Цією статею я урочисто починаю рубрику #ТревелВікенд на підтримку книги Формула Мандрів (див. зміст). Відтепер щоп’ятниці публікуватиму статтю і відео про одну із країн, де вдалося побувати останнім часом. Матеріалу назбиралося на понад 20 випусків та декілька сезонів.

І стартуємо ми із Близького Сходу. Наразі Йорданія. Це була остання мандрівка 2018 року та вже 108 відвідана по списку країна. Приємного перегляду.

***

Прилетіли раянейром із Кракова в Аммам, столицю країни. Взяли авто на прокат і тиждень колесили по країні. Ось, як виглядав весь маршрут.

А тепер по черзі…

***

Джераш (Jerash)

Протягом тривалого часу тутешня територія входила до складу Римської Імперії. А тому в Йорданії та навколишніх країнах збереглося багато пам’яток античної епохи. Зокрема, руїни у місті Джераш є одними із найбільш вражаючих на цілому Близькому Сході.

Джераш знаходиться трохи північніше столиці країни. Тож ми відразу з аеропорту погнали туди, оскільки решта маршруту пролягало на південь. Там нас нас зустріла ось так тріумфальна арка.

Далі чітко простежують вулиці та перехрестя. Свого часу древній Джераш було одним із найбільших міст римської провінції Палестина.

Мало де у світі є настільки добре збережені античні руїни у такому масштабі й деталях.

Зрештою навіть руїнами не повертається назвати, оскільки частини міста абсолютно пристосовані до побуту.

Чого лише варти ось цей амфітеатр, де мабуть і досі проходять різноманітні вистави.

Коротше кажучи, це просто ВАУ.

Ми блукали тамтешніми вулицями аж поки не зайшло сонце, хоча і були голодні ще з літака. Зате в кінці дня порадували себе традиційною вечерею. До речі, близькосхідна кухня моя улюблена в принципі.

А коли підкріпилися, поїхали уже нічними дорогами на узбережжя Мертвого Моря, де мали заброньований готель.

***

Метве Море

Кожен знаю про цей прироній об’єкт ще зі шкільної програми географії. Пригадую, коли я вперше дивився фізичні карти, то бачив, що Мертве Море знаходиться десь 300 метрів нижче рівня моря. А тепер це уже понад 400. Іншими словами ми його втрачаємо.

Вода у ньому випаровується швидше ніж поступає з навколишніх пересохлих рік, а залишається лише сіль. Саме тому проміле дуже концентроване і людина в тутєшній воді не тоне.

(завжди хотів зробити таке фото з моєю книгою Формула Продуктивності)

На протилежному береі вже Ізраїль, де ми були з Мартусею сім років тому, вперше поїхавши у спільну мандрівку закордон.

(фото поч. 2012 року)

Але навіть відтоді рівень води неабияк просів. Мертве Море втрачає приблизно по метру берега на рік і цей тепм постійно зростає. Ще за нашого віку доведеться спускатися значно нижче.

Тому ловіть момент, поки воно ще з нами.

Ну, а ми рухаємо далі.

***

Дороги Йорданії

Тут непогана інфраструктура. Більшість доріг перебувають в чудовому стані, а їздити по них суцільне задоволення. Беремо круто вверх на центральне плато.

Не зважаючи на те, що піднімаємося доволі високо над Метртвим Морем, це десь рівень світового океану.

До дорозі проїжджаємо повз типові біблійні пейзажі та спілкуємося з місцевими мешканцями.

Але це вже зовсім не ті люди, хто населяв Йорданію Христового часу. Абсолютна більшість місцевих мешканців є арабами, що зрештою не позбавляє їх гостинності та дружнього підходу. Спілкуємося та їдемо далі.

Під вечір плануємо дістатися містечка Ваді-Муса, що виросло навколо одного їз Нових Семи Чудес світу – древнього міста Петри. Але перед тим ще зупиняємося на мить, щоб подивитися на замок у місті Карак, зведений хрестоносцями, коли ті намагалися відбити Святу Землю в мусульман.

***

Петра (Petra)

Абсолютна більшість відвідувачів Йорданії їде сюди для того, що побачити це древнє місто. Найцікавіше те, що до початку 19 ст, європейці навіть не знали, що між тих скель може ховатися така перлина людської цивілізації.

Але скриньку Пандори було відкрито, коли один швейцарський мандрівник, переодівшись під місцевого, пройшов цим вузеньким каньйоном, про який багато хто з вас уже міг чути.

Можна лише уявити ті відчуття, які супроводжували першовідкривачів, коли ти перебуваєш у своєрідній ейфорії того, що зараз буде воно.

Ось…

Перша площа містичого древнього міста і мавзолей, як основна окраса.

Тут завжди людно і навіть такий кадр впіймати не так вже й просто. Це вже неймовірно, але це лише початок. Спочакту я навіть уявити не міг справжній мастаб цього місця. Тож ідемо далі.

За кожною скелею та поворотом відкриваються все нові та нові пейзажі.

І це все частини древнього міста.

Мартуся теж в захваті.

Блогер в дії. До речі, відос про цю подорож вийшов на славу. Обов’язково перегляньте, якщо і досі цього не зробили.

