Ну, що ж друзі. Зароджується гарна традиція. У зв’язку із покращення авіасполучення відкривається все більше різноманітних напрямків, куди можна вирватися навіть на вихідні. І мова йде не лише про уже звичну для багатьох Європу.

Близький Схід також стає все ближчим. Чого лише варта моя недавня поїздка у Ліван. А тепер черга за ще однією мандрівкою. Недавно я на вихідні умудрився злітати в Кувейт, який лише минулого року відмінив необхідність попереднього оформлення віз для українців. Окрім цього Кувейт став 110 відвіданою мною країною.

Багато хто говорив, що там взагалі нема чим зайнятися. Тож я вирішив перевірити і знайшов для себе багато чого цікавого. Ось, переконайтеся у цьому самі. Приємного перегляду відео і статті.

***

Цього разу обійдемося без традиційної карти відвіданих місць, оскільки моя мандрівка обмежилася лише основним містом країни Ель-Кувейт. Зрештою, як і в більшості країн Перської Затоки (а по-місцевому Арабської затоки) всі цікавинки якраз знаходяться в основному мегаполісі.

 

Літак від Pegasus Airways зі Львова та після невеличкого трансферу в Стамбулі прибуває в Кувейт близько півночі. Там я відразу взяв на прокат авто, зустрівся з товаришем Андрієм, який прибув із Лондону, та поїхали в готель, не роздивляючись що відбувається навколо. Зрештою це було і неможливо зробити, оскільки якраз проходила піщана буря.

Прокидаємося, а з вікна відкривається ось такий краєвид. ВАУ…..

Ідемо снідати. Обожнюю близькосхідну їжу. Це моя улюблена.

Сама кімната також приємно вразила. До слова поселилися ми у готелі Le Jazz, який виявився найбюджетнішим у місті із нормальних, тобто з рейтингом більше ніж 7,5 на букінгу. І не прогадали. Ціна ~95 $ на ніч.

***

Першим ділом їдемо в посольство України в Кувейті. Це п’ятниця (вихідний день по місцевому). Машин на дорогах мало.

Зустрічаємося із дітками, як прийшли на урок української мови, їхніми батьками та співробітниками посольства. Шматочок рідної землі та мови на чужині завжди гріє душу, чи не так?

Далі беремо курс в напрямку центру, але по дорозі периферійним зором натрапляю на знайомі об’єкти. Та це ж водонапірні вежі, які частто зустрічаються на багатьох фото про Кувейт. Цього не можна пропускати.

Хіба ж вони не прекрасні?

Далі вирішуємо, що добре було б виїхати за місто і глянути на пустелю. Власне це і робимо. Місто активно розвивається і нереальними масштабами будується інфраструктура.

Але жодних дюн побачити не пощастило. Це вам не Туніс чи Оман. Натомість бачимо багато шатер і верблюдів.

Вийявляється в зимовий сезон багато кувейтців вибираються за місто у такі своєрідні дачі. Для них це спосіб повернутися назад до витоків і хоча б трішки пожити, як це робили їхні предки.

По дорозі назад в одному із передмість (Al Jahra) знаходиться симпатичний історичний форт. Шкода лишень, що він був зачинений. Тим не менше правило про те, що зазвичай оборонні об’єкти зовні виглядають краще ніж всередині, спрацьовує і тут.

***

Повернувшись в Ель-Кувейт першим ділом рухаємося до Kuwait Towers, що є візитною карткою країни. Одна з них виконує функцію водонапірної вежі. Інша має ресторан у тому куполі нагорі. Надихаюче творіння рук людини.

Поряд розкинувся пляж, на якому практично нікого нема, адже ще доволі прохолодно. Вночі тепература опускається нижче +10 градусів.

День потроху добігає кінця і ми повертаємося назад у готель, щоь перепочити. Всівшись на крісло, розумію, що саме звідси відкривається найкраща панорама на місто.

Навіть нікуди не хочеться рипатися.

Але Андрій кличе нагору. Він розвідав там занедбане приміщення, що додає постапокаліптичного присмаку атмосфері.

Звідси чудово можна роздивитися місто на 360 градусів навкруги.

Як тільки заходить сонце і стає темно Ель-Кувет набуває іншого образу. Запалюються міські вогні.

***

На вулицях відразу стає більш людно і ми знову їдемо в центр, аби роздивитися міське життя.

Тут справжній двіж. І найцікавіше, що практично не видно блідолицих, як ми. Ой, як цікаво. Ходимо і просто насолоджуємося тутешньою атмосферою.

Натрапивши на барбершоп, я не втримався та пішов на “королівське гоління”.

Бонусом отримав масаж обличчя, який перетворився у цілу спа процедуру.

Власником закладу виявився ось цей хлопчина біля мене. А лівіше його товариш, який свого часу навчався і проживав в Україні.

Хлопці люб’язно запросили нас на чай у кафе, де ми ще добрих півгодини потеревенили про життя й не тільки.

***

Наступнй день розпочався з візиту в Shaheed Park, чи не єдине велике зелене місце у центрі. Все добре облаштовано та чудово впорядковано для того, щоб втікти від міського біганини.

Тут же знаходиться музей і стіна пам’яті місцевій Небесній Сотні, що полягла під час війни у 1990-91 роках. Пригадуєте? Тоді Ірак на чолі з Саддамом Хусейном напав на Кувейт, але американці їх оперативно відбили. Операція – Буря в Пустелі.

Ще трішки гуляємо парком і їдемо далі.

Невеличкий креативний бонус для відвідувачів парку 🙂

***

Нарешті ми дісталися історичного центру міста. Хоча на справді багато історії тут не залишилося. Лише декілька адміністративних спроруд і мечетей.

Все решта нове.

На окрему увагу заслуговує гавань з корабликами, які виглядає наче і досі експлуатуються.

Переважно для вилову риби, яка напряму доставляється на ринок зовсім поряд. Сам ринок до речі дуже цивилізований. На цьому фото видно людину в формі, яка допомагає купцеві з вибором риби, а крім того займається візочком та необхідним фасуванням придбаної продукції.

Ось і ще декілька фото з ринку. Загалом тут гарна атмосфера.

Бачите людей в кінці холу? Це нагадувало щось подібне на торги, типу місцевої біржі.

Трохи далі по набережній проходив міні фестиваль пожежників, які демонстрували свої лаштунки, а також катали людей на пожежних кранах.

Ну і звичайно, як тут без маріни з яхтами… 🙂

***

День потроху добігав кінця. Ми поїхали у напрямку однієї набережної та біля тих же самих веж побачили незвичайне дійство. Місцеві кувейтці з’їхалися на паркінг та повиставляли різні свої раритені авто. Як виявилося, це одне із найпопулярніших занять серед тутешніх крутеликів. Та й зрештою левова частка автотранспорту імпортується з США.

Від’їхавши трохи далі ми з іншого боку подивилися на те саме місто, у якому провели два попередні дні. Обожнюю таким чином завершувати подорж. У цих декілька хвилин, поки сідає сонце, пригадується все, що недавно пережив, і потроху будуються плани далі.

Компанію нам склад місцевий каучсерфер, який показав класний ресторан арабської кухні. Ми ввостаннє поласували та поїхали в аеропорт. Ех….

***

РЕЗЮМЕ

Багато інтерв’ю та розмов починаються з питання: “Оресте, а яка країна вас найбільше вразила?“. І насправді я не маю однозначної відповіді, адже кожна мандрівка у тій чи іншій мірі залишається у моєму серці та свідомості. Навіть Кувейт мені видався дуже цікавим, хоча багато хто говорив, що тут нема чим зайнятися.

Мені не треба багато для щастя. Так само і не обов’язково щоразу дивитися на всесвітньо відомі об’єкти. Я здатен знайти цікавинку в найпростіших речах. І навіть, якщо за плечима уже понад півсвіту, чим далі, тим робиться все цікавіше.

Поїхали разом у НепалДеталі

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: