Це гостьова стаття Наталі Шама, співавтора цікавого проекту WalQlike, що покликний допомогти мандрівникам визначитися з маршрутом дослідження міста на основі особистих вподобань кожного. Далі прямим текстом від автора.

Середня відпустка триває 24 дні на рік. Зазвичай вона ділиться на дві частини: 2 тижні для ремонту і дачі і 1 тиждень для мандрів. Куди пропадають ще три дні – хто знає? Можливо, вони зникають у пральній машині разом зі шкарпетками, або їх крадуть з олівцями коти.

Тиждень на мандри ділиться на 2-3 дні на дорогу і 4-5 днів у нових місцях плюс 1 день, щоб усвідомити, що звичне життя повертається, коли ви вже вдома, але валізи ще не розпаковані до дна. 4 дні у нових місцях – це поселення і виселення з готелю, обмін грошей, похід за сувенірами, дві-три екскурсії або пляжних сесій, і 2 години вільного часу на прогулянку самотужки.

Якщо ви вибиваєтесь з такої математики і любите відкривати нові місця самостійно, ви знаєте, як багато часу треба, щоб знайти цікаві атракції, скульптури, види. Ви знаєте, як рідко вдається долучитись до таємниць міста, про які ви обов’язково дізнаєтесь, коли вже повернетесь з подорожі.

Разом маємо: гіди попсять і перебріхують, часу на пересічний пошук, як шукають загублених дітей у лісі, немає, а шанси натрапити на щось неординарне надзвичайно малі.

Втім, є як мінімум 5 перевірених способів знайти у новому місці все найцікавіше. Про них я розкажу докладно і поділюсь методикою, яку перевірила на собі.

 

Спосіб 1. Запитати у місцевих

Здавалося б, що тут думати. Хто знає місто краще за місцевих? Спробуйте підтвердити цю гіпотезу просто у Києві, запитавши 10 місцевих, де знайти будинок Сікорського, або ще спростимо: подвір’я з воронами. Можливо, вам повезе, але мої друзі, які народились і прожили у Києві довше, ніж середня людина жила у 15-му столітті (17,3 – 32,7 років), не можуть зорієнтувати мене по вулицях біля метро.

Втім, знаючі люди є, вам просто треба на них натрапити. Коли я їду по країнах, де говорять російською чи англійською, я завчасно заходжу у соцмережі або на сайти, де люди шукають друзів з переписки, знаходжу людей, які мають освіту історика, архітектора, культуролога або працюють в установах, пов’язаних з забудовою міста або його історією, і прошу їх назвати мені 5 місць, про які не пишуть путівники, але їх варто подивитись.

Мій досвід показує, що співрозмовників протилежної статі варто запитувати обережно, і погоджуватись на персональну екскурсію одразу не варто. І ще, формулюйте питання конкретно і завжди дякуйте за мінімальну допомогу, адже цілком імовірно, що людина отримує багато таких листів або просто полінується вам відповісти. Коли маєте назви об’єктів, запитайте адресу і як дістатись від центру. Якщо людина вам дуже допомогла, відправте листівку з України, їй буде приємно.

Тут є ще один нюанс. Те, що подобається місцевим і вважається ними за цікавинку, зовсім необов’язково буде таким же для вас. Тому максимально конкретно окресліть свої інтереси. На жаль, цей спосіб погано працює, коли у вас з іноземцями немає хоча б однієї спільної мови.

 

Спосіб 2. Мапові сервіси

Нарешті у 2014 це сталось – подвір’я з загубленими іграшками з’явилось поміткою на мапі Львова у Google Maps. Особисто мені було дуже прикро, що так мало людей знали про нього, а тепер цю розташовану у центрі крапочку можна знайти на зручній карті, де підписані головні цікавинки міста.

Єдина значна проблема пошуку по карті – ви отримуєте мінімум інформації про об’єкти, а  заглиблення у тему вимагає серйозного ресьорчу. По суті карти – ті самі путівники, але дописані місцевими.

Почніть зі свого міста, щоб зрозуміти, як відрізняються «офіційні об’єкти» від нанесених користувачами. Зазвичай у останніх простіші іконки, значно менше фото по кліку, а ще там можна читати відгуки відвідувачів про атракцію. Я буду з вами чесною і скажу, що більшості навіть питливих туристів достатньо цього набору крапок з підписами, щоб набратись вражень. Але туди не попадають мурали, комічні об’єкти, круті місця для селфі і оглядові майданчики, а відгуки не завжди адекватні.

 

Спосіб 3. Туристичні форуми

Як на мене, це найгірший спосіб, тому що

а) Враження, пережиті іншою людиною і викладені як порада, апріорі впливають на ваші враження і нав’язують вам, як сприймати нове місто;

б) Туристичні форуми на 90% рекомендують ті ж місця і об’єкти, які вже є в більш-менш цікавих путівниках;

в) Інтереси у всіх різні, і вам може бути цікаво зовсім не те, що вам рекомендують.

Втім, метод є перевіреним і вимагає від вас тільки взяти папір і ручку і занотувати все цікаве, що ви знайдете. У такий спосіб я знайшла Ялтинський зоопарк, про який не чула до туристичного форуму,  стелу кордону між Європою і Азією неподалік від Нижнього Тагілу, могилу Марека Грехути у Кракові (люблю цього дідугана за пісні і нічого не можу з собою зробити). Але у такий спосіб я не знайшла голови, як з острова Пасхи, у Києві, альтанку з надгробків у Львові і неймовірний, чаклунський магазин крафтових прикрас у Чернігові. Висновки робіть самі.

Як шукати: відкрийте не менше 10-ти форумів. Випишіть все, що радять люди у потрібному місці, закресліть те, що повторюється тричі і більше разів. Інші місця загугліть і подивіться відгуки або фотографії. Бажано відзначити всі об’єкти на карті, щоб було видно, що за чим дивитись, коли приїдете.

 

Спосіб 4. Пошук по вулицях

Ваш головний ворог – час, але дещо можна знайти і в режимі перегляду вулиць на мапових сервісах, про які ви вже прочитали. Ви натрапите на цікаві об’єкти швидше у ближньому центрі, ніж у самісінькому центрі міста, адже у ближньому центрі цивілізація завжди намагається вжитись в історію, і на цьому контрасті народжуються дива. Вам треба ходити по тихим і вузьким вулицям, подалі від торгових центрів і великих транспортних розв’язок, по місцях, де не треба економити простір, щоб сучасним людям було зручно жити.

Якщо у місті є ріка, біля неї завжди знайдеться щось цікаве (раз так на гей-клуб натрапила), ви можете йти просто по берегу. Завжди цікаво в найбільшому парку міста і на прямій лінії між вокзалом і центром. Якщо місто нерівне, спробуйте видертись на гору. Якщо нічого такого не знайдете по дорозі, то хоч з гори побачите, як щось незвичне виділяється на ландшафті.

 

Спосіб 5. Персональний гід

От ніби тільки сказала, що на екскурсії від місцевих погоджуватись не варто, але гідів це не обходить. Найскладніше у цьому способі – знайти в мережі гіда, який зрозуміє, що саме вам треба показати. По моєму досвіду, краще за все по рекомендаціях знайти 3-4 гідів, написати їм про свої інтереси і послухати, який план вони запропонують. Тобто ви просите прикинути, чи знайдуть вони для вас маршрут довжиною в 2-3 години, і запитуєте, що до прикладу там може бути.

Середня така екскурсія коштує мені $20. З трьох гідів, яких я наймала, не зовсім вдало було з одним. Все ж люди різні, і їх бачення швидше за все не співпадає з вашим.  Важливо, щоб вони були місцевими і добре знали своє місто, а також завчасно домовляйтесь, де вони вас заберуть і відпустять.

***

WalQlike

Ми з друзями любимо мандрувати і знаємо, як важливо відкривати нові міста і їх цікавинки у тому стилі, який вам до смаку. Тому ми створили проект WalQlike і зараз збираємо гроші на написання мобільного додатку, який буде запитувати у вас, що вам цікаво, скільки часу ви маєте, з ким ви вештаєтесь по новому місту, і на основі цих даних створюватиме для вас маршрут по атракціях, причому маршрут буде у форматі квесту, тобто ще треба відгадувати загадки, знаходити знаки, рахувати колони і т.д.

Якщо ви вважаєте, що недомандровуєте так, як хочеться, підтримайте нас на Спільнокошті! Дякую ==> https://biggggidea.com/project/walqlike—ekskursi-z-zagadkami/

Share Button

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: