Боракай (Філіппіни) – найкращий острів у світі

Це вже класика! Тропічний екзотичний острів, комфортне проживання, смачна здорова їжа, щоденні ранкові запливи у морі й спостерігання заходів сонця вечорами. Власне цього нам хотілося після місячної подорожі Африкою (Кенія, Уганда, Руанда) і саме тому ми полетіли на Боракай. Ось відео для затравки!

Хто не в курсі, це найтуристичніший і найвідоміший філіппінський острів. Боракай доволі популярний напрям, що практично наступає на п’яти таким сусіднім важковаговикам, як Тайланд, В’єтнам і Балі. До слова у 2012 журнал Travel & Leisure назвав Боракай найкращим островом у світі.

Ми свідомо полетіли на Боракай, щоб просто відпочити, а крім того попрацювати, оскільки у Африці через слабку інфраструктуру і жахливий інтернет це було практично неможливо. І знаєте, що? Ці два тижні ми насправді почувалися, наче у раю.

***

Сама країна, Філіппіни, є величезним архіпелагом на тисячі островів, населення якого складає понад 100 млн. осіб. Боракай знаходиться відносно по центру. Зблизьте, щоб подивитися на точки розташування місць, про які піде мова далі.

І хоча туди є прямі перельоти з багатьох азіатських напрямків, більшість людей все ж таки здійснюють пересадку в столиці країни Манілі. Власне це зробили і ми. Перший візит обмежився лише ночівлею, а також трансферами у готель та назад. Єдине що вдалося побачити, це панорама на місто з нашого 22 поверху, що вже дало хоч якесь уявлення про цього монстра.

До Маніли ми ще повернемося по дорозі назад, а зараз полетіли на Боракай.

***

Боракай

Варто зазначити, що сам Боракай, це дуже маленький острів довжиною не більше 10 км і шириною 1-3 км у різних місцях. Тому аеропорт знаходиться на сусідньому більшому острові.

Зрештою летовищ є два: Калібо й Катіклан. Калібо знаходиться за 70 км та обслуговує ще й інші сусідні міста, тому рейси туді трішки дешевші. Натомість Катіклан призначений саме для туристів, які прямують на Боракай, та межує з портом, звідки ходять човни до туристичної точки. Переправа триває декілька хвилин.

Вузька протока долається за декілька хвилин. Все дуже добре організовано, а самі човни справляють враження через свій вигляд. Таку конструкцію доводилося бачити лише тут.

Оскільки ми запланували зупинитися на цілих два тижні, то доволі ретельно підійшли до питання вибору місця проживання, і зовсім не прогадали. Око припало на чудовий гестхаус Agos Boracay.

Це невеличкий комплекс, збудований всього три роки тому. Його власниками є філіпінська сім’я, котрі самостійно ведуть все господарство і дбають про деталі. Кімнати дуже просторі, як на свій ціновий діапазон. Прибирання відбувається щодня, а персонал просто мега ввічливий. Ну, маже, як у Японії.

Як я вже писав вище, Боракай, відносно маленький острів, а відтак і доволі насичений. Концентрація  барів, кафе та інших бізнесів тут десь така ж, як в Куті на Балі. Через велику кількість людей на вулиці інколи може реально відчуватися тісно. Особливо, якщо перебувати у центральних точках.

Ось як виглядає центральна вулиця острову.

Основна тусня збирається біля морської станції номер два. Власне тут ми і розмістилися! Але наш гестхаус заховався на горбочку за іншими готелями подалі від основної дороги так, що шуму взагалі не чути. Це справжній оазис спокою посеред вічного гуляння.

Тиша й хороший інтернет були критично важливими для мене, оскільки після поневірянь у Африці назбиралося дуже багато роботи, яку треба було розгрібати. Власне цим я і займався щодня зранку в лобі.

Натомість з тераси верхнього поверху відкривається вигляд на обидва пляжі.

Звідси просто рукою подати до моря! Найвідомішим і найпопулярнішим пляжем Боракаю є так званий «Білий пляж» (White Beach), що є класичним райським місцем з пальмами та білим пісочком.

Тут завжди людно, але не так, як у Ялті або Чорногорії в пік сезону. Неочікувано було побачити, що абсолютну більшість туристів складають люди з різних азіатських країн. Зазвичай з Китаю і Південної Кореї. Білі тут просто розчиняються.

Водичка завжди спокійна, а дно пологе. Тому без проблем можна приходити з малими дітьми.

Основним моїм улюбленим заняттям став paddle boarding. Це така велика дошка, на якій стоячи веслуєш, утримуючи баланс. Дуже приємне та розслабляюче заняття на відміну від серфінгу, який намагався практикувати у Мексиці, Сальвадорі, Шрі-Ланці і Балі.

(на мені штани-трансформери Turbat)

Мартусі теж сподобалося.

В окремі години на крайній північній частині пляжу відбувався вражаючий відлив, що надавав незвичного вигляду, наче люди ходять по воді…

… ну а про щоденні заходи сонця можна писати вічно. Вони тут просто чудові.

Окремою цікавинкою є тур у відкрите море недалеко від берега на традиційному човні, що якраз пасує під захід сонця.

Коли стає темно, весь острів змінює своє обличчя. Люди заповнюють ресторани, численні музиканти займають свої подіуми і починається свято, що триває аж до ранку. Боракай славиться своїм шаленим нічним життям. Тому, якщо хочете потусити, то вам також пряма дорога сюди.

Іншою когортою туристів, який притягує Боракай, є кайт-серфери. Протилежний пляж Булабог, що всього за 1 км від Білого є одним із найкращих місць для кайтсерфінгу у світі. Тут значно менше людей, а відтак є купа місця, де можна по повній відтягнутися за допомогою великого летючого змія.

Тутешня тусовка така ж, як і в Муй-Не у В’єтнамі. На жаль цей спорт я не пробував, оскільки він передбачає кількаденну практику перед тим, як хоч щось може почати виходити, а крім того згодом потрібно бавитися зі спорядженням та примикати до місць з уже існуючою кайтовою інфраструктурою. Я ж натомість вільна душа.

Окрім того на острові є ще декілька інших пляжів. Зокрема, варті уваги…

Puka beach на крайній північній точці острова, де сильно не покупаєшся через хвилі та різку глибину.

… та Diniwid beach, що є фактично продовженням основного білого пляжу, який захований на скелею, вздовж якого йде впорядкована стежка.

До останнього також можна потрапити з середини острова нормальною дорогою, що проходить через традиційне місцеве село. Мабуть таким був Боракай до того, як став популярним курортом.

Це все дуже нагадує Балі. Хто був, той знає, про що я.

***

Історія однієї мрії

Якось власник готелю запросив нас на обід. Спочатку ми закупилися свіжими морепродуктами на місцевому ринку.

А потім понесли весь улов у ресторан, де це все нам смачненько приготували. Це нормальна практика що дає можливість вибрати найсвіжішу їжу, хоча економії чесно кажучи, тут небагато. Приготування коштує від 3$ за кг.

За трепезою він розповів, що вперше потрапив на Боракай ще у сімдесятих, коли був молодим пацаном. Там він полюбляв зависати зі своєю дружиною і вони мріяли про те, щоб провести старість саме тут.

Підзбиравши грошей на старість, вони придбали землю і збудували власне гестхаус Agos Boracay, в якому ми зупинилися. Про його атмосферність я вже писав вище. Рекомендую розглянути, як варіант, якщо раптом шукатимете житло на Баракаї.

Загалом шістнадцятиденне перебування на острові неабияк пішло нам на користь. Вдалося трішки розвантажити мізки та відпочити після тривалих активних переїздів й перельотів. Окрім того, я нагнав ділові справи і приготувався до повернення в Україну, де з головою занурився у бізнесові будні. Може і нам так колись вдасться…

***

Маніла

Час пролетів дуже швидко і настав момент продовжувати рух далі. Перед тим, як летіти у Південну Корею, ми зупинилися на два дні у столиці Філіпін – Манілі. А щоб краще прощупати місцеве життя, скористалися по каучсерфінгу і точно не прогадали.

Наш хост проживає у нереально крутому сучасному комплексі, з даху якого відкривається надзвичайна панорама на все місто.

А ще там ціла інфраструктура, необхідна для щасливого безтурботного життя. Кафе. ресторани, відпочинкові зони та навіть басейн, яким просто гріх було не скористатися.

Кульмінацією філіппінського досвіду була вечірка караоке. Щось подібне ми вже пробували у Тайвані і Японії, але місцеві люди англомовні пісні співають значно краще, оскільки це їхня майже друга рідна мова.

Під враженнями, а також трішки з похміллям, ми замовили Uber в аеропорт, щоб сісти на літак у Південну Корею, котра стала останньою відвіданою державою під час цієї мандрівки, а також 85 по списку загалом.

***

Бюджет

Загалом Філіппіни є відносно дешевою країною, навіть за теперішніми українськими мірками. Тим не менше, за рахунок своєї популярності, Боракай принаймні удвічі дорожчий ніж типові місця поза межами столиці.

Ось наш бюджет за 16 днів перебування на острові на двох осіб:

• 250 $ – перельоти Маніла-Боракай і назад
• 25 $ – інший транспорт на острів і по острову
• 460 $ – Проживання в Agos Boracay (16 ночей зі знижкою)
• 358 $ – Харчування у кафе і ресторанах
• 35 $ – Розваги/Екскурсії
• 39 $ – дрібні покупки
• 50 $ – мобільний звязок + інтернет
• 80$ – віза на Філіппіни, яку робили в Україні

Два дні в Манілі з харчуванням і транспортом обійшлися нам у 114 $

Таким чином всі Філіппіни винесли 1411 $. Додамо сюди похибку 10% і вийде 1552 $.

Приблизно на стільки можна розраховувати, якщо хочеться провести два тижні на Боракай. Я б сказав, що це ще відносно скромно та й без перельотів з/до країни. А Філіппіни, як ми знаємо знаходяться доволі далеко.

***

Ну, що ж! Сподіваюся вам сподобався цей огляд.

Еххх, впевнений, що Боракай надовго залишиться і нашій пам’яті і, хто зна, може ще колись туди повернемося. Це насправді класне місце! З тих ліпших. Рекомендую.