Більшість Вам скажуть саме так і всюди рахується net income. Але ця сума не враховує податків, що змінаються з людини, які у Канаді прямопропорційні від суми зарплати. Тобто, чим більше заробляєш, тим більше сплачуєш податків.
При net income у 48 000 $ людина фактично отримує на руки 33 000 $. Тобто сума різних податків складає аж 31% від фактичної зарплати. І вона зростає до порядка 40%. Лише уявіть собі, що майже половина Ваших зароблених коштів йде на податки ще до того, як Ви отримали можливість за них щось купити.
Отже на руки простої людини може йти десь 33 000 $ на рік, що чистими складає 2750 $ на місяць.
Які ж є витрати у типового канадійця?
Оренда житла – набільший пожирач коштів. Це мінімум 1 000 $, якщо ділити квартиру у центрі міста або ж знімати будинок на окраїні за умови, що працюють двоє членів сім’ї. Власне помешкання можна і купити. Але у результаті це розтягується у 20-30ти річні кредити з такими ж щомісячними виплатами.
Без автомобіля у Канаді практично ніяк, тому майже кожна людина має власне авто. Купують знову ж таки у кредит. В залежності від тачки, це 400-700 $ на місяць. А ще пальне. В залежності від відстані до місця роботи, щомісяця у типового канадійця лише на бензину чи дизель йде 600-1000 баксів. Додатково до необхідних витрат додається страхівка + комунальні. Підкинемо ще доларів так 200-300.
В результаті виходить, що лише життєво необхідних витрат виносить – 2700 $. Це за моїми скромними підрахунками. Бачимо, що на це йде фактично вся зарплата – абсурд. Зрештою, як і у більшості людей в Україні. А ще треба їсти, пити і хоч якось розважатися. Я вже не говорю про подорожі закордон чи принаймні по самій Канаді, що теж доволі дорого. Тому більшість просто раз у рік літають на Кубу по all inclusive пакету. Ось до речі і звіт за нашої поїздка на Кубу.
Як наслідок, більшість людей, хоча і має доступ до всіх благ та ресурсів, але сильно економить (часто дорослі діти живуть з батьками, дорослі намагаються ділитися однією машиною etc.), впахують, як воли, і приковані до кредитів все своє життя, оскільки доводиться виплачувати куплені хати і автівки (не говорю про інші захцянки. Окрім того, потрібно вивчитися в універі, що теж зовсім немало потягне), а про тривалі відпустrи чи подорожі не може й бути мови. Лише одиницям вдається вибратися з цього кола.
Виправте мене, якщо я десь помилився у розрахунках чи у описі ситуації загалом.
***
Чесно кажучи, інколи кредит може і виручити
Наприклад, швидко потрібні гроші, щоб скористатися тою чи іншою можливістю, котра актуальна протягом обмеженого періоду часу. В такому разі варто цим користатися лише тоді, коли Ви впевнені у тому, що доступ до коштів у найближчому майбутньому у Вас все таки буде, щоб швидко погасити борг. Інакше, не рекомендую з тим бавитися чи приймати за правило у власному житті. Як бачу навколо, це сильно втягує.
От у власників картки Все Можу від банку Ренесанс Кредит є можливість безвідсотково користатися кредитними коштами протягом 62 днів, що в принципі непогано. А ще у них не має комісії при знятті готівки закордоном і страхуються кошти на випадок випадкової втрати внаслідок шахрайства з боку інших осіб.
***
Ну, вертаємося до наших баранів – Торонто зокрема і Канади вцілому.
Протягом того ж першого дня я зумів познайомитися з одним із моїх улюблених блогерів і авторів – Крісом Гільбо, котрий до речі відвідав всі країни у світі, видав парочку best selling книг, запустив декілька успішних олнайн бізнесів і взагалі є класним чуваком.
Щоб краще познайомитися з Крісом і його підходом до життя та бізнесу, прочитайте статтю Нетипові, зате ефективні, бізнес ідеї для простих людей – таких, як ми з Вами.
Пізно ввечері ми ще зависли з однокласниками і чудово, як то кажуть, «тряхнули старіной».
***
Наступних пару днів були суто сімейними
Одного дня ми поїхали на Ніагарський водоспад (ну як же без нього)..
(ось там на протилежному боці вже США)
(основний потік води – це найповноводніштй водоспад у Північній Америці)
Потім похрестили Айданчика і просто потусили у місті. Зокрема у китайському China Town
… і хіпстерському Kensington Market
На вихідних поїхали 100 км на Схід вздовж озера Онтаріо у маленьке містечко Cobourg, де власне і проживає моя кузена з чоловіком та їх первінцем. Таке собі спокійне малесеньке містечко на березі величезного озера. З погодою нам реально пощастило.
***
З початку нового робочого тижня я розпрощався з родиною і поїздом взяв курс далі на Північний-Схід, у провінцію Квебек.
Але перед тим давайте подивимося, як ці всі локації розташовані на карті.
Провінція Квебек
Не знаю чи Ви в курсі, але центральний уряд Канади має серйозні проблеми з сепаратизмом. Мова власне йде про чітку агресивну позицію левової частки населення франкомовної провінції Квебек. Зокрема у 1980 і 1995 рр. тут проводилися референдуми за від’єднання від країни. Підумки останнього складали 49,3% проти 50,7%, що фактично на півкроку від незалежності.
В результаті в кінці 20 ст. більшість бізнесів, побоюючись розколу перенесли свої головні управління з тоді ще економічного серця цілої країни і найбільшого міста провінції – Монреалю, у більш стабільне Торонто.
Це Habitat 67 на фото, мабуть найбільш огидна споруда, яку мені доводилося бачити у своєму житті. Дану “фавелу” було збудовано до світової економічної ярмарки Експо 1967, що проходило у Монреалі. Його поправу можна вважати символом економічного занепаду і колишньої слави міста.
Власне з Монреалю і почалося моє дослідження Квебеку
Якщо Торонто – це типова Північна Америка, то у Монреалі вже добре попахує Європою. Всюди на вулиці чути лише французьку мову, а вузенькі вулички старого порту взагалі не подають ознак Нового Світу.
Я зупинився у мого колеги Олександра Соломонюка, канадійця українського походження, котрий теж займається онлайн бізнесом. Ми вперше зустрілися цього літа (2014) у Львові, а потім ще паралельно подорожували по Балканах. Для того, щоб краще познайомитися з ним подивіться дане інтерв’ю.
Перша страва, на яку мене завів Алекс, називалася Путін (Poutine). Це типова квебекська перекуска, що складається зі смаженої карпотлі-фрі і різних добавок на одній тарілці (сиру, м’яса, соуси та ще купи різних приправ). Звичайно, що їсти було у двічі приємніше 🙂
Зважаючи на свої історичні зв’язки із Францією, квебекці приділяють велику увагу смачній їжі, на відміну від своїх про-англійських сусідів, котрі зазвичай проковтують все на ходу.
Як і в Торонто, у Монреалі проживає багато українців. Ось навіть місцеве українське наіональне об’єднання у одному із затишних районів найбільшого міста провінції.
Є тут і свій китайський квартал
А ось і ще парочка фоток типового Монреалю для затравки.
Щось подібре відбувається на вокзалі Антверпену, що у Бельгії)
Ну, а природа Канади, як Ви вже знаєте просто неповторна. Осінь, беззаперечно найкращий час відвідувати тутешні місця. Від розмаїття фарб у очах аж рябить.
***
Квебек Сіті
Після трьох класно проведених днів у Монреалі, я подався ще далі на схід, у серце єдиної франкомовної провінції і «анклав» сепаратизму в Канаді – чарівне місто Квебек Сіті.
Якщо Тронто нагадує США, а Монреаль Європу, то Квебек Сіті – Скандинавію. Саме таким було моє перше враження. Тут реально відчувається, що місто знаходиться вже доволі північно. На це вказує архітектура будинків і навколишні пейзажі.
Квебек Сіті є одним із найстарших міст Північної Америки, яке було засноване французькими колоністами ще у далекому 1608 році, і єдиним (північніше Мексики), що зберегло свої оборонні мури та історичну забудову у їх межах.
Сюди постійно припливають на поромах купи японських (та інших) туристів…
… щоб насолодитися атмосферою древнього міста і зафоркати перлину цілого Квебеку – готель Château Frontenac (побудований у 1893 р.), який гордо височіє над містом.
Ось тут мені довелося протягом тривалого часу спостерігати, як поводять себе японці у визначних місцях. В середньому вони роблять десь по 40+ кадрів за хвилину і стають у різні позиції до фото 🙂
Якщо японців на вулицях хоч відбавляй, то у місцевих університетах також навчається народ з усього світу. Зокрема, я зупинився у іранської пари, котрі вже 3 роки живуть, навчаються і працюють у Квебек Сіті. Тепер у моєму to do листи ще й подорож у Іран 🙂
***
Ну ось і все. Таким чином 11-денне дослідження Канади підійшло до кінця, тож я полетів назад до Нью-Йока, де ще потусив три дні, між якими встиг відвідати сусідній Атлантік Сіті (Лас Вегас східного узбережжя). До речі, виграв у казино трохи більше 100 баксів.
.. і зрештою повернувся в Україну.
***
Щоб підбити підсумки, пропоную під кінець торкнутися фінансового питання:
Авіаперельоти:
- Нью-Йорк – Тронто – 105 $
- Квебек – Нью-Йорк – 195 $
Транспорт між містати і у них – 120 $
Харчування (кафе, ресторани) – 135 $
Дрібні покупки – 74 $
Разом – 639 Канадійських доларів за 11 днів подорожування країною з відправною точкою і поверненням у Нью-Йорк. Окремо розбитий бюджет по частині США читайте у статті Тур вихідного дня – Нью-Йорк. Як самостійно організувати і скільки це може коштувати.
Як бачите, Канада зовсім недешева. Я б сказав, навіть дорожча ніж США. Одноразовий проїзд автобусом у Квебек Сіті коштує 3,25 $, пиво у середньому барі країни від 6-7 $, поїзд з Торонто у Монреаль (550 км) – 60 $ по знижці, обід у ресторані 30+ $.
Тим, не менше це місце, котре однозначно варто відвідати кожній людині, щоб побачити як живуть інші та порівняти для себе, де Вам більше сподобається. Особисто я, у Канаді залишатися на проживання не хотів би, навіть маючи таку можливість. І не через якісь мінуси, про що описав вище, просто мені даний стиль життя не для мене. Хоча багато кому було б цілком за щастя.
Я не знаю скільки потрібно наїздити на $600-1000, я кожного дня – 60км – $150 в місяць на бензин в Торонто
в Торонто бензин $100-200
Добрий день Орест. По витратам на бензин, дизель в Канаді. Не тяжко підрахувати що такі гроші на пальне не реально витрачати. Хіба що їздити на машинах з двигунами як у фурах і подруге в супер маркет ніхто не іхдить кожен день. Мое враження що в Ореста ніколи небуло машини і дуже погано з простим калькулятором.
П
Ruslan Prytula я думаю багато чого залежить вiд того де саме в Монреалi жити. Я зараз у новому райони де машина зовсiм не потрiбна. Багато маленьких магазинiв, до центру на метро 10хв (а до метро йти 3 хвилини).
Доречi за рiк багато чого змiнилось. Бiльше i бiльше людей пересiдають не велосипеди (так так, i зимою) i на метро. Кругом ремонт i все перекрите… а коли розумiеш кайф ровера то бажання проводити життя у пробках пропадае 🙂
Alek Sander Sasha A lot of people in cities like Montreal don't own or don't use a car (which is a big expense). A lot of people that DO own a car in the city still prefer to use public transport so they don't spend $600 on fuel but rather $80 on a monthly bus pass. Big difference, right? цікава думка, але від монреалців чую зовсім інше, типу: у нас немає ТРЦ, але є дуже багато маленьких магазинів, тому що у всіх є машини, щоб їздити за речами в різні куточки міста :). p.s: кажу тільки про Монреаль (не плутати… Показати більше »
В статті ви висловили враження від Канади та те, що там би не залишились жити через стиль життя. Чому? Який там стиль?
Дякую!
Ну просто мені подобаться більш вільні країни, де життя не настільки структуризовано.
З однієї сторони це добре: вивчився, пішов на роботу, отримуєш зарплату, котрої вистачає на основне без запарювань, береш кредит і маєш класну хату для життя + сучасний автомобіль. Все норм. Там вже все пораховано наперед.
Звичайно, цього ніхто не заставляє робити, але щоб у цих країнах, що вже відбулися, стрибнути вище голови, треба добряче попотіти, як і всюди зрештою. Але в Україні чи економіках, що розвиваються, є більше шансів “вистрілити”.
Переконався вкотре, що перед тим, як кудись переїжджати на постійне проживання, варто туди з’їздити “в розвідку”. Дякую за чудову статтю, Оресте )
Звичайно. І так у більшості речей.
Спробувати треба все і вибрати для себе
те, що найбільше підходить до душі 🙂
до 1000$ на бензин? хіба якщо цілодобово їздити
Ну це так Вам здається.
Багато хто з канадійців щоденно їздить на роботу по 60-80 км лише в одну сторону, а до найближчого супермаркету від хати може бути 5-10 км.
Кредити – це форма сучасного рабства. Я то добре знаю, бо свого часу 4 роки свого життя пропрацював в банку, видаючи ці самі кредити.
А сама статья про Канаду дуже цікава 🙂
Не можу погодитися з тобою, Павле.
Рабів поневолювали без їх на то згоди, а люди беруть кредити самостійно, цілком свідомо приймаючи дане рішення.
Тоді можна зробити маленьку поправку – кредити це форма сучасного, добровільного рабства, на відміну від рабства давнього, яке як правило не було добровільне.
Добровільне рабство?
Щось тут не в’яжеться 🙂
Кожен сам вправі вирішувати які
прийматирішення і що робити…
Я б банки не винив. Для когось – це шанс покращити життя, а хтось, взявши кредит, ставить себе у незручне положення.
Це інструмент по досягненню цілі, яким можна по-різному скористатися 🙂
Дякую Вам за розповідь! Декілька тижнів тому випадково натрапив на Ваш блог, тепер постійно слідкую за ним. Ви робите надзвичайно важливу роботу для людей! Ви стали для мене прикладом для наслідування! Дякую вам за мотивацію та позитив!
І Вам дякую, Вікторе.
Подібні відгуки мотивують працювати
далі і постійно підвищувати планку.