Якими б не були подорожі, рано чи пізно вони все одно втомлюють. Особливо, якщо це стосується такого «польоту у вирій», у якому зараз перебуваємо ми. Ось детальніше про цілу зимову мандрівку у Південну Америку і США.
Ще три роки тому під час першої зимової мандрівки у Південно-Східну Азію ми зрозуміли, що весь час знаходитися у дорозі просто нерозумно, оскільки можна перегоріти і тоді мандрівка перетворюється в каторгу. Знайоме відчуття?
Так ось, щоб подорожувати далеко і довго, краще чергувати активне пересування з осілим способом. Хорошою тривалістю «заземлення» є 1 місяць, оскільки за цей час можна встигнути відновитися, запустити новий проект, а також місяць є загальноприйнятим терміном оренди житла, що виходить значно економніше ніж платити за готелі поденно.
Цієї зими базою було обрано Буенос Айрес. Прибуттю в Аргентину передували Канарські острови, трансатлантичний круізний лайнер, Бразилія і Парагвай. Власне настав час осідати і місце було вибране напрочуд вдалим. Читайте далі і ви самі зрозумієте чому.
Серед основних кліше з Аргентини ми знаємо про танго, футбол і скандального Марадону, мильні опери, недавній дефолт, смачні стейки, підлітковий серіал «Буремний Шлях» і багато чого іншого.
Але ж давайте глянемо якою є Аргентина і особливої її столиця насправді, адже нам довелося провести там більше місяця.
***
Я б сказав, що це більше стаття про Буенос Айрес ніж про цілу країну. Аргентина величезна, але враховуючи наше бажання заземлитися, ми провели тут більше осілий спосіб життя. Натомість всі досвіди були різношерстними: мабуть найгарніші водоспади у світі, надзвичайне місто і прекрасні гори.
Ось карта трьох відвіданих місць:
***
Водоспади Ігуасу
Знайомство з цією державою на краю світу почалаося на самому півночі біля стику кордонів трьох держав: Бразилії, Парагваю і Аргентини.
Тут знаходяться мабуть наймальовничіші водоспади у світі – Ігуасу. Власне до них можна підступитися з обох сторін і двох держав: Бразилії і Аргентини. Звичайно, що кожен тягне масу на свою сторону і каже, що у них гарніший вигляд. Я не буду судити, але скажу, що з Аргентинської сторони мені сподобалося більше.
Обов’язково перегляньте публікацію про Бразилію, щоб зрівняти краєвиди, а я тим часом додам ще парочку тамтешніх пейзажів з аргентинської сторони.
***
Буенос Айрес
Перспектива провести 16 годин у автобусі нас не зовсім приваблювала (тим більше після місяця активонго пересування), тому до столиці ми взяли літак, що за 2 години доправив нас у сам центр міста.
В аеропорту вже чекала Оля, одна із учасниць курсу TraveLEarning PRO, і ми разом поїхали до нашої наперед заброньованої квартири. Виявилося, що Оля проживала буквально за 200 метрів від нас і знаходилася на той момент в Буенос Айресі вже пару місяців. Уявляєте?
Атмосферу цього міста найкраще передати, розповідаючи про різні райони, оскільки кожен з них має інше обличчя. Власне так і зробимо, почавши з того, де ми поселилися.
***
Реколетта
Вважається найкращим, найдорожчим і найбільш бажаним районом для життя у місті. Тут тусуєтся вся знать аргентини і вищий середній клас. Якби я не знав, що ми в Буенос Айресі, то подумав би, що знову потрапив у Мілан.
Так, справді. Вулиці впорядковані, по них ходять охайні гарні люди, навколо купа європейських кафешок і магазинчиків, а більшість будинків з широчезними терасами.
Окрасю Реколетти є однойменний цвинтар. Такий собі некрополіс або еквівалент Личаківського кладовища у Львові, де хоронили всіх най-най…
Реколетта плавно переходить у Палермо, тим самим формуючи елітну північну частину міста.
***
Ла Бока
У протилежному кінці на півдні знаходиться найколоритніший район – Ла Бока. Більше ста років тому, коли Аргентина відкрила свої двері для іноземної масової міграції, саме сюди приходили судна із тисячами людей на борту.
В переважній більшості це був робочий клас з Європи, які просто шукали крашої долі. Оскільки податися більше не було куди, вони почали будувати помешкання з контейнерів, у яких привезли своє майно. Так сформувався квартальчик з мальовничими будиночками, який щодня прваблює сюди тисячі туристів.
Але більшість Ла Боки зовсім не така. Це бідний район, де зараз проживає багато мігрантів з інших менш успішних держав, наприклад Болівії чи Перу. Колір шкіри місцевих мешканців різко став темнішим, у порівнянні з Реколетою.
Колишні злидні і їх енергетика подарували світу найбільш пристрасний (і може сумний) танець. Люди збиралися у групки сумували за домом і танцювали танго.
Там же у Ла Боці знаходиться однойменний стадіон, де свого часу грали круті футболісти, серед яких і всім відомий Марадона.
***
Центр
Власне у центральних районах міста відчувається вся колишня велич Аргентини. Не багато хто знає, але на зламі 19-20 ст. це була одна із найрозвинутіших і найбагатших держав у світі. Переважно завдяки експортуванню м’яса та інших харчових продуктів у Європу, що потопала у різних міжусобицях.
Місцеві можновладці хотіли збудувати тут свій Париж. Не знаю, вдалося це їм чи ні, оскільки у Парижі я ще не був, але чесно кажучи не очікував побачити чогось подібного на іншому кінці світу. Судіть самі.
***
Пуерто Мадейро
Біля самого берега на території колишніх доків виник найновіший район міста Пуерто Мадейро. Це великий комплекс сучасних хмарочосів, зведений у останній десятиліття і парочках відреставрованих старих складів.
До речі, ці будинки-велетні видно аж міста Колонія в Уругваї, що знаходиться на протилежному березі гирла ріки. Ось окрема стаття про Уругваю – Швейцарію Південної Америки.
В затоці між колишніми доками ми зустрічали Новий 2016 рік разом із тисячами аргентинців.
***
Вілла 31
Не обійшлося тут і без нетрів. Це звичайно не фавели у Ріо, хоча також умови життя не найкращі. Річ у тому, що у 2002 році Аргентина пережила дефолт. Мільйони людей втратили свої збереження у банках після чого різко зросла бідність і, як насідок, почали формуватися ось такі райони.
***
Тігре
Північні передмістях Буенос Айреса впираються у дельту ріки Ріо де ла Плата, на численних каналах якої багаті мешканці столиці понабудовували собі дачі. Багато з них були зведені ще сто років тому у симпатичному вікторіанському стилі.
***
Етнічні спільноти
Буенос Айрес виявився доволі космополітичний містом. Звичайно що тут проживають представники всіх латиноамериканьких народів, але почувши про місцевий chinatown я здивувався. Навіть сюди їх занесло.
А ще тут сконцентрована одна із найчисельніших єврейських общин у світі поза межами Ізраїлю. Більше хіба у Нью Йорку і Лос Анджелесі.
Загалом сучасне етнічне населення міста можна поділити наступним чином.
- 50% нащадки італійців
- 25% нащадки іспанців
- 25% всі решта
Хто-хто, а макаронники знають толк комфорту і красі. Місто насправді зручне для проживання, добре впорядковане і пристосоване для чудового проведення часу.
***
Наш побут в Буенос Айресі
Ідея полягала у тому, щоб просто пожити у сучасному місці, тусуватися з місцевими людьми і перезарядити батарейки перед черговим епічним ривком через Чилі, Болівію та Перу.
Для цього я скористався послугами однієї із місцевих компаній по оренді житла (4rentargentina.com). Наша скромна двокімнатна квартира в західній частині Реколетти (Баріо Норте) вже чекала на нас відразу після прибуття у місто. Агент з власником відкрили двері, покзали все і підписали контракт.
Ось як все виглядає.
Ми спеціально взяли двокімнатну, щоб могли хостити гостей. Так і сталося. Спочатку до нас завітали українці, з якими ми ще познайомилися на круізому лайнері,
… а згодом у гості приїхали Іван та Світлана, така ж сама молода мандрівна пара, як і ми, з якими вперше перетнулися далеко від дому, хоча частенько бачимося в Україні. В результат їм так сподобався Буенос Айрес, що вони вирішили там залишитися на місяць.
А ще буквально менше місяця перед тим у Ріо де Жанейро я познайомився з Ігорем (на фото у китайському кварталі), росіянином, який з дитинства проживав у США і згодом перебрався в Буенос Айрес, де провів вже 8 років. Це дало нам змогу фактично відразу інтегруватися у місцеву тусовку.
Щотижня вони збираються у когось вдома. Готують їсти, спілкуються і просто весело проводять час. Ось різні фрагменти з наших тамтешніх походеньок.
А ще кажуть, що аргентинці щотижня переживають jetleg. Я цього мабуть ніколи не зрозумію, оскільки є ранньою пташкою (ось як почати прокидатися рано вранці), але місцевий народ лише вечеряти починає о 21-22 годині. Зайти в клуб до півночі навіть ніхто і не думає, а більшість імпрез тривають до самого ранку.
Завдяки цьому по вечорах і ночах практично всюди в Буенос Айресі зазвичай людно, що нетипово для більшості країн Латинської Америки. Скажімо у Мексиці, після настаття темноти на вулиці взагалі ні душі. Коротше кажучи, Аргентина є значно безпечнішою інших країн континенту. Тут навіть автобуси курсують цілодобово.
У одному з таких автобусів, повертаючись додому зі споглядання новорічного салюту я випадково зустрів ще одних читачів блогу з України, які просто подорожували країною…
… а ще раніше ми пересіклися з Анею, котра приїхала сюди на стажування і вирішила залишитися.
Навіть тут, так далеко від дому, натикаюся на знайомих. Це просто надзвичайно ?
Один місяць в Буенос Айресі пройшав на ура, але настав час рухатися далі.
***
Мендоса і гори Анди
З новими силами і натхненням ми сіли у автобус, що за 14 годин довіз нас на захід у Мендосу, третє найбільше місто країни, що знаходиться в передгір’ї Анд. Місто відоме своїми виноградниками, де продукується 70% вина країни, хоча само собою нічого не представляє.
Навіть не знаю як охарактеризувати Мендосу. Достатньо одного фото. Все виглядає приблизно ось так.
Я зупинився там спеціально, щоб провести вебінар для МастерМайнд групи – віртуальна тусовка підприємців, оскільки не був впевнений чи буде доступ до інтернету далі у горах. Так і сталося. Добре, що можливості вийти онлайн далі у мене не було. Гріх було розмінювати таку красу на екран монітору.
Ми спеціально попросили у касира панорамні вікна на другому поверсі простого рейсового автобусу, щоб могти сповна насолодитися гірськими краєвидами, що почали відкриватися практично відразу, як ми виїхали з міста.
Чотири години і ми біля підніжжя найвищої гори Південної і Західної Півкуль одночасно – гори Аконкагуа (6961 м.н.м.), в поселенні Пуенте дель Інка. З рештою і це поселенням важко назвати. Тут знаходяться гарячі джерела, до яких нікого не підпускають, парочка прилавків з сувенірами і притулків, що обслуговують альпіністів.
У одному з таких ми і зупинилися. Цей хостел є переробленою старою залізничної станцією вузькоколійки, яка вже давно не функціонує. Зате бажаючих зробити сходження на епічну вершину хоч відбавляй. Аконкагуа є однією з найпростіших для підкорення гір такої висоти. В сумі для успішного сходження потрібно порядка двох тижнів. Ми ж провели тут всього два дні, що теж було цікаво.
Неподалік знаходить цвинтар альпіністів, які померли десь на горі.
Загалом навколишня атмосфера дуже нагадує Ладах (малий тібет) у Індії – така собі високогірна пустеля. Дертися на верх ми звичайно що не стали, зате прогулялися по одному із місцевих треків.
Покручена дорога, якою ми сюди добралися є основною транспортною артерією, що з’єднує Чилі (наша наступна точка призначення) з рештою світу по землі. Відповідно трафік доволі ожвавлений, а більшість машин рухаються в столицю країни Сантьяго, що всього за 150 км звідти, куди власне ми тримали курс.
Тому подумали, а чому б не застопити? У всякому разі зможемо заскочити у один із численних рейсових автобусів, якщо не пощастить з авто. Але у цьому не було потреби. Буквально за 20 хв. зупинилося авто з приємною аргентинською парою середнього віку. Вони звичайно рухалися в Сантьяго і були раді нашій компанії.
Ну що ж, на черзі Чилі – вже 67 відвідана країна на шляху побувати у всіх. Ось до речі ненасильницький план підкорення всесвіту. Хотілося б звичайно ще у Патагонію на південь потрапити, але не все відразу. Мабуть залишу її по дорозі у Антарктиду якось наступного разу.
***
Бюджет
Але ця розповідь буде неповною, якщо я не торкнуся фінансового питання, оскільки вже традиційно розкладаю все по пополичках у цьому плані.
Не завжаючи на велику інфляцію останнім часом, Аргентина виявилася зовісм недешевою країною. На момент нашого прибуття в там ще діяв чорний ринок обміну курсу. Офіційно і при розрахунках карткою 1$ = 9 песо, а на руках мінялося за 14-16.
Тому в Аргентину ми приїхали з готівкою, але зараз у цьому не має потреби, оскільки після обрання нового президента бардак закінчився, і тепер все вирівнялося на рівні 1$ ~ 13 песо. Відповідно при описуванні цін буду вираховувати все, згідно цього.
Отже, по статтях витрат, на двох:
- 845 $ – Оренда квартири в Буенос Айресі
- 146 $ – Чотири ночі у готелях і хостелах
- 276$ – Літак: водоспади Ігуасу – Буенос Айрес
- 122 $ – Автобус: Буенос Айрес – Мендоса
- 78 $ – міський транспорт і таксі
- 466 $ – харчування
- 72 $ – туристичні об’єкти + екскурсії
- 66 $ – дрібні покупки
Разом – 2071 USD за трохи більше ніж місяць (37 днів) перебування у країні.
Як бачите, вийшло зовсім немало, зважаючи на середній рівень бюджетів у країнах Південно-Східної Азії. Ось для порівняння розписаний бюджет минулого польоту у вирій 2014/15. Як на мене, то Аргентина виявилася навіть трохи дорожчою за Бразилію, але це звичайно не Ісландія. І це при тому, що ми сильно нікуди не рипалися, а просто жили на одному місці.
Також це найбільш європейська країна Південної Америки, а її столиця Буенос Айрес однозначно заслуговує на те, щоб пожити тут деякий час. Тому, якщо думаєте де зробити перерву під час подорожі континентом, можете сміло їхати сюди.
А ми тим часом вже у Болівії і недавно покинули Чилі, але це вже інші історії, про що також зовсім скоро.
Дуже цікаво! Ніби був і сам з вами. Молодці!
Ох, “Буремний шлях” мій улюблений серіал підлітківства ))
Класне місто, дуже сподобалася стаття! Треба буде туди теж навідатися))
Дякую! 😉
Оресте, тащусь від тебе та твоїх подорожей, дуже круто мотивуєш, далі буде, слідкую за твоїми пригодами!
Ну так але тиж усеодно повертаєшся до Львова і живеш там доволі довгий час – а міг би і повертатися в те місце яке тобі здалось дуже чудовим) але всеодно це кожен раз Львів. То всетаки Львів є найкращим місцем на світі? Чи щось таки є обмежуючим фактором? Питаю бо ти ж ніби пропагуєш вільний стиль життя)
Я наскільки зрозумів поки ти ще ніколи в процесі цих зимових мандрівок не знаходив місця в якому тобі б реально захотілося затриматися подовже -ну хоча б напівроку шоб просто пожити і забити на деякий час на “подорожі”. Чи було таке місце? Крім Львова зрозуміло)
Таких місць є доволі багато, просто я люблю перебувати в русі, а крім того збираюся відвідати всі країни світу.
Тому варто притримуватися ритму 🙂
дуже круто, захоплюючи та надихаючи..Стаю фанатом ваших подорожей з Мартусею
Даже гарно :-):-):-)