Більше десяти років тому я весело проводив час зі своїми друзями на пляжі в Одесі. Не знаю чи це місце ще збереглося, але пригадую, що тоді ми каталися на тарзанці десь між зеленими схилами і морем біля “траси здоров’я”
Раптом до нас підійшли дві дівчини і зав’язали розмову. Одна з них з цікавістю запитала у мене чому я так розмовляю. «Як?», – відповів я. «Ну, на этом языке, на украинском!»; – сказала дівчина. “Тому що я українець»; – відповів я усміхнено. Це була симпатична дівчина, але шансів після такої розмови у мене вже не було. Я був єдиним, хто спілкувався у нашій компанії «солов’їною»…
Пройшли роки, прогриміли дві револююції. Мені доволі часто доводиться їздити по різних конференціях, семінарах у якості учасника або ж виступати, як спікер, на численних професійних бізнесових подіях в Україні (як правило, у столиці). І знаєте що? Зазвичай я і далі єдиний, хто спілкується українською у колективі.
Доволі часто після першого знайомства з людьми, останні перепитують яке моє справжнє ім’я, гадаючи, що Орест Зуб – це псевдо, а коли я спілкуюся в публічному транспорті по телефону (хоча це може й невиховано) пасажири з подивом озираються хто це так щебече. Слово “будь ласка“, що я люблю так часто вживати, викликає у багатьох подив.
Тут можна довго розмосолювати, занурюючись все далі й далі, але я дам відповідь на найбільш типове запитання: «Чому ти ведеш блог українською»? ?
***
1) На кожен товар свій покупець
Зазвичай першим аргументом чую, мов, УАнет – це невеликий ринок і треба відразу бити по всьому СНД. У мене відразу закладаються думки про те, чому б це не робити англійською, ринок якої в десять разів більший за РУнет. Це, якщо говорити про об’єми, раз вже на те пішло.
Не в об’ємі ринку справа, а у долі цього ринку. Навіть у Македонії чи Словенії, де кількість користувачів інтернету менша ніж населення мого рідного Львова, успішно працюють компанії, забезпечуючи потреби локальних мешканців.
Грошей на кожному рівні достатньо.
І протилежне є лише обмежуючим переконанням, якщо у вас на меті не створення глобальної корпорації звичайно.
***
2) Ідеальний клієнт або фоловер
Блогосфера, онлайн підприємництво або ж бізнес впринципі це ті сфери діяльності, де можна вибирати з ким хочеш в першу чергу працювати ти, а не навпаки. Я це чудово засвоїв, прочитавши статтю 10 причин ніколи не йти на роботу, ще у далекому 2011 році, коли бездумно протирав штани у офісі. Часто мені сумно дивитися на те, як люди прогинаються під інших, втрачаючи власну ідентичність, а то й і гідність.
Ще на самому початку більше чотирьох років тому, я твердо вирішив, що буду писати для інтелегентних, свідомих, прогресивних людей, які прагнуть розвиватися і бажають позитивних змін у своєму житті і житті нашої країни, а також служитиму їм. В результаті вийшло, що саме такі люди почали мене оточувати і я з нетерпінням чекаю, коли щонайменше дві сотні з них приїдуть на Digital Nomad форум, який відбудеться у 2-3 липня у Львові та ще порядка 5000 осіб вийдуть в онлайн протягом наступного тижня на щорічній безкоштовній інтернет конференції ebiz2016.
Життя занадто коротке, щоб проводити його з тими, з ким тобі не подорозі. Перегляньте пост 1000 справжніх фанів або весь маркетинг світу для простих людей у одній статті і ви все зрозумієте.
***
3) Це більше ніж просто бізнес
Робота, яку я сам для себе створив, і все пов’язане з нею, стало частинкою мене. Чесно кажучи, наразі не можу уявити свого життя без OpenMind.com.ua, а також всіх чудових людей, яких мені доводиться зустрічати в межах цієї діяльності.
Я б і далі щоденно писав блог та вів комунікацію у соцмережах навіть, якби мені за це не платили. Зрештою, власне так і все починалося. Я просто сів і почав писати від душі, не думаючи про те, що буде далі. Навіть уявити не міг куди це мене приведе. Були лише дуже туманні мрії.
