Це була найбільш очікувана мандрівка року! Хто ж не мріє про те, щоб два тижні провести на люксовому круїзному лайнері, подорожуючи з Європи у Америку та ще й зупиняючись при цьому на різних Карибських островах?

Не зважаючи на неабияку екзотику такого стилю мандрів, це була вже не перша подібна подорож. Рівно два роки тому з групою друзів та клієнтів ми перетинали Атлантику з Канарських островів у Бразилію. Щоб почитати про цю грандіозну переправу просто перейдіть на окрему статтю блогу

Цього ж разу все було значно цікавіше, адже весь круїз тривав аж два тижні і, окрім перебування у відкритому океані, лайнер зупинявся на трьох Карибських островах. Чесно кажучи, я не планував чогось подібного, але, як я вже неодноразово переконувався, мрії стають реальністю.

Річ у тому, що хотілося закрити сто країн до кінця 2017 року, відсвяткувавши тридцятий день народження десь у екзотичній точці. Найреалістичнішими варіантами видалися Панама, Коста-Ріка й Нікарагуа. Отже, зерно ідеї вже було посіяно десь у квітні. І раптом натрапляю на класну пропозицію трансатлантичного круїзу у Панаму! Ціна всього 970$ + 340$ додаткових зборів за каюту з вікном на двох та всім включено (як знаходжу подібні пропозиції, напишу в кінці посту). Питання брати чи ні уже не стояло.

***

Ось як схематично на карті виглядає весь маршрут.

А тепер про все по порядку!

Добиралися до Лас Пальмасу доволі просто. Прямий рейс з Кракова на РаянЕйр всього за 50$. Летіти довго. Десь 5 годин. Це майже, як у Індію з України. Зате нудьга на борту була розбавлена неабиякою зустріччю.

Виявилося, що на тому рейсі з нами летів сам Войцех Домбровський, поляк, який відвідав усі країни світу. О це так співпадіння. Пару годин я не давав йому спокою різноманітними запитаннями, аж поки ми не приземлилися у аеропорту острова Гран Канарія.

Там провели цілих два дні, просто насолоджуючись атмосферою. До речі, пляж Лас-Пальмасу вважається одним із найкращих міських пляжів у світі. Це звичайно не Копакабана у Ріоале все одно класно ось так повалятися на пісочку в самому центрі великого сучасного міста.

В придачу, тими днями у різних локаціях міста ще проходила конференція цифрових кочівників, тож я зумів долучитися до кількох заходів. Багато з тамтешніх учасників потім сіли з нами на корабель. Але про це далі.

Серед всіх цих крутих людей також був і мій давній приятель Тал Гур, з котрим ще два роки тому входив до однієї віртуальної мастермайнд групи. Пригадую, що Тал, якраз починав писати свою книгу. І ось вона віднедавна вже є на Амазон – The Art of Fully Living.

Дуже цікаво було спостерігати за процесом створення книги зі сторони. Багато хто не в курсі, але спочатку Тал збирався назвати своє творіння – One Year to Freedom. В будь-якому разі я щиро радий за нього та поділився деякими власними фішками прозкрутки книги на прикладі Формули Продуктивності.

***

Круїз

 

Ось і настав цей довгоочікуваний момент! 25 вересня ми зайшли на борт елегантного круїзного лайнера Monarch компанії Pulmantur. Цього разу компанію нам склали подружжя Артишуків.

Олег онлайн підприємець з Луцька, який займається рядом контентних нішевих онлайн проектів. Окрім того, веде youtube канал Точка G, у якому публікує інтерв’ю з успішними ІТ-підприємцями. Катя ж у свою чергу займається власним інстаграм акаунтом.

Разом вони класна пара, так само часто подорожують, як і ми, та й загалом чудові люди. Варто також зазначити, що ми планували пересіктися ще майже рік тому в Уганді, але тоді розминулися всього кількома днями.

Окрім подружжя Артишуків, нам склав компанію Андрій, з котрим ми два роки тому разом досліджували Ісландію. Сам він проживає у Лондоні і займається торгівлею на ebay. А ще вже прямо на борту познайомилися з молодятами Кирилом і Катею, для яких цим круїзом розпочинався медовий місяць. Разом у нас вийшла класна тусовка.

Сам корабель Monarch дуже подібний до Empress, на якому ми йшли два роки тому. Тому не буду детально зупинятися на тому, як все виглядає в середині. Оскільки, це та сама компанія, то перебіг подій та опції на кораблі були майже такими ж, як на трансатлантичному круїзі у Бразилію. Просто перейдіть за лінком поряд і все перегляньте.

Було все, чого душа забажає!

Симпатичні напівроздягнені дівчата на палубі.

 

Їжа на всі животи і смаки.

 

Різні магазини з інфльованими цінами.

 

Басейн

 

Спортивний майданчик

 

Тренажерний зал

 

Бари з доброю випивкою

 

Театр

 

Казино

 

Надихаючі місця для роботи

 

Взагалі на такому лайнері можна з легкістю жити і не виходити на сушу.

Різниця з попереднім кораблем лише у тому, що Monarch буквально трішечки більший. Він вищий на одну палубу (разом 12), а від так і має більше простору зовні. Скажімо туди втиснули цілий спортивний майданчик, де ми регулярно бавилися в баскетбол чи інші спортивні ігри.

***

Конференція на кораблі

От, що було принципово іншим цього разу, таке це своєрідний Digital Nomad Forum на кораблі, що тривав аж два тижні. Хто б міг подумати, але на кораблі з нами було ще 250 цифрових кочівників з цілого світу.

Лише уявіть! Два тижні професійних виступів та воркшопів, оточення однодумців на дві з половиною сотні близьких по духу людей посеред океану, купа цікавих ділових знайомств і просто весело та корисно проведений час. Це просто мегапроект, як на мене. Йоханес молодець, що організував такий Nomad Cruise.

 

***

Карибські острови

Ще однією новинкою цього круїзу були зупинки на різних Карибських островах, оскільки минулого разу ми всі сім днів йшли по відкритому океану. Зараз же на шляху до Панами, було заплановано зупинитися у Сент-Мартені, Курасао і Арубі, а сам маршрут тривав аж два тижні.

Але не все пішло по плану! Нещодавній ураган Марія фактично знищив острів Сент-Мартен. Тому, замість нього наш корабель здійснив зупинку на сусідньому Сент Кітс. Прикро звичайно, що не вдалося побачити, як здоровезні літаки сідають над самим пляжем. Зате на противагу цьому отримали дещо інше.

***

Сент Кітс (St. Kits) 

Сент Кітс є одним із двох островів дрібної незалежної карибської держави Сент Кітс і Невіс. Таким чином це була вже 98 відвідана мною країна і я почав випереджати власний план по відвіданню усіх держав у світі. А ще це типова офшорна зона. Цікавим також фактом є і те, що засновник Вконтакте і Телеграм Павло Дуров, став громадянином цієї країни після того, як залишив Росію.

Сам же острів є цілком типовим для карибського басейну. Колишня Британська колонія, де відповідно всі розмовляють англійською. Абсолютна більшість населення – чорношкірі потомки рабів, котрих у попередні століттях було силою завезено сюди із Західної Африки працювати на плантаціях цукрової тростини. Симпатична колоніальна Вікторіанська архітектура і постійно чутна регі музика додає місцевого колориту столиці країни місту Басетере. Це дуже нагадало мені столицю Сейшел – Вікторію.

А ще у піратські часи Сент Кітс був основною твердинею регіону. Тут добре зберіглась фортеця, яку називали Карибським Гібралтаром. І вигляди з гори просто надзвичайні.

Не зважаючи на таке славне минуле, острів доволі бідний. Це можна легко зрозуміти, відвідавши будь-яке село за межами столиці. Якби не круїзні лайнери, що регулярно привозять сюди тисячі туристів, була б взагалі повна біда.

Щоб отримати повний досвід з типового Карибського острова, ми просто не могли пропустити купання у морі. Власне це і зробили на одному із безлюдних пляжів з вулканічним піском.

Ну, ок, поїхали далі…

***

Кюрасаю (Curacao)

Раніше, дивлячись на фотки в інтернеті, я думав, що це щось нереальне. Як на маленькому карибському острові біля берегів Венесуели може бути повномасштабне європейське місто. Виявляється, що може! Це Кюрасао – найбільший, свого часу порт у світі, а до недавно заморська територія Нідерландів. Зараз Кюрасао є фактично незалежною державою, хоча і не має усіх ознак суверенітету, щоб бути включеним у мій список. Ну, чим не Амстердам чи Утрехт? Правда?

Це вже доволі багатий острів, добробут якого зовсім не залежить від туристів, оскільки тут знаходиться величезна рафінерія, що працює на дешевій венесуельській нафті. Хто хто, а голландці вміють робити гроші.

Але ідеалістичних пляжів з барами повними рому тут також не бракує.

*** 

Аруба (Aruba)

Ви точно повинні були чути про цей острів, лише назва якого викликає уяву про райську екзотику. Так воно, в принципі, і є. Аруба – це популярний пляжний напрямок. Історія подібна з Курасао. Спочатку заморські голландські території, а згодом незалежність.

Тим не менше, замість того, щоб валятися цілий день на білосніжному пісочку, ми з Андрієм та Войтеком поїхали досліджувати острів. Спочатку взяли таксі на протилежний берег, де з’ясувалося, що природня арка, біля якої Войтек прогулювався десь 20 років тому, завалилася. О це так поворот подій.

Це доволі далеко від готельних комплексів і місць скупчення туристів. Навколо лише кактуси й безлюдні пляжі. А також нестерпна спека, що нагадало про ситуацію, коли мене пограбували у Мексиці. Ландшафт був приблизно таким же, тільки без моря.

Декілька годин у таких умовах і все сильніше прагнеш до води. Тому останні години перед поверненням на корабель ми провели на одному із найгарніших пляжів, де я коли-небудь бував. А бонусом ще й дістався літак, який сідав прямо над брегом. Ну, майже, як Сент-Мартін.

Через два дні наш лайнер Монарх прибув до берегів Панами і почався наступний етап цієї мандрівки.

*** 

РЕЗЮМЕ

Два тижні на одному кораблі – це дуже цікавий досвід. Але після такої переправи я був вже в принципі не проти зійти на континент.

Загалом цілий круїз тривав 13 днів та 14 ночей. Перший тиждень ми йшли по відкритому океану і лише на восьмий день зупинилися на Сент Кітс. Далі ще дві ночі та один день у морі та прибуваємо на Кюрасао, звідки ще одна ніч переправи до Аруби. Як правило у подібних випадках, лайнер змінює свою локацію ночами, зупиняючись на островах протягом дня, щоб пасажири могли погуляти й відвідати місцеві красоти.

На початку статті я обіцяв розповісти як мені вдається ловити такі класні пропозиції. Так, ось – палю фішку. Щороку кожної осені з Європи у Америку відправляється купа круїзних лайнерів. Вони ідуть в одну сторону, оскільки в Старому Континенті завершується туристичний сезон, а простоювати цілу зиму просто не має сенсу. Така ж історія відбувається у зворотному напрямку весною.

Спеціалізовані сайти, що відшуковують акційні тревел пропозиції зазвичай діляться новинами коли і який лайнер іде. Як про цей, так і про минулий круїз, я дізнався з розсилки vandrouki.by. До речі, буквально на днях я побачив схожий і навіть ще дешевший круїз, який відправляється у грудні – ось. Також рекомендую підписатися на lowcostavia.com.ua та fly4free.pl, де бувають подібні пропозиції.

Загалом мені подобаються подібні круїзи. Впевнений, що будемо практикувати подібні мандри й у майбутньому. А наразі варто продовжувати свій шлях Центральною Америкою. Я написав цю статтю з островів Бокас дель Торо у Панамі, хоча вже знаходжуся в Нікарагуа – відвіданій країні №101. Є багато чим поділитися, але про це вже у наступних публікаціях.

Також напишіть у коментах, чи хотіли б ви потенційно приєднатися до наступної подібної поїздки. Як показала практика першого круїзу, та і цього також, разом мандрувати завжди веселіше. А, якщо це все ще й розбавляти бізнесовою тусовкою та практичною роботою, як от Nomad Cruise, то взагалі немає ціни. Впевнений, щось придумаємо!

Share Button

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: