Сейшели на день народження. 4 люксичні дні посеред Індійського океану

Подорож на Сейшели багато в чому стала особливою. От куди-куди, а на ці райські острови посеред Індійського океану я точно не збирався потрапити цього року. Тим, не менше літом трапилася приємна несподівана. Зі мною сконтактувалися представники львівського офісу Turkish Airlines і запропонували нам з Мартусею полетіли на Сейшельські острови, що є відвіданою мною караїною номер 77, а загалом збираюся відвідати всі країни у світу ось так.  

Річ у тому, що зовсім недавно почав літати новий рейс Стамбул – Мае (Сейшели) і для його промоції залучали блогерів з різних країн. Мені ж випала нагода здійснювати цю благородну місію в Україні. Окрім того на Сейшелах я відсвяткував свій день народження, а ще добиралися ми туди бізнес класом. Радий, що тревел блогерська діяльність приносить такі плоди. 

Був варіант летіти першим рейсом, що стартував 30 жовтня, але ці дати у мене вже були забиті. В цей час якраз тривала моя інша мандрівка Азербайджаном, Іраном (частина 1, частина 2), а також Вірменією. Та й загалом у мене купа шалених тревел планів на найближчий час (переглянути).

Але повертаємося до основної теми цього посту. Отже, завдяки новому сполученню Стамбул – Мае, з багатьох великих українських міст, куди літають Туркіші, можна долетіти на Сейшели всього з однією пересадкою. Стамбул свого роду виконує функцію внутрішньоукраїнського хабу, адже краще з’єднаний повітрям з більшістю наших міст ніж Київ. 

***

Для затравки закликаю вас переглянути наше відео з цілої мандрівки. 

А тут карта відвіданих місць

***

Дорога на Сейшели

Ми сіли у Львові і вже менш ніж за дві години прибули в найбільше місто Туреччини, де мали один день на трансфер. Стамбул – це мегаполіс, куди хочеться повертатися ще і ще. 

Не знаю в курсі ви чи ні, але Turkish Airlines забезпечує своїм транзитним пасажирам готель, якщо тривалість пересадки складає більше 10 годин для пасажирів економ і більше 7 годин для пасажирів бізнес класу. Таким чином це чудова нагода зупинитися в класному місті і помилуватися берегами Босфору. 

Ось окрема стаття про Стамбул від Мартусі про те, як вижити у цьомі місті двом блондинкам.

Оскільки ми летіли бізнес класом, то повернувшись наступного дня в аеропорт, завітали у бізнес лаунж, що сам по собі вартий окремої розповіді. Тому найближчим часом я ще опублікую статтю по те, як виглядає подорож у бізнес класі найкращої авіалінії Європи, що до речі також і літає у найбільшу кількість країн нашої Планети.

Декілька келихів вина, смачні наїдки і ми заходимо у літак до Сейшел. Бізнес клас у Аеробусі A330 це вам не просто передні сидіння відсторонені шторкою з додатковим харчуванням. Для затравки скажу, що саме так мені ще не доводилося літати ніколи. Чого лише варті сидіння, які повністю трансформуються у ліжко. Але детальніше вже у спеціальній статті невдовзі. 

***

Прибуття на Сейшели

Переліт тривав через ніч. Сейшели знаходяться трішки південніше екватора всього з різницею у два часові пояси на схід від України, тому вдалося добре виспатися і прибути з самого ранку на основний острів країни Мае. 

Там нас зустрів Скот і відразу повіз додому досипати й облаштовуватися. Ми зв’язалися зі Скотом через каучсерфінг, але крім того він займається туризмом та й в принципі може «порєшати» все, що потрібно. Тансфери, екскурсії, проживання та інше. Ось його фейсбук профіль – facebook.com/scott.morin.562, а також номер телефону +2482543425. 

За приємним збігом обставин у нього вдома ми зустріли ще одну дівчину з України.

***

День 1

Беззаперечно окрасою та візитною карткою Сейшел є місцеві пляжі, що всипані вражаючими гранітними скелями, які можна побачити практично будь-де. Ми відвідали всього два громадських пляжі, якими залишилися цілком задоволені. 

В перший день ми поїхали у південну частину острова на пляж у містечку Anse Royale, де окрім фантастичних гранітних скель непоганий сноркелінг прямо з самого берега. Добре, що прихопили з собою маски з трубками. 

Я так зрадів, що застрибнув у воду з телефоном у кишені. Мій айфон тут же гавкнув, через що ми втратили ряд фоторафій з першої частини подорож і перельоту. Добре, що паралельно ще Мартуся фотографувала. Ехххх. Неприємно! Що скажеш. Це вперше таке зі мною. На щастя згодом вдалося відновити фото, але телефон сам вмер.

Подорожувати по острову дуже зручно, адже практично всюди регулярно ходять місцеві автобуси. Взагалі жодних проблем з логістикою не виникає. 

Під вечір ми повернулися в будинок Скота, де чудово провели час, спілкуючись про життя, роботу, подорожі і звичайно що Сейшели.

***

День 2

Наступного дня нас розбудила страшенна тропічна злива, що не вщухала до обіду. Я дуже хотів полізти в гори, але часу вже не було. Та й в джунглях мабуть все мокро. Тому вирішили скористатися моментом і подивитися місто, щоб пізнати й іншу сторону Сейшел. 

Будинок нашого друга знаходиться на окраїні міста Вікторія, що є столицею острівної країни. До речі, це одна з найменших столиць у світі і виглядає, як невеличке село з кількома урбаністичними вулицями у центрі. Населення всього 20 тисяч осіб.

Зрештою самі Сейшели зовсім невеликі. Ціла країна складається з 115 островів, абсолютна більшість з яких незаселені. Основними є так звані внутрішні острови, центральним і найбільшим з яких є Мае.

Тут проживає майже 80 тисяч осіб, тобто порядка 90% населення цілої країни. Практично по всьому узбережжю тягнеться дрібна забудова, а посередині виростають стрімкі скелясті гори. 

Впоперек Мае всього декілька кілометрів. Тому ми ще й заскочили на найпопулярніший пляж острова Beau Wallon, що знаходиться на західній стороні острова буквально за 10-15 хв їзди автобусом від Вікторії. 

Сюди всі приходять спостерігати заходи сонця і є доволі багато місцевих. До речі, це було якраз 4 грудня, що припадає на мій день народження. Ми не святкували якось особливо, а просто провели цей день, як хочемо проводити і всі решта.

***

День 3

Острів Мае та Сейшели загалом є доволі гористими. Стрімкі скелі майже з моря виростають більш ніж на півкілометра. Я просто не міг поїхати звідси, щоб не задертися на одну із них. Є декілька добре промаркованих коротких маршрутів. Один із них, так звана, Copolia trail.

Мартуся вирішила провести час у Вікторії, а я наступного ранку зібрався у невеличкий похід. Навіть пройтися по одній із внутрішніх автомобільних доріг острову, це вже пригода сама по собі. Таке враження, що заходиш у якийсь ботанічний сад. 

На місці початку маршруту знаходиться стенд, що вказує на стежку, яка заходить глибоко в джунглі. 

Якихось півгодини ходьби парким лісом і стежина вивела мене до підніжжя величезного гранітного моноліту. Як спайдермен, я видерся майже по вертикальному гладкому підйомі і опинився на вершині гори. Вигляд навколо був пречудовий.

А там ще й рослини, які перед тим я бачив лише по National Geographics. Впевнений, ви теж пригадуєте щось подібне. Комахи потрапляють всередину, звідки вже нема вороття. 

Помилувавшись ще трішки навколишніми пейзажами, я теж почав задумуватися як мені потрапити назад, адже спускатися по тому стрімкому схилу назад було просто нерозумно.

Вітер нагнав хмар і починало трішки накрапати, тому я заметушився, адже не дуже хотілося підковзнутися і залишитися на Сейшелах назавжди. Пройшовшись по периметру скелі я надибав ущелину і якось нею спустився вниз. Фух! Цього разу пронесло. Треба йти назад до Мартусі, яка, мабуть, вже розпереживалася. 

Повернувшись до хати, ми спакували речі і поїхали у готель Carana Beach, що знаходиться в Північно-Східній частині острова Мае. Це була одна із найбільш очікуваних митей за всю мандрівку, адже до цього ще жодного разу ми не зупинялися у настільки розкішному місці. 

*** 

День 4

Carana Beach Hotel, як і ряд решти upmarket нерухомості на кількох інших більш віддалених островах, знаходиться у власності однієї місцевої сім’ї, котра ще з 1970-х років зав’язана в туризмі. Також вони володіють туроператором Mason’s Travel і спеціалізуються на в’їздному туризмі преміум сегменту.

Ми вже не раз зупинялися у різних п’ятизіркових готелях (наприклад: на острові Кая Коко, Куба чи Міротель в Трускавці), але Carana Beach – це дещо унікальне. 

Перш за все, назва говорить сама за себе. В межах готелю знаходиться мальовничий пляж, що сам по собі можна вважати Сейшельскими островами у мініатюрі. 

Гості проживають у сорока фешенебельних шале, оснащеними всіма сучасними прибамбасами. Більшість з них виходять своєю терасою безпосередньо до моря, а ті, що ні, мають окремі приватні басейни.

Подібний досвід проживання у приватних будинках прямо біля моря у нас був у Камбоджі, але рівень звичайно зовсім інший.

Крім того, на території готелю є ще парочка  адміністративних споруд, ресторан, басейн, СПА та інше…

 Звичайно, що ми поселилися у будиночок з виглядом на море, щоб засинати під звуки хвиль. Ось, як все влаштовано у середині. Мартуся була просто в захваті.

В готелі можна без проблем замовити різноманітні екскурсії,  візити на інші острови архіпелагу, сноркелінг та дайвінг, або ж весільну церемонію.

Як нам сказала Ніколь, pr менеджер комплексу, більшість туристів, що приїздять сюди, є молодятами або ж поважними парами, котрі святкують річницю. Цікаво хто всі ці люди. 

По вечорах гості виряджаються до ресторану і смачненько потягують винце, насолоджуючись вишуканою кухнею. Меню тут змінюється кожного дня і є поєднанням традиційної сейшельської кухні з міжнародними трендами. 

Рівень,  звичайно, колосальний і мені складно уявити, що відбувається на приватних островах-готелях. Одним з таких є Dennis Island, яким теж завідує Mason’s Travel. На жаль цього разу через брак часу і географічну віддаленість нам не вдалося туди потрапити, адже добиратися на цей острів потрібно приватним літаком. Ну, це у найближчому майбутньому. Я впевнений. 

Ось відео з Dennis Island, щоб можна було собі уявити як виглядає подібний відпочинок. 

Скажу, що в мене вже був подібний досвід недавно у Белізі, коли ми з товаришем залишилися ночувати на невеличкому острові, але статтю про ту мандрівку я ще не написав. Ну, це теж скоро.

(наш “приватний” острів у Белізі)

***

Повернення

Дуже добре, що час у Carana Beach припав на другу частину візиту на Сейшели. Ми змогли нормально розслабитися, записати першу частину лайфстайл сесії питань-відповідей та підготуватися до тривалого перельоту назад.

Наш колега Скот підібрав нас з самого рання та відвіз у аеропорт. Переліт у бізнес класі від Turkish Airlines, як і попередній раз, пройшов просто чудово, більшість часу ми солодко спали у небі.

Далі у нас була ще одна пересадка у Стамбулі із зупинкою на ніч. Скориставшись моментом, ми зустрілися з місцевими друзями і чудово провели час. 

Наступного дня, після повернення до Львова, відразу з аеропорту я пігнав на Radio Skovorada і розповів про мандрівку на Сейшели, ще будучи під враженнями. Ось запис передачі на радіо.  

А ще недавно на Сейшелах був мій колега Микола Гавриляк, який записав інтерв’ю з почесним консулом України про життя і бізнес у цій острівній країні. Тож рекомендую переглянути. 

***

Резюме

Таким чином можу сміло сказати, що Сейшели є чудовим напрямком для відпочинку на морі, а також всіх бажаючих відчути екзотику віддалених островів. До уваги читачів, що це зовсім не Балі, Тайланд, Мексика чи Шрі-Ланка. 

Сейшели відносяться до іншої цінової категорії, але й пропонують принципово інший вид подорожі і відпочинку. Це не бекпекерський напрямок, а вишукане місце для людей, котрі шукають високого рівня сервісу, невеликої кількості інших туристів або ж просто нового досвіду. 

Приблизні ціни: 

• долетіти сюди і назад – від 1000 $
• номер у бюджетному готелі – 100-150 $
• шале у Carana Beach чи подібному – від 500 $
• обід на двох у доброму ресторані з вином – від 100 $
• страва у місцевій take away забігайлівці – від 5 $
• пиво у магазині – від 2 $
• таксі з/до аеропорту по острову – від 30 $
• проїзд у місцевому автобусі – 0,3 $

Місцева влада суворо регулює якість суб’єктів туристичного ринку. Наприклад, тут заборонені хостели, а вимоги до готелів дуже високі. Таким чином Сейшели тримаються у upmarket сегменті.

Натомість, якщо ви бажаєте відчути екзотику, побувати на пляжах типу реклами баунті та ще й посеред океану, то вам точно сюди.

Класно, що мав можливість протестувати новий напрямок від Turkish Airlines, який з’єднує Україну з центром Індійського океану, а також вперше спробувати переліт у справжньому бізнес класі, про що в деталях також зовсім скоро. 

Дописую цей пост з квартири моєї бабці біля львівського аеропорту і буквально за пару хвилин вибігаю на свій черговий рейс, що повезе мене у Західну Африку, про що вже частково розповідав у моїх планах на цю зиму. Поїхали далі…