Це гостьовий пост моєї учениці/клієнки Ірини Оксенюк. Свого часу вона вже писала й інші статті до цього блогу. Зараз мова піде про те, що знаходиться лише у наших руках, хоча багато хто звик перекладати це на плечі інших. Власна самоорганізація є одним із небагатьох феноменів, що на 100% залежать він нас самих. Далі прямими текстом від Ірини.
Коли знайомлюсь з новими людьми на бізнес-подіях, сміливо представляюсь тренером з особистої ефективності, розповідаю, що консультую людей як краще організовувати свій час, команду, подію. А от в повсякденному житті, навіть однолітки не завжди розуміють “що це таке” і “як воно працює”. Тому я додаю слово “тайм-менеджмент” і слідує реакція: “А, ясно!” І кожен впакував своє розуміння в це слово. А розуміння у всіх різне, здебільшого – освоїти набір технік і правил, щоб більше встигати. Саме тому з’явились противники цього слова, ті кому техніки не піддались.
З доступністю великого об’єму інформації ми стали забувати, що не все достовірне, вже й не перевіряємо джерела. З однієї сторони – легко знайти пояснення складних наук простою мовою, а з іншої сторони – кому вірити? Саме тому наполягаю “вмикати” критичне мислення, та перевіряти на скільки співпадають цінності Ваші та тих, хто Вам щось рекомендує, коли читаєте чергову статтю чи дивитесь відеоблогера.
Наука управління часом полягає в тому, що людина визначається зі своїм потенціалом, ресурсами, мріями, а тоді вже приступає вимальовувати план досягнення цілей, паралельно формуючи самодисципліну.
Я взагалі дивуюсь як мої колеги – експерти з тайм-менеджменту, в яких здебільшого економічна чи юридична освіта, беруться консультувати людей саме з питань управління часу. Адже для вивчення потенціалу людини, точніше допомога, компетентне консультування без основ психології взагалі не обійтись!
Більшість причин чому справа не вдається, цілі не досягаються, прокрастинації, тощо саме в “психологічних блоках” або “страху невідомого” і загальними рекомендаціями, вичитаними в книзі не обійтись. Напевне, саме після такого гіркого досвіду співпраці з “експертами” і з’являються “хейтери тайм-менеджменту”, які оправдовують своє плавання за течією фразою “мало жизни в твоєй жизни”, щоб впустити більше спонтанності, все одно ж Бога смішимо своїми планами…
Я бачу основну причину чому ТМ не піддався в тому, що люди беруться освоїти техніки не розібравшись з причиною. Тому що починати потрібно з вивчення себе, своїх слабких і сильних сторін, свого потенціалу. А ще краще проаналізувати на якому етапі життя Ви знаходитесь і переглянути образ своїх цінностей. Лише після цих кроків приступати до вивчення технік та фішок самоорганізації і підбирати з них саме ті, що потрібні Вам при даному стилі життя
Це об’ємна тема. В навчанні людей через онлайн технології я вже не перший рік, розумію, що більш ефективно присвятити 1-2 тижні поступово виконуючи вправи, ніж на одно-дво-денних тренінгах все галопом. На онлайн курсі ми приділяємо два тижні (а це 10 обов’язкових і мінімум 5-10 додаткових вправ), щоб пройти основні кроки, перш, ніж працювати над собою далі. Але в цій статті хочу дати Вам кілька основних технік, які підкажуть “з чого починати” і в якому напрямі шукати.
***
Крок 1: аналіз життя та оточення
Варто озирнутись на свої останні 10 років і пригадати основні події, що з Вами відбувались: що читали, де бували, з ким проводили кількісний і якісний час? Також візьміть основні події в соціумі (Україна багата “такими революційними традиціями”), які могли відобразитись на Вашому житті. Можете намалювати лінію з відрізками років. Знизу вказуєте роки (2016-2015-2014…), рухаючись назад, а зверху – скільки Вам років (30-29-28..). Поруч в стовпчик зазначаєте всі основні сфери життя, щоб відразу вписувати події у конкретну лунку.
Точно таку ж табличку можна зробити в excel і легко вносити правки. Або ж на рулоні шпалерів, “щоб було де розігнатись”, такий собі практичний лайфхак. Виділіть для цього спокійний день, коли Вас не будуть відволікати, зможете переглядати facebook та instagram, щоб освіжити в пам’яті основну хронологію. Я, до речі, веду свій instagram якраз для того, щоб потім легко пригадати основні події та думки року і провести детальний аналіз в Грудні. Якщо в мене зустріч з людиною, що бажає зберегти конфіденційність, то фотографую лише заклад, місце чи страви, аби зробити відмітку, створити певний візуальний образ, шифр, який підкаже що саме важливо було зберегти в пам’яті.
Повернемось до техніки “лінія життя”. Зверніть увагу, що варто мати окремі сфери під назвою “люди”. А ще краще виписати всіх персон і провести повний аналіз свого оточення. Це, як мінімум покаже Ваші шанси на розвиток. Адже оточення – це не найрідніші люди, а ті, хто навколо Вас і фактично займають Ваш час фізично чи в думках. А Ви – це середнє статистичне людей, з якими найчастіше спілкуєтесь. Якщо серед них 1-2 віртуальні персони (блогери чи люди, з якими Ви не зустрічались в реальному житті, але, наприклад, відслідковуєте за активністю в фейсбуці) то вони теж безпосередньо впливають на хід Ваших думок.
Думки ж на 90% впливають на хід Ваших дій (поведінку). Дії – це здебільшого звички – от і маємо картинку потенційного розвитку, точніше шансів на зміни. Звідси випливає, що поглянувши на аркуш, де у Вас останні 10 років життя та на аркуш з аналізом оточення, згадавши які книги Ви читали і якою інформацією живили свій мозок – Ви можете вивести для себе логічні причини подій, що з Вами відбувались чи не відбувались і куди рухається ця крива. Вгору чи стоїть на місці?
Справа в тім, що ми звикли до закликів про розвиток в соціальних мережах та перенаситились безкоштовними вебінарами. Часто чуємо/читаємо корисні матеріали, але безпосередньо не робимо конкретні техніки. Це ж треба сісти, подумати, написати. А що, якщо я побачу правду, яка мені не сподобається? Краще ж буду далі бігати, як білка в колесі і жити “так як всі”. Нічого не болить, життя не припекло, – значить все добре. Ось цей страх спробувати новий досвід і відсутність чесності, повної відвертості з собою поступово глушать реальні мрії, реальну картинку Вашого життя. А відштовхуватись варто саме з істинних бажань, як і займатись лиш тим, що любите! Знати правду – це знати що розвивати над чим працювати і в якому напрямку (до мрій) рухатись!
***
Крок 2: визначитись з істинними бажаннями.
Біда українців – ми не вміємо мріяти. Особливо, якщо Ваше дитинство пройшло в скупі 90-ті, коли нічого не було і постійно батьки просили потерпіти, почекати, бо немає грошей. Так ми навчили себе обмежувати, відмовляти собі і ще гірше – накопичувати запаси на “чорний день”. Благо, прийшла ера мінімалістів та digital nomad people, які закликають до руху з мінімум речей та за істинним покликом. Не всі наважуються, але популяризація ідеї змушує нас задуматись “звідки ноги ростуть”.
Подумайте яким було дитинство Ваших батьків? Це діти дітей війни. Яке там мріяти – треба країну відбудовувати – є стратегія нації, а ти – таваріщ, як усі! А дитинство дідусів і бабусь? Що в нас там припадає? Роки Голодомору – мрії були лише про кусок хліба. Пробачте, що з таким сарказмом чи незвичними реченнями згадую такі страшні події, що не обійшли жодну українську сім’ю. Але це ж правда – це ті причини, чому сьогоднішні 25-30 літня молодь зізнається, що не вміє мріяти. А Історія України за останні 70-100 років – відповідь чому.
Почну з того, як відбувається цей процес “мріяння”. Найкращий час – перед сном або у Вашому затишному місці. Наприклад, у мене це кав’ярня з місцем біля вікна або ванна з пахучою піною (тіло повністю розслаблене і думка не перепригує з однієї на іншу, а спокійно розвивається). Отже, берете одну сферу свого життя, наприклад, “професійна реалізація” або “розвиток та мудрість” і розвиваєте сюжетну лінію ідеального для Вас сценарію.
Зовсім відкидаєте реалістичні репліки, на кшталт: “А де я гроші візьму?”, “А з ким поїду?”, “Я ж зовсім не вмію, не знаю” – це все деталі, яким нічого в мріях робити. Просто уявляєте себе, як головного героя мрії і в думках знімаєте відео одного дня. Тут, як справжній режисер вдавайтесь до всіх деталей – і яка музичка на фоні, і якого кольору на Вас одяг, і з якою манерою Ви та до Вас спілкуються: все -все. Може, Вам і не важливо в чому Ви будете одягнені, коли виберетеся гуляти вулицями Франції чи В’єтнаму. Тоді зосередьтесь на деталях пейзажу: можете “підставити картинку” з Гугла, а можете самі придумати краєвиди. І так кожну сферу життя.
Другий спосіб. Випишіть 100 своїх бажань. Звучить просто. Та як візьметесь виписувати на аркуші чи в нотатках на телефоні (не має значення), то відразу напишете максимум 40. І ті будуть швидше матеріальні речі, яких давно хочеться купити чи місця в яких хочеться побувати. Почнете думати, допишете “щоб всі рідні були здорові” і “мир у всьому світі”, як годиться.
Ні, так не годиться. Виписуйте те, що насправді хочеться, а не те, що треба. Тому й речення починайте “я хочу…”. Тут теж просте правило: лише Ваші істинні бажання (не дружина наполягала і тато рекомендував), якими б дивними вони Вам не здавалися б! Друге, що важливо – це вірне позитивне формулювання без частки не. Бо це додає конкретики. Замість фрази “щоб бабусі не хворіли” краще звучить “щоб бабусі почувалися здоровими і були усміхненими”, правда ж?
***
Крок 3: прийняття себе, робота над самооцінкою
Самокритика (самобичевание) звичайно ж гідна справа, але ні до чого хорошого не призводить. Повірте, гординя розвивається не з нормальної самооцінки, яка “перевалила” за “+”. А от занижена самооцінка точно не дає розкритись всьому Вашому потенціалу. Це надзвичайно велика тема і потребує детальних пояснень в десяток статтей. Як би Вам пояснити одним реченням?
Візміть дзеркало і кажіть собі приємність. Наприклад: “який же я розумний!” або “Красуня” Що, кривляєтесь, не погоджуєтесь? Добре, скажіть те, з чим погодуєтесь: опишіть свою зовнішність і свої риси характеру, вміння. За все життя ми вдавались до такого опису лише на співбесідах, де список не відрізнявся від того, хто заходив у кабінет перед нами. Взагалі дивуюсь як HR-ри не кривляться, як у стікерах в телеграм від того скільки разів чули: комунікабельний, організований, пунктуальний..
Тому будьте чесними з собою і складіть список своїх слабких та сильних сторін. Признайте що у Вас є недоліки, на скільки вони у Вас присутні у відсотках із 100%, над якими збираєтесь працювати і в цьому допоможуть наявні сильні сторони!
Наступні кроки: переоцінка цінностей і вимальовування стратегії. Вони досить об’ємні і заслуговують на окремі статті. Слідкуйте за оновленням на блозі, обов’язково поділюсь з Вами найближчим часом. Лише тоді, після вивчення своєї ситуації, як факту перед Вами (не рекомендація друзів за філіжанкою кави) Ви приступаєте до постановки цілей і освоєння фішок самоорганізації, які дадуться легко, адже Ви будете знати для чого Ви це робите!
Дуже гарна стаття. А мріяти і діяти дійсно треба вчитися.