Гватемала – найцікавіша країна Центральної Америки

Побувавши уже у понад сотні різних країн, а також у всіх державах Центральної Америки, можу з впевненістю сказати, що Гватемала є найцікавішою в цілому регіоні. Незважаючи на те, що вона у двадцять разів менша, позмагатися може навіть з Мексикою.

Ревучі активні вулкани, містичні древні руїни, стрімкі гори, колоритні історичні міста, самобутня культура, а також сучасне життя. Все це пропонує Гватемала.

Для затравки перегляньте відео з тієї поїздки.

А тепер запрошую до прочитання статті.

***

Як завжди на початку карта відвіданих місць.

***

Гватемала Сіті

Столиця і найбільше місто країни, у якому проживає приблизно п’ять мільйонів осіб. Як і у більшості великих міст Латинської Америки, тут не варто надовго затримуватися, оскільки можна потрапити в таку саму неприємну історію, як я у Мексиці.

Цього разу ми подорожували удвох з Сашком Ружицьким, давнім колєгою з університету. Тим самим, з котрим провели майже півроку в Індії, а ще на тиждень раніше перед Гватемалою розсікали на мустангу в Маямі.

Отже, прибули ми у Гватемалу Сіті вечірнім автобусом із сусіднього не менш кримінального Сальвадору. На автовокзалі нас зустріли давні приятелі з Мексики – Андреа і Фернандо. До речі, я також бачився з цією неймовірною парою у Коста-Ріці, але у межах іншої поїздки.

Вони завели нас поїсти в ресторан, а далі – додому спати, оскільки попередньо домовилися, що рано-вранці поїдемо дивитися на країну.

Прокинувшись та вийшовши на дах будинку, навколо я побачив таке.

Виглядає, наче концтабір. Хоча насправді саме так виглядають багаті райони у Центральній Америці. Через велику злочинність люди по-різному намагаються оберігати свої оселі.

Ми сіли в авто і поїхали у пошуках пригод.

Перше, що мене вразило, це співвідношення традиційного місцевого населення до європеоїдної раси. Виявляється, що у Гватемалі 39% становлять прямі нащадки Мая, 41% – метиси (змішана кров європейців та місцевих) і лише 18% білі, тобто нащадки європейців, які прийшли на ці землі багато століть тому.

Більша частка традиційного місцевого населення знаходиться хіба що у Болівії (справжній Тибет Південної Америки), якщо говорити про Латинську Америку.

***

Озеро Атітлан (Atitlan)

За деякий час ми приїхали до неймовірно красивого озера Атітлан, що знаходиться посеред кількох вулканів.

По берегах озера розкинулися колоритні містечка, де люди притримуються переважно традиційного способу життя.

Архітектура також неабияк вражає.

Пересуватися поміж містечками доволі просто на човнах. І це, звичайно, притягує туристів – і місцевих «нових гватемальців», і різних грінго, як ми.

Кожен знайде тут чим зайнятися, хоча одна із найцікавіших активностей – це похід на пагорб та споглядання світанку. Просто неймовірне видовище.

Саме тут я зробив фото, яке зараз використовую на усіх аватарках.

***

Чічікастенанго (Chichicastenango)

Це один із місцевих культурних центрів регіону, який притягує до себе паломників у пошуках духовного спокою чи відповідей на вічні питання. Ну, і звичайно, у таких місцях виникають галасливі базари, які дуже милують око.

Силою насаджений католицизм тісно переплітається з традиційними місцевими віруваннями, що виливається в унікальну культуру. Зрештою, у нашу релігію також прийшло багато «поганських» традицій.

***

Антігуа (Antigua)

Надвечір Франческо та Андреа привезли нас у містечко Антігуа, а самі повернулися у Гватемала Сіті до свого звичного життя.

Антігуа є основним туристичним і культурним містом країни. Щось на взірець статусу Львова в Україні. Місто розташоване у неймовірній локації посеред низки вулканів та побудоване у традиційному іспанському стилі того часу. Це була столиця цілої провінції.

Погодьтеся, такий вигляд не може не надихати. Тут я позаписував кілька навчально-практичних матеріалів, які досі використовуються у нашому ОМБІЗ Картелі.

Але вся ця краса в результаті стала смертю для міста. Через нищівні землетруси та виверження вулканів у XVIII столітті місто зазнало неабияких пошкоджень і столицю перенесли у теперішнє більш безпечне місце. А деякі місця Антігуи і досі стоять в руїнах.

***

Вулкан Акатенанго (Acatenango)

Спостерігаючи з міста на усі ці вулкани, звичайно, виникає думка: «А який же вигляд повинен відкриватися з гори?». Найцікавіше те, що всі ці піки сягають майже 4 кілометрів висоти. Уффф.

У будь-якому разі туди можна дістатися. Знайти компанію, яка організовує тур, доволі легко. Тож ми долучилися до групи.

Спочатку автобус везе усіх до підніжжя, а далі починається мальовничий трек.

Підйом доволі затяжний і при наборі висоти йти стає все складніше.

Далі почала погіршуватися погода.

Всіх облило горизонтальним дощем. Температура різко опустилася і довелося таборуватися уже практично в темряві на висоті 3500 метрів. Це було не дуже круто.

Десь посеред ночі вітер вщух і почувся шалений рев. Таке враження, наче поряд з-під землі виривається Годзіла. Ми вибігли на вулицю і побачили щось просто неймовірне.

Сусідній вулкан Дель Фуего (вогняний) просто палав. Насправді мені складно передати ті відчуття, коли ти перебуваєш всього за 2 кілометри по прямій лінії від одного з наймагічніших природних явищ.

На ранок, коли почало сходити сонце, можна було краще роздивитися усе, що відбувається довкола. І, чесно кажучи, це було одне із найкращих видовищ у моєму житті.

Частина групи пішла на пік нашого вулкану Акатенанго. Але я уже цього не здужав, оскільки неабияк простудився тієї ночі і почав слабнути. Тож, дякую Сашку за фото.

Усі події відбувалися у вересні і на вершині температура опускалася практично до нуля. Рівень організації був такий собі, а прокатне спорядження дуже базове. Тож, якщо будете робити подібне сходження, переконайтеся, що йдете з добрим оператором. Інакше може бути біда.

У січні наступного року (буквально за 4 місяці після нас) живими з Акатенанго зійшла лише половина групи. Решту знесли рятувальники. З такими горами не варто жартувати. Моя хвороба затягнулася аж до Белізу і я ще добре відкараскався.

***

Спільна подорож у Непал (08-16 жовтня)

До речі, якщо вас так само, як і мене манять гори, тоді запрошую приєднатися до нашої чергової спільної поїздки читачів блогу у Непал.

На відміну від сходження на Акатенанго, у нас все класно організовано, адже усе готують колеги з EascapeWithPro. А ще, окрім власне походу по Гімалаях, у нас запланована активна культурна, розважальна та ділова програма. Всі деталі про подорож читайте ось тут. Велкам.

***

Флорес (Flores)

Трішки відпочивши від сходження, ми взяли курс на північ країни та тривалим автобусним переїздом дісталися колоритного містечка Флорес, яке знаходиться посеред озера.

Тут також зазвичай щось відбувається, хоча більшість мандрівників використовують Флорес у ролі перевалочного пункту до мабуть найбільш захопливого об’єкту цілої країни, і навіть Центральної Америки, древнього міста Майя – Тікаль.

***

Тікаль (Tikal)

У Флорес ми домовилися з таксистом, щоб той завіз нас у Тікаль, почекав, і потім доправив до кордону з Белізом, адже древнє місто знаходиться акурат посеред джунглів, куди не зовсім просто добратися громадським транспортом.

Тікаль є найбільшим знайденим містом культури Майя. Розкручена на Юкатані Чичен-Іца (одне із Семи Сучасних Чудес Світу) просто відпочиває поряд з ним. Тікаль вражає з першого погляду ще на підступі.

Лише можна уявити, як по цих сходах котилися голови людей, принесених у жертву богам.

Смерть тут і досі підстерігає на кожному кроці, нагадуючи про ті часи.

Але найбільше вражає центральна площа міста, у якому багато століть тому могло мешкати майже 100 000 осіб.

Я навіть не знаю, що тут ще можна розповісти. Сюди просто варто потрапити. Гватемала – просто супер.

***

Цілий день ми блукали поміж древніми пірамідами. Таксист дочекався, поки ми справилися і довіз нас до кордону з Белізом, який знаходився за декілька десятків кілометрів звідти. Ми попрощалися з Гватемалою і взяли курс на Беліз, чергову країну на шляху.

***

РЕЗЮМЕ

Якщо ви запитаєте мене, чи можна відвідати лише одну країну Центральної Америки, то я без сумнівів відповім, що це має бути Гватемала. Це зовсім не означає, що Панама, Коста-Ріка, Нікарагуа чи Беліз нецікаві. Просто Гватемала –  надзвичайно крута й різноманітна.

Я й досі частенько згадую про ту мандрівку, хоча не впевнений, чи повернуся. У світі є стільки всього надзвичайного, що хочеться побачити, спробувати, відчути. Одного життя для цього точно замало. Але я буду старатися з усіх сил, щоб гідно пройти свій шлях. Поїхали далі, щоб відвідати усі країни світу.