Подорож у Марокко і розвод по-східному

Пустельні пейзажі, драматичні гори, колоритні міста і бурхливі хвилі океану. Хто ж коли-небудь не мріяв про Марокко. Ще б пак, це одна із найцікавіших країн для подорожей з розвиненою інфраструктурою, але водночас із делікатністю Сходу.

Особисто я уже давно мріяв потрапити у Марокко. Але все було якось не на часі. І от планети стали таким чином, що ми з друзями (серед яких Іван Князевич та Олексій Босий зі свої другими половинками) зібралися докупи і придбали квитки у поїздку. Спочатку тиждень провели у Лісабоні на конференції для цифрових кочівників, а далі полетіли у Марокко.

Що з того вийшло, дивіться у цьому відео.

А далі про все по черзі…

***

Віза

Як би дивно це не звучало, віза у Марокко доволі непроста. Та й взагалі дивно, чому нам і досі потрібно виробляти туди візи. В будь-якому разі доводиться записуватися у чергу на подання паспортів у консульство. Очікування може тривати до чотирьох тижнів, та й набір документів теж немалий.

Ось повний перелік візових вимог (дивіться офіційний сайт консульства Марокко):

• Анкета (3 екземпляри)
• Закордонний паспорт
• 2 фото 3,5 * 4,5 см
• Копія українського паспорта
• Підтвердження мети поїздки
• Зворотній квиток
• Виписка з банківського рахунку
• Бронь в готелі
• Страхівка 
• Довідка з роботи

Від недавна також зʼявилася можливість оформлення електронної візи. Всі деталі по процесу та документах дивіться за лінком Morocco e-Visa requirements for travelers. 

***

Як завжди, подаю схему нашого маршруту на самому початку.

Перша частина мандрівки з Марракешу через гори Атлас у Сахару і назад – це наша групова частина. Далі усі нормальні поїхали на північ країни, звідки полетіли домів, а я у свою чергу самостійно взяв курс на південь до Західної Сахари і далі у Мавританію і Сенегал.

***

Марракеш (Marrakesh)

Це основне туристичне місто країни. У Марракеш літають лоукости з багатьох країн Європи та й в принципі добратися сюди доволі просто. Особисто ми прилетіли з Мадрида, а решта колег дісталися також з однією пересадкою з України.

Ми попередньо забронювали традиційний готельчик у старій частині міста, який повністю укомплектували нашою тусовкою. Це доволі тісно забудована сукупність споруд з єдиним внутрішнім двориком.

Десь так жили місцеві купці середнього достатку пару століть тому.

Свого часу Марракеш був столицею могутнього султанату, що контролював поставки золота до Європи із родовищ Західної Африки у Малі. Таким чином, місто акумулювало надзвичайне багатство, сліди якого можна бачити й досі.

Це все виливалося у колосальних палацах, маєтках та інших формах ісламської архітектури. Одним із найцікавіших об’єктів є палац Баїя, який частково можна порівняти з Ханським палацом у Бахчисараї, що у Криму.

Деталізація усіх дрібниць вражає.

Подібне я свого часу бачив у Ірані, хоча і в більшому масштабі.

Сам Марракеш є самодостатнім містом і зовсім не залежить лише від туризму. Це важливий населений пункт Марокко з безліччю університетів, активною внутрішньою економікою та й загалом непоганою атмосферою.

Чого лише вартує центральна площа міста, що є однією з найбільших громадських просторів світу. Таке враження, що тут зібралася уся Африка.

Окрім того, як і завжди у подібних локаціях, я сходив у перукарню поголитися. Завжди роблю це, коли маю можливість. Зокрема, в Кувейті, Тунісі, Брунеї, Йорданії та інших точках, де й досі люди користуються небезпечною бритвою.

Додатково мене запропонували постригти. І в результаті я отримав, мабуть, найкоротшу стрижку за все моє життя, не враховуючи повністю гоління налисо у Дарамсалі (Північна Індія).

***

Гори Атлас (Atlas Mountains)

Ще з міста видніються гори. Це неймовірні хребти, що сягають 4000 метрів висоти і фактично стримують Сахару від захоплення і без того посушливих прибережних територій Середземного моря й Атлантичного океану.

Для того, аби їх перетнути, доводиться серпантинами підніматися високо вгору, звідки відкриваються чудові краєвиди.

Де-не-де на шляху трапляються традиційні селища, де люди живуть у дуже непростих умовах.

За декілька годин дорога починає спускатися вниз і в результаті виходить у пустелю.

***

Аіт-Бенхаду (Ait Benhadou)

За деякий час на горизонті замайоріло щось подібне на цитадель.

Це виявилося древнє місто Ait Benhadou, яке розкинулося на схилі невеликого пагорба і явно виділяється посеред навколишнього середовища. Для того, щоб потрапити у місто, потрібно перейти ріку…

… і далі ви потрапляєте у зовсім інший світ.

Неймовірної краси містична локація, що слугує місцем зйомок багатьох фільмів, Наприклад, як мені сказали, тут навіть знімали Гру Престолів. Сам підтвердити це не можу, оскільки не дивився жодної серії.

З вершечка пагорба можна краще роздивитися, як виглядає усе навколо.

А це все вигляд на місто з протилежного боку.

Раптом почали наступати темні хмари, що надало обстановці неабиякого драматизму.

Мабуть треба вшиватися. Бо зараз залиє. Мартуся, показуй шлях до автобуса.

***

Узазарте (Ouzzazarte)

Сівши в автобус, ми поїхали далі та невдовзі потрапили у, на превеликий подив, доволі охайне та впорядковане місто.

Це Узазарте, столиця тутешнього регіону. Уряд Марокко добряче дотує віддалені райони країни, що, в принципі, є правильним кроком, для збереження балансу в країні.

Тутешній історичний квартал мені видався не менш захопливим, аніж попереднє місто.

По дорозі далі нас нарешті нагнав дощ, який декілька разі чергувався з проблисками сонця.

Ніколи не думав, що пустелю може так залити.

А ще приємно вражений колоритом й архітектурою тутешніх поселень. Таке враження, що кожне село може легко слугувати окремим магнітом для туристів.

***

Сахара (Мезуга / Mezouga)

Після ночівлі в одному із селищ, ми знову виїхали в путь і нарешті дісталися глибини пустелі, де вже починаються справжні дюни.

Це селище Мезуга (Mezouga), що знаходиться неподалік кордону з сусіднім Алжиром. До слова, сам кордон між обома країнами закритий ще з 1994 року і не виглядає, що найближчим часом його відкриють. А все це через політичні суперечки.

Ми заїхали в один із кемпів, щоб пересісти на верблюдів та піти ще далі у піски. Ось і почався наш кількагодинний караван. До речі, ходити на верблюдах верхи насправді не зовсім зручно і кількох годин цілком вистачає, щоб відчути як це.

Мені навіть вдалося провести стрім з горба верблюда, поки інші колеги перевіряли соцмережі.

В якийсь момент телефонний сигнал зник і нам нічого не лишалося, як насолоджуватися пустельними пейзажами.

Подібні дюни я бачив хіба в Омані.

Через дві-три години ми дісталися місця нашої ночівлі.

Ось табір, де ми провели цілу ніч.

Але нам не дали сумувати. Хлопці бербери, які нас супроводжували, влаштували справжнє шоу. Це було пізнавально і мило. Пригадую, в Тунісі була подібна акція, при якій нам навіть спекли хліб у піску.

Наступного дня нас чекав довжелезний переїзд назад у Марракеш. Тому під враженнями більшість людей просто спали в дорозі, акумулюючи енергію на подальші подвиги.

***

Розвод по-східному

Після повернення у Мараккеш наші шляхи із групою повинні були розійтися, адже далі я тримав курс на південь у напрямку Західної Сахари, Мавританії і Сенегалу. А решта – забронювали авто для поїздки на північ країни. 

Але не тут то було. Фактично за день до виїзду, виявилося, озвучена ціна не відповідає дійсності та в декілька разів перевищує ринкову. З одного боку, це звичайно наш провтик. Але з іншого, це – приклад східного підходу до ведення справ. 

У результаті, за допомогою деяких місцевих лобістів, колегам вдалося повернути гроші, хоча і з деякою неустойкою. Про те, як все відбувалося, дивіться у відео на моєму YouTube каналі в кінці ролика. 

Як би там не було, подорож вдалася на славу і я подався далі. Спочатку я дістався до Агадіру на узбережжі Атлантичного океану, а далі взяв курс у незвідані терени Західної Сахари. Але про це вже у наступній статті. 

***

Спільна подорож у Непал (08-16 жовтня)

В групових поїздках є щось особливе! У травні ми також були на яхтингу в Греції, а невдовзі збираємося у Непал. 

Подібних неприємностей з нами не трапиться, оскільки організацію всієї мандрівки займаються мої колеги з сервісу пошуку та бронювання авторських турів EascapeWithPro. В програмі у нас похід в Гімалаї, рафтинг, активна культурна, розважальна та ділова програма. Всі деталі про подорож читайте ось тут. Велкам.

***

РЕЗЮМЕ

Також хотів би підбити підсумки і поділитися тим, скільки приблизно може коштувати подібна мандрівка.

Отже, загалом 10 днів у Марокко винесли мені $436. 

• $134 – вхідні квитки та екскурсії 
• $100 – проживання 
• $82 – транспорт 
• $98 – харчування
• $10 – таксі
• $12 – інші витрати

Додайте сюди ще візу ($70) та бюджетний переліт з/до України (~$200).

І в результаті подібна подорож може вийти приблизно у $706 🙂

В принципі, непогано як на мандрівку, сповнену пригод і вражень.

На кінець скажу, що сюди точно варто потрапити кожному. Марокко є чудовим поєднанням Африки, Європи та Близького Сходу, де кожен поціновувач точно для себе щось знайде.