Фух! Час летить дуже швидко! Пройшов майже місяць з того моменту, коли ми вирушили зі Львова у автомандрівку карликовими державами Європи (#ЄвроМініЕксп). Загалом було подолано 7163 км. Я чітко заміряв цей показник, виїхавши і прибувши у свій двір в центрі Львова. Подорож тривала рівно 20 днів, що провела нас через понад дюжину (14) країн, а саме: Україна, Угорщина, Словенія, Італія, Сан-Марино, Ватикан, Монако, Франція, Андора, Люксембург, Німеччина, Ліхтенштейн, Чехія, а також Польща. Весь маршрут є ось тут.
І даною статею розпочинається серія публікацій про цілу подорож. Отже, метою зовсім не було просто прошвирнутися! Як ви вже знаєте, основною темою мандрівки були карликові країни континентальної Європи: Сан-Марино, Ватикан, Монако, Андора, Люксембург, Ліхтенштейн. Все це нові держави і наближають мене до цілі відвідати усі країни світу, а крім того шлях двічі пролягав через Францію, де я також до того ще жодного разу не був.
А ще просто хотілося пригод, познайомитися з цікавими людьми та зробити певний проект, а не просто розвіятися! Зараз, коли ми вже повернулися домів, скажу, що все пройшло навіть краще ніж я очікував. Отже, поїхали…
***
Для початку рекомендую переглянути відео з тієї частини поїздки.
А тепер сама стаття.
***
Приготування
Чесно кажучи, ідея подібної мандрівки визрівала уже давно і от так стали планети, що настав час її реалізації! Насправді підготовки майже ніякої не велося! Ми не бронювали житло по дорозі, не домовлялися по більшість зустрічей та й взагалі якось було не до того.
Натомість, що однозначно варто було зробити, це провести технічний огляд автомобіля, оскільки їхали ми на Четвертому Гольфі 2004 року випуску і не дуже хотілося зупинитися десь посеред виноградників Франції.
В результаті на сервісі довелося залишити порядка 10 000 грн., що пішли на гальмівні шланги, рідину, диски і колодки, свічки, вітряк охолодження та деякі інші речі. Все решта в порядку і для такого авто, вік – це лише зрілість. Окрім того, на такому ж, лише хетшбеку, їздить сам Тім Феррісс.
Коли ми не у Львові, то цей гольфік постійно занятий, обслуговуючи адміністративні потреби готелю. Відтак його ще довелося відмивати з середини. Для цього ми скористалися послугами EuroClean, які провели класну хімчистку.
Тепер вже й можна і наклейки партнерів ліпити, серед яких BlaBlaCar, Turbat і Gorgany. Ну, і звичайно не обійтися без стархівки «Зеленої Карти». Для цього ми просто замовили поліс PZU з доставкою кур’єром, оскільки часу було обмаль.
Ну, все! У повній бойовій готовності вирушати.
***
Львів – Будапешт
Почали з самого рання у середу 9 серпня. До нас відразу підсіли дві панянки через BlaBlaCar, котрі тримали курс на Мукачево! У кожної з них своя цікава історія. Забігаючи наперед скажу, що в ході цілої мандрівки ми підвезли аж 15 попутників. У кожного з них своє життя й події, пов’язані з нами, про які ви будете дізнаватися у статтях за відповідний відрізок маршруту.
Знайомтеся! Марія та Емілія! Марія, та що зліва, сама з Ужгорода, хоча працює в ІТ-шній фірму у Дніпрі, звідки добратися на рідні землі зовсім непросто. Спочатку їй доводиться майже добу їхати поїздом до Львова, де далі вона пересідає на електричку до Ужгорода або ж, як у нашому випадку, до когось у авто, щоб добратися на Закарпаття.
Емілія сама з Тячева, невеличкого райцентру при кордоні з Румунією, але вже тривалий час проживає у Празі (як і решта левової частки населення Закарпатської області). До Львова вона їхала вирішувати певні справи в університеті і власне також поверталася домів.
Дорога до Мукачева пролетіла швидко! Попрощавшись з дівчатами, ми зустрілися з іншими попутниками, яких вже везли в Будапешт! Олександр і Люба дуже гарна пара! Згодом ми з ними ще разок зустрілися у Франції, тому читайте далі.
КПП «Лужанка» поряд з Береговим пройшли за три години, хоча у такій класній компанії час пролетів дуже швидко, і на вечір вже приїхали в Будапешт! Завезли новоспечених друзів на орендовану квартиру, а самі завітали до Алехандро у гості, з котрим ми три місяці проживали в одній кімнаті гуртожитку, коли проходили стажування в Хорватії у 2010 році. Там же він познайомився з Анною, з котрою згодом разом перебралися в столицю Угорщини.
На вечерю до нас підтягнувся ще один мій товариш Пітер. Ось окреме інтерв’ю з ним. До слова, ми разом тусувалися у Мексиці, а ще він є одним із моїх натхненників і чудових прикладів для наслідування у плані підприємництва.
Зранку вдалося швиденько зиркнути на величний Дунай, поки чекали нашого наступного пасажира, якою виявилася молода німкеня, котра просто подорожувала Європою на канікулах.
Виїжджаючи з Будапетша зупинилися в Ашані. Я зайшов перевірити пошту і побачив, що одна наша клієнтка бажає зустрітися. Тому ми швиденько вийшли на контакт і познайомилися особисто. А ще Іра отримала підписану книгу “Формула Продуктивності”, яку ми надсилаємо кожному клієнту.
Іра вже тривалий час проживає в столиці Угорщини, працює гідом та віднедавна розвиває свій онлайн бізнес, згідно нашої TraveLEarning методики. Будете в Будапетші, обов’язково маякуйте.
***
Будапешт – Тріест
Поїхали далі! За пару годин висадили дівчинку блабла-пасажира в Любляні…
… і вже навіть до шостої вечора приїхали у Тріест, велике портове місто в Італії. Там проживає Роберт, один із моїх героїв, мабуть найкращий іноземний друг і людина, що найбільше на мене повпливала у плані формування digital nomad візії.
Я можу багато про нього писати, але краще просто перегляньте ось це інтерв’ю. Впевнений, що багато чого зрозумієте. Нарешті він вирішив осісти і, як так, розумію, що більшість часу в майбутньому з нареченою (також) Іриною, проведуть в Італії.
Саме місто дуже гарне і є таким собі поєднанням італійської та центрально-європейської архітектури, оскільки протягом тривалого часу Тріест входило до складу Австрійської імперії, будучи у складі однієї держави зі Львовом.
***
Сан-Марино
Це була незабутня зустріч, але наступного дня настав час їхати далі! Таким чином на кінець третього дня подорожі ми дісталися Сан-Марино, першої карликової держави на шляху.
Цього разу обійшлося без попутників, оскільки, як виявилося, український акаунт BlaBlaCar не синхронізується з Італійським чи більшістю західних країн. Як наслідок, моїх запропонованих поїздок, місцеві користувачі просто не бачили. Це дуже важливий нюанс, про який я також детальніше напишу в одному із наступних постів, а наразі просто знайте, що якщо збираєтеся ефективно використовувати сервіс у західних країнах, то доведеться зарегати новий акаунт на інший номер телефону.
Сан-Марино є найстарішою із незмінними кодонами країною у Європі, а ще третьою найменшою по площі. Вся держава розкинулася на декількох схилах, що спускаються з-під стрімкої скелі до Адріатичного узбережжя. Про Сан-Марино можна окремо почитати у Вікі, а крім того вона вартує окремої статті цього блогу. Тому я просто коротенько пробіжуся.
Ми поселилися у кемпінгу, який більше нагадував цілий резорт, з басейном, ресторанами, вбиральнями та іншою інфраструктурою.
Не зважаючи на те, що спали, у наметі, все одно почувалися, як у рідному ліжку, адже цього разу під спиною у нас знаходився подвійний надувний матрац Exped.
Зранку приїхав місцевий журналіст Ніколо та повіз нас у містечко Монтегардіньйо, де вже чекала замісник мера.
Ми випили ранкової кави, відвідали міську раду і просто душевно поспілкувалися.
Далі ще завітали у єдину винарню в країні Consorzio Vini Tipici di San Marino …
… і подалися досліджувати столицю країни.
До речі, в результаті нашої зустрічі з Ніколо у місцевому виданні була опублікована ціла стаття. Ось, почитайте, якщо знаєте італійську – Tappa sul Titano per 2 giovani travel blogger.
Вулички однойменного міста (Сан-Марино) були дуже залюдненими туристами, але погуляти там все одно було в кайф.
Що більше вражає, це три фортеці, які височіють над навколишніми просторами.
Вигляди навколо просто пречудові. Ось в цьому містечку проживає більшість населення країни.
А це вже Італія з протилежної сторни.
Загалом цього вистачило для першого знайомства з країною, хоча апетит до пригод у мене лише розвивався! Наступним по плану був Рим, а якщо конкретніше, то Ватикан. А ще, крім того у столиці Італії нас вже чекали місцеві українці.
Тому наступного дня, поснідавши зранку, ми спакувалися і з думкою в голові про те, що «всі дороги ведуть до Риму» поїхали далі… Скоро продовження!
А що ж так мало пасажирів взяли по блаблакар? Тільки 15. В мене на такий кілометраж по Європі разів в 2 більше пасажирів набирається.
А ви який маршрут тримаєте? Я просто новенький і сильно не шарю.
В якому сенсі “який маршрут тримаю”? Я не тримаю, я використовую, коли їду по своїх справах, а їду я досить часто по Європі. Найкращі (в сенсі кількості пасажирів) маршрути через Польщу на Німеччину, і по Німеччині/Австрії. Також з Німеччини в сусідні країни. Чомусь так виходить, що там найбільш активно підсідають пасажири, і тарифи там в 2 рази кращі (для водія), ніж в Східній Європі. В франкомовних країнах (Італії, Франції, Іспанії) блаблакар також достатньо популярний, але щоб там виставити поїздку, треба мати можливість приймати оплату за проїзд на банківський рахунок/карту/пейпол, бо вони так зробили, що тільки онлайн оплата можлива, інакше виставлену… Показати більше »
Ясно! Просто у мене не було на меті підібрати якомога більше попутників.
Я їхав по своєму бажаному маршруту, а народ вже підтягувався, кому було по дорозі.
А хто тут в нас тре коменти? Відкритість тримається допоки тобі язиком нижче спини полірують?
До речі, дякую за активне коментування!
Це позитвно впливає на індексацію сайту! 😉
Моя діяльність по любе корисніша, ніж твоя. Тим більше для просування ти любе гімно схаваєш.
По темі: стільки вихлопів в Європі лишив, а коментимо тільки ми з колегою! #історія_успіху_орес_зуб
До речі чим це ти таким корисним займаєшся?
Залюбки перегляну твої напрацювання! 😉
Я б теж хотів дізнатися, зараз реально багато корисних занять в реальному секторі))
Будемо надіятись (без жартів і сарказму), що це набагато краще, ніж рекламний спам і курси по навчанню успєшному успєху.
Вихлопів реально забагато – поїдка без підготовки, в пік сезону.
По кемпінгах і знайомих заради економії (гарно, що хоч без нічних переїздів), з повністю вирізаним Римом (нащо туди заїзжати тоді?), з питаннями “Розкажіть, що у вас тут є подивитися. А то в мене головне в думках – то поставити 193 плюсика”, з відео-розповідями строго про себе, а не про країни.
Фу, яке ти скучне чмо
Ось спеціально стаття для таких, як ти 🙂
– https://openmind.com.ua/2013/06/10/trollhack/
Тут тобі дали фідбек, а ти у відвовідь кидає лінк на свій безглуздий і неграмотний допис ахаха. Накручуєш таким чином відвідуваність сайту, аби потім показувати цифри своїм, кхм, партнерам?
Ти мене розкусив :-0
В тебе прям робота мрії: тикають тебе в твій же креп, а ти всіх переконуєш, що це круто і що лайно – вашшє шоколад, а не гівно. Але від цього воно не перестане бути лайном
Нє, ну неявна реклама реально нагоняє сум))
І ще й оці наклеечки на папине авто.
Що саме тебе так засмучує?
Відсутність “На правах реклами” і показушність з хз кому потрібними в Європі наклейками. Папа хоч погодився на обклеювання?
А головне засмучує, що це не опис країн, а набір селфаків і якоїсь туси; і це все не має зв’язку з подорожами.
Якісь псевдопоради по пошуку екскурсоводів в Ватикан на вулиці. Тоді як можна просто забронювати квитки через сайт. Плутання акведуку і віадуку, і т.д. і т.ін.
Опис країни є у Вікі, а це розповідь та історії людей, з якими ми зустрічалися на шляху.
Ну і стосовно реклами! Я вправі вказувати на своєму ресурсі чим користуюся, тим більше, що реально рекомендую це читачам.
До речі! Звідки у тебе стільки злості?
Шановний, а де ви побачили злість?)))
Тут в статтях лише кумедний самопіар і підписування книжечок замість дослідження місць. А самих подорожей не більше, ніж в організованих турах.
Опис зустрічей з українцями закордоном – це як опис Львівського-1715 в статті про Бельгію і Чехію))))
Та там навряд чи якась злість особлива. Просто якийсь безталанний бовдур вирішив порозважатися і “погнати” з статті. Більше ж нічого не вміє, похвалитися нічим. Я би таких просто банив, щоб не могли писати дурниці.