Хто не мріє потрапити на Карибські острови? Так ось! Основною фішкою нашого останнього трансатлантичного круїзу були зупинки на різних Карибських островах, оскільки минулого разу ми всі сім днів йшли по відкритому океану. Зараз же на шляху до Панами було заплановано зупинитися у Сент-Мартені, Кюрасао та Арубі.
Але не все пішло за планом! Ураган Марія фактично знищив острів Сент-Мартен. Тому замість нього наш корабель здійснив зупинку на сусідньому Сент-Кітс. Прикро, звичайно, що не вдалося побачити, як здоровезні літаки сідають над самим пляжем. Зате на противагу цьому отримали дещо інше.
Ось відео для затравки.
А далі про все по порядку…
Давайте подивимося, де ж знаходяться ці три Карибські острови на карті:
***
Сент-Кітс (St. Kits)
Сент Кітс є одним із двох островів дрібної незалежної карибської держави Сент-Кітс і Невіс. Таким чином, це була вже 98 відвідана мною країна і я почав випереджати власний план по відвіданню усіх держав у світі. А ще це – типова офшорна зона. Цікавим фактом також є і те, що засновник Вконтакте і Телеграм Павло Дуров став громадянином цієї країни після того, як залишив Росію.
Сам же острів є цілком типовим для карибського басейну. Колишня Британська колонія, де відповідно всі розмовляють англійською. Абсолютна більшість населення – чорношкірі потомки рабів, котрих у попередніх століттях було силою завезено сюди із Західної Африки працювати на плантаціях цукрової тростини.
Симпатична колоніальна Вікторіанська архітектура і постійно гучна регі музика додає місцевого колориту столиці країни місту Басетере. Це дуже нагадало мені столицю Сейшел – Вікторію.
А ще у піратські часи Сент-Кітс був основною твердинею регіону. Тут добре збереглась фортеця, яку називали Карибським Гібралтаром. І вигляд з гори просто надзвичайний.
Незважаючи на таке славне минуле, острів доволі бідний. Це можна легко зрозуміти, відвідавши будь-яке село за межами столиці. Якби не круїзні лайнери, що регулярно привозять сюди тисячі туристів, була б взагалі повна біда.
Щоб отримати повний досвід з типового Карибського острова, ми просто не могли пропустити купання у морі. Власне це і зробили на одному із безлюдних пляжів з вулканічним піском.
Ну, ок, поїхали далі…
***
Кюрасаю (Curacao)
Через два дні у морі ми прибули у це неймовірне місце. Раніше, дивлячись на фотки в інтернеті, я думав, що це щось нереальне. Як на маленькому карибському острові біля берегів Венесуели може бути повномасштабне європейське місто? Виявляється, що може!
Це Кюрасао – свого часу найбільший порт у світі, а до недавна – заморська територія Нідерландів. Зараз Кюрасао є, фактично, незалежною державою, хоча і не має усіх ознак суверенітету. А тому потрапляє у список інших території.
Ну, чим не Амстердам чи Утрехт? Правда?
Це вже доволі багатий острів, добробут якого зовсім не залежить від туристів, оскільки тут знаходиться величезна рафінерія, що працює на дешевій венесуельській нафті. Хто-хто, а голландці вміють робити гроші.
Але ідеалістичних пляжів з барами, повними рому, тут також не бракує.
Запакувалися на борт і наступного ранкку прокинулися вже у…
***
Аруба (Aruba)
Ви точно повинні були чути про цей острів, лише назва якого викликає уяву про райську екзотику. Так воно, в принципі, і є. Аруба – це популярний пляжний напрямок. Історія подібна з Курасао. Спочатку заморські голландські території, а згодом – незалежність.
Тим не менше, замість того, щоб валятися цілий день на білосніжному пісочку, ми з Андрієм та Войтеком поїхали досліджувати острів. Спочатку взяли таксі на протилежний берег, де з’ясувалося, що природна арка, біля якої Войтек прогулювався десь 20 років тому, завалилася. Оце так поворот подій.
Це доволі далеко від готельних комплексів і місць скупчення туристів. Навколо лише кактуси й безлюдні пляжі. А також нестерпна спека, що нагадало про ситуацію, коли мене пограбували у Мексиці. Ландшафт був приблизно таким же, тільки без моря.
Декілька годин у таких умовах і все більше прагнеш до води. Тому останні години перед поверненням на корабель ми провели на одному із найгарніших пляжів, де я коли-небудь бував. А бонусом ще й дістався літак, який сідав прямо над берегом. Ну, майже, як Сент-Мартін.
Два тижні на одному кораблі – це дуже цікавий досвід. Але після такої переправи я був вже в принципі не проти зійти на континент. Тож через два дні наш лайнер Монарх прибув до берегів Панами і почався наступний етап цієї мандрівки – Центральна Америка. Але про це вже згодом.
***
РЕЗЮМЕ
Звичайно, окрім вказаних трьох, Карибські отсрови налічують багато інших. Деякі більші (наприклад Куба), а є і зовсім крихітні. В будь-якому разі я переконався, що круїз – це найкращий спосіб досліджувати регіон. Ось, як виглядав наш лайнер з усіма деталями подібних круїзних мандрівок.
Загалом мені подобаються подібні круїзи. Впевнений, що будемо практикувати подібні мандри й у майбутньому. А наразі варто продовжувати свій шлях Центральною Америкою. Звідти теж є багато чим поділитися, але про це – вже у наступних публікаціях.
