Одного разу я їхав у поїзді зі Львова до Криму. Дорога була довгою. Коли ще працювало пряме сполучення, весь шлях займав порядка доби (24-25 годин). Це було пізньою весною. Хто знає, це просто чудовий час вибратися у похід горами, де ще можна застати сніг, а заодно і скупатися у морі, яке вже потроху прогрівається і перебує в очікуванні літнього сезону.
На бокових місцях мостилася пара середнього віку, з котрою у нас час від часу в’язалася розмова. Люблю плацкарт за його «відкритість». Люди були здивовані тим, що я у будь-яку вільну мить активно барабанив по клавіатурі. Власне у тому поїзді мені вдалося завершити основний текст книги Формула Продуктивності. В дану книгу я втиснув більш ніж 80 різних фішок по тайм менеджменту, самомотивації і персональній продуктивності, а ось до речі ціла інфографіка, створена на основі її змісту.
У більшості випадків під час наших дискусій відбувалася певна «війна» між моїми оптимістичними поглядами на життя і наріканнями інших. Особливо, пригадую, песимістичною була жінка. Ось приблизні її слова: «Я вже 22 роки працюю бухгалтером. Працюю дуже тяжко, у мене велика відповідальність і багато роботи, а зарплата все одно 3000 грн. у місяць. Це мабуть якийсь розвод. Так не повинно бути. От, що ти молодий і амбітний мені порадиш?»
***
Це було складним запитанням. По-перше, мені було якось ніяково давати життєву пораду людині вдвічі старчій за мене, а по-друге, я не перебував на її місці, тому можливо і до кінця не розумів глибини ситуації, в котрій вона знаходиться. Тим більше що, тоді я знаходився лише на початку свого нового шляху у якості блогера і людини, котра трохи розбирається у бізнесі та житті.
Не пригадую дослівно, що я сказав цій жінці, але воно було подібне до наступного: «Просто працювати недостатньо. Робіть лише ті дії, які напряму призводять до результату, на який Ви цілитеся. Тобто якщо, Вам хочеться більше грошей, робіть те, що наповнить Вашу кишеню. Можливо це просування по роботі на вищі позиції, а можливо відкриття власної фірми. Вам видніше». І як ви думаєте, друзі, що я отримав у відповідь? Жінка сказала: «Я вже думала про це, але ж це так складно…»
Знайоме? 🙂 Подібні речі мені доводиться регулярно чути від багатьох людей, з котрими доля зводить нас на життєвому шляху. І не лише в Україні, але й у багатих розвинених країнах, таких як, Канада, США чи Тайвань. Також це стосується не лише грошей, але й подорожей, кохання, спорту та інших сфер у нашому житті.
Інколи я промовчу, пошкодувавши цю людину подумки, а інколи надавлю на ще пару больових точок, щоб заставити його/її мозок трішки поворушитися і утворити парочку нових звинин. Того разу у поїзді все зайшло занадто далеко і до прибуття у Сімферополь ми більше не спілкувалися.
***
Жити з нереалізованими мріями значно
складніше, ніж пробувати їх досягати 🙂
Першим ділом звичайно варто чітко знати чого хочеш. Тут Вам у пригоді стане стаття Визнач ціль – інакше стрілятиме в холосту. А далі йде важка праця і часто рутина, у котрій можна погрузнути.
Слово «праця» можна замінити на «активні дії», якщо вам так більше подобається. Суть від того не міняється. Важливим є те, що воно повинно призводити до результату. Це робити значно простіше, якщо справа, якою займаєтеся, вам до душі.
У більшості випадків люди схильні до реалізації власних мрій через професійний розвиток, тобто роботу. Плоди будь-якої праці здатні вирішити величезну купу потреб, починаючи від базових фінансових, завершуючи самореалізацією і суспільним визнанням. Але більшості це не вдається. Давайте спробуємо з’ясувати чому саме і які є для цього обхідні шляхи.
Навіть Іван Франко писав: «Пісня і праця – великі дві сили».
***
Якось так повелося у сучасному світі, що людство прийняло за правило працювати по 8 годин на добу. Покажіть мені людину, яка сумлінно вкалує всі 8 годин. Особисто я таких не зустрічав, принаймні серед простих людей таких, як я сам, та більшість, з ким мені доводиться спілкуватися. Про геніїв мова не йде. Особисто я не можу так концентруватися і всі 8 годин на добу гарувати, наче віл.
Якщо робочий час триває 8 годин, то це
не означає, що людина працює 8 годин.
Давайте подивимося правді у обличчя. Скільки насправді ваших дій призводять до результату, а що є просто водичкою. Щонайменше 70% всього, що ми робимо є доповнюючим, і від цього далеко не залежить фінальний результат.
Ось наприклад, як виглядає типовий робочий день середньостатистичної людини.
Це я з власного досвіду кажу. Людина приходить на роботу, трохи запізнившись. Скажімо так на хв. 15-20. Піля цього вмикає комп, заварює каву, потягується, і тріпає язиками з іншими. У більшості випадків мова йде про те, як впадло сьогодні працювати, і якісь там новини. Скажімо, ким призначили замміністра регіональної політики. Одна година пройшла…
Далі кожен, відповідальний і поважаючий себе громадянин, проходиться по всіх закладочках власного налаштованого браузера у Гугл Хром, щоб перевірити чи не трапилося часом в Україні чогось нового. На це зазвичай йде ще так хвилин 30-40 у кращому випадку. Багато унікалів в придачу переглядають відео ролики з YouTube, щоб набратися настрою і зарядитися на новий робочий день. Другої години нема.
До нашого героя приходить думка, що все ж таки вже варто братися за роботу, оскільки за вікном директор паркує своє авто. Найкращим способом показати активний робочий процес є відкриття пошти. Все, я працюю. Попередньо перечитуючи кожне повідомлення, складається грандіозний план дій на день. Лише на це йде порядка однієї години. Ще година на те, щоб відписати усім. Настає обід.
Після перерви людина знову втягується у робочий процес з всіма теревенями, кавою і новинами. Припусимо, що після обіду це робиться швидше і на все про все затрачається не більше години. За пару годин набігло трохи е-мейлів, які теж звичайно що потрібно розгребти. Це ще година. І ось нарешті є нагода виділити трохи часу на концентровану роботу по проекту. Це робити доволі складно, оскільки постійно продовжують поступати нові мейли, а ледачі співробітники не дають сконцентруватися і постійно відволікають. Ну, з горе пополам за годинку просунули проект.
Залишається ще 60 хв. перед завершенням робочого дня і власне час розслабитися. Можна переглянути ще парочку веселих відосів, зиркнути новини щоб підбити підсумки дня і розпланувати вечір. Нервовий погляд на стрілку годинника. Залишається 10 хв. – на старт (пакуємо сумку); 5 хв. – увага (вимикаємо комп); 1 хв. – марш (людина вихром підривається з свого робочого місця і бажає всім чудового вечора).
Виправте, будь ласка, мене якщо я не правий.
Звичайно це, певне узагальнення і так відбувається не завжди. Але, зауважте, я навіть не торкнувся питання соцмереж, хоча переписування у фб/вк і промотування стрічки новин ой яке цікаве заняття. Я впевнений, що читач OpeMind.com.ua не такий, але озирніться навкруги. І як тільки вони можуть розраховувати на покращення? Зрештою, у таких умовах дуже складно будь-що реалізовувати і я це можу зрозуміти. Тому і пішов працювати на власні хліби.
У більшості випадків через значну кількість відволікаючих факторів робота по проекту може лише підтримуватися, але ніяк не розвиватися, якщо серед всіх ліньтюхів не має тягача з двигуном, котрий чомусь постійно всіх намагається підганяти, строїти і по-різному мотивувати. Зазвичай це власник бізнесу, котрий зі своєї кишені платить людям зарплатню або якийсь менеджер, що відповідає перед вище стоячим органом власним задом.
***
То де вихід, запитаєте Ви?
На це питання не має однозначної відповіді. Для мотивування своїх працівників і створення їм комфортних для концентрації умов праці багато фірм вдаються до розвитку цілої внутрішньої HR-інфраструктури. Саме тому у офісах багатьох ІТ компаній з’являються відділення з настільними футболом і тенісом, тренажерними залами та іншими забавками. Про відносно високі зарплати я не стану згадувати, оскільки і так вже всі в курсі. Інший може зі шкіри лізти, щоб вибудувати чіткі строго підзвітні робочі процеси, а хтось буде залякувати небезпекою звільнення.
Особисто я не вимагаю в людини працювати 8 годин, оскільки добре розумію, що цього і так швидше за все не трапиться. Сам зазвичай працюю по 3-4 години на день і вважаю, що при максимальній концентрації уваги в момент виконання завдань, цього більш ніж достатньо для активного розвитку, а не лише підтримання справ чи ще гірше – створення ілюзії продуктивності.
Чесно кажучи, самостійно вибирати що робити, а що ні, складніше ніж, виконувати чітко поставлені завдання іншими. Тут вся відповідальність повністю переходить на плечі людини, а більшість таких ситуацій намагаються уникати. Саме тому і маємо приблизну пропорцію між підприємцями і найманими працівниками 10/90. Але це вже інше питання.
Також хочу навіяти вас на іншу категорію мислення: Оперуйте не часовими рамками, а результативними діями.
Наприклад:
– нефеквтине запитання: “Скільки часу мені потрібно, щоб це реалізувати?”
– ефективне запитання: “Що я повинен зробити для того, щоб це реалізувати?”
***
Що винесено у даній статті на стіл, так це,…
… як ефективно використовувати свій робочий час і за 3-4 години в день
реалізовувати те (і навіть більше), чого всім навкруги не вдається аж за 8?
1) Планування
Для початку варто чітко знати над чим будете працювати ще до моменту, коли ви приступили до роботи. Інакше з самого початку все може піти шкереберть. Зазвичай в неділю я планую собі грубими мазками над чим працюватиму протягом цілого тижня. А щодня ввечері після завершення справ, погодинно планую наступний день.
Як правило, всього запланованого протягом дня не встигаю, тому доводиться переносити на наступний або розприділяти по решті днів тижня в залежності від навантаження і здорового глузду. Рекомендую для таких біжучих планувань використовувати простий паперовий щоденник. Тоді не будете годувати себе мріями, моделюючи у якомусь модному софті план підкорення всесвіту за добу. 4-6 основних справ – власне стільки вміщується у кишеньковий записничок.
Для далекоглядних планів класно використовувати Mind Manager, Evernote або щось з тої опери, оскільки даний список постійно доповнюється і нерідко потребує коригування. Окрім того, за рахунок різних хмарних сервісів нікуди не втече.
2) Концентрація під час роботи.
Мені важко наголосити наскільки це є важливим. Саме присутність у робочому процесі відволікаючих факторів є причиною невиконання чи неналежного виконання справ. Дане завдання ускладнюється, якщо перебувати у «несприятливих» для роботи обставинах.
Власне саме у таких обставинах щодня доводиться перебувати мені та ще сотням інших людей, хто працює віддалено і часто подорожує. Для того, щоб завадити мені розвиватися самостійно і розвивати задумане активно працює ціла армія різних непередбачуваних обставин, спокус, захцянок, людей та інших відволікаючих факторів.
А якщо на чистоту, то реально влом буває сісти за комп, якщо поряд пляж з теплим морем, постійно нові цікаві місця і класні веселі тусовки людей з цілого світу.
***
То що мені допомагає концентруватися, коли я працю, а не займатися фігнею?
Перш за все – це бажання (внутрішній стимул). Без нього нікуди. Також можна сповідувати різноманітні ритуали і внутрішні накручування, але у цьому я не спец і підхожу до того всього набагато простіше.
Зовнішіні стимули під час виконання конкретного завдання.
Крок №1 – вимкнути всі можливі відволікаючі фактори:
- Закрити пошту
- Вимкнути Скайп
- Заблокувати новинні сайти
- Сісти у місці, де вас не чіпатимуть
- Зачинити двері, якщо потрібно і вимкнути телефон
- Відімкнути доступ до інтернету, якщо у ньому не має необхідності
- Etc… (прочитайте також статтю про 10 фішок
тайм менеджмену, які змінять ваше життя).
Іншими словами, зведіть можливість зовнішнього втручання у ваш робочий процес до мінімуму. Ви думаєте, що письменники та просто їдуть кудись далеко і закриваються від усіх? Ні, їм просо вже приперло і дуже хочеться (або треба) завершити книгу.
Крок №2 – створити собі робочу атмосферу:
- Облаштуйте робочий стіл і зручне крісло, щоб не горбитися
Доволі частенько я навіть працюю стоячи (так ефективніше) - Ні в якому разі не намагайтеся працювати у напівлежачому положенні
Так просто не виходить. Це занадто розслаблене положення,
а рука так постійно і тягтиметься серфувати у всесвітній мережі - Використовуйте додатковий допоміжний для концентрації софт.
Я б хотів більше зупинитися на власне останньому пункту, оскільки вже давно шукав щось таке, що могло б фіксувати мій робочий час, оскільки у мене ненормований графік, а життя тісно переплітається з роботою. Через це, складно буває розмежувати основне і другорядне, а крім того часто ловив себе на тому, що починав займатися важливими справами і тут взяв та й заїхав у зовсім непотрібний мені степ. Це біда більшості.
Є два кльові варіанти: 1) Західнй – Rescue Time та 2) український – Yaware. Занурившись у аналіз, настрочив ще стільки ж контенту, що реально вистачить на цілу окрему статтю. Тому вирішив вирізати і перенести у наступну публікацію. Наразі скажу лише, що дані сервіси дають змогу максимально чітко фіксувати свій робочий час, відслідковувати ефективність, а також позитивно впливають на продуктивність праці.
Особисто я вже півроку користуюся Yaware і задоволенй, наче слон. Серед інсайтів те, що я почав чітко розділяти час на бізнес, коли важливий результат, і особисте, коли важлива тривалість. Ну, але про це більше у одній із наступних статей.
***
Підрезюмую
Давайте подивимося правді у обличчя. Скільки насправді ви працюєте і які з тих дій напряму ведуть до цілі, яку ви перед собою поставили? Складно відповісти? Ну ось, це перший сигнал про те, що щось йде не так.
Зробіть крок назад. Зазирніть ще раз у свої мрії. Якою найпрямішою дорогою у вас є найбільше шансів туди максимально швидко дійти? Чи можливо насолодитися даним процесом? Що для цього потрібно робити протягом тривалого періоду часу? Що для цього потрібно зробити безпосередньо зараз?
Уявіть себе через 20 років, коли всі ці мрії стали реальністю. А тепер уявіть себе через 20 років на місці тої жіночки з поїзду, про яку я писав на початку статті. Як ви почуваєтеся у обох випадках?
Відповідь очевидна у якому напрямку і як саме варто рухатися…
Також вам у пригоді стане дана інфографіка, яка створена на основі моєї книги Формула Продуктивності, яку я дописав тоді у поїзді. Перейдіть по лінку, щоб завантажити. Це безкоштовно.
***
Питання дня! То як, друзі, скільки годин на
день/тиждень ви зазвичай НАСПРАВДІ працюєте?
Як показує практика, у мене це 3-4-5 години на день. Буває звичайно і більше, якщо завершую деякі справи чи запускаю нові проекти, але рідко коли сумарно це перевалює за 20 год/тиждень. Решта часу використовую на спорт, смачне харчування, дослідження цікавих місць, проведення часу з близькою людиною та інші речі, які додають фарб у життя.
Хоча, коли все починав, то доводилося вкалувати і по 16 годин на добу. Так зрештою зазвичай є у кожного, хто стає на свій непростий шлях досягнення мрій. Тим не менше, це значно простіший ніж шлях їх нереалізації.
Живіть (і працюйте) Свідомо – Open Your Mind.
Навіть Іван Франко писав: «Після і праця – великі дві сили».
емм, може “Пісня”? 🙂
Дякую за ремарку 🙂
Дякую за пораду, напевно так і буду робити.
Привіт, Орест! Хочу, щоб ти дав мені пораду. Зараз навчаюсь в університеті, і розумію, що технології забирають багато часу. Ще рік тому видалився з соц. мережі, але все одно – відео, новини і т.д. Багато часу забирає інтернет + телевізор і мобільний телефон. І в мене з’явилась така думка: А що якщо взагалі відмовитись від технологій? Замість інтернету – книги та журнали, замість телевізору – прогулянки, і якщо хтось потрібен, то вже подзвонити йому не зможу, просто піду до нього заодно відпочину. Чи варто це робити? Чи без технологій в наш час життя не можливе?
Не думаю, що це хороша ідея вдаватися у такі крайнощі.
Телевізор рекомендую просто викинути. Якщо маєш проблеми з телефоном, т заміни смартфон на стару Нокію, а от з компом працюй “розумно”. Використовуй його свідомо лише для чітких цілей, у чому тобі допоможуть матеріали цього блогу.
Щодо моєї роботи – я вишу десь посередині між “планктоном” і “вільним художником”.На основній роботі викладач в університеті (це, звичайно, не планктон, є поле для самостійної творчості, та і часу вільного значно більше, і зарплата краща, хоча все одно не зовсім те, чого б хотілося. Все таки це наймана праця, а отже, не надто мотивована. Мотивація там непогана хіба як науку робити, карєру наукову, але щось мене до того не дуже тягне). Ще в мене є інші захоплення, повязані зі спортом, що дає можливість брати участь в змаганнях в різних країнах світу і при добрій грі вигравати призові. Цей напрямок… Показати більше »
Офіс офісу рознь. Є такі, як описані, а є і такі, що нема коли дихнути, особливо контори, популярні серед відвідувачів, яких треба обслужити. І це по 8 год 5 раз на тиждень з місячною відпусткою і дрібною зарплатою! Офонаріти можна, якщо напружений офіс попадеться. Звичайно, це не варіант для перспективного, вірячого в себе молодого чоловіка чи жінки. А де творча, особистісна самореалізація??? Ну його “к чертям собачим” так життя прожити. Не варіант. Але що дивно, є маса людей, які так життя і проживають. А буває і гірше.
Це насправді сумно, але кожен сам вибирає чим йому займатися.
Банківським працівникам (до яких я теж належала) така “лафа” тільки сниться. Бачу, у багатьох робота “не бий лежачого”, а мені всі ці розповіді здавалися чимось “з іншого життя”. Пригадую, що у нашому банку ще й інтернет був підключений лише у комп’ютерному, для інших – лише внутряшня мережа. Оце була продуктивність, в гору ніколи глянути))
в мене виходить з 4 годин 2,5 робота 😉
Оресте, просто… ДЯКУЮ!
Не скажу, що я одразу змінила своє життя, але я слідкую час від часу за цим блогом, і власний приклад завжди надихає та дає трішки більше віри у свої можливості та сили.
Для мене зараз найскладніше – зрозуміти, що мені подобається 🙂 І з чого почати. Сподіваюся, що скоро це прийде.
А коли, нарешті, я зрозумію, чого я хочу, такий приклад мені дуже і дуже буде допомгати, адже наше інформаційне поле на нас сильно впливає.
Тому, дякую за те, що продовжуєте підтримувати цей сайт і розповідаєте про свій досвід!
Успіхів вам!
От власне такі вілгуки стимулюють мене далі цим займатися. І вам дякую, Анастасіє 🙂
Дуже дивно, що багато людей думають, що працюють, створюючи ілюзію роботи. Я після школи вступила на екстерн, самовнавчання, і так організувала час, що закінчувала 2 курси на рік без усяких хабарів. Працювала по 10 год ЧИСТОГО часу, не враховуючи обідів, чайочків, розмов та ін. І не враховуючи зустрічі з викладачами. І так 10 днів по 10 год. 11-1 день – вихідний. Вела схематичний щоденник, сама собі звіти писала з детальним описом проведених завдань. Ще компьютера не мала. дисертацію – так само, 9-10 годин щодня, а як записувалась, то і довше. Але то вже було цікаво, тому й не так важко.… Показати більше »
Ухти. Ні Томана не читав.
Цікаво які це дало результати. Що зараз робите з вашим дипломом? Чи знайшли йому практичне застосування? Впевнений, що даний час, виділений на освіту, пішов вам на користь. А що далі? Чим займаєетеся зараз?
Хороша статя, видно, що все написане пережите і пропущене через власний досвід, а це найцінніше. Окремо відзначу слова про необхідність дивитися правді у вічі. Це життєво необхідно, щоб досягти успіху в житті, не потрапивши у пастку самообману.
Саме так. Більшість людей впершу чергу обманюють самих себе, з чого вже й починається невдоволення, перекладення відповідальності на чужі плечі та інші “незддорові” таракани в голові.
Колись писав подібну статтю: “Хто краде наш час?” http://ceperemoga.com.ua/self-development/hto-krade-nash-chas.html/
Коли запускав онлайн туристичну компанію – то “вкалував” понаднормово, зараз від необхідності – 4-5 годин на день. Гарна стаття! Особисто себе часто ловлю на тому, що починаю серфити, коли працюю))) Ще гарна порада – це “інформаційна дієта” – реально діє! Сам не дивився новин більше року, потім “Майдан” – і я зірвався, аж до цього Нового Року. Тепер знову без новин – 9 день!)
Друже, щось лінк не відкривається.
Як справи з фірмою? Люди їздять?
Після першого “зриву” стаєш значно розумніших та обачнішим у майбутньому, тому цього разу все повинно бути ок. Тримайся.
Все, ніби гуд, в мене лінк відкрився. З фірмою все добре, “пережив” новорічний бум, зараз більше роблю акцент на онлайн і не місцевих туристів (зі всієї України). Поки затишшя, з’їздив на Новий Рік на декілька днів в Будапешт і околиці. Святкуємо, набираємось сил і натхнення!
Доречі, вітаю зі святами! Христос народився!
Орест, те що ти написав про сучасну офісну роботу – чиста правда. Посміхнуло, бо нагадав себе із минулого життя, коли ще був офісним планктоном. Із стандартного 8-ми годинного робочого дня в мене на безпосередню роботу йшло максимум 3-4 години. Просто іноді реально не було роботи, а свої робочі обов’язки встигав за 3-4 години цілком зробити. Те саме мої колеги, займалися хто чим, хтось грав у компютерні ігри, сидів у ВК, зате як приходило керівництво, всі різко робили вигляд (і я теж), як наполегливо вони працюють:) Але принаймні я знайшов конструктивний спосіб витрачення робочого часу – читав книжки, тож на момент… Показати більше »
Теж пригадую свій, хоча і недовгий, зате необхідний досвід на роботі.
Якби не той гіркий час, то можливо у моїй свідомості не відбулося би необхідних зв’язків, котрі в результаті призвели до зміни рішення, а відтак і вибору іншого способу життя.
Чесно кажучи, я навіть вдячниий долі, що це трапилося зі мною, хоча тоді я так не вважав 🙂