От куди-куди, а Середня Азія точно не стоїть на радарі для відвідання більшості туристів. Тим не менше, між туристами і мандрівниками велика різниця. Цей древній регіон Шовкового шляху завжди манив мене, але якось ніяк не доходили руки.
Осівши у Львові після майже піврічної зимової поїздки Азією 2015/16 (Гонконг, Тайвань, В’єтнам, Камбоджа, Лаос, Китай), вже за два-три тижні у мене почало крутитися шило в одному місці. Як я люблю говорити, у моїй крові було недостатньо закордону. Тому просто заліз онлайн і придбав квиток у давно цікавий для мене регіон – Центральну Азію.
Це був дуже зручний рейс від МАУ зі Львова у Алмати, Казахстан із зупинкою у Києві та поверненням через два тижні. Якраз норм, щоб походити по засніжених горах, коли у долинах вже цвітуть квіти, розвіяти голову, досхочу наїстися шашликів і просто залипнути у якомусь мальовничому місці для написання статей і планування нових проектів.
Також збирався трішки повештатися по регіону, щоб привідкрити завісу у знаннях по Центральній Азії. Для цього вирішив відвідати Алмати (найбільше місто найбагатшої країни регіону Казахстану), Бішкек (столицю Киргизстану, так званої місцевої Швейцарії) та Ош (древній пункт Шовкового шляху і сучасний епіцентр численних міжетнічних негараздів та контрабанди наркотиків).
***
Традиційно для початку, ось карта відвіданих місць.
***
Мій літак прибув о 4 ранку. Я вийшов на зупинку автобуса і розговорився з казахськими дівчатами, які виглядали, наче китайці, але спілкувалися російською так само, як говорять у Москві. Їх батько також підкинув і мене, що було дуже приємно, адже аеропорт знаходиться за 25 км від центру міста.
Загалом скажу, що я був приємно здивований добротою і толерантністю казахів. За весь час перебування у мене жодного разу не було неприємного досвіду, а всі співрозмовники виявлялися дуже приємними особистостями. Майже, як у Тайвані.
Чого лише варта наступна історія! Знайомтеся це Жан… 🙂
Жан вже пару років працював у якомусь відділі ООН в Астані (новій столиці країни). Приблизно рік тому йому в голову стрілила ідея зробити власний онлайн бізнес і він відразу поліз шукати відповідей на свої численні запитання онлайн.
Серед купи інформації він також прочитав якесь інтерв’ю зі мною на російськомовному порталі та й мабуть забув про це згодом. І ось, коли я просто залогінився на CouchSurfing, Жан побачив, що Orest is around та й запропонував зустрітися. Після цього ми весь час тусувалися у разом.
***
Алмати, Казахстан
Центр міста виглядає так само, як більшість східноукраїнських райцентрів. Перпендикулярні вулиці забудовані хрущовками, перші поверхи яких відведенні під різні бізнеси.
Абсолютна більшість будинків збудовані вже у радянські часи. Згадки про “славну минувщину” також літають у душах більшості місцевого населеня, яке є дуже намішаним між етнічними казахами та росіянами. Практично всі говорять російською. Те саме із зовнішньою рекламою та побутом.
Мій перший день візиту якраз припав на 9 Травня. Це їхнє свято.
З півдня над містом нависають вражаючі гори, що здіймаються на 4-5 тисяч метрів у небо. Їх вершечки практично постійно залишаються вкриті снігом, навіть коли у долині +40. Це чудово, коли з гамірних вулиць мільйонного міста завжди можна повернути голову і насолодитися величчю гір.
Вищі райони вважаються більш престижними. Тут новобудови, розв’язки, торгові центри і взагалі місце для “нових казахів”.
Буквально в кількох хвилинах їзди від міста вже починаються справжні гори. Відомим є гірськолижний центр Медеу, куди з центру міста ходить рейсовий автобус. Тут є купа гірських пішохідних маршрутів. Жан вирішив показати мені та ще деяким колегам з хостелу гарну прогулянку, яка переросла у справжній похід.
Спочатку все, як у наших Карпатах.
При наборі висоти ландшафт змінюється. Вже починаєтсья сніг, повітря холоднішає, а краєвиди стають більш захопливими.
Після 2000 метрів рослинність зникає і доводиться рухатися по скелі. Відчуваєтсья розріджене повітря, як було при сходженні на вулкан Тейде, Канари, і йти стає все важче. Доводиться частіше перепочивати, але навколишні краєвиди самі додають наснаги лише при думці того, який вигляд відкриваєтся там на горі.
Вершина вже близько, але година пізня. Більшість людей починають спускатися, але ж ми не можемо так просто повернути. Тому останній ривок вже повністю по глибокому снігу і ми на піку. УРА! Навколишня атмосфера і радість є тим подарунком, який отримує кожен, піднявшись на непросту вершину.
Спускатися доводиться швидко, хоча і так розуміємо, що останні кілометри доведеться долати у темряві. Не біда, якщо навколо така краса.
***
За приємним збігом обставин в той же час у Алмати в ділових справах знаходився наш українский експерт по систематизації бізнесу Кирил Куницький. Тож ми зустрілися і записали класне інтерв’ю.
Після прємно проведеного вечора із співвітчизниками я попрощався з Алмати і поїхав у Бішкек, столицю Киргизстану.
Бішкек, Киргизстан
Буквально 3 години їзди і ми на хаотичному казахо-киргизському кордоні. На відміну від Шегині-Медика черга рухається швидко і буквально за 15-20 хвилин перетинаємо всі пункти контролю.
Якби я не знав, що їду в інше місто, то міг би подумати, що знову повернувся в Алмати. Бішкек так само розташований в передгір’ї драматичних піків, більшість будинків теж хрущовки, та й місцеве населення зовні не відрізняється.
З першого погляду все доволі подібне, але на порядок бідніше, занедбаніше і якось простіше. Все таки відчувається, що Казахстан сильно вирвався уперед. Ось пару фоточок центру міста.
Більшість пацанчиків гопота з барсетками. Чомусь всі думали, що я американець, а коли з’ясовувалося, що з України, то питалися з Криму я чи ДНР. Місцеве населення добряче промите російською пропагандою.
Якщо у Алмати хоч інколи можна було натрапити на казахську мову, то у Бішкеку таке враження, що про киргизську ніхто взагалі не чув. Я жодного разу не побачив тут вивіски місцевою мовою. Зате у Бішкек приїжджав Брайян Трейсі.
А ще в Киргизстані збереглася доволі стійка українська община. Я завітав у місцевий осередок наших співвітчизників “Берегиня” і провів півдня з головою спільноти.
Потім ми ще повечеряли в українському ресторані, де зазвичай харчуються російські дипломати.
Дуже приємно було зустріти тут українців. Наступого дня симпатична приємна дівчинка Аня, координатор клубу любителів української мови, повела мене спробувати собаче м’ясо у корейському ресторані, яких у Бішкеку до схочу. Було цікаво 🙂
Ну й звичайно ніякі відвідини Бішкеку не можуть вважатися завершиними без відвідання баньки.
Бішкек звичайно цікавий, але тут більше попахує совком ніж Середньою Азією, тому я намірився їхати в Ош на півдні країни.
***
Киргизстан – Швейцарія Середньої Азії
Киргизстан ще називають Швейцарією Середньої Азії. І не лише через надзвичайні гори. Це найліберальніша до іноземців країна регіону, куди більшості людям не потрібна або спрощена віза. Практично всі громадяни розвинутих країн тижнями тут зависають, бігаючи між посольствами інших сусідніх країн “-станів”.
А ще Киргизстан є єдиною країною у світі, в межах кордонів якої знаходяться американська і російська військові бази. Іншими словами, іноземців тут вистачає. До мене весь час на вулиці намагалися звертатися англійською, навіть тоді, коли я говорив своєю ламаною російською, і казали, що я американець.
Китайці теж не пасуть задніх і постійно вливають у місцеву інфраструктуру купу грошей. Будують дороги, заводи і створюють нові робочі місця. Ось на фото один із китайських заводів по дорозі з Бішкеку в Ош. Відразу відчувається різниця. А ось і більше про сам Китай у окремій статті тут.
Друге найбільше місто країни Ош знаходиться на півдні у абсолютно іншій географічній частині країни. Його зі столицею розділяють масивні гори Тянь Шань, а дорога змійкою тягнеться більше 600 км по численних снігових перевалах та високогірних пасовищах.
Покидаючи рівнину, дорога гостро врізається у скелясті гори. Єдиним місцем кудою можна проганяти отари худоби є ті ж самі дороги, по яких їздять авто. Ще 100 років тому киргизи вели суто кочівний спосіб життя.
Але, як і всюди у світі, цивілізація бере своє. Ось ми піднявшись на 3000+ метрів чекаємо, коли загориться зелене світло для переїзду через тунель, що об’єднує два регіони країни.
Після крутого підйому півдня їдемо високогірними плато. Вперше за всю мандрівку належним чином починаю відчувати, що я у Середній Азії. Пейзажі нагадують ті, що ми часто бачимо у голівудських фільмах про Афганістан. До речі, він звідси теж недалеко.
Подібні ландшафти вже бачив, переїзджаючи з Кашміру в Ладах у Індії. Ось частина 1 і частина 2 тієї мандрівки.
Моїми колегами у авто виявилися старенький дідусь, мама з сином і чоловік середнього віку. Останній керував машиною і був підприємцем у одному із містечок на півдні країни. Решта такі самі самі випадкові пасажири, як і як.
Річ у тому, що в Киргизстані є нормальною практикою, коли водій перед довгою поїздкою заїжджає на базар, підбирає людей, кому по дорозі і всі разом ділять витрати. Ціни зазвичай всім відомі і є нормами на певний відрізок дороги. У нашому випадку весь шлях зайняв більше 12 годин, тому дісталися до місця призначення вже десь опівночі.
***
Ош, Киргизстан
Це місто є другим по величині у країні. Мабуть ви чули про страшні події 2011 року, коли тут відбувалися міжетнічні сутички. Ще б пак, третина місцевого населення узбеки. До речі, зауважте, як проходять лінії кордонів Киргизстану, Узбекистану і Таджикистану. Це все штучно поділено у радянські часи, користуючись принципом “Розподіляй і володарюй”.
В центрі цього всього м’яса знаходиться Ферганська долина, древній регіон і фактично центр Шовкового Шляху напівдорозі з Китаю (де я перед тим був) і Близького Сходу. А Ош є одним із тутешніх основних історичних міст. Прогулявшись його вулицями, вже добре відчуваєш, що знаходишся у “суворій” Азії.
Все життя міста обертається навколо одного із найколоритніших базарів цілого регіону. Це просто, як окрема країна. Прогулюватися і насолоджуватися вузенькими вуличками ошського базару можна безкінечно.
Одним із найцікавіших місцевих феноменів мені видався відділ генделиків, де можна спробувати будь-який напій, душевно поспілкуватися з офіціантом і просто відчути місцевий колорит.
Над містом височіє Сулейманова гора. Вважається, що це трон біблійського царя Соломона.
Окрім паломників на святу гору також ходять молодята, з когорти “нових киргизів”
У гестхаусі я познайомився з братом і сестрою. Вони таджики і навчаються у місцевому ВУЗі. До речі, про Христину Соловій і її пісню “Тримай” я дізнався саме від них. Прикиньте! Довелося перекладати лірику.
***
Не знаю, як вам, а мені такий тревел досвід дуже подобається. Як би нехотілося продовжувати заглиблюватися у регіон далі, довелося повертатися назад. Цього разу я вже скористався літаком і практично за ті самі гроші залетів з Оша у Бішкек за 1 годину, замість 12ти, які треба було б їхати на авто тою самою мальовничою покрученою дорогою.
З аеропорту Бішкеку відразу на автовокзал, випив місцевий кисломолочний напій і гайда у Алмати, звідки на літак в Україну. Чудова вийшла поїздочка 🙂
***
Резюме
Звичайно це не вся Середня Азія, але хоч поверхневе уявлення склалося. Вдалося побачити як живе сучасний середньоазіатський метрополіс, сходити у гори, повернутися у совок, зустріти українську діаспору, познайомитися з новими цікавими людьми, а також відвідати один із найколоритніших східних базарів у моєму житті.
Бюджет
Середня Азія залишається одним із найдешевших регіонів у світі для мандрівників. Винятками можуть бути окремі місця в Казахстані і то, все доволі доступно.
Ось мої витрати за 11 днів, проведених там:
- Транспорт:
– 158 $ Авіа (Львів – Київ – Алмати і назад)
– 25 $ Авто (Бішкек – Ош)
– 32 $ Авіа (Ош – Бішкек)
– 25 $ Решта транспорту - 105 $ Проживання
- 168 $ Харчування
Разом 513 $
*** Додатково ще придбав планшет, оскільки комп поломався, а працювати якось треба було. До нього ще взяв клавіатуру і якось з горе пополам вийшло, хоча повторювати такого більше не буду.
Просто чудово, як для спонтанної мандрівки на іншу частину світу, тривалістю 11 днів, чи не так?
Дуже мені це все сподобалося і вже нетерпиться повернутися знову. Але цього разу вже подамся у інші держави регіону. На черзі Таджикистан, Узбекістан, Туркменістан і навіть Афганістан…
Вітаю Вас Оресте. Не знав куди звернутись том пишу в коментарях. Чи можна використовувати ваші тексті з посиланням на вас на молодому (чесно кажучи ще нулячому) сайти http://mistaua.xyz/ ??
Не зовсім розумію для чого це робити.
Що вам заважає створювати контент?
Ви ж повинні самі генерувати цінність…
Оресте, візьми мене будь-ласка з собою в Узбекистан!) Хочу відвідати історичну батьківщину половини своїх генів:))
Якось рванем! Узбекістан ще на порядку денному
Як завжди цікаво! Мені також дуже подобається Азія – обов'язково відвідаю!
Так – вартує 🙂