В який момент розумієш, що більше не можеш дивитися на цю красу. Але це лише крапля в морі того, що є у Петрі. Зрештою після пройдених кільканадцяти кілометрів дівчата вирішують повертатися до авто, але ми з Максом рухаємося у сам кінець, щоб подивитися на храм, що навіть більший за мавзолей.

Для цього варто дообряче підніматися вверх.

Але всі сулиття вартують цього.

Повертаючись назад знову розуміємо, що це ще не все. Перед нами нова вулиця з уже десятками подібних структур, які бачили раніше. В голову не укладається, як таке можна було вирізати у скелі тисячі років тому.

Втомлені, але щасливі після цілого дня дослідження Петри, сідаємо у авто і спускаємося на узбережжя Червоного Моря до містечка Акаба.

А там нас вже чекає смачнюща вечеря.

***

Акаба (Aqaba)

Ми спеціально розбили маршрут таким чином, щоб відпочити посеред мандрівки біля моря. А ще на ці дні припадав мій день народження. Тож вирішили трохи залипнути на морі. Тутешні води повні коралів та риби. Власне так само, як у Єгипті, що знаходиться відразу через затоку.

Першого дня сноркелінг для розігріву.

І неймовірний захід сонця.

Наступного ранку добряче підкріпилися та вирішити подайвити.

Є купа різних точок, але справжня кульмінація настає, коли на глибині понад 10 метрів натрапляєш на справжній літак.

А трохи далі притаївся танк.

Всім рекомендую. Цей спот знаходиться трішки південніше міста у напрямку кордону із Саудівською Аравією. Якщо запитаєте місцевих, то вам точно підкажуть.

***

Пустеля Ваді-Рам (Wadi Rum)

І хоча вся Йорданія дуже цікава, найбільше я очікував саме поїздки в пустелю Ваді-Рам. Спеціально для цього винайняв відповідне чотирипривідне авто, щоб мати можливість проїхатися місцями, куди не дістанеться звичайний відвідувач. Цікаво робиться з самого початку, коли бачиш стрімкі скелі, які виростають з піску.

Просуваємося далі в глибину.

А далі їдь, куди хочеш. Саме таких просторів я шукаю все життя (на Землі та всередині душі).

Мартуся теж кафує.

Ми просто їздили і насолоджувалися навколишніми краєвидами.

Якось зустріли сім’ю берберів, які просто зупинили авто і пили чай посеред пісків. Дядько запропонував показати нам дорогу в Саудівську Аравію, кордон якої знаходиться буквально 10 км звідусіль. Місцеві мешканці мають право малого прикордонного руху, Але ми ні, тому довелося ввічливо відмовитися.

Тим часом заходило сонце, а кольори набували більш насичених відтінків.

Треба було шукати місце для нічлігу. На карті знайшли декілька таборів і котик вказав нам шлях у правильному напрямку.

Ось така локація.

Оскільки в радіусі 20 км немає жодних магазинів приймаюча сім’я годує всіх гостей, забезпечуючи ось таку вечерю, що включає багато традиційних страв. Не обійшлося і без верблюжатини.

Після такої трапези звичайно повністю вирубує та спиться дуже добре. Аж на стільки, що комусь зранку не хотілося вставати.

Але потрібно було рухатися далі. Не часто побачиш дощ у пустелі.

Пісок став важчим і треба було їхати уважніше. Окрім того, ми рухалися у віддалену частину, куди зазвичай не їздять групи. Мартуся трохи переживала.

Але вправний та досвідчений водій Орест не давав шансів сумніватися у тому, що все буде добре.

Якось карта завела нас в тупик. На мапі було показано, що тут іде стежка, хоча в результаті скелі просто зійшлися.

Не біда. Розвертаємося, адже пригоди продовжуються, а краєвиди не перестають дивувати.

Це були неймовірні два днів в пустелі, але настав час рухатися назад, адже наша подорож Йорданією добігала кінця.

По дорозі, уже виїхавши із самої пустелі, ми натрапили ось на такий резорт. Але це все забавки для туристів. Навряд чи хтось із проживаючих тут осягнув Йорданію так, як ми.

Декілька годин у дорозі і ми біля аеропорту. Зупинилися ще на ніч у містечку Мадаба та з самого ранечка поїхали в аеропорт, здали машину та сіли на літак назад у Краків. Вуаля. Чудова вийшла мандрівка.

***

РЕЗЮМЕ

Незважаючи на те, що Йорданія знаходиться посеред Близького Сходу, країна є напрочуд політично стабільною і безпечною для подорожей. Мені тут здалося навіть більш цивілізовано аніж у Марокко. Та й зрештою сам факт того, що сюди літає RyanAir, багато про що говорить. До речі МАУ також літаю напряму з Києва в Амам, хоча Раяном може бути дешевше.

В будь-якомк разі Йорданія надзвичайний напрям для поціновувачів історії, активного відпочинку, звичайного туризму чи відчайдушних пригод. Прокатне авто дасть вам багато свободи, а тутешні цікавинки не дозволять нудьгувати. Вдалих вам мандрів.

P.S. До речі. У травні ми плануємо спільну мандрівку з читачами блогу. Збираємося на яхтинг у Грецію. Приєднуйтеся при бажанні. Всі деталі за лінком.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: