Місяць у Китаї! Комунізм і дешеве дрантя чи найуспішніша економіка світу? Бюджет, маршрут, віза та інше.

Я давно мріяв потрапити у Піднебесну і ось цей час настав. Якось так повелося, що більшість українців асоціює Китай з комунізмом і дешевою (зазвичай низькоякісною) технікою та іншою продукцією. Подібне уявлення було і у мене, поки там не побував. 

Очікування були різні, але більшо мірою хотілося просто побути у великих містах, оскільки перед тим нам довелося провести аж 3 місяці у сільських державах країн Південно-Східної Азії. Мова йде про В’єтнам, Кабоджу і Лаос. Окрім того, на той момент у різних великих китайський містах проживало багато наших друзів, тож хотілося відвідати і їх.

До речі, у Китаї зараз працює дуже багато українців та й людей з цілого світу вцілому, оскільки у Піднебесні відкриваються численні можливості. Переконайтеся у цьому самі і користайте з статті про Бізнес і роботу в Китаї, а також які можливості відкриваються у Піднебесній для україніців. 

От чого-чого, а такого Китаю, який перед нами постав, я явно не сподівався побачити… 

***

Візит у КНДР (не плутати з Республікою Китай – Тайвань) став завершенням цілої епічної зимової мандрівки 2014-2015. Ми фактично замкнули кільце. Ось лише гляньте на карту нашого пересування протягом п’яти місяців з листопада 2014 по квітень 2015.

Червоним – саме пересування по Китаю. Синім – всі інші країни в межах цієї поїздки 🙂 

Як бачите, приїхавши в Гуанчжоу, ми  впритул наблизилися до Гонконгу, звідки чотири місяці до того почалася наша чергова епічна мандрівка. Окремо про всі країни розписані за відповідними лінками (Гонконг, Тайвань, В’єтнам, Кабоджа, Лаос), а наразі про Китай!

***

Все почалося із мабуть найгіршого автобусного переїзду у  моєму житті. Це був єдиний варіант добратися з богемного Луанг Прабангу (Лаос) у найближче велике китайське місто Кунмінг. Результат – 12 години в смердючому автобусі практично по бездоріжжю у спеці з пилюкою і галасливими китайцями. І це лише половина дороги. Приїхавши на кордон, ми були вже, як вижаті лимони. 

І тут ситуація кардинально змінюється. З’являються сенсорні кнопочки, підстрижині газончики і гладесенький асфальт. Що це? Це Китай, дєтка! У першому ж містечку бачимо магазини із забитими полицями, наповнені людьми кафешки, рівненькі широкі дороги та інші ознаки високорозвтнено суспільства.

Я не можу повірити своїм очам. А де ж комсомольці? Де пригнічені тоталітаризмом люди? Де завгодно, але явно не тут. So far – so good. Це мені вже подобається! Їдемо далі.

***

Віза у Китай

Як виявляється, через великий наплив з України, китайську візу не так вже й просто отримати у нас в консульстві. Зате у мене з цим жодних проблем не було. Швиденький візит у китайське консультво у Вінтіане (столиця Лаосу), 30$, фіктивні броні готелей з перельотом на весь час перебування і за 5 днів все готово. Жодних проблем взагалі. 

Те саме стосується і китайських консульств у сусідніх країнах (наприклад: Тайланд, Камбоджа, В’єтнам, Малайзія etc.). Якщо бачите, що в Україні з візами напряг, і в межах однієї поїздки плануєте відвідати цілий регіон, то є сенс відкласти отримання візи до Китаю на час перебування у якійсь сусідній країн. Зекономите собі багато часу, грошей і зусиль. 

Власне так само я робив, коли летів на Балі. Відразу по прильоту у Бангкок навіть зі всіма речима пішов у консульство Індонезії та вже за 4 дні мав візу на руках, а індонезійське консульство у Києві зараз відмовляє чи не у половині випадків. Ось так. Беріть цю техніку на озброєння.

В сусідніх країнах отримати візу зазвичай значно простіше ніж в Україні наперед 🙂  

***

Кунмінг (Kunming)

Як вже було зазначено, першим містом на шляху у Китаї був Кунмінг. Його ще називають містом вічної весни у зв’язку з тутешньою погодою. Це було нам до душі, оскільки у Лаосі під кінець перебування вже було непристойно жарко з температурою поза 40 градусів. 

Кунмінг є містом середнього розміру за китайським мірками. Тут проживає всього 6 мільйонів осіб. Також це столиця мабуть найцікавішої провінції країни Юннан (Yunnan), де є практично все: гори, рисові поля, сучасні міста й історичні центри та багато чого іншого. 

На жаль (чи на щастя) на той момент тривав вже п’ятий місяць нашої подорожі. Ми були втомлені від постійних відвідувань цікавих місць, а після трьох місяців у “сільських” державах (В’єтнам, Кабоджа, Лаос) просто хотілося насолодитися життям великого міста. Тому бетонні джунглі були просто вкайф, а метро здавалося таким рідним і бажаним. 

Вирішили відпочити. Для цього ми винайняли класне студіо в самому центрі міста на 28 поверсі і просто залипали перед плазмою чи ходили по торгових центрах.

До слова, мабуть найкращим варінатом для проживання у Китаї буде зупинятися у апартаментах чи апартготелях, які зазвичай доступні для бронювання на численних пошукових агрегаторах таких, як HotelScan.com та інші.

Загалом місто дуже симпатичне. Перше, що відразу впало у око, по прибуттю в Китай – це порядок і організованість. 

Також в Кунмінгу довелося познайомитися з Двайтом Голдвіндом. Йому вже за 70. Він лайф-коуч, який переїхав з США, насолоджується життям у Китаї і консультує своїх клієнтів у Америці. Дуже цікава і вічномолода особистість.

Ось інтерв’ю з ним про те, Як заробляти онлайн на власному життєвому досвіді. 

***

Поїзди

Далі з автобусів ми пересіли на поїзди і протягом наступного місяця подорожували виключно ними. Поїзди у Китаї швидкі, сучасні і комфорті. З самого початку, коли ви ще не в курсі що й до чого, є труднощі з купівлею квитків, а також пошуком свого місця під сонцем у залюдених вокзалах. 

Але загалом такі подорожі мені лише в кайф. Більшість з’єднань між основниим містами добре розплановані нічними переїздами у спальних вагонах. Ось еквівалент нашого плацкарту.

Хоча можна й побалувати себе численним надшвидкісними перевезеннями протягом дня, що нерідко проходять через одні з наймальовничіших пейзажів, які ви могли бачити у своєму житті.

***

Гуанчжоу (Guangzhou) 

Мабуть туди хотілося потрапити найбільше, адже в Гуанчжоу проживає багато наших друзів. Кожен з них займається різними справами. Хтось навчається, хтось працює дизайнером чи моделлю, а дехто просто б’є байдики. Ось детальніше про Бізнес і роботу в Китаї, а також які можливості відкриваються у Піднебесній для україніців. 

Зайшовши у один з місцевих барів, склалася ситуація, подібна до тої, що кожної п’ятниці спостерігається в Корзо у Львові. Всі люди, з ким ми тусили разом ще у студентські роки, тут. 

Сам Гуанчжоу теж виявивився цікавим містом. Це один із найбільших мегаполісів країни, де проживає порядка 20 мільйонів людей. А урбаністична зона навколо міста (Дельта Перлинної ріки) вважається основною фабрикою всього світу, адже тут виробляєтсья практично все.

Ви вже мабуть чули про Canton Fair, що є найбільшою торгівельною виставкою у світі, чи не так. Так ось, це власне у цьому місті. 

Сусідній Гонконг теж можна сміло віднести до цієї жвавої економічної зони з сукупним населенням більше 50 мільйонів осіб. Є в Гуанчжоу і старі традиційні квартали, які мені дуже до вподоби. 

Коротше кажучи, тиждень в Гуанчжоу пройщов на УРА! Окреме дякую, Володі, за гостинність. Пригадую, як ще 5 років тому я посвячував молодого юнака у шалені подорожі, коли він приїхав до нас в гості у Індію, після чого ми разом полетіли в Дубай. 

