Баку (Азербайджан) на день літаком зі Львова

Ой, як я довго чекав цього моменту, щоб полетіти в Баку, столицю Азербайджану. Річ у тому, що саме з цього міста почалася моя остання подорож навколо Каспійського моря.

Та й взагалі щось я зачастив із вильотами зі Львова. Приємно, що в нас потроху збільшується кількість рейсів. Чого лише варті недавні поїздки у Литву, а саме на вихідні у Вільнюс і на Балтійське узбережжя цієї братської для нас країни.

Але повертаємося до теми цього посту – Баку, Азербайджан. Ось відео з поїздки. 

На перший візит у місто в моєму розпорядженні був лише один день. Річ у тому, що я придбав квиток зі Львова у Тегеран від Azal Air і спеціально вибрав такий трансфер, щоб провести у азербайджанській столиці цілий день.

Отож я не прогадав! Баку виявилося чудовим для відвідин містом. А тепер про все детальніше.

Пригоди почалися ще в аеропорту Львова, коли до мене підійшов зрілого віку азербайджанець і попросив передати сину в Баку три блоки сигарет. Якщо ви літаєте, то знаєте, що на більшості пропускних пунктів у інші країни зазвичай запитують про те, чи не брали ми речей від незнайомців.

Я власне про те і подумав та й взяв передачу. Дядечко на мене так дивився, що я просто не міг відмовити, а крім того знаю про східну гостинність, яка завжди повертається добром у багатократному розмірі.

Наш рейс трішки запізнився, але мені це лише на руку. Я люблю працювати в аеропортах, очікуючи рейсу. Тим більше, що цього разу я їхав у подорож з новеньким рюкзаком моделі Transit 36L від українського виробника Terra Incognita, який має спеціальне відділення для ноутбука. Комп дістається просто в лічені секунди.

За деякий час нас кличуть на рейс і я разом з кількома поляками та купою азербайджанських «печіночників» сідаємо на рейс. Більшість з них вертаються додому після оздоровлення в Трускавці або Моршині. До речі, зацініть також моє рев’ю з Трускавця, що потроху перетворюється на непоганий міжнародний СПА курорт.

За три години ми прилітаємо у красень аеропорт імені Гейдара Алієва.

Я без проблем проходжу митницю, за сигарети навіть ніхто не питає, а біля виходу вже чекає син того дядечка і з усмішкою забирає свою передачу. Він запропонував мене підвести, але даний варіант у мене вже був схвачений.

Мій новоспечений по каучсерфінгу товариш Рафік півночі чекав запізнілий рейс і зітхнув з полегшенням, коли я вийшов із arrival зони десь близько третьої ночі. До міста якихось 20 км, але дороги в Баку дуже добрі, а інфраструктура розвинута.

Спочатку ми заїхали перекусити, після чого я подумав, що краще переспатися у хостелі в центрі міста, щоб зранку прокинутися і відразу піти гуляти містом, адже часу обмаль. Рафік класний чувак, але живе на окраїні, тож я не дуже хотів наступного дня ще добиратися годину до центру. Він закинув мене у хостел і ми домовилися зустрітися після обіду.

Сам хостел виявився нівроку – Baku Yard Hostel. Можу щиро рекомендувати, адже знаходиться прямісінько у центрі міста майже на пішохідній частині, а ще там один із найпривітніших адміністраторів, яких мені доводилося зустрічати.

Поспавши 4 години, я підірвався, щоб почати досліджувати місто. Талі, адмін хостелу, вирішив пройтися зі мною, що переросло у справжню наповнену екскурсію містом. До речі, його номер телефону +994504226400. Якщо будете в Баку, обов’язково зустріньтеся з ним. Талі вам може порєшати практично все.

Виявилося, що в сусіднього будинку знаходиться Львівська Майстерня Шоколаду. Ось це так сюрприз.

Центральне Баку відразу справило хороше враження. Тут охайно і гарно.

Окрасою міста є його стара частина, навколо якої ще збереглися середньовічні оборонні мури, в середині яких панує зовсім інша атмосфера.

Першим ділом, щоб зорієнтуватися, ми піднялися на Дівочу Вежу, де на мене напали місцеві школярі, котрі прийняли мене за американця, і просили фоткатися по черзі. До речі, в Киргизстані, було те саме. Перше, що питали чи я раптом не американець.

З вежі відкривається просто суперський краєвид на місто. В око відразу кидаються Flame Towers (Полум’яні Вежі), які слугують візитною карткою Баку. Та й загалом з виглядів міста не складно здогадатися, що грошей тут вистачає. Нафта, як не як.

На жаль, довго стояти і насолоджуватися такою панорамою складно, адже вітер просто збиває з ніг. До кісток він не пронизував, оскільки на мені був симпатичний плащ від ще одного українського бренду S-Cape, що не пропускає води і захищає від вітру. Ось, зацініть тест на водостійкість цього плаща.

Ну, ок! Спускаємося вниз і продовжуємо досліджувати Баку. Першим ділом, що я хотів зробити, це підійти поближче до тих вражаючих хмарочосів, тому ми продовжували рухатися у їх напрямку, насолоджуючись різними ракурсами та поєднанням виглядів сучасного і старого.

Місто добре впорядковане! Широкі дороги, доглянуті будинки та й загалом відчуття лише позитивні.

На верх місцевого пагорба їде фунікулер, який чомусь саме тоді не працював, тому довелося підніматися пішки. Якраз добре було для розминки. Я люблю такі урбаністичні сходження.

Піднявшись на сам верх, просто відпадає щелепа. Як же тут круто.

Спускаючись вниз я не міг не намилуватися будинками красенями, що практично нависали наді мною.

Спустившись вниз повертаємося до центру, але вже не заходимо у старе місто. Хоч центр тут теж умовно старий. Можна порівняти між середньовічними вуличками навколо площі Ринок і австрійською забудовую Львова відповідно. Коротше кажучи, все в порядку.

Настав час перекусити. Талі порекомендував один із місцевих національних ресторанів, де ми впали на обід. Азербайджанська кухня є чимось середнім між середньоазіатською, грузинською і турецькою. Якраз те, що я люблю!

Після обіду до нас приїхав Рафік, який звідкись притягнув двох дівчат. Росіянку і, увага, мозамбічку – дівчину з африканської держави Мозамбік. Виявляється, левову частину там складають білі люди, що є потомками португальських колоністів.

Ми дружно сіли в авто і поїхали у східному напрямку на півострів Абшерон, де розкинулися численні передмістя столиці країни. Баку доволі стрімко розвивається. Мене навіть трішки вразила тамтешня інфраструктура.

Хоча у передмістях все, як і в решті пострадянських країн.

***

Yanar Dag

Першим ділом ми приїхали до Yanar Dag. Це невеличкий пагорб, з підніжжя якого постійно валить вогонь. Річ у тому, що навколишня територія багата на газ, нафту, сірку та інші копалини. Зокрема, нафту тут почали видобувати ще раніше ніж у нашому Прикарпатті. Борислав вже давно не сміється, а Баку лише нарощує оберти.

***

Атешгях – Храм Вогню

Далі ми відвідали ще одну цікаву місцину, зороастриський Храм Вогню – Атешгях, що знаходиться у віддаленому східному районі міста. Хто не в курсі, Зороастризм – це одна із найстарших світових релігій, в основу якої покладений чіткий поділ між добром і злом (як і в решті в принципі), але зі своєю ізюминкою. Ось більше про це у вікі.

Сам храм більше нагадує військовий форт ніж духовний осередок. До речі, нові черевики від львівського бренду Kasandra того дня мене добряче натерли, зате зараз вдягаю навіть на босу ногу, що раніше взагалі вважав збоченням.

В середині стін теж дуже цікаво.

***

Під вечір ми повернулися у центр і я зустрівся зі своїм давнім колегою Фамілем і його американською дружиною.

Історія нашого знайомства сягає майже семирічної давнини, коли ми зустрілися у Словенії, де обоє зустрічали Новий 2010 Рік. Я тоді приїхав у Марібор на авто зі Львова і ми разом ще з декількома друзями каталися по країні.

(древнє фото з архіву)

Ми повечеряли в чудовому ресторані Gate 25 , що знаходиться на 25 поверсі одного із хмарочосів у центрі міста. Не складно здогадатися, що вигляд звідти просто колосальний. Шкода лише, що зі мною у даній поїздці лише айфон.

Після цього Фаміль відвіз мене в аеропорт, ми побраталися, попрощалися і я пішов чекінитися на свій рейс у Тереган.

***

Резюме

Баку просто чудове місто та однозначно варте уваги. Зараз сюди напряму літає Azal Air зі Львова і Києва від 100$ у дві сторони. В самому місті можна з легкістю себе зайняти на декілька днів. Про решта країни нічого сказати не можу, оскільки ніде більше не був, але поряд є Грузія та Вірменія.  

А ще це чудова транзитна точка по дорозі в багато країн Близького Сходу і Середньої Азії, чим гріх не скористатися, якщо є такі варіанти. Можете зрештою повторити і мій маршрут, якщо збираєтеся в Іран чи кудись далі.

Окрім того, через недавню інфляцію ціни в Азербайджані невисокі навіть за українськими мірками. За майже добу я потратив всього 31 $ і це включно із хостелом. Візи туди теж не треба. Ціни на літаки зі Львова чи Києва від 100$ у дві сторини, хоча інколи буває навіть дешевше.

Отже, Баку, щиро рекомендую! Спробуйте і ви не пошкодуєте ?