В’єтнам – одна з найкращих країн світу в плані ціна/якість і непогана альтернатива Тайланду

Я повинен був би цю статтю опублікувати ще значно раніше, але ж: «Краще пізно ніж ніколи».

Настав той момент, коли з Тайваню нам довелося забиратися.  І хоча покидати цю надзвичайну острівну країну зовсім не хотілося (ось звіт з поїздки), треба було рухатися. Серед двох основних варіантів були Філіпіни і В’єтнам. Обидві країни поряд і є цікавими для відвіданням. Тим не менше,  вибір впав на друге, у зв’язку з тим, що візу можна було отримати відразу по прильоту, а крім того буквально поряд ще є ряд інших цікавих країн, які дуже хотілося відвідати в межах мого квесту по підкоренню всесвіту – відвідати всі країни світу, тоді, як Філіпіни – це острівна держава.

Отже – В’єтнам, моя 57 країна у списку. А ось і відео для затравочки звідти.

Що ми знаємо про нього? Комунізм, війна з США, смачна їжа, продавці на Харківських ринках. Ще…? Ми провели у В’єтнамі майже місяць, тому давайте глянемо, що ж ця країна являє собою насправді.

***

Традиційно показую карту нашого тамтешнього пересування

Хо Чи Мін Сіті (Сайгон)

Ми прилетіли у південну столицю і найбільше місто країни Хо Чи Мін Сіті або просто Сайгон (стара назва). Уявіть собі місто, населення якого 7-8 мільйонів, з кількома світлофорами і практично без транспортних розв’язок. Так, ось – це Сайгон. Чесно кажучи, раніше я думав, що напружений дорожній рух є у Делі, Індія. Виявилося, що це не так. Через дорогу у Сайгоні годі перейти.

Як виявилося, на момент нашого приїзду там проживала одна пара зі Львова, з котрими у нас є спільні знайомі. Максим з Марією зустріли нас і відразу ввели в курс справи по місту і країні, в цілому.

В Сайгоні не має якоїсь чітко вираженої історичної частини або великої концентрації пам’яток, де всі тусуються. Його вулиці є унікальним прикладом «big city life». Мало де у світі ще досі зберігається така атмосфера і вулична культура.

За добу практично кожен квадратний метр більшості вулиць центральної частини міста використовується щонайменше трьома різними підприємцями. Зранку, ввечері і уночі. Хтось смажить, інший ліпить, а третій продає чи закликає. Я просто нереально кайфую від такого креативного хаосу.

Окремо хочу згадати про район Пам Нгу Лао (Pham Ngu Lao) – справжнє бекпекерське гето, в якому життя не затихає ні на мить. Протягом дня тут ордами ходять туристи, що лише сповзли з чергового автобуса, а ночами промишляють представниці найдавнішої професії і бажаючих скористатися їхніми послугами вдосталь. Особливо це стосується чоловіків середнього віку переважно з країн Західної Європи і Пн. Америки.

Також у місті вже потроху починають вибудовуватися висотки і скоро воно набуде зовсім іншого характеру. Ціла країна наразі переживає економічний бум і тут все стрімко розвивається.

***

Муй Не (Mui Ne)

Я декілька разів приїздив у Сайгон по різних справах, але базою було обрано пляжне селище Муй Не,  всього за 250 км від мегаполісу. Відразу скажу, що це був доволі вдалий вибір і, якщо ви збираєтеся перебиратися у В’єтнам на тривалий термін, то Муй Не мабуть буде найкращим варіантом. Це при тому, якщо працюєте дистанційно.

Просто чудове пляжне містечко, котре виросло із традиційного рибацького селища. Протягом кільканадцятиметрової берегової лінії встелилися купа готелів, а також помешкання місцевих рибаків. Суміш вийшла просто чудовою: всі блага західної цивілізації (хороші умови, водні види спорту, інтернет etc.) + місцеві дари В’єтнаму у формі свіжих морепродуктів з фруктами і доброзичливих місцевих.

Приїхавши у Муй Не, ми сильно здивувалися, побачивши навкруги російськомовних оголошень більше всіх решти разом взятих. Як виявилося, 90% відпочиваючих тут росіяни.

Але є і українці. Серед них інструктори з кайт серфінгу, прості туристи чи такі ж мандрівники, як і ми. Практично щодня ми розділяли обідню або вечірню трапезу з нашими співвітчизниками.

Ось Руфет, з котрим ми ще окремо записали ціле інтерв’ю по Search Engine Optimization, що є його професією, чим Русфет без проблем займається дистанційно.

А це Аня. Вона з  чоловіком  Андрієм  вже більше року проживають в Муй Не. Ці прекрасні люди давали нам ключі від різних навколишніх красот.

В соціальному плані там точно нудно не буде. До нас у гості навіть приїхали новоспечені друзі з Тайваню, з котрими ми познайомилися під час недавньої поїздки кількома тижнями до того.

Навколишня територія багата на всілякі цікавинки. Зокрема в межах тридцяти кілометрів знаходяться величні піщані дюни, що можуть слугувати альтернативою єгипетській пустелі для пакетників та й для шукачів пригод теж.

Окрім просто гарної природи навколо, практично в центрі села є так званий Магічний Струмок (Fairy Stream), яким в сам раз пройтися під час палючої «січневої» спеки.

Є ще варіанти з’їздити до найбільшого у країні лежачого Будди…

… або відвідати ряд колоритних прибережних сіл і містечок.

***

Трішки далі (за 100+) км від узбережжя розкинулися гори центрального масиву. В глибині гір збереглося колоніальна гірська станція, а тепер і повномасштабне місто Далат з прохолодним гірським повітрям і цілком європейською атмосферою.

Окрасою міста є так званий Crazy House, «дивний» будинок, сконструйований донькою одного із колишніх секретарів комуністичної партії країни, яка запозичила натхнення у Гауді і Далі.

***

Якщо зачерпнути більш практичні речі, то Муй Не є дуже
хорошою базою для довготривалого проживання у В’єтнамі.

По-перше, тут знайдете проживання на всі смаки і гаманці. Наприклад, за 200 $ ми орендували кімнатку зі всіма умовами з гарною територією в межах одного комплексу, що знаходився всього за 300 метрів від моря.

По-друге, зовсім недалеко (6 год. автобусом) знаходиться основний транспортний вузол країни Сайгон, звідки літаки літають по цілому світі.

По-третє, тут вже є тусовка і добре організована інфраструктура під потреби європейців, тому нудно не буде. От мій колега, Віталій Подоба, з яким ми зустрілися трохи пізніше у Камбоджі, якраз і туди подався. І, наскільки, я зрозумів, зовсім не шкодує.

***

Але на цьому весь В’єтнам не завершився. Першочерговим планом було провести принаймні два місяці в країні, а ще на той момент в Муй Не почав не на жарт пропадати інтернет, тож ми оперативно придбали квитки у центр і полетіли в Дананг, третє по-величині місто.

Дананг (Danang) і центр країни

Це був сюрприз. Місто виявилося явно не таким, яким я очікував його побачити. Таке враження, що з Пд-Сх Азії ми перенеслися у якесь Майямі. Високі новобудови і широкі дороги, що тягнуться вздовж берегової лінії. Проблема була лише у тому, що по них майже ніхто не їздив. Як виявилося, в центрі країни, що приблизно 800 км північніше, Муй Не, все ще не сезон, а погода подібна до тої що в нас у Львові зустрічається в кінці жовтня.

Інтернет все так і не запрацював, а погода залишалася незмінно поганою. Тож, зрозумівши, що ми потрапили у неправильне місце в неправильний час, заскочили у Мармурові гори, які лише самі по собі вартували цілої міграції…

… а також завітали у мабуть наймальовничіше місто В’єтнаму – Хой Ан (Hoi An), що носить титул найтуристичнішого і найкультурнішого міста країни. Такий собі еквівалент Львова у В’єтнамі.

За три годин їзди поїздом від Данангу є ще історична столиця країни Хуе, яке ми теж зрештою не могли пропустити, раз вже  добралися так далеко.

Саме там пересіклися з Володею і Антоном, двома українськими хлопаками, котрі вже більше року навчаються у Китаї. Записали класне інтерв’ю на цю тему і домовилися про зустріч у Камбоджі через пару днів.

Згодом це повпливало на кардинальну зміну наших планів цілої подорожі. І от вже завтра (станом на час публікації статті) ми теж їдемо у Китай з Лаосу, де наразі я пишу ці рядки.

***

Не зважаючи чудову країну,  як таку, ситуація з інтернетом не налагодилася, тож нам довелося оперативно покидати В’єтнам і рухатися у сусідню Камбоджу, оскільки треба було проводити тренінг по тайм менеджменту, і ставити під загрозу зрив проекту мені не хотілося. Ось повністю дана історія.

Тим не менше, думаю, що неодноразово ще повернуся у В’єтнам. Країна з тих ліпших.

***

Інфраструктура

У В’єтнамі добре розвинута транспортна інфраструктура. Є діючі аеропорти практично у кожній провінційній столиці. Ціни залишаються низьким аж до самого вильоту. Скажімо з Сайгону в Дананг ми заплатили всього 39$ за переліт тривалістю півтори години, а з Хуе в той же Сайгон – 27 $. Це при тому, що купували буквально за 2 дні до вильоту.

Автобуси теж приємно вразили. Ось салон типового нічного автобуса, що курсує між основними містами країни.

В будь-якій точці можна без проблем взяти на прокат мотоцикл чи скутер, денна оплата за що обійдеться в ціну одного переїзду на таксі.

***

Бюджет

В’єтнам є дешевою країною. Їжа, проживання і транспорт одні з найдоступніших у світі. При тому якість залишається доволі високою. Їжа смачна і різнобарвна, транспорт добре організований і комфортний, а широкий вибір варіантів проживання забезпечить захцянки будь-кого в межах різної товщини гаманця.

Я б сказав, що баланс ціна/якість тут один із найкращих у світі.

Ось приблизні ціни: 

• Місяць оренди квартири/кондо недалеко моря: 150-350 $
• Місяць оренди непоганого скутера: 80-150 $
• Нічний переїзд комфортним спальним автобусом: 7-10$
• Зручний двомісний номер у середньому готелі: 10-20$
• Авіапереліт через пів- або всю країну (1-2 год): 20-40$

***

Резюме

В’єтнам просто чудова країна для життя і подорожей. Зазвичай таким собі найкращим варінатом в Азії по-замовчуванню вважається Тайланд (ось наш звіт звідти), але скажу, що В’єтнам чудова цьому альтернатива. Спробуйте і теж не пошкодуєте 🙂