***

Шанхай (Shanghai)

Я багато про нього чув, але побачене просто важко передати словами. Це справжній Нью-Йорк Східної Півкулі. Не побоюся цього сказати. Не Сінгапур, не Гонконг, а саме Шанхай. У цьому місті дуже добре відчувається нашарування десятиліть розвитку і чітко видно як зростало місто.

Це складно передати, але в найбільшому місті США супруводжує щось подібне. Ось окремий пост про те, Як самостійно організувтаи і скільки може коштувати тур вихідного дня у Нью-Йорк. 

На щастя і там у мене є друзі. Давній колега з Австрії, що працює у якомусь агенстві, показав нам інший Шанхай.

Не той, що звикли бачити туристи і який мабуть невдовзі взагаі зникне – місцеві нетрі. Ось як виглядало місто пару десятиліть тому.

А тепер порівняйте з Дараві, найбільшими нетрями Мумбаю в Індії, де ми свого часу зіграли футбол з місцевими хлопаками. На щастя вони виявилися значно привітливішими ніж мексиканські гопніки, які легко могли мене підрізати під час неприємного пограбування (ось повна історія). 

Подібні квартали зникають з блискавичною швидкістю, а на ї місці, наче гриби, виростають численні хмарочоси, яких у Шанхаю просто безліч. 

Місто бурлить життям у всіх його проявах. 

У одному з центральних парків щонеділі проводиться цілий ярмарок “молодих”. Бабусі й дідусі приходять з фотками своїх дітей та внучків, сподіваючись знайти їм гідного парнера життя. До уваги береться все: дохід, соцстатсу, врода, наявність нерухомого майна чи принаймні автомобіля. 

Особливою популярністю користуються молодики, які працюють і живуть закордоном. Їхні інтереси представляють спеціальні брокери.

Там же (у Шанхаї) мені довелося зустрітися з цілою громадою українців, що виявилася доволі активною і дружньою. Мене запросили виступити у місцевому бізнес клубі, де я познайомися з багатьма класними людьми. Більше про них у статті про Бізнес і роботу в Китаї, а також які можливості відкриваються у Піднебесній для україніців.

Шанхай величезне місто, тому варто вибирати місце проживання поближче до центру. Трішки покопавшись в мережі, можна потрапити на непогану акцію, як от 19$ на ніч у готелі в п’яти хвилинах пішки від основної площі міста People’s Square. HotelScan.com та інші агрегатори вам у поміч. 

Окрім нетрів і сучасних хмарочосів тут є цілі райони з бутіками та історичною кварталами, забудваними європейцями ще на початку двадцятого століття. 

А крім того, в межах 1-2 годин їзди від міста варто відвідати хоча б одне із тутешніх історичних містечок з каналами. Особисто ми поїхали у найближче – Zhujiajiao (навіть не намагаюся його вимовити). Така собі китайська Венеція.

Підсумуючи, скажу, що Шанхай виявився моїм улюбленим містом цілого Китаю, але ж попереду ще столицяПіднебесної – Пекін. 

*** 

Пекін (Beijing)

Пекін складно охарактеризувати одним словом. Це місто насправді має багато обличч. Мабуть першим, що відразу кидаєтсья в очі є велика кількість забудов радянського типу. Така собі Москва. 

(це не фотка бліда – там реально часто такий смог)

Але буквально навпроти може бути окремий надсучасний квартал. 

(вигляд з вікна нашого помешкання)

А ще зовсім поряд справжні нетрі.

Частина цих нетрів, активно перетворюєтся у фешенабельні бутіки.

Чесно кажучи, це поєднання вражає, і я пищу від такої контрастності. 

***

Але ніщо у Пекіні не зрівняється із Забороненим Містом.

Власне зараз тут і яблоку ніде впасти від численних відвідувачів, зате протягом століть лише наближені до імператора особи, могли знаходитися в межах цього де-факто окремого всесвіту. 

Масштаби складно описати словами. Це реально окреме місто.

Щоб краще собі уявити про що йде мова, щиро рекомендую переглянути фільм “Останній Імператор” (1987). Одна з найкращих історичних драм, які мені доводилося бачити. Після цього багато ваших уявлень про Китай знайдуть свої пояснення чи спростування. 

Китайська історія і культура просто не можуть не захоплювати. Додатковим тому підтвердженням є літня резиденція імператора, що теж знаходиться в межах Пекіну. 

Чесно кажучи, лише ці дві пам’ятки самі по собі вартують подорожі на інший кінець світу.

***

Китайська стіна

Півтори години з центру столиці поїздом і ви прогулюєтеся однією з найвеличніших архітектурних рішень, здійсненим людством. Слова цього ніколи не передадуть і фотографії теж. Такий вигляд відкривається з вікна поїзда ще до прибуття під стіну.

З погодкою непідфартило, але й людей  теж не було, тож можна було насолодитися сповна.

Саме візитом до Великої Китайської Стіни завершилася наша місячна мандрівка Піднебесною, а відтак і черговий політ у вирій (вже третій) протягом п’яти місяців якого нам вдалося відвідати Гонконг, Тайвань, В’єтнам, Кабоджу, Лаос, ну і сам Китай. 

Остання є величезною країною і явно потребує більше дослідження. Тому цього разу ми концентурвалися лише на великих сучасних міста, а от наступоного вже спробуємо поїздити по менш популярних дрібніших напрямках, а також відвідати високі гори, просторі пустелі та інше.

***

Бюджет і фінансове питання 

Виявилося, що Китай зовісм недешева країна, як може вважати більшість. Так було ще до середини двотисячних. Зараз же місцевий Юань зміцнів, а його ріст навіть штучно стримують, щоб залишати вироблену в країні продукцію конкурентоздатною на глобальному ринку. 

Приблизні ціни у країні такі: 

• 45-60$ – нічний переїзд плацкартом (hard sleeper) у поїзді між основними містами (12-16 год)
• 80-100$ – денний переїзд у надшвидкісному поїзді (7-8 год) або нічий у купе (soft sleeper)
• 3-5$ – 5 км на таксі по місту
• 4-7$ – обід у місцевій забігайлівці на одного
• 25-40$ – обід на двох у норм ресторані
• 6-8$ – пиво у барі для іноземців
• <1$ – проїзд у громадському транспорті в містах

Ось наші різні статті витрат (в USD) на двох осіб за місяць: 

• 193$ – Проживання (в Гуанчжоу і Пекіні зупинялися у друзів)
• 611$ – Харчування (супермаркет, кафе, ресторани)
• 345$ – Переїзди поїздами між основними містами
• 67$ – громадський транспорт у містах
• 187$ – покупки різного мотлоху
• 54$ – бари і дрібні розваги
• 36$ – музеї і відвідини цікавинок
• 60$ – віза
• 55$ – інші дрібні витрати (інтенет, VPN, сімка etc…)

Разом – 1608 доларів США за місяць перебування у Китаї. 

Переліт з Пекіну в Одесу через Мосвку обійшовся всього у 650$ за два квитки. 

***

Резюме

Ось таким довелося мені побачити Китай. Зважаючи на розміри і різноманітнісь цієї країни, це була лише крапля в морі. А загалом, Піднебесна мені дуже сподобалася, і однозначно є одним з тих місць, куди я ще неодноразово повернуся. Більш ніж у тому впевнений.

Таким чином наша чергова епічна зимова мандрівка підбігла кінця. Я радий, що вона завершилася саме у Китаї на високій ноті. Річ у тому, якщо рухатися по спадаючій (іншими словами від крашого до гіршого), то в середині залишається певнна пустота. Таке трапилося під час першої поїздки, яку було розпочато у Тайланді, а завершено на Шрі-Ланці.

Цього ж разу все було далеко не так. Китай виявився просто чудовим завершенням епічної п’ятимісячної подорожі через Східну частину Південно-Східної Азії (Гонконг, Тайвань, В’єтнам, Кабоджу, Лаос). Щиро рекомендую поїхати туди і вам, адже у Китаї зараз багато можливостей. 

.
Ну як вам, друзі? Розвіяли деякі стереотипи чи навпаки
переконалися у власних упередженнях про цю країну?