Ну, ось цей день настав. П’ять місяців промайнули, як одна мить. Недарма я майже півроку тому придбав квиточки у Маямі й Центральну Америку. Тоді я лише повернуся з півторамісячного перебування у США (Каліфорнія, Мідвест, Лас Вегас) і мабуть, десь на хвилі ностальгії просто купив собі переліт наперед, щоб бути впевненим у завтрашньому дні ?
Ціна питання всього 450$. Це майже за безцінь, враховуючи, що мова йде про квиток у два боки. Єдиний нюанс – виліт з Кошице, Словаччина, з пересадкою у Відні, Австрія, на ніч. Ну що ж, а це вже окрема причина на ще одну класну мандрівку, чи не так?
Особисто я обожнюю планувати маршрут, пересуватися різними видами транспорту і вправно поєднувати різні між собою сполучення. Власне, у цьому плані перша частина чергової епічної подорожі видалася сповна насиченою.
Отже, поїздом: Львів – Ужгород, автомобілем по Блаблакар: Ужгород – Кошице; літаком : Кошице – Відень; пішки: по Відню в компанії читачів блогу; літаком: Кошице – Маямі. Враховуючи, що ніч мені довелося провести у Відні, якраз на цьому і сконцентруємося.
***
Для затравки, ось відео з відвідин австрійської столиці.
***
Оскільки мій літак вилітав з Кошице о 15:15, довелося покидати Львів ще ввечері попереднього дня. Нічним поїздом, добре виспавшись, я добрався до Ужгорода,
… де, практично відразу, пересів на Блаблакар. Водій Федір забрав мене з самого вокзалу після того, як я смачненько поснідав.
Словацький кордон, що знаходиться на околиці міста, пройшли доволі швидко. На щастя для нас, якісь волонтери робили опитування про якість роботи прикордонної служби. Останнім просто нічого не залишалося, як не проявити всі свої найкращі якості.
Далі, буквально за дві з половиною години після прибуття у закарпатську столицю, я вже прогулювався вуличками другого найбільшого міста Словаччини – Кошице. Приємне симпатичне містечко.
Добряче пообідав і поїхав на літак. Година льоту понад Татрами і я у Віденському аеропорту. Ще 25 хвилин міською електричкою (Shnelbahn), де до мене причепився п’яний серб…
… і я у центрі австрійської столиці поселяюся у готель Das Tigra.
Як блогеру, мені дали найкращий номер в будинку, що знаходиться на восьмому поверсі з приватним балконом. Тут все на найвищому рівні. Шкода лише, що у мене було так мало часу насолодитися усім цим.
Просто гігантське ліжко (шкода, що Мартуся зі мною не поїхала. Їй би сподобалося)
Окрема вітальня зі всіма прибамбасами: бар, апарат з кавовими таблетками, робочий стіл та інше.
Ванна кімната, де вистачить місця навести марафет цілій модельній групі.
У таких місцях лише вечірки і проводити. Ну, це ми ще якось організуємо.
***
Трохи менше години на те, щоб відпочити, помитися і переодягнутися, й зустрічаюся з двома українцями, котрі проживають у Відні, а крім того читають блог OpenMind.com.ua. Серед них і Віталій Галета, який, до речі, вже двічі проходив Формулу Продуктивності.
Річ у тому, що в переддень поїздки я зробив оголошення у Фейсбук про те, що наступний вечір проведу у Відні та залюбки потусуюся з місцевими українцями. Декілька ентузіастів проявили ініціативу. Чудово! Давайте знайомитися між собою і з Віднем.
Стосовно міста краще сказати: «Пізнати ще краще»,- оскільки це вже далеко не перший мій візит. Тим не менше, враховуючи обмеження по часу і бажання накатати такий пост, мені потрібна була допомога місцевих.
***
Ну, що ж, давайте прогуляємося вулицями чудового, літнього Відня…
Для початку, ось карта відвіданих точок того вечора.
***
Отже, що можна побачити і чим зайнятися у Відні, якщо у вас всього один вечір…
Для багатьох людей ця фраза може звучати, наче жарт. Відень є одним із найцікавіших для дослідження міст у світі, й кількома годинами чи навіть днями тут просто ніяк не обійтися. Тим не менше, маємо те, що маємо. Я тут транзитом (… як і можете бути ви. Скажімо при довгому авіа трансфері або ж проїздом на Балкани чи кудись далі у Європу). Тому виходимо з реалій ситуації.
Історичний центр дуже обширний. Річ у тім, що Відень був столицею однієї з найбільших і наймогутніших держав свого часу – Австрійської імперії. Населення міста сто років тому було більшим ніж зараз, і складало порядка 2 млн. осіб, станом на 1914 рік, поки не почалася Перша Світова. Тому навіть не думайте, що зможете осягнути все пішки за півдня.
Натомість, краще сконцентруватися на якомусь одному із районів центральної часини міста, щоб бодай частково проникнутися атмосферою і зорієнтуватися що й до чого. Враховуючи, що я зупинився у готелі Hotel Das Tigra, що знаходиться у найстарішій частині міста – районі 1, неподалік вражаючого готичного собору Стефансдом (Stefansdom), тут ми і крутилися.
В принципі, за пару годин можна осягнути центральну частину міста, що знаходиться в межах малої кільцевої дороги – Ring. Тут є такі архітектурно – культурні важковаговики, як Ратуша, Палац Габзбургів, Віденська Опера та інші, що розбавлені між собою парочкою симпатичних парків.
Рухаємося проти годинникової стрілки. Щоб зорієнтуватися, дивіться карту на початку статті.
Віденська ратуша зовсім не така, як у нас у Львові. Якщо мені не зраджує пам’ять, то щось подібне бачив у Брюсселі чи Антверпені.
Будинок австрійського парламенту
Один із тутешніх парків
Частина палацу Габзбургів
Згодом підтягнулося ще двоє і далі разом ми гуляли вже п’ятеро.
В середині одного із центральних храмів міста.
А це Стефансдом (Stefansdom) – основний і найвідоміший собор міста.
З архітектурної точки зору тут і справді є на що подивитися, але це рай не лише для любителів старовини. Відень постійно знаходиться у топі списків найкращих міст для проживання у світі. Воно й не дивно. Чого лише варті ось такі відкриті відпочинкові зони для людей.
День вже добігав кінця і моя втома давалася взнаки, оскільки перед тим я дві ночі провів у поїздах. В ніч до того ще повертався з Вінниці до Львова, де взяв участь у Форумі Діаспори Української Молоді. Окрім того, я соловейко, і зазвичай починаю залипати вже о 10-11 вечора. Але звичайно не піти на пиво з нашими колегами я просто не міг.
Тому ми вибрали одну із найкращих пивоварень Австрії, що має свій пивний сад (Biergarten), і продовжили наше спілкування там, як годиться робити у п’ятничний вечір.
Фух! День видався на славу, а я трішки втомився. Не зважаючи, що свято лише починалося, я повернувся назад у готель, щоб відпочити перед тривалим перельотом у Маямі та раннім підйомом. В принципі, як завжди. Ось вам в придачу корисний пост про те, як почати прокидатися рано вранці.
Як ви вже побачили, ззовні Відень доволі подібний на Львів. Або, краще сказати навпаки, Львів подібний на Відень. Хто не в курсі, то з кінця 18 ст. до початку 20 ст. Галичина знаходилася у складі Австрійської (а згодом і Австро-Угорської) імперії. Власне на цей час припадає зведення більшості будинків старого Львова.
Тому, коли не приїду у Відень, завжди почуваюся майже, як вдома. Принаймні тутешня атмосфера мені значно рідніша ніж у Києві. Вибачте столичні, але так є. Може й тому сюди так багато виїжджає на навчання, роботу і життя людей із Західної України. Мені не вистачить пальців рук, щоб порахувати всіх знайомих, котрі тут проживають.
***
Що ще варто побачити у Відні
Звичайно, пару годин у австрійській столиці це просто ніщо. Тим не менше, якщо ви обмежені таким часом і вперше сюди приїхали, то просто притримуйтеся центру в межах кільця (Ring).
Інакше ось ще парочка опцій, куди можна і варто піти:
Химерний будиночок Гундертвасера (Hundertwasser Haus), що розташований на вулиці Lowengasse…
… та Дім Мистецтва (Kunst Haus), не можна пропускати. Дивіться на карту зверху де вони знаходяться. А ще ось ціла моя окрема старенька стаття про ці та інші химерні будиночки Відня.
Палац Шонбурн є у списку кожного туриста, який приїжджає у Відень хоча б на два дні. Велична гарна споруда із чудовою територією поряд, де свого часу проживали члени однієї із найзаможніших родин країни, а також влаштовували бали, зібрання та інші тусовки для знаті.
До речі, ще один із колишніх маєтків Шонбурнів знаходиться в Україні. Мова йде про санаторій «Карпати», що стоїть при трасі Київ – Львів – Чоп на Закарпатті.
Поряд з палацом знаходиться віденський зоопарк, куди теж можете завітати, якщо ви любитель подивитися на тварин у клітках. Зрештою цілком можливо, що багато з них тут живуть краще ніж їхні родичі на волі.
Ще один прикольний комплекс, який знаходиться трішки ближче до центру ніж Шонбурн.
Гора Кахленберг височіє над містом з північного боку. Обов’язково заїдьте сюди, щоб насолодитися панорамою цілого Відня і захоплюючими виглядами на Дунай.
Цікавими є ще парк атракціонів Пратер, а також комплекс споруд ООН, які розташовані на острові, що омивається Дунаєм. Звичайно у Відні є значно більше на що подивитися і куди піти, але це перше, що спадає на думку. Сюди варто їхати принаймні на тиждень, а ще краще просто пожити пару місяців, щоб сповна насолодитися і зрозуміти – це одне із найкращих у світі міст.
Будь ласка, допишіть знизу у коментах, що ще варто побачити і куди піти у австрійські столиці, якщо вважаєте за потрібне. А я тим часом мушу рухатися далі.
***
Наступного ранку прокинувся, як і планував, о 6 ранку. Причепурився і повністю зібрав усі манатки, яких у мене цього разу дуже мало. Ось, як виглядає весь мій багаж у мандрівку майже на місяць.
Сніданок у готелі розпочався о 7 годині, тож я ще встиг швиденько перекусити і подався в аеропорт.
Там же, перед самою посадкою, до мене підбігла симпатична дівчина і зав’язала розмову. Виявилося, що Оксана також читає мій блог, а зараз повертається з Берліну додому в Одесу. Ох і малий цей світ ?
І ось зараз сиджу на борту літака Австрійських Авіаліній, дописуючи цей пост.
До посадки у Маямі залишилася всього година. Щойно пролітали над Багамами (до речі, це теж окрема держава, куди мені доведеться поїхати в межах квесту по відвіданню всіх країн у світі). Зацініть.
Невдовзі літак почне зниження і мені доведеться закрити свій Мак. Якраз класно вписався по часу, щоб завершити пост. Вже не можу дочекатися, щоб знову ступити на американську землю, адже перед тим вже був у Нью-Йорку, Каліфорнії, Лас Вегасі і катався на авто по Дикому Заходу.
До речі, сьогодні ввечері місцева громада українців святкує День Незалежності, а плани на Маямі у мене вже повністю розписані. Але це вже інша історія, друзі, про що також зовсім скоро ?
***
А наразі, будь ласка, напишіть у коментах, що я пропустив у Відні! Можливо є якісь спеціальні місця, варті уваги по дорозі назад? Адже повертатимуся тим же маршрутом в середині Вересня. Буду вдячний за корисні рекомендації і наводки. Почуємося!
Чудова,змістовна підказка для майбутніх відвідувачів міста
Дуже насичена вийшла подорож) Теж був але не все бачив.
Завтра їду у Відень. Якою мовою спілкуються місцеві жителі? І чи розуміють російську?)
Спілкуються німецькою. Російську не розуміють.
Маю невелику ремарку до розповіді 🙂
Стосується палацу Шенбрунн у Відні — цей палац ніколи не належав аристократичній родині Шенборнів, а завжди являвся літньою резиденцією імператорської династії Габсбургів.
Аристократи Шенборни мали маєтності у різних кутках імперії, а особливо на Закарпатті.
Мисливський палац Шенборнів на території якого зараз знаходиться санаторій “Карпати” — був однією з резиденцій цієї родини, але використовувався лише в сезон полювання 🙂
Дякую за ремарку 🙂
Смислове наповнення поїздок – то взагалі дуже слаба сторона автора.
Він не може запам”ятати і правильно вимовити назви населених пунктів, де був,
а тут різниця між Шенбрунн і Шенборнами – то надто складно))))
Вітаю, вас, Оресте. Час від часу читаю про ваші подорожі. Ви цікаво пишете, але хто перевіряє граматичні помилки? Нажаль, особисто мені, вони дуже муляють очі. Я не маю на увазі, що ви безграмотний, я хочу звернути вашу увагу на описки.
Дякую. Власне для вирішення цього питання і взяв у команду контент менеджера недавно. Будемо виправлятися заради вашої зручності 🙂
ну раз на то пошло, то “нажаль”, пишется раздельно)
і сміх, і гріх…. Вас – з великої. На жаль – окремо. після Мені кома не потрібна…. Тетяно, Ви пишете з гіршими помилками, аніж Орест… ))))
У Відні прекрасна опера, в яку можна зайти за 2 євро! Правда, це стоячі місця, квитки можна купити за дві години до початку опери і вони є практично завжди!;)
Я власне це також сказав у відео 🙂
Дуже цікава розповідь, особливо плюсів додає відео. Вдалої подорожі.
Дякую 🙂