Уганда – ціла Африка в одній країні (рафтинг по Нілу, сафарі на човні, колоритні села та інше)

Уганда стала другою країною під час місячної мандрівки Східною Африкою і вже 82 відвіданою мною країною. Ми потрапили туди із Кенії, про що окремо написано тут. Чесно кажучи, я не очікував багато, хоча в результаті саме угандійський досвід став найцікавішим за цілу подорож.

Про Уганду можна розповідати довго! Тут починається Ніл, знаходиться найбільше озеро у Африці – Вікторія, розташоване одне із найприємніших великих міст цілого континенту – Кампала, ряд багатих на живність національних парків, найвищі гори Африки, чарівні озера, колоритні селища і не тільки.

Випуск на моєму YouTube каналі вийшов одним із найвдаліших, як на мене. Зацініть!

А ще цього разу до нас примкнув мій приятель, а також лайфстайл підприємець Віталій Співачук, з котрим ми далі разом подорожували аж до Руанди. Коротше кажучи, було дуже весело і корисно разом потусити. Ну, годі прелюдій. Давайте глянемо як все було.

***

Ось, вже традиційно схема пересування країною для початку.

***

Кампала

Під’їжджаючи до міста нічним автобусом з Кенії, все виглядати не надто багатообіцяюче. Уганда, як і решта Африки, відносно бідна країна.

Ми відразу зачекінилися у готель у самому центрі міста. Якось у Африці популярні дуже ранні поселення/виселення. Зазвичай розрахунковим часом є 10:00. От і супер, нам якраз на руку.

Namayiba Park Hotel виявився надзвичайно дешевим, як на свій рівень та африканські реалії. Всього 27 $ за ніч ось в такому просторому номері зі сніданком.

Сам вигляд з вікна чого вартий. Все місто, як на долоні.

Персонал також приємний 🙂

Ну ок, перепочили, а тепер давайте прогуляємося вулицями столиці. На відміну від Найробі (Кенія), Кампала вважається безпечним містом. Зовнішньо, звичайно, у більшій мірі – типовий африканський треш. Але якийсь приємніший.

Як завжди, відразу по прибуттю в нову країну, ми пішли на базар, купили місцеву сім карту і розміняли гроші. Все добре, все по плану.

Ввечері взяли таксі й поїхали в аеропорт, щоб зустріти Віталіка, котрий прибув рейсом із Брюсселю.

Про цей аеропорт взагалі окрема історія. За часів тоталітарного правління диктатора Іді Аміна в 1976 році аеропорт Ентебе прославився завдяки найуспішнішій, з такого роду, військовій операції по визволенню заручників у історії.

Операція Ентебе

Якщо коротко, то палестинські ісламісти захопили літак, що прямував з Тель-Авіву в Париж, завернули його в Уганду і приземлилися там, щоб диктувати умови. За тиждень туди прилетів літак з ізраїльським спецзагоном у кількості 100 чоловік. В результат протягом 90 хвилин вони знищили 30 угандійських літаків та більше 50 військових, втративши при цьому одного солдата і всього трьох заручників. Всі решта (більше сотні) були врятовані та успішно привезені назад у Ізраїль. Погугліть, якщо хочете дізнатися більше.

***

Рафтинг по Нілу

Білий Ніл бере свій початок із озера Вікторія. В багатьох місцях, у своїй верхній течії, проходить через пороги різної величини, які облюбовали собі прихильники рафтингу. Точка біля міста Джінжда (Jinja) вважається одним із найкращих місць для рафтингу в цілому світі.

Ми просто не могли пропустити такого, тому наступного дня з самого рання поїхали в Джінджу на рафтинг. Я скористався послугами туроператора Nile River Explorers (raftafrica.com), котрі також забезпечили нам безкоштовний трансфер з Кампали і назад, що за 80 км звідти.

Мартуся вирішила залишилася у Кампалі і мабуть постила фотки у свій інстаграм, яким зараз активно займається.

Хлопці дуже професійно працюють і слідкують за безпекою клієнтів. Спочатку проводять інструктаж і далі пояснюють що робити у різних ситуаціях. Як почнював інструктор: “Уганда – це вам не Конго”. Тут дбають про людей.

Інколи мені навіть страшно було думати, що трапиться, коли наш човен перевернеться посеред місива. Але, як тільки ми вийшли на воду, то звалу вже не було.

Декілька перших порогів ми проходили вдало, хоча всі решта групи переверталися так, що аж перехоплювало подих. Були критичні моменти, але все якось обходилося. Аж раптом: «фєєєєєххххх», я відкриваю очі, а на човні залишилися лише я, одна дівчина та інструктор. Всіх решта рятувальники на маленьких байдарках швиденько виловлюють з води й доставляють назад на борт.

Далі пішло ще жорсткіше. Одного разу нас всіх перевернуло! Я опинився накритий човном посеред бурхливої ріки. Повірте, в той момент мені весело не було.

А загалом враження пречудові. Уганда в плані рафтингу значно крутіша за, скажімо, Туреччину, Чорногорії, Балі чи інші місця, де мені доводилося пробувати сплавлятися через пороги.

На завершення нас почастували свіжоприготовленим обідом з прохолодними напоями. Що може бути кращим після такого екстриму.

Ціна такого задоволення у всіх операторів однакова (140$), що включає трансфер з/до Кампали, сніданок, перекуску й ситний обід, а крім того ще й безкоштовну ночівлю в хостелі на базі  Nile River Explorers, якщо забажаєте лишатися. Насправді недешево, але реально вартує всіх грошей.

***

Форт Портал і Кратерні озера 

Наступного дня у нас був відносно довгий переїзд на захід країни.

Містечко Форт Портал вважається найкращою базою для дослідження тамтешнього регіону, окрасою якого є десятки озер, що сформувалися на місці старих кратерів вулканів, а крім того саме по собі є доволі приємним.

Найкращий спосіб дослідити місцевість – це взяти тур, оскільки самому можна довго блукати. Кожен таксист у місті знає куди вести. Або ж передзвоніть до Ноя, котрий знаходиться завжди на місці і залюбки водить туристів за символічних 5-7$ з людини.

Місцеві люди живуть доволі бідно. Це відносно популярна точка, що притягує немало туристів. Я зауважив, що місцеві вже потроху починають напрягатися, тому все ж таки рекомендую найняти гіда. Не пошкодуєте.

Ось школа…

… де очевидно перед тим проходив урок географії.

Окрім того дивитися там насправді є на що. Краєвиди пречудові.

Дуже гарний видався трек.

Озера, які ви бачили на фото сформувалися у кратерах згаслих вулканів, але деякі з них не наповнилися водою. Тому, в один ми навіть спустилися, де всі випацькалися у вулканічному грунті.

Мої туристичні похідні сандалі від Turbat не підвели, хоча довелося потім відмиватися.

***

Національний парк ім. Королеви Єлизавети

Приблизно за 2 години їзди на південь основною дорогою з Форт Порталу знаходиться один із найкращих національний парків країни та цілої Африки для споглядання за дикою природою, що названий на честь Королеви Єлизавети.

Десь там дорогу перетинає екватор…

… але основні принади парку – це звичайно звірина й можливість наблизитися до дикої природи на інтимну відстань. Багато туристів беруть стандартне сафарі та майже ніхто не відмовляється від туру по ріці.

Власне це і є найкращою можливістю побачити диких звірів зблизька, оскільки всі вони спускаються на водопій посеред дня, коли є найгарячіше. Нам того дня просто пощастило.

Лише так побачити слона, який собі мирно пасся, я вже вважав успіхом…

але далі було таке…

Десятки гіпопотамів майже на відстані витягнутої руки.

Цілі сім’ї слонів-велетнів, які плескалися у воді, як діти.

І ще купа різної живності у вигляді буйволів, антилоп, велетенських ящірок, птахів тощо.

Місцеві рибаки сильно ризикують на своїх маленьких човнах. Гіпопотами нерідко нападають на людей навіть на суші. Це найнебезпечніші дикі тварини у Африці.

Цих дві години були одними із найбільш захоплюючих за цілу мандрівку.

*** 

Озеро Буньйоні

Під враженнями і трохи втомлені з переїздів, ми подалися далі на південь й примкнули до берегів мальовничого та доволі високогірного озера Буньйоні. Такий собі райський куточок для білих містерів посеред чорної Уганди. Підходяще місце, щоб зупинитися, перепочити, перебрати відео/фото й запланувати подальші подвиги. В сам раз для повного розслабону.

Оскільки озеро знаходиться на висоті порядка 1800 метрів над рівнем моря, то вечорами і зранку було доволі прохолодно. Добре, що у нас з собою класні теплі светрики від того же Турбату.

Це вже на самому півдні країни. Звідси рукою подати до сусідньої Руанди. Громадський транспорт ходить добре, тому ми просто запакувалися у маршрутне таксі. Довелося, як завжди трьом заплатити за чотири місця, щоб нам не підсадили ще одного пасажира на задній ряд. Натомість троє сіло на одне сидіння біля водія. Це Африка, дєтка.

Бонусом по дорозі натрапили на сім’ю бабуїнів, котрі просто сиділи біля траси.

Ще дві години і ми на кордоні з Руандою, вже 83 відвіданою мною країною. Подорож продовжується.

***

Резюме

Хочете відчути Африку, але можете вибрати всього одну країну для подорожі? Їдьте в Уганду. Тут безпечно, відносно просто пересуватися, народ розмовляє англійською, є на що подивитися та й взагалі мило. Як на мене, дуже хороший варіант, щоб починати досліджувати Чорний континент. Для початку, мабуть, навіть краще ніж у Гамбії, де я побував у грудні. 

З візою теж все дуже зручно! Видають по прильоту, а якщо попросити East Afica Visa, то й взагалі діятиме ще й на сусідні Кенію та Руанду. В першій ми вже були, а от друга лише починається, хоча про це вже у наступних постах. Уганда, як і вся Африка, просто несамовита.

P.S. Невдовзі ще буде відео на моєму YouTube каналі з тієї поїздки. Підписуйтесь!