Зараз я чітко бачу перспективи розвитку і куди варто рухатися, хоча звичайно що є купа підводних каменів і непередбачуваних обставин, про які доведеться дізнатися згодом. Але одне я знаю точно – буду продовжувати це робити доти, поки до цього лежатиме душа.
Це може звучати дивним, але більше грошей не роблять мене щасливішим. Принаймні після закриття базових потреб. Я б і далі продовжував писати, якби навіть з цього нічого не заробляв, але з грошима звичайно краще. Очевидно, це невідворотна похідна, якщо робиш те, що любиш, і любиш те, що робиш.
***
4) Внесок у розвиток “солов’їної” в цифровій ері
Зараз ми про це можемо не замислюватися, але саме завдяки творам багатьох українських авторів (таких, як Шашкевич, Шевченко, Франко та інші) в часи, коли не було державності, тепер ми маємо Україну. Товариство «Просвіта» працювало проти течії під впливом домінуючих культур.
Зараз відбувається щось подібне. Світ глобалізується, а менші суб’єкти витісняються. Це природній процес і є об’єктивним явищем. Більшість сайтів з доменними закінченнями .ua/.com.ua/org.ua та інші написані не українською. Поклавши руку на серце, розумію, що такі умови диктує ринок. Це простіше й вигідніше.
Щойно вичитав у Вікіпедії, що всього 9% українських блогерів пишуть українською.
Але я все одно далі буду плисти проти течії. Очевидно, що Шашкевич, Шевченко, Франко та інші були романтиками. Хто його знає як, складеться наша доля згодом. Можливо саме блоги стануть класикою в майбутньому.
***
5) Приклад для інших
Жоден письмовий твір, а також і сторінка в інтернеті, не мають ніякої цінності, якщо їх ніхто не бачить окрім автора. Я не вірю, коли люди кажуть, що почали писати блог у якості нотаток для самого себе. Кожен автор кип’ятком дзюрить по ногах, коли отримує зворотній зв’язок і визнання своєї праці.
Окрім задоволення власного его, я відчуваю, що мої напрацювання приносять користь і багато у чому слугують прикладом для іншим. Після лавини слів підтримки і маси коментарів у відповідь на першоквітневий жарт про те, що я втомився вести блог і більше не бачу в тому жодного сенсу, розумію, що просто не маю права на відступ і не можу підвести таких чудових людей.
Це переросло у своєрідну місію. До речі моя особиста мета – Відвідати всі країни світу, а професійна – Допомогти почати або розвинути бізнес 1930 людям. Ознайомтеся краще за посиланнями, якщо ще не в курсі.
***
6) Так просто підказує серце
Раніше, коли я шукав себе і пробував свої сили у різних справах, то часто озирався на інших. Нерідко доводилося робити те, що мені не подобалося тому, що так робили інші і я думав, що це правильно й так має бути. Але згодом зрозумів, що так бути не має.
Внуршній стержень і загартовані цінності є вирішальними у будь-якій довготерміновій справі.
Одного дня я твердо вирішив, що буду робити лише те, що вважаю за потрібне, не вестимуся на поводу дріб’язковим обставинам і діятиму лише так, як підказуватиме мені серце.
(Посеред пустелі Атаками в Чилі, найсухішого місця на Землі)
Це відчуття, що ти на стороні добра і світла, є мабуть найважливішим. Не має значення, що відбувається навколо і які обставини склалися – важливо діяти «правильно» і завжди залишатися собою, адже втратити себе – це втратити все, і рівнозначне смерті.
Слава Україні – Живіть Свідомо!
Я неодноразово чула в свій бік, чому ти пишеш українською, актуальніше ж російською. І навіть деякі мої друзі-блогери мої статті перекладали на російську, бо вважали, що їхня аудиторія не розуміє ”солов’їної”, але тема буде їм цікава. Хочу тут акцентувати, що якщо те, що ви робите потрібне людям, то знайдуться ті, які поширять це на всі мовні ринки. Головне робити справу, І яка приносить людям користь, а найкраще автор може це донести лише рідною мовою. ”Втратити себе – це втратити все, і рівнозначне смерті” – Оресте, – це дійсно блого-класика!
Цінність понад усе 🙂
Оресте, вірно пишеш про те, що на кожен товар є свій покупець. Коли обирала курс щодо створення блогу та його монетизації, то пішла до тебе, власне ще й через те, що ти це робиш українською. Для мене це важливо, бо давно маю звичку підтримувати українського виробника. А вже прийшовши на курс була приємно вражена професійністю, якістю і щедрістю подачі інформації. А також, хорошим зворотнім звязком ))) Іване і Романе – вам респект )) Дуже рада, що довірилась саме Оресту.
Щиро дякую за довіру 🙂
Привіт Ористе! Ми тебе любимо не тільки за твою красиву, солов'їну мову, але і за те, що Господь подарував нам такого унікума – людину, яка знає що робить, яка робить це всією своєю душею, і дає посилає нам світло в кінці тунеля…
Дякую! Такі слова мотивують мене працювати далі 🙂
Власно, хотів підтримати тебе Оресте! Я сам родом саме з Одеси і перейшов на українськук мову в 1988 році ще проживаючи в Одесі і тільки в 2002 переїхав до Києва. Твої враження мені доволі знайомі. Приходилось чути набагато більше агресії на свою адресу саме за те, що я розмовляв українською там. У мене сайт також тільки українською і розмовляю в побуті тільки українською. На роботі як лікар розмовляю з пацієнтами їх мовою. Це вже культура обслуговування. Часто нас в столиці не можуть обслужити українською, а ось десь в Турції чи в Єгипті це чомусь можливо. Ось тобі і виховання і… Показати більше »
Героям Слава 🙂
Орест Зуб саме завдяки Вашій політкоректності без проблем вдкривають візи в круті країни!!!)))
Цілком можливо 🙂
Привiт, Орест! З великим задоволенням прочитала Вашу статю, щиро дякую, з повагою Валентина.
І вам дякую 🙂
Орест, чому ні? Там привітні люди. І хоч, дійсно, переважно розмовляють російською – від української отримають задоволення.
Орест Зуб про півтори мови то я не про вас. Я згоден з багатьма аргументами, але майбутнє за універсальністю. Вважаю добрим тоном переходити на мову свого співбесідника.
Так і роблю зазвичай, якщо знаю цю мову! А, якщо в курсі, що знають мою, то залюбки спілкуюся рідною 🙂
Володимир Севастьянов Ви праві щодо чоловічої психології, справді так. Хоча я б перефразувала "вИбирають серцем" 🙂 Знаю багато полукровок, для яких дві мови є справді рідними, як-от турецька-англійська, чи арабська-французька, коли батьки з різних культур, а вдома розмовляють двома мовами. Багато хто відчуває англійську, як свою, рідну. І річ не у вигоді та корисності, а у менталітетній спорідненості з носіями мови, яка подобається. Наприклад, уся вигода світу не змусила б мене користуватись мовою, яку я серцем "не відчуваю, не люблю".
Добре, ДУЖЕ добре, що та закомплексована даівчина, тоді в Одесі, не стала Вашою судженою, бо потім то б вилізло боком. І тесть у вас був би мабуть чистокровним маскальом. А теща мабуть була б чистокровною внучкою Леніна))) Тому, українська мова, як бачимо, оберігає, нас українців, від не чистого)))) Я наприклад, коли розпочинав бізнес-діяльність, то коли дзвонили російськомовні клієнти, то я переходив на російську. А ррбив я це, бо думав, що це збільшить продажі, бо розмовляю “мовою клієнта”. Мені дуже соромно зараз за це. Зараз я вже трохи розкрутився і маю впевненість в завтрашньому дні і вже так не роблю, тобто… Показати більше »
Все буде добре! От побачите 🙂
Мову вбирають серцем, бо рідна. Коли чоловік не зможе захистити жінку, свою родину, то в чоловіка ламається психіка із-за почуття провини. Він може навіть тяжіти до суїциду.
Людина, яка не шанує рідного, стає в психологічному плані перекоти-полем, ніким для народу, якими б ідеями вигоди і корисності вибору себе не тішила. Мені так здається.
Орест, не повірите, але головний мотив підписки на Ваш блоґ для мене стала саме українська мова. Відверто скажу, підписувався щоб підтримати своїх, бо ж свій до свого по своє… Я вже не пам’ятаю, звідки узнав де побачив інформацію про україномовний блоґ але я підписався і залишився. Іноді відзначаю, що те, про що розповідаєте давно знаю, тоді зосереджуюсь на звітах про подорожі та проектах, друзях і партнерах, про яких розповідаєте. То ж продовжуйте і ваші читачі самі підтягнуться!
Дякую! Власне десь так і відбувається
Класна стаття, я вже давно не можу опреділитися з цим питанням, а тут таке, дякую
Завжди радий 🙂
Мені сподобався політкоректний опис свого першого досвіду стосунків пана Ореста, білого укрїнця, з натуралізованою емігранткою, жовтою українкою російського походження.
Люблю блог, що його веде Орест Зуб, хоч поки і не маю у планах ніякого інтернет-бізнесу…
А тепер — я його вдвічі більше любитиму! © 🙂
+ 🙂
Дякую Орест, класна стаття!
Дуже розумні думки!
Дякую тобі, друже, за те, що торкнувся такої наболілої для багатьох (на мою думку) теми, як мова! Хоча я сам вихований у російськомовній сім'ї, завжди поважаю людей які не задля грошей чи влади говорять мовою тієї нації, якою вони себе відчувають.
Серед блогів, на які я підписаний, твій – найбільш унікальний, і в цьому його користь особисто для мене!
Продовжуй і далі нас надихати своїми цікавими і корисними статтями! Ми тебе підтримуємо!!
Дякую – буду
Як завжди відверто і головне – мудро! Так в теорії бізнесу(будь якого) є основні дві стратегії – це: 1) максимальна універсалізація ( тобто орієнтація на якнайширший ринок) 2) максимальна спеціалізація (концентрація і детальне пропрацювання певного сегменту). Кожна стратегія має свої плюси і мінуси. Дійсно більшість людей просто інтуїтивно намагається вийти на найширший ринок а там, якось відхопити його хоч малу частинку. І часто це спрацьовує. але не завжди, бо дійсно так мислять понад 90% початківців, тому конкуренція тут зашкалює ….. але новачку це важко збагнути, він просто занадто мало вник в суть процесів а просто – "робить як всі". Результат… Показати більше »
В саме яблучко, Іване 🙂
Орест, привіт! Ця стаття геть розчулила мене. Читаючи твої статті все більше радію з того, що душевна простота людяність і щирість можуть і торують добрий бізнес на наших українських теренах, а не тільки зв'язки, нахабство чи самовпевненість. Це дає підстави сподіватись і мені на краще майбутнє. Треба сказати, що побачивши кілька тижнів назад тебе на семінарі (твоєму ж ) в Києві ти не справив на мене аж якогось такого враження, але вміння вибудовувати стосунок – роблять своє, що доводить на ділі твій професіоналізм. Нехай від цих слів подзюрить тобі по ногах )))) З вдячністю
Вже відчуваю тепло 🙂
Привіт Орест, ти ще забув про гроші. Тобто їх шалену економію на SEO при веденні блога українською. Т.як ти правильно зазначив таких блогів мало, відповідно Гугл їх видає на першій сторінці при нормальній наявності контенту. Я робив сайт для міні-садочка теж повністю український, так ми без всіляких вкладень були в перших двох сторінках видачі за словами "ранній розвиток буча". Центр вже не існує років 2, а перші два посилання все рівно про нас ;). Мені можуть дорікнути, що ті ж самі слова російською в видачі – не наші. Так не наші, але ми робили садок для україномовних дітей.
Ось і ще одна “технічна” перевага 🙂
Орест, дякую. Щиро.
Думаю, в нашу еру мова повинна стати інструментом, а не метою. Звісно, якщо в твоєму арсеналі півтори мови – ти говориш тією, которою тобі легше. Але я маю надію, що усі ми, пройде час, вивчемо і англійську, і китайську, і ще яку-небудь. І тоді передусім ми будемо піклуватись про взаєморозуміння.
Цілком можливо, але тоді це збільшить роботу в ту кількість разів, а сам блог втратить свою ідентичність.
Якось я проводив тренінг у Дніпропетровську. Одна дама на початку сказала щось типу "У нас вообще то большинство русскоговорящих" – це була реакція на те, що тренінг я почав Українською. Я відповів, що так я ми живемо в Україні, то впевнений, що мою мову всі зрозуміють.
В результаті з близько 100 присутніх російськомовних Дніпропетровців після тренінгу дуже багато відгуків в стилі "Спасибо, что все таки общались по украински" ))
Клас
Привіт, Оресте! Пам'ятаю як в дитинстві я з мамою їздив у Львів (живу в Пустомитах), а там деякі люди говорили російською, тоді здавалося, що то тільки так у Львові, а решта України розмовляє лише українською.)) Тепер мене дивує, що більшість популярних відеоблогерів ведуть українці, навіть багато цікавих сайтів з доменом .ru ведуть українці. Насправді, в УАнеті існує величезний вакуум на україномовний контент. Реально, куди не плюнути, будуть це лекції з фізики, відеоогляди товарів чи просто мультфільми – україномовного або мало, або взагалі нема. Ще хочу похвалитися, 2 роки тому я почав свій шлях в е-комерції, створивши україномовний інтернет-магазин зорієнтований на… Показати більше »
Клас! Які успіхи з онлайн магазином наразі?
Ты большой молодец! Очень уважаю! Хоть я и говорю на русском языке с детства, дуже поважаю українську мову! Хоча це було не завжди. В дитинстві тобі нав'язують много чого із оточення, де ти живеш, але коли ти доросляєш, ти інакше дивишся на свою ідентичність, особливо після всі подій в Україні. Всі фільми люблю дивитись тільки з українською озвучкою або англійською. 🙂 Та можу писати і говорити українською, як бачиш. І я також хочу поділитися подібною історією з твого поста. Коли я вперше в універі познайомилась з хлопцем з Івано-Франківська, я запитала його чому він розмовляє українською (це було років 13… Показати більше »
Навзаєм 🙂
щиро вірю в розвиток україномовної блогосфери 🙂 теж часто чую від людей що це не перспективно коли розповідаю про свій відеоблог українською, але вірю що більш успішною буде справа до душі 🙂 завжди з приємністю дивлюся ваші відеоблоги, успіхів вам 🙂
І вам! Як справи з відеоблогом зараз?
Оресте, доброго дня,
давно підписаний на ваш блог і слідкую за новинами, але цього разу не міг не написати.
Ви є справжньою єлітою і майбутнім України!
Ви і такі як ви свідомі і інтелігентні люди є гордістю нації, і я вірю, що ми переможемо і побудуємо прекрасну державу, де люди будуть пишатися своїм громадянством і своєю мовою.
Я виріс у Харкові у російськомовній українській родині, але давно повернувся до рідної мови. Тепер маю тройко україномовних дітей і пишаюся цим, бо не той українець, у кого батьки українці, а той, у кого діти українці.
Дякую за теплі слова, Андрію 🙂
Я говорю на русском языке. Но с большим удовольствием читаю Вас, в том числе из-за украинского языка! 🙂
Дякую за Ваш внесок у розвиток UAнету!
Навзаєм
Оресте, можливо знаєш нормальну галерею-плагін для вордпрес?
Щоб гарненько розмістити фото-портфоліо
а так то й справді, думав колись яку ж мову обрати. адже в проф сфері російськомовних більше (
Не в курсі! Я особисто використовую тему Divi
Це відчуття, що ти на стороні добра і світла, є мабуть найважливішим. Не має значення, що відбувається навколо і які обставини склалися – важливо діяти «правильно» і завжди залишатися собою, адже втратити себе – це втратити все, і рівнозначне смерті. дуже гарно сказано. Взагалі тема досить цікава і вважаю потребує уваги якщо ми хочемо насправді розвиватись як успішна країна. Тут для мене десь перекликаються твої настанови по таймменеджменту (формула продуктивності) , стратегії розвитку себе і т.д. Для мене дивно: як людина яка 11 років вчить мову в школі, потім живе в україномовному середовищі і далі вчить своїх дітей розмовляти не… Показати більше »
Насправді для багатьох інша мова є настільки ж природною, як і для нас українська, тому дивуватися тут не має чого. Рідну мову не вибирають.
Я згодна з кожним пунктом Вашого допису.
Я не веду блог, поки що, але хочу стати саме україномовним спікером, вірніше я вже є ним. Єдине, що в нас відрізняється в цьому питанні: я була все_життя_російськомовною, на українську мову перейшла у 2014 році. Ще раз повторю, згодна з кожним пунктом Вашого допису, і вірю в дієвість Особистого прикладу, хоча і розумію еволюційність цього процесу.
Супер! Як успіхи зі спікерством наразі?
А чому дилема полягає у виборі між російською та українською? 🙂 Гадаю, перспективніше робити все-таки акцент на англійську? Все таки безперечно більший обсяг аудиторії + більше можливостей в особистому зрості + більше зацікавлених партнерів, + можливість і прямий шанс популяризувати Україну серед онлайн-бізнесменів світу.
І я ж про це 🙂
Оресте, Ви – смілива, розумна, чесна та відкрита особистість (такими ж колись були і Шевченко, і Франко, і Шашкевич). Я завжди пишаюсь тим, що можу спілкуватись з Вами!(поки що в інтернеті).
Не варто обмежуватися. Залюбки зустрічаюся і вживу 🙂
Велике дякую за збереження рідної мови, а отже й України!
Орест Зуб Мій чоловік розмовляє російською, а доця українською. Побачимо якого говоритиме синок (дивиться мультики англійською). Так і живемо 🙂 Розуміємось.
Львів має українську міську культуру. Я б здивувався, якби Ви втратили гідність і піддались впливу російськомовного оточення чи то в блогах, чи у якомусь зрусифікованому місті України зрадили би своїй звичці користуватись рідною. Впевнений, що Ви добре знаєте російську та англійську, а польську не знати у Львові неможливо. Ваша мовна і культурницька стійкість є природньою, а блог викликає цікавість не тільки у молоді. Успіхів Вам.
Дякую
Класно сформульовано. Чітко і по пунктах.
Я теж за українську в українському веб-просторі (та й в географічному теж), хоча дехто й вважає таку позицію дивною 🙂
Аналогічно 🙂
Всегда с предвкушением открываю ссылку на вашу новую статью и ожидания меня никогда не обманывают)) Что мне нравится, помимо смыслового наполнения конечно, так это именно "гарна українська мова", есть конечно, и специфические словечки, которые у нас не услышишь, но так даже интереснее, сразу начинаю искать, что они обозначают))) Спасибо вам, Орест, за классный блог, за то, что вы такой – настоящий, цельный человек, очень вдохновляете своим примером и мотивируете. А на українську, было время, меня конкретно "пробило" в 2004-м, после победы Русланы на Евровидении, такая радость была, это желание шло изнутри, даже друзья и коллеги удивлялись, почему я так резко… Показати більше »
Ще є порох у порохівницях, Ірино! Я впевнений у цьому 🙂
Повага тобі Оресте.
На диво, всі украінці, які розмовляють російською дуже добре розуміють украінську ))).
Підтримую! Колись іще малою дитиною мені довелося відпочивати із дітьми усіх регіонів України, і більшість говорили на російській.В один момент мені запропонували перевести з російської на українську бо дівчинка була із Берегово і російської не розуміла, бо говорила ламанов українськов. Це мене "вбило на повал" і з того часу я російської уже не використовую…а про те що в таких компанія я мала особливу кличку це й мови нема…"Хахолка"
Повага!
І правильно робиш 🙂
Підтримую
Дякую за таку позицію. Ти реально робиш українську мову престижною і робиш великий внесок у її розвиток.
Ти робиш великий внесок в популяризацію солов'їної! Орко, так тримати!
Привіт Оресте, у мене також була схожа ситуація. Відпочиваючи студентом у Криму в середині 90-х, мене образило відношення до української з боку одного торгаша на ринку. Я почав кругом говорити українською, мене почали вважати родом із західної України, хоч я з Чернігівської області. Ця ситуація і твій блог (він мене заставляв не зупинятись) дали результат – кілька днів тому я запустив свій перший проект з вивчення української мови http://webpen.com.ua/
Так, я піарюсь, і хвастаюсь, і виливаю наболіле (сподіваюсь ти мене не забаниш). Тепер піду шукати свою аудиторію.
Круто! Вітаю! Які плани далі?
Відвідувачі ведуть себе зовсім не так, як я очікував. Потрібно міняти структуру, а там життя покаже.
Правильно написав, я підтримую.