Отже, після всіх пригод у Гватемалі, ми дісталися до наступного кордону. Беліз – це малесенька країна у Центральній Америці, що лежить на узбережжі Карибського моря. На противагу Панамі, Нікарагуа, Коста-Риці, Гондурасу і Гватемалі, це єдина англомовна країна Центральної Америки, а контингент місцевого населення тут принципово інший.

Зрештою, незалежність Беліз отримав лише відносно недавно – у 1981 році, а до цього входив до складу Великобританії. Наразі це член Британської співдружності. І тут чітко простежуються мотиви Туманного Альбіону.

Ось відео з тієї мандрівки.

А далі як завжди – текстовий формат статті з фотографіями.

***

Ось як пролягав наш маршрут.

Як бачите, нам знову довелося повернутися у Гватемалу і зачепити клаптик Гондурасу, оскільки звідти вилітав рейс у Маямі. Але про все за чергою.

***

Кордон та візове питання

Беліз є візовою державою для українців. Але, оскільки жодного дипломатичного представництва там у нас немає, то всі відносини ведуться через консульство Великобританії. І, звичайно, спеціально для невеличкого візиту, який наперед за кілька місяців був під питанням, я не став з усім цим морочитися.

Натомість вичитав, що за наявності американської чи британської візи, громадяни України можуть отримати візу в Беліз на кордоні. Клас! Це вже значно краща опція, оскільки я маю однорічну американську візу. Питання вирішено.

 

Після прибуття на кордон нам дали заповнити невеличкі форми і забрали паспорти. Очікуючи понад годину, ми вже було почали переживати.

 

Раптом нас просять зайти в кабінет до начальника зміни. Поважний темношкірий пан розпитав у нас, що ми робимо в такій далечі та поцікавився, хто з нас грає в шахи. Виявилося, що Саша в аплікаційній формі у полі “Інтереси” написав “шахи”.

Це неабияк підкупило прикордонника. Він майже зі сльозами на очах розповів нам, як ледь не став чемпіоном країни, і почав віртуально грати в шахи з Сашком, який протримався всього декілька ходів.

Беліз

В результаті нам видали паспорти і побажали успіхів, не взявши ні копійки за візу. Хоча десь писало, що віза на кордоні коштує $50. Ось це так пригода.

***

Перші враження про Беліз

Відразу за прикордонним пунктом починається місто. Тож ми дісталися до автостанції та сіли на локальний автобус, що їхав у напрямку столиці країни Бельмопан.

Беліз

Беліз

Беліз

 

Тут вже зовсім інша архітектура, ніж в сусідній Гватемалі. Більше нагадує Сент-Кітс або острів Бастіментос у Панамі. Так, це – Кариби.

Беліз

Беліз

Беліз

Беліз

 

Приблизно за дві години ми дісталися до столиці країни – міста Бельмопан.

 

Але тут лише пересіли на інший автобус. Відразу кинулося в очі, наскільки тут багато різних національностей. Як і багато де на задвірках Британської імперії, людей перекидали між континентами, а їхні нащадки продовжують жити уже в новостворених країнах.

 

На вечір ми дісталися до містечка Дандріга та уже в темряві запакувалися у перший же гестхаус і полягали спати.

***

Дангріга (Dangriga)

Прокидаємося зранку, а на ґанку таке.

Беліз, Дандріга

Беліз, Дандріга

 

Це Карибське море. Наша господиня виявилася приємною жіночкою та люб’язно приготувала справжній англійський сніданок.

Беліз, Дандріга

 

Далі ми пішли досліджувати місто. Дангріга є центром культури чорношкірого населення Белізу. Тут цілком приємна і розслаблена атмосфера.

Беліз, Дандріга

Беліз, Дандріга

Беліз, Дандріга

 

Коли ми гуляли вулицями міста, до нас під’їхав один хлопець і запропонував трохи показати, що є навколо. Виявилося, що це співробітник місцевого банку.

 

Чомусь він вирішив повести нас до свого брата, який значно гірше давав собі раду в житті, ніж він. Це нагадало, що навіть в одних і тих же умовах люди інакше організовують свій побут.

Беліз, Дандріга

 

А ще того ж вечора ми пішли у порт і домовилися про трансфер на острів наступного дня з капітаном Горобцем (Captain Sparrow – принаймні так він себе називав).

 

Раптом ми почули неймовірний шум та гучний стукіт барабанів неподалік.

Виявилося, що це якийсь місцевий фестиваль.

 

Тож ми з радістю приєдналися до процесії.

 

А ще навіть вдалося поспілкуватися з Міс міста.

***

Тютюновий острів (Tobaco island)

Як і домовлялися, наступного ранку ми прийшли в порт чи радше невеличку гавань.

Беліз, Тютюновий острів

 

Капітан Горобець уже чекав нас і ми вирушили в море на невеличкому човнику.

Беліз, Тютюновий острів

 

Приблизно через півгодини і ~20 км ходу ми прибули до неймовірної краси малесенького острова.

Беліз, Тютюновий острів

Беліз, Тютюновий острів

 

У давні часи тут обробляли привезений з континенту тютюн перед тим, як відправляти його через океан в Європу. А зараз це туристичний курорт. Тим не менш, людей практично не було. Ми поселилися в єдиному відкритому на той час готелі.

Беліз, Тютюновий острів

Беліз, Тютюновий острів

Та в принципі сильно не скаржилися.

Беліз, Тютюновий острів

 

Виявилося, що це низький сезон, і весь острів просто впав у сплячку.

Беліз, Тютюновий острів

Беліз, Тютюновий острів

Беліз, Тютюновий острів

 

Окрім нас, тут була лише одна пара туристів, які поїхали того ж вечора, коли прибули ми.

Беліз, Тютюновий острів

 

В результаті можна було відчути, як це – мати весь острів лише для себе.

Беліз, Тютюновий острів

Беліз, Тютюновий острів

Беліз, Тютюновий острів

Беліз, Тютюновий острів

 

Його розміри вражають. Лише 150 на 100 метрів.

Беліз, Тютюновий острів

Беліз, Тютюновий острів

Повірте: довго у таких умовах висидіти зовсім непросто.

Уже через пару годин починаєш пробувати комунікувати з будь-якими людьми. Зокрема, поспілкувалися з рибалками і придбали у них лангустів на вечерю.

Беліз, Тютюновий острів

Беліз, Тютюновий острів

 

А ще перехилили декілька чарок рому в єдиному колоритному барі.

Беліз, Тютюновий острів

 

Через два дні за нами прибув капітан Горобець та доправив назад на континент.

 

У нього ми також придбали лангустів, які нам приготували в сусідньому барі.

Класна практика. Подібні ласощі я куштував хіба на Кубі.

***

Понта Горда (Ponta Gorda)

З Дандріги ми сіли на автобус і поїхали на сам південь Белізу – у містечко Понта Горда, звідки повинен був ходити човен через затоку в Гватемалу у напрямку на Гондурас.

Беліз, Понта-Горда

 

Там у мене почалося ускладнення по здоров’ю. Річ у тому, що я простудився при сходженні на вулкан у Гватемалі, та продовжував далі подорожувати, не даючи організму відпочити. Таким чином, звичайна простуда переросла в отит середнього вуха. Мене боліло півголови і я просто не міг нічого вдіяти, тому звернувся в лікарню по допомогу.

Беліз, Понта-Горда

Там мені вкололи знеболювальне, дали пігулки з собою і сказали, що лікувати це можуть лише у столиці, яка, звичайно, нам не по дорозі. Тож я вирішив потерпіти декілька днів до прибуття у Маямі. Решта дороги я провів на транквілізаторах.

На цьому частина мандрівки Белізом завершилася. Після проходження еміграційного контролю мені, як завжди, вліпили штамп на новій сторінці. Просто ненавиджу, коли так роблять, і намагаюся завжди показувати пальцем, де хочу мати штамп.

 

Вийшовши на пірс, ми виявили, що нас перевозитиме ніякий не паром, а звичайнісінький маленький човен. Уффф. Ну, нічого. Прорвемося.

Беліз, Понта-Горда

 

Дві години по хвилях і ми знову повернулися у Гватемалу, а саме у портове містечко Пуерто Баріос (Puerto Barriios).

Там же пересіли на маршрутку і вже за якихось півгодини дісталися до кордону з Гондурасом.

***

Гондурас

Гондурас

Гондурас став 68 відвіданою мною країною. Насправді ми планували побути тут хоча б декілька днів, але трохи затрималися у дорозі через мою хворобу. Тож часу практично не залишалося. Хоча я ще добре тримався.

Гондурас

Усім відомо, що Гондурас є однією із найнебезпечніших країн у світі, а його найбільше місто Сан-Педро-Сула – найнебезпечніше у Гондурасі. Вуаляяя.

Гондурас

 

Чесно кажучи, ми були трохи на стрьомі. Тим більше, коли бачиш табличку на вході кожного магазину про те, що вхід зі зброєю заборонений.

Гондурас

 

Тому, щоб не гратися з вогнем в останній день перед вильотом, ми просто відпочили у хостелі. І це було правильне рішення.

Гондурас

Вночі таксист завіз нас в аеропорт. Ми разом з Сашком полетіли у Маямі, звідки мій друг повернувся в Україну. Натомість я відвідав конференцію Content & Commerce Summit в Орландо, де навіть зустрів кількох онлайн-підприємців з України та написав бізнес-висновки з цієї події.

***

РЕЗЮМЕ

Ось така цікава мандрівка видалася, друзі. Я ледь не відкинув копита і радий, що все так завершилося. Хоча на подібні непотрібні подвиги у майбутньому йти не буду. Якщо зі здоров’ям не все гаразд, то треба відпочивати, а не далі тиснути на педаль.

Беліз просто чудовий. Не знаю, чи ще туди колись повернуся, але точно неодноразово згадуватиму ті часи. Майте на увазі, що з американською візою у вас не буде жодних проблем. І гарних вам мандрів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: