Таке враження, що у світі є багато різних Швейцарій. Власне, частково так воно і є. Цим терміном звикли позначати державу, що по всіх параметрах знаходиться далеко попереду своїх сусідів. Зокрема, Швейцарією називають: у Африці – Руанду; в Південній Америці – Уругвай; у Азії – Сінгапур, в Європі є оригінальна Швейцарія; а от у Центральній Америці – це Костра-Ріка.

Для затравки, вже традиційно, ось відео з цілої поїздки!

І говорять так (про Швейцарію) недарма, адже Коста-Ріка є найстабільнішою країною регіону, справжнім раєм для мандрівників. До того ж, тут немає армії, а середня тривалість життя її мешканців є однією з найдовших у світі.

В придачу вона стала моєю ювілейною сотою відвіданою країною.

На відміну від багатьох різних шалених мандрів, свої майже два тижні у Коста-Ріці ми провели у ритмі притаманному цій країні – Pura Vida (Чисте “або спокійне” Життя), що слугує місцевим слоганом та використовується за будь-яких обставин.

Пропоную вам віртуально проїхатися разом з нами країною та оглянути чим же тут можна зайнятися!

***

Для початку ось карта відвіданих місць! 

Ну, а тепер власне про все по черзі.

***

Перейшовши по мосту ріку, що слугує природнім кордоном між Панамою та Костра-Рікою, я звичайно відразу похвалися у фейсбук, що потрапив у соту по рахунку відвідану країну.

Далі ми сіли на автобус і поїхали в Сан-Хосе.

***

Сан-Хосе (столиця) 

Як і у більшості інших центральноамериканських країн, столиця знаходиться високо в горах. Це було пов’язано з тим, що іспанська колоніальна знать не могла переносити клімату спекотного тропічного узбережжя. А на висоті понад 1000 м. н. м. вже значно помірніше та інколи навіть прохолодно, не зважаючи на екваторіальну широту. Окрім того, це забезпечувало відносно швидкий доступ до басейнів обох океанів Тихого та Атлантичного.

Зазвичай більшість туристів пропускають Сан-Хосе та швиденько з аеропорту їдуть на відомі серферські пляжі країни чи у йога ретрити кудись глибоко в джунглі, оскільки вважається, що нема що робити в місті. Тільки не для нас, адже у Сан-Хосе, як і багато де по світу, я маю друзів.

Після довгого переїзду відразу на автовокзалі нас зустріли Фернандо і Андреа – молода мила пара з Мексики, з котрими ми познайомилися ще 4 роки тому на одній із вечірок в місті Агуаскальєнтес. А ще минулого року у вересні ми неодноразово бачилися, коли я подорожував по Гватемалі.

Вони переїхали у Коста-Ріку відносно недавно, у зв’язку з роботою Фернандо. І я спеціально планував мандрівку так, щоб заїхати до них у гості на вихідні. Наші друзі також добре підготувалися і відразу зранку вже почали знайомити нас з місцевою кухнею.

Далі ми пішли на оглядини центру, який виявився доволі симпатичним! Хоча не у порівнянні з історичними колоніальними містами МексикиКуби, Перу чи Аргентини. До слова, Коста-Ріка, це єдина країна регіону, де фактично немає колоніальних іспанських міст, оскільки знаходилася на задвірках імперії аж настільки, що не спромоглися тут збудувати нічого вартісного.

.
.
Усе, що є зараз, зведено вже за часів незалежності країни після 1821 року!

(Севіче – маринована свіжа риба, моя улюблена страва регіону)

А ось і колоністи 21 століття, які тут непогано обжилися!

***

Вулкан Іразу (Irazu)

Коста-Ріка – сейсмічно активна зона, а від так тут купа вулканів, що тягнуться вздовж континенту. Декілька днів по тому нас до речі нормально так труснуло аж на 6,8 бали по Ріхтеру. Це було навіть більш відчутно ніж у Японії півтора роки тому.

У всякому разі, візити на місцеві вулкани є одним із найцікавіших активностей. Їх є доволі багато навколо. Але ми обрали Іразу, оскільки на нього можна піднятися на авто аж на сам верх. А ще в хорошу погоду звідси видно води Тихого океану на захід та Карибського моря на схід.

На жаль моря чи океани нам побачити не вдалося! Зате хмари, що привідкрилися, дозволили нам заглянути у кратер з мальовничою лагуною. А ще тут добряче відчувалося, що ми на висоті. Як не крути, а 3 432 м це все ж таки пристойно. Відразу пригадалося, як я ледь не відкинув копита при сходженні на вулкан Тейде (острів Тенеріфе, Канари).

Вихідні пролетіли дуже швидко! Фернандо настав час іти на роботу, а нам – рухатися далі. Оскільки, за три тижні, ми мали запланований виліт з Сан-Хосе у Лос-Анджелес, то вирішили спочатку махнути в сусідню Нікарагуа, а потім повернутися і ще на пару днів зависнути на пляжі в Коста-Ріці.

Власне так і зробили! Про Нікарагуа ще буде окремий пост. Наразі хочу лише сказати, що саме Нікарагуа була запланована як сота країна, а вийшла сто першою. Річ у тому, що наш круїз, яким ми дісталися з Європи у Панаму змінив плани через ураган на Карибах. Замість острова Сент-Мартен, який фактично було знищено, ми зупинилися на Сент-Кітс, що є окремою незалежною країною. Це була приємна несподіванка. Обов’язково перегляньте статтю про трансатлантичний круїз.

***

Увіта і берег Тихого Океану

Після неймовірних двох тижнів у Нікарагуа (про що у одному із наступних постів) ми повернулися у Коста-Ріку та відразу поїхали у невеличке серферське селище на березі Тихого океану – Увіта. На цілий тиждень поселилися в колоритному гестхаусі Bodhi Surf, що зазвичай організовує для американських туристів тижневі ретрити із заняттями з йоги та серфінгу.

Це саме те, що нам було потрібно на кінець мандрівки Центральною Америкою! Просто сісти і належним чином відпочити у одному місці, підлікувавши тіло й душу після активних мандрів. А також навести лад у ділових справах, які я на той момент трішки запустив через активне пересування.

Господарями цього гесту є Гібран і Адріан! Молода пара, яких об’єднав серфінг. Він із Мексики, а вона із Канади. Багато років тому вони подорожували тихоокеанським узбережжям, шукаючи хвиль, і просто закохалися в це місце.

Спочатку Гібран просто давав уроки серфінгу на пляжі та час від часу їздив у США на заробітки. Далі, трішки акумулювавши кошти, вони разом за партнерами придбали землю і почали розвивати цю точку. Дуже приємні і милі люди, з якими здається ми також зійшлися душами. Такий собі сімейний бізнес.

Протягом тижня в Bodhi Surf я чітко притримувався свого щоденного ритуалу!

Добряче висипався і рано вставав.

Облаштував робоче місце, де за тиждень встиг зробити більше ніж за попередній чи наступний місяць в дорозі.

Двічі сходив на йога сесії, які мені дуже сподобалися! І зараз розглядаю варіанти, щоб приєднатися до якоїсь групи у Львові, оскільки відтепер планую проводити більше часу у рідному місті.

Як виявилося, йога значно більш алтетична активність, ніж я собі уявляв до того!

Двічі посерфив разом з Мартусею! Скажу, що для неї це був перший досвід. Саме тому Гібран пішов з нами, щоб усе розтлумачити. Вчити чогось подібного своїх рідних не виходить. Перевірено сноубордом.

Мартуся чудово справилася і вже навіть першого дня ставала на дошку й ловила хвилі.

Я ж особисто вже серфив раніше на Балі та Шрі-Ланці, а також у Мексиці та Сальвадорі. І можу з впевненістю сказати, що це найкраща зі всіх локацій для початківців. Пологий піщаний берег і довгі хвилі перетворюють боротьбу зі стихією на приємне задоволення. Ну, і звичайно, не варто забувати про інструктора, поради якого також є важливими на початках не лише у серфінгу, але й в будь-якій діяльності.

А крім того, щовечора ми ходили до океану проважати сонце!

Поряд з Увітою знаходиться просто унікальне місце – півострів, що нагадує хвіст кита, яких до речі у місцевих водах вдосталь. Ось, як він виглядає з висоти пташиного польоту (після таких чужих фоток думаю, що варто обзавестися дроном)!

(фотку позичив у Costa Rica Traveler)

Двічі на добу під час припливу, перешийок, що веде до рифового острову, занурюється під воду. Це просто неймовірне видовище! Вода прибуває доволі швидко і, якщо прогавити, то можна залишитися кукати посеред океану на пару годин, поки не надійде відлив. Щось подібне я бачив вперше.

Увіта, ще відносно нетуристичне місце у мега популярній Коста-Ріці і ми тут суперово провели час. Впевнений, що обов’язково повернемося у BodhiSurf, з котрим нас дещо поєднало.

Після тижня на березі океану ми знову повернулися у Сан-Хосе, повечеряли з нашими мексиканськими друзями і полетіли у Лас-Вегас на конференцію. Але це вже інша історія, про що також згодом.

*** 

РЕЗЮМЕ

Коста Ріка є найпопулярнішою для відвідання країною регіону. Більшість відпочиваючих – американці, які прилітають просто на вихідні або ж навіть перебираються сюди на пенсію. Все це дало поштовх до розвитку інфраструктури, але й також до росту цін. Відповідно, тут відносно дорого.

Зате безпечно, належний рівень сервісу, їжа смачна, воду можна пити з крану, багато хто спілкується англійською та й загалом тут все в порядку. Звичайно бракує колориту. Але в Коста-Ріку їдуть не за тим. Це перш за все еко-напрямок. Як сказав один рибалка: «Тварини тут мають більше прав ніж люди». Щось у тому є!

Якщо шукаєте якісного спокійного відпочинку на природі, то у Коста-Ріці вам точно сподобається. Швейцарія Центральної Америки, як не крути!

ПЕРШИЙ і ОСТАННІЙ груповий потік TraveLEarning цього року!ОЗНАЙОМИТИСЯ

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: