Go offline! Пару днів наодинці у полярному лісі Фінляндії

Епічна багаторічна пригода по відвіданню всіх країн у світі продовжується. До кінця цього року я задумав закрити сто країн, а також повністю всю Європу. Ось детальніше про плани. Тому довелося добряче усе розпланувати і практично щомісяця кудись вилітати.

І на початок червня у мене була запланована Фінляндія, що стала 88 відвіданою країною. Початок літа чудовий час для поїздки туди, оскільки вже достатньо тепло, але ще не має багато комарів. Крім того це час білих ночей, ну і загалом хороша нагода рванути на північ.

Але цього разу я було дещо унікальне – соло похід у ліс з наметом і спальником. Лише я сам на одинці у дрімучих полярних лісах. Чесно кажучи, давно вже хотів організувати щось подібне, так щоб без комп’ютера і на природі. Трішки покопатися у своїй голові, думати про вічне‚ буденне.  А ще 1-2 липня проходитиме подібна розрядка перед Digital Nomad Forum, який щойно завершився і пройшов напрочуд вдало.

Чи вдалося мені це? І, якщо так, то що з того вийшло? Давайте з’ясуємо.

***

Традиційно для затравки пропоную переглянути відео з поїздки.

Ну, а тепер вже детальніше про все по ходу!

Першим ділом я придбав собі квиточки на AirBaltic з Києва у Хельсінкі з пересадкою в Ризі. МАУ, до речі, також літає і ще й напряму. Але обраний мною варіант виявився трішки дешевшим, а зважаючи, що пересадки у Ризі тривали всього по годині, довго роздумувати мені не довелося. Всього 160 Євро туди-назад.

Далі за пару днів до вильоту почав підготовку спорядження! Задум був таким, щоб вмістити усе в ручну поклажу. Погодьтеся, завдання не з простих, якщо береш з собою повний комплект речей на кілька днів проведення у повній ізоляції в лісі. Ну, дивіться що у мене вийшло.

• Кросівки adidas типу trail running, які придбав ще півтора роки тому в Чилі;
• Намет Shanta від Turbat. Двомісний вагою всього 2.3 кг;
• Трохи одягу, серед чого:
  – легкі похідні штани;
  – футболки, спідня білизна, шкарпетки;
  – спорт. термобілизна від Active Age;
  – сандалі, фліска сорочка також Turbat;
  – дощовик від S-cape 
• Пальник, казанок, набір посуду;
• Надувний килимок Exped AitMat HL M;
• Джентельменський набір;
• Книга Алекса Яновського – “Лідер і його команда”;
• 15 пакетів різних корисних та натуральних прохідних наїдків від ЇDLO;
• Спальник трохи інший ніж на фото, оскільки в кінцевому вирішив взяти тепліший;
• Трохи дрібної техніки серед якої iPhone 6s, штативчик, два акумулятора, ліхтарик, навушники, кабелі etc;
• Документи і картки в герметичному чохлі.

Більшість цього добра продається в магазинах туристичного спорядження Gorgany і все помістилося у такий невеликий 40-літровий наплечник.

До речі, цей список я підгледів у Антона Прохорова, автора класного сайту ProPohody.com, який виступав на Digital Nomad Форумі. Вийшло дуже навіть нічого так, правда?

***

Ну, поїхали…

Зранку 5 червня, я прилетів ранішнім рейсом від МАУ у Київ зі Львова та й завалився у бізнес лаунж, очікуючи на свій наступний рейс. Відразу спалю дуже класну штуку. В Райфайзенбанк Аваль є крутий пакет Platimun, в придачу до якого йде Priority Pass, що надає право доступу в понад 1000 відпочинкових бізнес зон різних аеропортів у світі. Невдовзі накатаю окремий пост про це, а наразі можете переглянути короткий зміст у цьому фейсбук пості.

Там же я зустрів Анатолія Циркуна, який зайшов на каву перед своїм рейсом у Відень. До речі, Анатолій наш клієнт, а ще автор Вишиваного Шляху, і ще ряду інших класних проектів. Ми побраталися і розійшлися по своїх гейтах для вильоту хто куди.

Протягом коротенької пересадки у Ризі мені ще навіть вдалося забігти у місцевий бізнес лаунж, який виявився значно цікавішим ніж у Києві. Там я добряче перекусив і подався на літак до Хельсінкі.

По прильоті у Хельсінкі я заглянув на пошту і прочитав мейл з Єврохостелу, де я зупинився. Написали, що з нетерпінням мене чекають, а ще було б круто, якби я встиг приїхати до 21:00, оскільки у них є сауна, що функціонує до 21:30. Клас! Мені це вже подобається.

Тому, довго не роздумуючи, я відразу з аеропорту пігнав на поселення і ще встиг добряче відпаритися того ж вечора. Як, вже згодом з’ясувалося, практично у кожному готелі і навіть хостелі в Фінляндії є сауна. Це саме стосується приватних будинків чи багатоквартирних комплексів. ВАУ!

Єврохостел, де я поселився є одним із найбюджетніших варіантів проживання у місті. Ось такий скромний двомісний номер коштує 65 євро/ніч, а ліжко в дормі порядка 30 євро. Умови спільні на коридорі. Зате знаходиться у самому центрі та має всю необхідну тревел інфраструктуру.

***

Похід фінськими лісами

Наступного ранку я добряче поснідав (сніданки там напрочуд вдалі)…

… та пішов у напрямку вокзалу, щоб сісти на відповідний поїзд.

Але перед тим зайшов в туристичний магазин, щоб придбати газовий балон, оскільки це було єдине, що із зрозумілих причин, я не міг взяти з собою.

Оскільки я хотів максимально зануритися у країну, то вирішив спробувати свої сили в автостопі, хоча не часто використовую цей спосіб пересування. Для цього з’ясував на hitchwiki.org найкраще місце, щоб зловити машину при виїзді з міста і подався туди на міській електричці.

Довго очікувати мені не довелося і вже буквально за 20 хв мене підібрав один дядечко, який прямував туди ж куди мені було потрібно. І хоча наш колега їхав далі на північ, автобан проходить через сам центр містечка Хаменлінна (Hameenlinna), де власне я і вийшов.

Хаменлінна невеличке типове фінське містечко, що знаходиться за 100 км на північ від Хельсінкі по дорозі у Тампере. Тут все тихо, спокійно і навіть якось нудно. Зате впорядковано і чисто.

А ще тут є замок, що збудований ще у 12 столітті шведами, який розмістився на березі мальовничого озера. Чимось нагадало мені Хотинську фортецю,

День потроху підходив кінця, ставало холодніше і треба було вже думати по нічліг. Я наперед запланував, що пару днів гулятиму національним парком Ево (Evo), що розташований за 50 км на схід від Хаммелінни. Добратися туди не складно, жодних проблем і я знову впіймав авто.

Приїхавши за адресою я побачив купу доглянутих будівель, інформаційну дошку, але жодної живої душі. Потроху починало накрапати, температура далі опускалася і смішно та весело вже зовсім не було. Треба було швидко вирішувати питання з дахом над головою. Ночувати у наметі при +2 з дощем зовсім не хотілося.

І тут раптом проїжджає авто. Я спиняю його і розпитую де тут краще заночувати в парку. Виявляється, що ці всі будинки навколо – це приміщення лісничого коледжу, а колега, якого мені пощасливилось зустріти, Руди, відповідальний за весь інвентар.

Він запитав чи я вже пробував фінську сауну, на що я відповів, що в принципі в Хельсінкі у готелі зависав, але щоб таку справжню, то ні. У відповідь дядько запрошує мене сісти і везе в сучасний будиночок на березі озера. Відкриває двері, заходимо в середину і виявляється, що це сауна.

Ми закинули дрів і Руди відвіз мене у ще один будиночок десь за півкілометра звідти на іншому березі озера. Це виявилася традиційна дерев’яна фінська хатинка, де мені було запропоновано переночувати. Ухти! Ми розпалили камін там і повернулися назад у сауну, де вже на той момент неабияк розігрілося.

Це було просто фантастично! Замість того, щоб поневірятись лісами і шукати схованку на ніч, я зависав у сауні на березі озера, де навіть був вай-фай.

Ось, як воно все виглядало!

А тут запис прямої трансляції, яку я провів між гарячими сесіями.

Чудово відпарившись, я пішов до свого дерев’яного будиночка, де власне і провів першу ніч. Фінляндія зустріла мене дуже круто, погодьтесь.

Наступного дня стало сонячно і тепло! Все зіграло, як має бути, і я відправився у похід. Фінські ліси дуже нагадують українське Полісся. Таке враження, що я прогулювався територією біля Шацьких озер, тільки без жодних населених пунктів і людей навколо.

Більшість стежок добре промарковані і йти ними суцільне задоволення.

Де-не-де зустрічаються місця для розведення багаття,

… спеціально підготовлені місця для намету

… і що мені подобається найбільше – Лабу.

Це типові прихистки для мандрівників, де можна (і варто) зупинятися. Нічліг у таких напівхатинках безкоштовний і поряд завжди є підготовлені дрова. Просто бери і використовуй. Єдине правило – прибирай після себе.

Відразу скажу, що з собою у мене був намет Turbat Shanta, у якому я планував ночувати. Але зважаючи на все ще низьку температуру повітря, а також несподівану кількість прихистків лабу, за призначенням скористатися ним цього разу так і не вдалося. Ще обов’язково спробуємо.

На той момент не було ще дуже пізно, тому я продовжив свій рух лісами далі.

Приблизно о дев’ятій вечора дістався точки, де планував переночувати, що виявилася дуже мальовничою місциною. Лабу знаходиться навпроти величезного каменю, який виконує функцію відбивача тепла, коли між ними горить вогонь.

А ще це був своєрідний перешийок між двома озерами, що додавало колоритності місцю.

Це була моя найромантичніша ніч за цілу поїздку. Хоча дуже шкода, що Мартусі не було поруч. Їй би сподобалося.

За ніч мені тричі довелося прокидатися, щоб підкинути дрів у багаття. Цікаво і те, що реально темно було приблизно між 1 і 3 год. Решта часу було світло. Ось такі вони білі ночі. І це ще на самому півдні країни.

Наступного дня я почав вертатися назад у свою хатинку на березі озера, але вже іншим маршрутом. Це був приємний розслаблений день посеред природи, протягом якого я багато думав. Про життя, про бізнес, про мандри та й загалом про багато чого.

Насправді інколи варто відволіктися й трішки побути на самоті з собою, щоб під іншим кутом подивитися на обставини, які нас оточують. Такі речі точно ідуть на користь.

Ввечері, коли я вже повернувся назад, Руди надіслав мені смс, щоб перепитати чи все в прядку. На той момент я вже помився (у холоднючому озері), переодягнувся і бавився в дартс, насолоджуючись вечірніми променями сонця.

Раптом прийшов Руди і приніс мені ковбасок на гриль та пива. Це була просто чудова мить! Як же мені так пощастило! Це доволі дрібні, зате надзвичайно душевні речі. Якось так складається по життю, що доля підкидує мені неймовірних людей.

Наступного ранку Руди підкинув мене назад у містечко Хамелліна, де знаходиться головний офіс його університету. Ми побраталися і я вийшов біля місцевого торговельного центру, щоб плавно повернутися у цивілізацію.

Придбав квиток на автобус і поїхав у Хельсінкі, де у тому ж Єврохостелі мене вже чекала сауна. Але цього разу мені дали вікно з виглядом на гавань, звідки відходять кораблі по цілій Балтиці. Клас!

 

*** 

Хельсінкі

Останній день я спеціально приберіг для Хельсінкі. Попередньо списався з Оленою і ми домовилися про зустріч. Олена вже декілька років проживає у Фінляндії, навчаючись у місцевому університеті. А ще ми перетиналися на презентації книги Формула Продуктивності у Києві.

Першу половину дня ми виділили на дослідження Соуліни! Це величезна фортеця, збудована на острові неподалік центру міста, що повинна була слугувати основним оборонним пунктом, що стримував би росіян після того, як Санкт-Петербург став столицею.

Тутешні масштаби просто колосальні. Це ціле місто, а не фортеця! Навіть зараз тут проживає понад 1000 осіб, є магазин, а кораблики регулярно ходять у гавань Хельсінкі, виконуючи функцію маршруток.

Далі на ринку ми перекусили традиційною зупкою з морепродуктами і пішли гуляти центральним Хельсінкі.

Хельсінкі виявилося значно більш повним життя ніж я собі уявляв. По вулицях ходить купа модного люду, ресторани забиті і доволі активний й організований трафік.

Окрасою міста є Кафедральний собор на відомих сходах якого ми просто не могли не посидіти.

Ссь і ще тревелхак! З тераси ресторану, який знаходиться в готелі Торні (Torni) відкривається чудова панорама на все місто. Не пропустіть.

Погодка була чудовою і весь день пролетів, як одна мить. Ми попрощалися з Оленкою і, не зважаючи на те, що мій літак повинен був вилітати аж о 5 ранку, я подався у аеропорт ще ввечері. Авжеж – у мене є Priority Pass ?

Але трапилася халепа. Виявилося, що бізнес лаунж, з яким укладена угода, працює лише до восьмої вечора, тож всю ніч мені доведеться товктися в аеропорту. Але, не біда! Далі настав момент, про який я давно мріяв.

Зазвичай я про це не розповідаю, але річ у тому, що насправді доволі часто мені доводиться ночувати в аеропортах, зважаючи на пересадки або ж супер вранішні вильоти. Власне так було і цього разу, але тепер вже у мене був із собою надувний туристичний килимок Exped! Завдяки йому я класно виспався і наступного ранку, повен сил, запакувався у літак!

*** 

Бюджет

Не зважаючи на те, що Фінляндія є однією з найдорожчих країн у світі на цю мандрівку я потратився відносно небагато. Ось всі статті витрат у Євро.

• 35 – Літак Львів – Київ
• 160 – літак Київ – Хельсінкі – Київ
• 11 – поїзд Київ – Львів
• 130 – дві ночі у Євроготелі
• 28 – транспорт по Хельсінкі/Фінляндії
• 28 – харчування та дрібні покупки
• 5 – газовий балон

Разом 397 Євро за незабутню тижневу подорож у Фінляндію.

Мені вдалося неабияк зекономити за рахунок того, що декілька днів я ночував на природі, а також харчування, адже з собою у мене було 15 різних пакетів туристичних субліматів Їдло, чим я власне харчувався, коли був на природі.

До речі, за рахунок широкого асортименту мені навіть нічого не набридло, хоча 4 дні на пакетованій (і здоровій) їжі все ж таки достатньо, якщо є альтернативи і ви не знаходитеся у глибокій ізоляції.

Ось така пригода вийшла, друзі! Фінляндія стала 88 відвіданою країною і я впевнено продовжую рухатися до проміжної мети, щоб закрити першу сотню до кінця цього року. А ще скоро опублікую відео з тієї поїздки.

Як на мене, це була одна із найвдаліших мандрівок за останній час. Цього разу я не брав з собою комп’ютера! Тому не залипав за роботою, а навпаки, повністю віддався обставинам. Мабуть буду частіше робити подібні «випади», щоб зберігати смак подорожі і не забувати звідки це все починалося.