Де зливаються люди або Золоте правило “100”

Черговий уривок з моєї книги Формула Продуктивності з нагоди мотиваційного понеділка, а також нарешті сотої (100) відвіданої країни – Коста Ріки. Багато хто мені каже: “Лишися цього! Відвідав усі країни Європи і ще трохи по світу та й досі”. Але, друзі, 78 відвіданих країн, як це було наприкінці минулого року, – це не сто; 958 000 грн. – це не мільйон; 93 фішки продуктивності – це не 100.

Справи та проекти потрібно завершувати або ж принаймні доводити до належного рівня, якщо бажаєте досягнути справжніх вершин у своїй діяльності.

Далі все по книзі! … Чи знаєте ви, чим успішні люди відрізняються він неуспішних або напівуспішних? Під словом “успішні” я маю на увазі людей, які досягають того, чого вони хочуть.

Ось що вам скажу. Всі ми знаємо приказку: “Вода камінь точить”. Англійською мовою звучить: “Repetition is the mother of skill”. Тобто, за допомогою постійних систематичних дій ми постійно вдосконалюємо свої навички в певній сфері.

***

У середні віки люди зводили мури, для того щоб оборонятися від чужинців, які використовували гармати. Гармати, насправді, не могли пробивати стіну одним ударом (допоки не почали використовувати снаряди, що вибухають). Тому замок здобували, атакуючи мури, перелазячи через них, або стріляли в одну частину стіни впродовж тривалого часу. В результаті стіна не витримувала і падала або її пробивали наскрізь.

Є ще один приклад. Хто пам’ятає фільм “Kill Bill”? У ньому героїню Уми Турман закопують у труні живцем. Аби вибратися, вона збирає всю свою енергію і кулаком постійно б’є в одну й ту саму точку стінки труни. В результаті пробиває її і вибирається з-під землі.

Я маю на увазі, що за допомогою простих систематичних дій можна досягти неабиякого результату. Якщо щодня робити щось для досягнення своєї мети, то, врешті, ви її досягнете. Тут постає запитання: а скільки ж це треба робити, щоб досягти? У вас виникають якісь варіанти відповідей?

Один із учасників тренінгу мені сказав: “До заслуженої пенсії”. Відповідь не правильна! Навіщо важко працювати, щоб наприкінці отримувати мізер?

Ми працюємо для того, щоб до того віку, коли маємо отримувати пенсію, вже були повністю незалежними фінансово і не покладали всі свої надії на державні виплати, яких і так, най­імовірніше, не буде через кілька десятків років.

Отже, скільки ж ми маємо працювати, щоб отримати бажане? Є так зване золоте правило “100”.

Для того щоб дитинка навчилася впевнено ходити, їй треба зробити приблизно сто кроків. Зубний технік, який робить коронки, після сотої вже робить їх без проблем. Журналіст після сотої опублікованої статті вже є добрим експертом. Тамада після сотого весілля вже проводить будь-яку подію і т. д.

Яка ж відмінність може бути між крутим фотографом і дуже крутим фотографом? Крутий фотограф зробить 10 крутих фотографій, а дуже крутий – 100. Відмінність між 100 і 10 величезна. Ось про що йдеться, щоб робити все якісно, чітко і систематично.

Звичайно, можна зробити один раз і круто. Так, щоб потім ціле життя пожинати плоди, але перед тим все одно треба було зробити сто разів так собі. “100” в даному випадку умовна цифра.

Винахідники постійно досліджують і шукають нові рішення. Вони багато разів пробують, помиляються, але не здаються і знаходять те, чим ми повсякденно користуємося. За кожним продуктом, яким ми користуємося, стоїть чиясь копітка праця. Перед тим, як щось стає успішним, воно проходить тестування часом і важкою працею.

Повторення є матір’ю майстерності.

***

Де люди сходять із дистанції?

Як це все відбувається у людей? Я це побачив сам і випробував у власному житті. Всі починають з одного разу.

Після 5–10 разів виконання одного й того самого завдання, зазвичай, сходять із дистанції всі творчі люди. Що я маю на увазі? Ці люди, як вічні студенти. Вони незмінно шукають чогось нового, постійного натхнення. Гадаю, кожен зустрічав таких. Вони зробили щось, швидше за все навіть добре, але їм стало нецікаво, і вони пішли далі шукати чогось нового.

Наступне магічне число – 40. Це так звані “середнячки”. Вони зробили собі певний плацдарм. Сорок разів – це вже немало і навіть дуже непогано. Розібравшись, як усе функціонує, вони запустили механізм, але раптом у них втрачається мотивація… і все.

Це можна порівняти з тим рівнем, на якому перебуває більшість людей. Ніби вже все зрозуміло, все працює, але вже більше не пре і хочеться чогось нового. Ось тут і є переломний момент. Люди починають переходити на щось інше, так і не вистріливши, не реалізувавши себе до кінця. На цьому етапі “зливається” абсолютна більшість – до 80 %.

Вони знову беруться за щось нове, і так доти, поки не усвідомлять (якщо усвідомлять) цього золотого правила, про яке йдеться у статті.

***

Важкий період

Після умовних 40–50 разів десь починається дуже важкий період. Починається стагнація. Мотивації мало, певні досягнення є, але ж щось повинно бути далі. Люди чогось очікують? Напевно, того, до чого в них був запал із самого початку. І ось тут починається така собі гонка робити ті речі, що їх ви вже розпочали, і робити знову до самого кінця.

Люди роблять 70–80 разів і… раптом починають виходити на підйом. Мотивація зростає і бажання до роботи також. Люди думають: “Я вже зробив це стільки разів і невже я не зможу зробити ще останній ривок перед фінішом?” Саме тут Всесвіт перевіряє нас по-справжньому.

Може бути тяжко, але треба йти далі

Це нормальна ситуація, коли ви починаєте від себе багато вимагати і робити багато справ. Хочеться все і відразу. Спочатку справді важко задати темп.

Спершу в людини є мотивація і натхнення щось робити, але вона стикається з проблемами, які її втягують у буденність. Однак обов’язок на себе взято, і треба розгрібатися. Коли з’являються проблеми, їх треба відразу розв’язувати і йти далі.

Така ситуація схожа на період шоку, особливо економічного. Як, наприклад, Польща, яка очікувала входження в ЄС. У 2004 році поляки таки в нього ввійшли, і на них навалилася купа різних проблем. Зросли ціни і податки, людям стало жити важче, багато хто обурювався, хтось виїхав на заробітки. До речі, у Великій Британії практично кожен третій водій автобуса і кожен другий сантехнік – поляк.

Однак через кілька років усе налагодилося, і, як ми знаємо, зараз це одна з небагатьох країн ЄС, яка не зазнала економічної стагнації та продовжує інтенсивно розвиватися.

Так само у кожного з нас. Спочатку йде чіткий підйом, а потім пряма або ж навіть незначний спад.

Ось тут варто зціпити зуби і перетерпіти, бо невдовзі знову почнеться злет. Треба просто зробити великий вдих, перечекати і продовжити рухатися далі. Життя рухається за синусоїдою, і це нормально для кожної людини.

Просто треба все нормально сприймати і працювати над собою щодня. Це дуже важка і копітка праця, але згодом вона виробляє звички, з якими дуже легко жити.

Проблем нема! Є виклики!

Важко? Звичайно. Але можна скаржитися, а можна боротися з цим і ставитися до проблем, як до викликів.

***

Нові, досі незнані, горизонти

Десь біля магічної позначки 100 починають відкриватися нові горизонти. Ви гадаєте, це кінець? Ні, це лише початок мрій і досягнень. До того ж цих обріїв, тих можливостей взагалі не видно людям, які зійшли з дистанції на 10-му і 40-му повторюваннях.

(Піднявшись понад хмарами у Казахстані, хоча там знизу я навіть про таке не уявляв)

Цих обріїв і не могли б побачити лідери, які дійшли до магічної позначки 100. Але саме в цю мить вони й починають розуміти свою силу і можливості. Я чітко простежую цю закономірність у своїй практиці. Мені було надзвичайно складно, коли починав. Я нічого не знав і працював лише на чистому ентузіазмі.

Цю істину, про яку вам зараз розповідаю, я осягнув у листопаді 2011 року. На той момент на моєму першому сайті було приблизно 30 сторінок. Тоді в мене був доволі важкий період. Мотивація падала, сайт розвивався украй поволі. Майже не було відвідувачів, і він не приносив жодних грошей.

Проте я тоді закарбував собі в голові й, щоб закріпити, записав у щоденник, що мушу пройти цей шлях до 100. Хоча б для того, щоб перевірити, як це працює. І почав робити понад силу, зціпивши зуби.

Невдовзі сайт почав приносити дохід. Далі я запустив ще один проект. Нині працюю над ним щодня і чітко бачу, куди мені треба рухатися. Ви це також можете простежувати у своїх діях. Я впевнений.

Щиро бажаю, щоб у вас було не менше наполегливості. І, повірте, результат не змусить себе довго чекати, якщо повністю викладаєтеся, коли щось робите.

А потім починаються золоті злитки, не лише у грошах, а й у результатах вашої праці. Дуже добре над цим задумайтеся і спробуйте. Переконаний, що вам усе вдасться, якщо будете дотримуватися таких простих, але зовсім не легких у виконанні принципів. Успіхів!