Як самостійно організувати подорож на Канари (Тенеріфе, Гран Канарія) і скільки це може коштувати…

Канари! Ще з дев’яностих це слово асоціювалося у більшості українців з місцем, куди олігархи вкладають швидко зароблені “дурні” гроші. Згодом по мірі становлення економіки все більше і більше наших співвітчизників почали кататися сюди на відпочинок і зараз поїздкою на Тенеріфе, Гран Канарія, Фуертевентура чи Ланзароте вже нікого не здивуєш. Це все романтичні назви чотрьох із семи островів архіпелагу.  

Я теж завжди хотів сюди потрапити. Канарські острови є невід’ємною частиною Іспанії, а відтак і Європейського Союзу. Вони розкинулися у водах Атлантичного океану поблизу узбережжя Мароко і є частиною регіону Макронезії, куди такоє ще входять Капо Верде (окрема африканська держава) та Азори + Мадейра (Португалія). 

Канари називають островами “вічної весни”. Ще б пак! Середня температура січня тут +18, а липня +24. Просто ідеально, для польотів у “вирій” і довготривалого безтурботного проведення холодних континентальних зим. Саме тому це місце облюбували тисячі багатих (і не зовсім) європейців. Тому ми вирішили з’ясувати що ж там такого особливого і вирішили перевірити Канари особисто. 

Фактично візит на Канарські острови став проміжною точкою більшої епічної подорожі Південною Америкою. До речі сам Колумб теж тут зупинявся на своєму шляху у пошуках західного маршруту до Індії, а натрапив у кінцевому на Новий Світ. Ну що ж, поїхали? Пропоную вам разом знами (хоча і віртуально) пройтися стежками героїв. 

***

Канарський архіпелаг складається з семи островів: Тенеріфе, Гран Канарія, Феуртевентура, Ланзароте, Ла Гомера, Ла Пальма і Ел Єро. Найбільшим і найпопулярнішим островом є Тенеріфе, а столиця провінції і найбільше місто Лас Пальмас знаходиться на сусідньому острові Гран Канарія. 

Тому, щоб скласти загальну картину, ми вирішили відвідати обидва. Тим більше, що найзручніший переліт знайшовся з Варшави на Тенеріфе, а з Лас Пальмасу відходить наш круїзний лайнер у Бразилію.

Ось карта маршрутів і відвіданих місць на обох островах. 

***

Летіти на Канари, як виявилося, зовсім немало. У нашому випадку це було 5:30 год. з Варшави, що приблизно так само, як з Києва у Делі, Індія. 

.

Тенеріфе

Точкою призначення став південний аеропорт Тенеріфе. Відразу по прильоту ми підібрали наперед заброньоване авто і поїхали у наші апартаменти у прибережному селищі Лос Абрігос (Los Abrigos), що знаходиться всього в кількох кілометрах від аеропорту. 

Об одинадцятій вечора на рецепції вже нікого не було. На щастя ключі у конвертику з підписом мого імені вже чекали нас на столику, тож ми без проблем заселилися і швиденько побігли на головну піазу села у пошуках їжі. Іспанці ще ті гуляки. Всі столики у місцевих кафешках забиті місцевими, які дуже імпульсивно щось обговорюють. 

Лос Абрігос виявилося тихим типовим канарським рибацьким селом з кількома ресторанами на набережній, традиційно головною площою з поштою і банком та ще з дюжиною тихеньких вуличок. 

Як раз те, що ми шукали. Без туристів, неонових вогнів, вічних дискотек і купи нелегальних мігрантів з африки, які приторговують різними підробками G&B, Gucci etc. 

Перший день на острові був цілком ознайомчим. Ми з’ясували де найближчий базар, супермаркет, рибний магазин і фрутерія. Також відвідали наших колег Людмилу Калабуху та Івана Боброва з компашкою, які прилетіли ранішнім рейсом і поселилися в резиденції для туристів неподалік. З ними ж далі нам ще плисти на круїзному лайнері у Бразилію. 

А також повалялися на найближчому нормальному пляжі у Ель Медано (El Medano) всього за 5 хв їзди від нашої хати, що є одним із топових місць у світі для вінд серферів. 

Ввечері поїхали подивитися що відбувається у найбільш туристичній зоні острова, район міст Лос Крістіанйос (Los Cristianjos) – Лас Амерікас (Las Americas).

Ну, такоє. Місцева Ялта. Велике місто, купа рожевеньких північноєвропейських туристів, переоцінених ресторанів, зазивал перед магазинами з фейковими дорогоцінностями, неонових вогнів, гучної музики і чорношкірих торгашів різним непотрібом. 

***

Наступного дня, скориставшись сонячною погодою, вирішили підкорювати вулкан Тейде, просто нереальний пік, який виривається у небо аж на 3718 метрів. До речі це найвища гора Іспанії, а також третій найвищий вулкан у світі, якщо рахувати його висоту з самого підніжжя, яке починається ще на дні океану. 

Фактично весь острів Тенеріфе це і є сам вулкан, на схилах якого люди організували собі побут. Ось, подивіться на проектцію острову в 3D. Вражає, правда? 

З самого узбережжя дорога відразу в’ється вверх і ми стрімко набираємо висоту, що аж закладає у вухах. 

По дорозі проїжджаємо багато селищ, але найцікавішим з них виявляється Вілафлор (Vilaflor). Воно багато чим нагадує гірські колоніальні міста, які ми бачили у Мексиці. Зокрема, Сан Крістобаль де Лас Касас або Пацкуаро.

Тут на висоті більше 1000 метрів морем і не пахне, повітня холодне, а кактуси замінилися соснами.

Піднімаємося далі вверх і ландшафти стають все більше схожі на марсіанські пейзажі. 

Переїжджаємо черговий перевал і падаємо у величезний кратер старого вулкану, посередині якого виростає пік Ел Тейде (3718 м). Стає трохи ніяково при думці, що доведеться дертися аж на сам верх, але бачучи товпи люей у черзі до фунікулеру, явно не хочеться опинитися у цій м’ясорубці. 

Паркуємо машини переодіваємося у теплий одяг і починаємо сходження. Перші кілометри йдеться легко і приємно. Навколишні жовто-горячі пейзажі просто зачаровують і нагадують посушливу високогірну пустелю Ладаху, тібетського регіону в Індії. 

З набором висоти стає складніше дихати і трохи починає боліти й крутитися голова. Кульмінація приходиться, коли полога доріжка переходить в круту стежину, що піднімається по схилу з наклоном у 45%. Це вже зовсім не жарти, але треба просуватися далі. Всі стогнуть, але йдуть. 

Доповзши до висоти у 3200 метри бачимо схованку для туристів. Заходимо перепочити, а там безкоштовний вай фай. Всі залипають в інтернеті, а згодом половина людей вирішує повертатися назад. Але четверо бравих хлопак зважується йти до кінця. Останні сотні метрів перед вершиною вже просто космос. Тут взагалі нічого не росте, лише згуслі розсипи чорної магми. 

Раптом на зустріч з верху сходить група туристів і дарує нам невикористані зворотні квитки на фунікулер. Хлопці просто вирішили спуститися пішки. УРА! Чесно, кажучи, не знаю як би потім ще 3-4 години плентався униз. Найцікавіше полягало у тому, що до останнього спуску фунікулера залишалося 40 хвилин, тож довелося піднажати з останніх сил. Якраз вперло! Ми ледве встигли на останній спуск. Навіть не вдалося зазняти вершину, яка постійно диміла і наводила на дивні думки. Ну, ви зрозуміли про що я 🙂 

Спустившись за 12 хв. з 3500 на 2200 у мене дико починає розколюватися голова. Аж на стільки, що не можу вести автомобіль. Довелося деякий час відпочити. Тим часом спускається решта людей, які дали задню і ми повертаємося додому. Впав на ліжко і вирубився, як убитий…

***

Третій день планувався розгрузочним на пляжі, але погода була така собі. Тому вирішили проїхатися на північний захід острову, звідавши тамтешні красоти. 

Поставили галочку, роззявивши рота під Лос Гігантес (Los Gigantes), кількасотметровими скелями, які просто виростають океану. 

Тут прибережна дорога закінчується і доводиться знову підніматися у гори ізвивистими вузеньки дорогами, що аж паморочиться голова. 

Раптом десь далеко в глибині видніються будинки, що стоять посеред нереально крутої місцевості. Це Маска, древнє село, де свого часу переховувалися пірати. Просто надзвичано краси місце. 

Воно навіть певним чином може нагадувати Мачу-Пікчу в Перу (але в менших масштабах), куди ми до речі теж збираємося в межа цієї мандрівки. Однозначний хайлайт цілої поїздки. Подивіться самі.

Під враженнями продовжуємо їхати ізвивистою дорогою і виїжджаємо на північне узбережжя острову Тенеріфе. Природа тут вже абсолютна інша ніж на Півдні. Дуже зелено і волого. В далечині видніється ще один з Канарських островів Ла Гомера (La Gomera). 

Архітектурною перлиною Тенеріфе є прибережне містечко Гарачіко (Garachico). Дуже милий ансамбль типової іспанської архітектури і просто приємне місце провести пару годин…,  

… а також завітати у місцевий бар. 

Фінальною точкою чергового насиченого дня стало місто Ікод де лос Віньйос (Icod de los Vinos), основною принадою якого є древнє та унікальне Драконове Дерево. 

Це символ Тенеріфе. На острові таких дерев залишилося не більше двадцяти, а ареал їх поширення належить лише до островів Макронезії та Мароко. Подібний вид ще росте на острові Сокотра, Йемен, що знаходиться у Індіському океані біля неподалік узбережжя Сомалі. Гарне, правда?

Щоб закріпити такий день ми всі разом приготували і з’їли зранку придбану рибку. 

***

Четвертий день виявився повністю (нарешті) розгружуючим. Лише пляж, перевірка пошти, врегулювання деяких справ по бізнесу і планування насупних частин подорожі. 

***

Як би нам не хотілося покидати Тенеріфе, час настав. Зраня п’ятого дня ми спакували речі і поїхали на північний схід острову у напрямку Санта Круз (Santa Cruz), столиці острову, а також міста, де знаходиться порт, з якого ввечі повинен виходити наш пором у Лас Пальмас, Гран Канарія. 

Першим ділом відправилися на, як кажуть, найкраший пляж острову – Сан Андрес (San Andres). Так і є . Це один із небагатьох пляжів з білим піском, оскільки всі решта чорні, у зв’язку з вулканічни походження острову. До речі, пісок сюди завозять із Сахари, що теж неподалік – всьог за 100 км.

До речі, зовсім скоро Руслан Майборода буде пересікати  пустелю світу на авто. Ось записана з ним розмова про подорожі і бізнес. Сам би приєднався до такої афери, але…

Накупавшить і назагорявшись до схочу, вирішили заповнити час і проїхатися місцевими горами. Як і у випадку з Тейде, вже за 15-20 хв піднімаємося на кілометрову висоту і їдемо по хребту, спостерігаючи океан по одидва боки дороги. 

Вписуючись у черговий крутий поворот, зауважуємо щось подібне на весілля. Це знак! Б`ю по гальмах і прилаштовуюся збоку і так вузької дороги. Це традиційний канарський ресторан, де посто ніде сітти. УРА!

Основне правило мандрівника по харчуванню – їсти там, де їдять місцеві! 

Люб’язний офіціант виносить нам додатковий столик і починається: моцарела, орегано, вино, реберця, стейк, кролик, восьминіг… Простий незапланований обід перетворюється у справжню фієсту. Це нам просто Бог послав. 

Раптовий дощ загнав всіх у середину, але аж ніяк не повпливало на хід трапези.

Серед клієнів закладу виключно місцеві. На дворі гамір. Люди актино спілкуються іспанською, потягуючи вино й імпульсивно розмахуючи руками. Це якраз те, що треба було. Офіціант постійно підбігає і намагається з нами жартувати.

Здається, це їх сімейний бізнес. Мануель єдиний, хто тут хоч трішки говорить англійською. На завешення кожен отримує “стопочку” лімончело в дорогу. 

Зовсім не хочеться їхати, але час підперає. Потрібно ще здати авто і встигнути на пором. Тому швиденько спускаємося з гір у Санта Круз. Лишаю пасажирів у порту, а сам жену у північний аеропорт, щоб повернути авто. 

Місто величезне, зважаючи на розміри острову. Аеропорт знаходиться за 15 км від берега на висоті десь 700 метрів над рівнем моря. Уявіть який це крутяк, А це ще при тому, що все забудовано, ходять трамваї, ростуть будинки, стоять стадіони, лікарні і школи. Все на крутому схилі. Просто неймовірно. 

Швиденько здаю кліючі від машини, сідаю в автобус і повертаюся у Санта Круз. Якраз маю трошки часу, щоб оглянути місто по дорозі до порту. Загалом дуже і дуже симпатичне. Таке собі типове іспанське місто середнього розміру. 

Місцева аудіторіо подібна до тої, що у Валенсії. 

Вулиці та парки охайні та зелені… 

,.. а головна площа просто незабутня. 

Ось і наш пором. Мартуся з друзями вже зачекалися. Швиденько туди, бо скоро відчалюємо. На черзі Лас Пальмас, Гран Канарія…

***

Гран Канарія

.
Лас Пальмас 

Столиця Канар, а також основне місто острова Гран Канарія виявилося дуже приємним містечком. Лас Пальмас має все, що необхідно для безтурботного життя в мегаполісі. 

Тут розвинута інфраструктура і наявні всі блага цивілізації сучасного світу, Якби я не згав, що знаходжуся на острові, то без проблем би прийняв факт перебування у континентальній Європі. 

Умовно Лас Пальмас можна поділити на дві частини: північ і південь. Площа Санта Катаріна є центром північної частині міста. Тут поряд порт, а також головний пляж міста, який вважається одним з найгарніших міських пляжів у світі.

Південна частина являє собою історичний центр з купою мальовничих вуличок просто приємної атмосфери. 

Десь між ними симпатичний парк, де можна (і варто) перепочити, якщо ви вирішили йти пішки замість того, щоб прогулятися численними вуличками вздовж подібних між собою кварталів. 

***

Сам острів теж дуже цікавий. Дивлячись з набережної міста, не складно здогадатися, що центр теж є дуже гірським. Зовсім поряд до Лас Пальмас височіє вулкан, який можна роздивитися з вершини кратеру. 

А це вигляд на місто.

Піднімаючись вище дорога стрімко піднімається вверх і тропічна флора замінюється континентальною. Кактуси переростають у сосни. Але краєвиди від того лише покращуються. Пару кілометрів догори і можна впритул під’їхати до піко Нуобло.

Спуск на протилежну сторону вже не здається таким безпечним.

Гірське селище Техеда (Tejeda) слугує чудовим пристанком на півдорозі до узбережжя.

Звідси навіть видно вулка Тейде на Тенеріфе, де ми були пару днів до того.

Крутими віражами спускаємося вниз в Пуерто де Морон, симпатиче історичне рибацьке селище, повне підстаркуватих британців і німців.

Місцевий плях бажає кращого, але на біду може бути. 

Одним з найвідоміших місць острову Гран Канарія є піщані дюни Маспаломасу, але це просто не у порівнянні з дюнами В’єтнаму і не кажучи вже про Єгипет чи щось інше. 

На завершення цієї мандрівки варто заскочити в Агуймес (Aguies), одне з найкраще збережених історичних містечок острову, хоча вся берегова лінія сходу є суто індустріальною. 

Звичайно, це не все, що може запрезентувати Гран Канарія, але для кількох днів норм.

*** 

Резюме

Як би там не було, все таки вдалося хоч трішки побачити Канари. Скажу, що це чудове місце, для тижневої мандрівки на море або навіть польоту у вирій на цілу зиму. 

***

Бюджет

Після цих незабутніх днів на Канарах наша подорож у Південну Америку продовжується, а деякі друзі поветарються домів, тому можна визначити приблизну вартість проведення подібної мандрівки, опираючись на їхній маршрут поверення в Україну. 

Подаю витрати на двох осіб:   

• Проживання = 195 Євро
• Харчування = 158 Євро
• Транспорт
  Оренда авто + бенза = 144 Євро
  Пором (Тенерфіе – Гран Канарія) = 64 Євро
  Літак (Львів (бус) – Варшава – Тенеріфе) = 204 Євро
  Літак (Лас Пальмас – Барселона – Варшава – Львів (бус) = 210 Євро

Разом = 975 EUR (1078 USD). 

Зовсім непогано, як 11-денну насичену мандрівку на Канари, чи не так?

***

А ми тим часом відправляємося на круізний лайнер, який повинен нас доставити до берегів Бразилії. Тиждень плавання у відкритому окені Атлантики і епічна подорож у Південну Америку продовжується. Ось, це вже мабуть він нас чекає. To be continued…

(вигляд з нашої квартири у Лас Пальмас)

Друзі, якщо ви були Канарах чи досліджували цей регіон, скажіт що ми
пропустили. Що ще варто тут побачити, коли приїдемо наступного разу?