Фух! Час летить дуже швидко! Пройшов майже місяць з того моменту, коли ми вирушили зі Львова у автомандрівку карликовими державами Європи (#ЄвроМініЕксп). Загалом було подолано 7163 км. Я чітко заміряв цей показник, виїхавши і прибувши у свій двір в центрі Львова. Подорож тривала рівно 20 днів, що провела нас через понад дюжину (14) країн, а саме: Україна, Угорщина, Словенія, Італія, Сан-Марино, Ватикан, Монако, Франція, Андора, Люксембург, Німеччина, Ліхтенштейн, Чехія, а також Польща. Весь маршрут є ось тут.

І даною статею розпочинається серія публікацій про цілу подорож. Отже, метою зовсім не було просто прошвирнутися! Як ви вже знаєте, основною темою мандрівки були карликові країни континентальної Європи: Сан-Марино, Ватикан, Монако, Андора, Люксембург, Ліхтенштейн. Все це нові держави і наближають мене до цілі відвідати усі країни світу, а крім того шлях двічі пролягав через Францію, де я також до того ще жодного разу не був.

А ще просто хотілося пригод, познайомитися з цікавими людьми та зробити певний проект, а не просто розвіятися! Зараз, коли ми вже повернулися домів, скажу, що все пройшло навіть краще ніж я очікував. Отже, поїхали… 

***

Для початку рекомендую переглянути відео з тієї частини поїздки.

А тепер сама стаття.

***

Приготування

Чесно кажучи, ідея подібної мандрівки визрівала уже давно і от так стали планети, що настав час її реалізації! Насправді підготовки майже ніякої не велося! Ми не бронювали житло по дорозі, не домовлялися по більшість зустрічей та й взагалі якось було не до того. 

Натомість, що однозначно варто було зробити, це провести технічний огляд автомобіля, оскільки їхали ми на Четвертому Гольфі 2004 року випуску і не дуже хотілося зупинитися десь посеред виноградників Франції. 

В результаті на сервісі довелося залишити порядка 10 000 грн., що пішли на гальмівні шланги, рідину, диски і колодки, свічки, вітряк охолодження та деякі інші речі. Все решта в порядку і для такого авто, вік – це лише зрілість. Окрім того, на такому ж, лише хетшбеку, їздить сам Тім Феррісс

Коли ми не у Львові, то цей гольфік постійно занятий, обслуговуючи адміністративні потреби готелю. Відтак його ще довелося відмивати з середини. Для цього ми скористалися послугами EuroClean, які провели класну хімчистку.  

Тепер вже й можна і наклейки партнерів ліпити, серед яких BlaBlaCar, Turbat і Gorgany. Ну, і звичайно не обійтися без стархівки «Зеленої Карти». Для цього ми просто замовили поліс PZU з доставкою кур’єром, оскільки часу було обмаль.

Ну, все! У повній бойовій готовності вирушати. 

***

Львів – Будапешт

Почали з самого рання у середу 9 серпня. До нас відразу підсіли дві панянки через BlaBlaCar, котрі тримали курс на Мукачево! У кожної з них своя цікава історія. Забігаючи наперед скажу, що в ході цілої мандрівки ми підвезли аж 15 попутників. У кожного з них своє життя й події, пов’язані з нами, про які ви будете дізнаватися у статтях за відповідний відрізок маршруту. 

Знайомтеся! Марія та Емілія! Марія, та що зліва, сама з Ужгорода, хоча працює в ІТ-шній фірму у Дніпрі, звідки добратися на рідні землі зовсім непросто. Спочатку їй доводиться майже добу їхати поїздом до Львова, де далі вона пересідає на електричку до Ужгорода або ж, як у нашому випадку, до когось у авто, щоб добратися на Закарпаття.

Емілія сама з Тячева, невеличкого райцентру при кордоні з Румунією, але вже тривалий час проживає у Празі (як і решта левової частки населення Закарпатської області). До Львова вона їхала вирішувати певні справи в університеті і власне також поверталася домів. 

Дорога до Мукачева пролетіла швидко! Попрощавшись з дівчатами, ми зустрілися з іншими попутниками, яких вже везли в Будапешт! Олександр і Люба дуже гарна пара! Згодом ми з ними ще разок зустрілися у Франції, тому читайте далі. 

КПП «Лужанка» поряд з Береговим пройшли за три години, хоча у такій класній компанії час пролетів дуже швидко, і на вечір вже приїхали в Будапешт! Завезли новоспечених друзів на орендовану квартиру, а самі завітали до Алехандро у гості, з котрим ми три місяці проживали в одній кімнаті гуртожитку, коли проходили стажування в Хорватії у 2010 році. Там же він познайомився з Анною, з котрою згодом разом перебралися в столицю Угорщини.

На вечерю до нас підтягнувся ще один мій товариш Пітер. Ось окреме інтерв’ю з ним. До слова, ми разом тусувалися у Мексиці, а ще він є одним із моїх натхненників і чудових прикладів для наслідування у плані підприємництва. 

Зранку вдалося швиденько зиркнути на величний Дунай, поки чекали нашого наступного пасажира, якою виявилася молода німкеня, котра просто подорожувала Європою на канікулах.

Виїжджаючи з Будапетша зупинилися в Ашані. Я зайшов перевірити пошту і побачив, що одна наша клієнтка бажає зустрітися. Тому ми швиденько вийшли на контакт і познайомилися особисто. А ще Іра отримала підписану книгу “Формула Продуктивності”, яку ми надсилаємо кожному клієнту.  

Іра вже тривалий час проживає в столиці Угорщини, працює гідом та віднедавна розвиває свій онлайн бізнес, згідно нашої TraveLEarning методики. Будете в Будапетші, обов’язково маякуйте.  

***

Будапешт – Тріест

Поїхали далі! За пару годин висадили дівчинку блабла-пасажира в Любляні… 

…  і вже навіть до шостої вечора приїхали у Тріест, велике портове місто в Італії. Там проживає Роберт, один із моїх героїв, мабуть найкращий іноземний друг і людина, що найбільше на мене повпливала у плані формування digital nomad візії. 

Я можу багато про нього писати, але краще просто перегляньте ось це інтерв’ю. Впевнений, що багато чого зрозумієте. Нарешті він вирішив осісти і, як так, розумію, що більшість часу в майбутньому з нареченою (також) Іриною, проведуть в Італії. 

Саме місто дуже гарне і є таким собі поєднанням італійської та центрально-європейської архітектури, оскільки протягом тривалого часу Тріест входило до складу Австрійської імперії, будучи у складі однієї держави зі Львовом. 

***

Сан-Марино

Це була незабутня зустріч, але наступного дня настав час їхати далі! Таким чином на кінець третього дня подорожі ми дісталися Сан-Марино, першої карликової держави на шляху. 

Цього разу обійшлося без попутників, оскільки, як виявилося, український акаунт BlaBlaCar не синхронізується з Італійським чи більшістю західних країн. Як наслідок, моїх запропонованих поїздок, місцеві користувачі просто не бачили. Це дуже важливий нюанс, про який я також детальніше напишу в одному із наступних постів, а наразі просто знайте, що якщо збираєтеся ефективно використовувати сервіс у західних країнах, то доведеться зарегати новий акаунт на інший номер телефону. 

Сан-Марино є найстарішою із незмінними кодонами країною у Європі, а ще третьою найменшою по площі. Вся держава розкинулася на декількох схилах, що спускаються з-під стрімкої скелі до Адріатичного узбережжя. Про Сан-Марино можна окремо почитати у Вікі, а крім того вона вартує окремої статті цього блогу. Тому я просто коротенько пробіжуся. 

Ми поселилися у кемпінгу, який більше нагадував цілий резорт, з басейном, ресторанами, вбиральнями та іншою інфраструктурою. 

Не зважаючи на те, що спали, у наметі, все одно почувалися, як у рідному ліжку, адже цього разу під спиною у нас знаходився подвійний надувний матрац Exped.

Зранку приїхав місцевий журналіст Ніколо та повіз нас у містечко Монтегардіньйо, де вже чекала замісник мера. 

Ми випили ранкової кави, відвідали міську раду і просто душевно поспілкувалися. 

Далі ще завітали у єдину винарню в країні Consorzio Vini Tipici di San Marino …

… і подалися досліджувати столицю країни. 

До речі, в результаті нашої зустрічі з Ніколо у місцевому виданні була опублікована ціла стаття. Ось, почитайте, якщо знаєте італійську – Tappa sul Titano per 2 giovani travel blogger

Вулички однойменного міста (Сан-Марино) були дуже залюдненими туристами, але погуляти там все одно було в кайф. 

Що більше вражає, це три фортеці, які височіють над навколишніми просторами. 

сан-марино

Вигляди навколо просто пречудові. Ось в цьому містечку проживає більшість населення країни. 

А це вже Італія з протилежної сторни. 

Загалом цього вистачило для першого знайомства з країною, хоча апетит до пригод у мене лише розвивався! Наступним по плану був Рим, а якщо конкретніше, то Ватикан. А ще, крім того у столиці Італії нас вже чекали місцеві українці. 

Тому наступного дня, поснідавши зранку, ми спакувалися і з думкою в голові про те, що «всі дороги ведуть до Риму» поїхали далі… Скоро продовження!

Share Button

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: