Сенегал

Швейцарією прийнято називати успішні країни у своєму регіоні. Зокрема, у Східній Африці – це Руанда, у Південній Америці – Уругвай, в Центральній Америці – Коста-Рика. А от у Західній Африці – Сенегал.

Після рабовласницької Мавританії я ну вже дуже хотів якомога швидше потрапити у цивілізований Сенегал. Тож отримав штамп про виїзд з країни, сів на човен і почав свою переправу, навіть не очікуючи пригоди, що далі зі мною трапилася.

Про це (і не тільки) дивіться у цьому відео з цієї поїздки.

Або читайте далі у статті знизу.

***

Карта

Для початку, як завжди, карта пересування країною.

А далі про все по черзі…

***

Пригоди на кордоні

Для того, щоб потрапити з Мавританії у Сенегал, треба перетнути ріку на КПП Россо. Тож я приєднався до місцевих та сів у човен.

На самому прикордонному пункті, як завжди, даю свій паспорт усміхаючись і кажу: «Bonne journée, monsieur». Ті подивилися мій паспорт і повернули назад, пояснюючи, що не пустять, оскільки я не маю візи. І показують мені ось такі правила.

Як же так? Рівно два роки тому я уже їздив у Сенегал, перетинаючи кордон чотири рази. І ніякої візи не потрібно було. Правда, тоді я був у регіоні Касаманте, що на півдні країни, коли подорожував між Гамбією та Гвінеєю-Бісау.

Пробую це пояснювати, показую фото. А він мені: «Ні». Далі телефоную в посольство України у Дакарі. Спілкуюся з послом. Всі підтверджують, що візи не потрібно. Кажуть: «Тягни час. Зараз будемо з’ясовувати».

Варто додати, що саме тоді я дуже погано почувався. Ще зранку в Мавританії у мене почалася діарея. Тож на кордоні я уже був доволі знесилений і зневоднений. Хороші офіцери зауважили це і запросили мене на обід.

Тим не менш, пускати у країну мене ніхто не збирався. І, в результаті, мене просто вивели з приміщення КПП і посадили назад на човен у Мавританію, де я знову повинен був виробляти візу, щоб потрапити у країну.

Ну і нічого не залишалося, як повернутися назад в Нуакшот робити візу в Сенегал. Пригоди на цьому не закінчилися, оскільки по дорозі у Мавританії поламалася машина, у якій я їхав. У підсумку це вийшов один із найскладніших днів за весь час моїх мандрів.

Найскладніший день подорожі

Ось я детальніше написав про це відразу з місця події.

За добу виробив візу в Нуакшоті та повернувся знову на кордон. Але не встиг буквально кілька хвилин до його закриття. Тож довелося ще на ніч залишатися у Мавританії, яка мене явно не хотіла відпускати.

Наступного ранку знову форсую ріку, приходжу на КПП, гордо вручаю свій паспорт з візою і без жодних питань отримую пропуск в країну. Bonne voyage, monsieur!

Виявляється, що українцям все-таки потрібна віза у Сенегал. По прильоту її безкоштовно дають в аеропорту. А при перетині наземних кордонів, варто про це подбати заздалегідь.

Очевидно, прикордонник у Касаманте просто цього не знав. Тож будьте пильними і не потрапляйте у таку саму халепу, як я.

***

Ступивши на цю землю, мені якось відразу стало легше. Люди усміхнені, гарні дороги та й загалом якось приємніше.

Пройшовся до автостанції.

Там уже мене чекали багато хлопців, які, звичайно, очікували на презенти від білого містера.

Я сів у авто (звичайно, що на переднє сидіння) і поїхав у найближче місто.

***

Сен-Луї (Saint-Louis)

На під’їзді до міста ставало все веселіше.

Я особливо зрадів, коли побачив міст, який був виконаний за проектом самого Густаво Ейфеля.

Перетнувши міст, ви потрапляєте в історичну частину міста, що входить в ЮНЕСКО.

Свого часу Сен-Луї був столицею цілої колонії Французької Західної Африки.

Розібравшись, де мій готель, я попрямував туди і був приємно здивований затишною терасою на даху, звідки можна було краще роздивитися місто.

Ну, що ж, погуляємо ще.

Навколо багато риболовецьких човнів.

Люди доволі привітні і не жахаються камери, як, наприклад, в Того.

Мені навіть вдалося побувати на ринку, куди привозять рибу відразу з океану.

Загалом дуже приємна атмосфера. Якраз в таких умовах і варто завершувати день.

***

Дакар (Dakar)

Наступного дня я взяв курс на столицю країни – Дакар. Уже на задньому сидінні авто.

По дорозі ставало все більше та більше зелені, а піски залишалися позаду. Такі баобаби – це вже ознаки справжньої чорної Африки.

Столиця і найбільше місто країни та й усього регіону є справжньою перлиною. Тут непогано збереглися французькі квартали середини XX століття.

Гуляти такими райончиками було доволі приємно. Це місто однозначно має шарм.

***

Острів Горе (Gorée)

Окрасою міста й цілої країни є острів Горе, що знаходиться неподалік центру Дакару. Свого часу острів слугував перевалочним пунктом при транспортуванні рабів з Африки до Америки. А зараз це популярний туристичний об’єкт.

З міста на острів регулярно курсує паром.

Приїхали та вивантажуємося. Тут вже зовсім інший клас місцевих мешканців. А може це люди, які просто приїхали відвідати родичів з діаспори. Хтозна.

У будь-якому разі острів Горе – це місце для славних і багатих сенегальців.

Відразу за пірсом усіх зустрічає пелікан, який тероризує людей і не дає поїсти.

На острові чудово збереглася колоніальна архітектура, що нагадує про ті давні часи.

Також тут є низка фортифікацій та оборонних об’єктів.

З найвищої точки відкривається чудова панорама на острів, звідки добре видно Дакар.

Деякі райони взагалі чудово відновлені. Навіть не подумав би, що Африка може бути такою.

Гарна точка. Рекомендую відвідати, якщо будете у цих краях.

***

Пляжний район Йоф (Yoff)

У Дакарі я поселився у гестхаусі в престижному районі Йоф. Це північна частина міста, що межує з гарним довгим пляжем, який навіть притягує серферів. Там я після довгої перерви нарешті знову зустрів іноземців.

А в день мого вильоту заселився навіть українець. Ігор також активно подорожує світом. Це була дуже приємна випадковість.

Взагалі я взяв собі за правило останні дні активних подорожей проводити у спокої, щоб просто відпочити й пригадати, як усе було. Пляж для цього – чудове місце.

Обожнюю таким чином завершувати мандрівки, просто насолоджуючись тим, що є, без будь-якої гонки.

Під кінець спокійно взяв таксі й поїхав по справжньому автобану у новий сучасний аеропорт, спостерігаючи за новобудовами успішної африканської країни.

***

РЕЗЮМЕ

Якщо хочете поїхати у справжню чорну Африку, але ще не готові до випробувань, знайте: Сенегал – цілком нормальний варіант як на початок. Тим більше, візу тут можна отримати по прильоту, що є рідкістю для африканських країн.