Еквадор – подорож до центру Землі

Я давно мріяв потрапити в Еквадор. Зрештою, під час мандрівки Південною Америкою план був доїхати саме сюди. Але так сталося, що діставшись Перу, нам було уже досить. Тож полетіли відразу в Каліфорнію.

Цього ж разу ми виділили два тижні лише на одну країну. І я можу з впевненістю сказати таке. Якщо у вас є можливість потрапити лише в одну країну Південної Америки, то це повинен бути Еквадор, який став моєю 115 відвіданою країною.

Чому так? Дивіться у відео і читайте у статті. Ось відео з першої частини мандрівки.

А це вже друге відео…

Далі стаття і безліч фоток з описом всієї мандрівки…

***

Переліт

Незважаючи на те, що Еквадор знаходиться відносно далеко, дістатися туди доволі просто. Лише одна пересадка в Амстердамі і KLM доставляє вас на інший кінець світу.

Особисто ми летіли у класі Econony Comfort, що передбачає більше місця для ніг. Тому весь переліт пройшов непомітно.

До речі, сам факт пересадки в Нідерландах може стати приємним бонусом. Рекомендую переглянути окрему статтю і відео про те, чим зайнятися у Нідерландах, якщо у вас лише одна доба.

Летіти на захід завжди зручніше. Тож після кількох фільмів, невеличкого сну та ще кількох келихів вина ми потрапили на інший континент.

Еквадор є для нас безвізовою державою. Тож миттю пройшли паспортний контроль та сіли у таксі, водій якого нас уже чекав з табличкою – Orest Zub. Перше, що бачимо – класні дороги.

***

Карта

Перед початком розповіді, подаю карту нашого пересування.

***

Кіто (Quito)

Швидше за все ви чули, що Кіто є найвищою столицею у світі, центр якого розкинувся на висоті понад 2000 метрів над рівнем моря. Це відразу відчувається по прибутті в аеропорт.

До слова, найбільше місто Болівії, Ла Пас, знаходиться на 4000 метрів, хоча столицею країни фактично є Сукре. Тому після перельоту варто два-три дні проходити акліматизацію.

Історичний Центр (Centro Historico) 

Ми поселилися в колоритному готельчику в історичному центрі міста.

Вікна з кімнати виходили відразу на одну із центральних площ.

Тут же знаходиться один із пересадкових транспортних вузлів. Довжелезні автобуси їздять по виділених смугах і зупиняються на спеціально облаштованих зупинках з контрольованими входом і виходом.

Просто чудова альтернатива традиційному метро, хоча перша гілка підземки у Кіто теж будується.

Центральна частина Кіто входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО. До речі, саме центр Кіто і Кракова стали першими об’єктами, що були внесені до списку ЮНЕСКО ще у 1978 році. Це один із найкраще збережених архітектурних ансамблів у всій Америці.

Історичний центр величезний. Тут просто колосальна кількість різноманітних площ, кожна з яких має свою атмосферу. Навіть історичним містам Мексики до цього далеко.

Те саме стосується і церков. Як не крути, а іспанські конкістадори знали толк в архітектурі.

А по околицях видніються постійно засніжені вулкани. На один із них ми також поїдемо. Але про це згодом.

На особливу увагу заслуговують місцеві ринки та їжа.

Можу з впевненістю сказати, що латиноамериканська їжа гірських народів (Еквадор, Перу, Болівія) є однією з моїх улюблених. Вони чудово поєднують картоплю, кукурудзу, кислуваті спеції, а також морепродукти з Тихого океану, який зовсім неподалік.

Окрім власне історичної частини у Кіто є багато на що дивитися. Зокрема, тут нові сучасні багаті райони.

І не зовсім благополучні, що радше нагадують одну велику фавелу. Ну, майже, як у Бразилії.

Але загалом усе норм.

***

Кабельна Дорога (Teleferico) 

Одним із найцікавіших занять є можливість піднятися по кабельній дорозі (!) на пагорб, що височіє над містом. Буквально за 20 хв з 2800 ви опинаєтеся на висоті 4000 метрів.

Гондоли оснащені кріпленнями для велосипедів. І це є одна із найкращих точок у світі для даунхілу. Хоча непідготовлені люди тут спортом сильно не позаймаються, адже на такій висоті уже добряче вставляє.

Мені якраз пригадалося Антіплано в Болівії чи сходження на вулкан Тейде на Канарах. Якщо хочете відчути себе старим і безсилим, можете також спробувати. Тож залишається берегти енергію та сили і просто гойдатися на гойдалці, насолоджуючись навколишніми пейзажами.

***

Центр Землі (Mitad del Mundo) 

Ще однією атракцією, яку не можна пропустити, є своєрідний центр Землі. Сама назва Еквадор походить від цього. Сам екватор проходить по північній околиці Кіто, де облаштований цілий меморіальний парк.

Там же в сучасній споруді цілком символічно знаходиться головний офіс співдружності південно-американських держав.

Але, якщо бути дуже точним, то лінія екватора проходить за кількасот метрів поряд з цим місцем. Трішки північніше від основної локації є чудовий музей Intinan, на території якого ви, фактично, можете стати однією ногою на північну півкулю, а іншою – на південну.

Окрім самої можливості опинитися в такому місці, в музеї пояснюється низка фізичних процесів Земної кулі, проводиться демонстрація того, в якому напрямку закручується воронка води у різних півкулях. Також кожен охочий може спробувати поставити яйце на одну грань таким чином, щоб жодна зі сторін не переважувала.

Детальніше про це все дивіться у першій частині відео про Еквадор.

Додам, що я уже побував свого часу на Екваторі в Уганді. Хоча там все не настільки репрезентативно. Загалом затриматися у Кіто вартує щонайменше на три дні. Як бачите, тут є чим зайнятися. Але треба їхати далі.

***

Вулкан Котопаксі (Cotopaxi)

Більшість країни стоїть на так званому Кільці Вогню. Це сейсмічно активна гірська територія суші навколо Тихого Океану. Саме тому тут безліч вулканів та постійні землетруси. Чого лише вартувало побачити виверження вулкану у Гватемалі.

Тож, звичайно, і в Еквадорі є багато вулканів. Багато з них висотою понад 5000 метрів і деякі добре видно зі столиці. Мабуть, найвідомішим з них є вулкан Котопаксі, оскільки на його території облаштовано національний парк і туди легко дістатися.

Біда лише у тому, що зазвичай з обіду небо затягує хмарами. Тож, аби дістатися на вулкан зранку, ми винайняли авто і переночували в сусідньому до гори містечку Латакунга (Latacunga).

Коли я побачив це з вікна нашого номера, у мене перехопило подих.

Ну, що ж. Давайте під’їдемо ближче. Вау…

Насправді складно передати відчуття, коли бачиш таке диво природи.

Висота вулкану Котопаксі становить 5897 метрів. Фактично доїхати на авто можна десь до 4400, звідки уже починається складне технічне сходження. Але наше авто і самопочуття почали барахлити на 4200 і довелося спускатися вниз.

У будь-якому разі візит сюди став одним із найяскравіших вражень на цілу мандрівку.

По дорозі назад ми ще зустріли ламу…

… та місцеву жіночку, яку ми люб’язно підвезли у місто.

Несподіванкою став стукіт у правому колесі, коли ми виїхали на трасу. В результаті почало сильно дригати кермо. Тож довелося заїхати на місцеву СТО.

Виявилося, що від їзди по гірських дорогах розвалився підшипник. Три години – і ми все поміняли.

А на вечір уже в темряві почали спускатися у напрямку Амазонії.

***

Амазонія

Баньйос (Banos) 

Основним перевалочним пунктом і популярною зупинкою на шлях з гірського плато Анд в низини Амазонії є містечко Баньйос. Ось таку картину я побачив з самого рання, прокинувшись у готельчику.

Як і наш Трускавець, Баньйос – відомий місцевий бальнеологічний курорт. Тож сюди приїжджають багато людей поніжитись у різноманітних СПА. Звичайно, і ми не могли відмовити собі у такій втісі.

А загалом це самодостатнє приємне містечко, що вартує уваги одного чи двох днів.

Поїхали далі. Спускаємося все нижче. Фауна починає змінюватися та з високогірної стає все більше подібною до екваторіальної.

Неподалік знаходиться колосальний водоспад, що вражає своїми масштабами. Такий струмінь води бачив хіба на Ніагарі в Канаді. Навіть Ігуасу на кордоні Бразилії та Аргентини не має такого напору.

А ще приємно вразила доступність такого незвичайного місця. Вхід всього 2 долари. Водночас, подібне в Африці коштує десятки.

***

Палора (Palora)

Взяли курс на містечко Палора, куди нас запросили знайомі. Тож проклали маршрут і поїхали за рекомендацією навігатора. Дорога потроху ставала все більше та більше провінційною.

Та в результаті ми вперлися у річку, через яку була лише ось так переправа.

Найцікавіше те, що maps.me тут показує міст, а google – поромну переправу.

Довелося повертатися і в результаті робити гак майже 100 кілометрів. У будь-якому разі це була чудова нагода насолодитися місцевими красотами безкрайньої Амазонії.

А також подивитися на Анди з низовини.

Уже в темряві дісталися до міста, де зустрілися з сім’єю мого товариша Габріеля, який уже понад 10 років проживає у Львові.

Палора є успішним містом. У навколишніх фермах вирощують унікальний фрукт – Пітайя, ще відоме як Драконовий фрукт.

На відміну від класичних пітайя, що можна побачити у багатьох екзотичних країнах, тутешній плід є напрочуд солодким і користується великим попитом у світі. Місцеві фермери експортують фрукти у США, Китай і Західну Європу. І не одна сім’я зробила на цьому великі статки.

Родичі Габріеля також працюють в цьому бізнесі. Його кузен також навчався у Львові та чудово говорить українською мовою. До речі, значно краще за багатьох українців.

Окрім ферм, нас повели в чудовий Amuntai лодж, що знаходиться в самісінькому серці джунглів.

Насправді небагато є таких туристичних місць, що настільки інтегруються з природою. Зокрема, дістатися у лодж можна лише підвісним мостом. Навколо території тече річка, що встигає навіть пройти невеликі пороги, де можна гарно повеселитися і просто чудово провести час.

Надзвичайне місце.

Провівши день з колегами, ми поїхали далі низинною частиною Амазонії у напрямку Кіто. Але так вийшло, що єдину трасу перекрили місцеві індіанці, які протестували проти будівництва у цих краях гідроелектростанції.

Нам нічого не залишалися, як переночувати в сусідньому селі, підкоригувати плани і наступного дня повернутися назад у Кіто тією ж дорогою, якою приїхали. Добре, що ми були на авто і мали розв’язані руки.

***

Узбережжя Тихого Океану (Pacifico)

У зв’язку із блокуванням дороги, довелося підкоригувати плани. Тож вирішили швидше повернути автомобіль та відразу поїхати на узбережжя. Взяли нічний автобус та дісталися містечка Пуерто Лопес (Puerto Lopes), де місцеві рибалки уже привезли вранішній улов.

Такого марліна ми також якось вполювали в Пуерто Ескондідо, Мексика.

***

Ісла де ла Плата (Isla de la Plata)

Цей острів ще називають бюджетними Галапагосами, оскільки дістатися можна човном з Пуерто Лопес, а ціла поїздка обійдеться всього лиш у $45. Скажімо, кількаденний візит на Галапагоси включно з перельотом і екскурсіями легко потягне на $1000.

В той же час на Ісла де ла Плата збереглася самобутня природа. Тож ми взяли екскурсію та сіли у човен.

Подорож океаном триває майже годину і по дорозі нам пощастило побачити декілька китів, які грайливо вистрибували з води. Це було щось неймовірне.

Ближче до острова нас зустріли черепахи та безліч рибок, які просто їли у мене з рук капусту.

Але справжньою кульмінацією стала віч-на-віч зустріч з блакитноногими олушами.

Ареал розселення цих птахів поширюється на деякі прибережні острови Тихого океану. Вони гніздяться просто на землі та живуть парами. А те, як вони ходять заслуговує окремої розповіді. Це просто треба побачити. Дивіться в другому відео про поїздку в Еквадор.

Ось це так візит. Ніколи не думав, що вдасться пережити подібний досвід.

***

Монтаніта (Montanita)

Останнім часом, плануючи подорожі, я почав виділяти собі декілька останніх днів для простого спокою. А може це старість? У будь-якому разі задум такий, щоб десь впасти перед зворотнім вильотом, заповільнитися та нікуди не спішити.

В Еквадорі ідеальним місцем для цього є серферське містечко Монтаніта, що уже має всю необхідну інфраструктуру та втіхи сучасної цивілізації.

Тут ми знайшли класний хостел якраз у тому стилі, що шукали. І просто зависали собі декілька днів, відповідаючи на мейли і закриваючи ділові справи, на які не зважали впродовж подорожі.

А ще від’їдалися і ласували різними місцевими смаколиками.

Десь так і варто закінчувати активну пригодницьку подорож.

***

Гуаякіль (Guayaquil) 

Це найбільше місто країни та основний порт. Оскільки рейс KLM фактично летить по колу Амстердам – Кіто – Гуаякіль – Амстердам, я вирішив, що є сенс повертатися саме звідси і таким чином не треба було повертатися знову у столицю. Тож останню ніч ми провели тут.

Гуаякіль виявився дуже симпатичним сучасним містом з чудово облагородженою набережною.

Тут теж є доглянутий історичний центр…

… але основна цікавинка – колоритний район Лас Пеньяс (Las Penas), що розкинувся на одному пагорбі поряд з центром.

На самій горі знаходиться маяк…

… звідки відкривається чудовий вигляд на місто.

Саме ця фотографія класно ілюструє Еквадор, який нам вдалося побачити. Ніде у Південній Америці ви не знайдете такого різноманіття на настільки компактній території, як в Еквадорі.

***

РЕЗЮМЕ

Лише тут фактично протягом одного дня можна з узбережжя океану піднятися високого в гори і потім знову спуститися вниз, але уже в долину екваторіальних лісів Амазонії.

А ще це відносно бюджетний напрям. Ось наші витрати за два тижні мандрівки:

$343 – оренда авто, включно з ремонтом поломки
$103 – таксі й громадський транспорт
$246 – проживання
$154 – ресторани
$85 – харчі в магазинах
$57 – інші покупки
$52 – випивка
$145 – екскурсії та вхідні квитки
$15 – інші витрати
Разом = 1 200 USD

А от переліт звичайно кусається. Стандартна ціна на KLM з Києва у Кіто і назад виходить ~1400 $, хоча навіть з того ж самого Берліну чи Амстердаму я бачив ціни також на KLM в районі 500-600 $, що вже цілком норм. Треба дивитися і шукати найкращі варіанти. 

В будь-якому разі щиро рекомендую Еквадор, як чудовий напрям для багатогранної мандрівки. Впевнений, тут кожен знайде для себе чим зайнятися.

Повертаючись назад, ми знову зупинилися на ніч в Нідерландах, і далі уже на рейсі Амстердам-Київ так вийшло, що поряд сидів давній колега Андрій Бас, який також вертався на зі Штатів.

До речі, з Андрієм та ще десятком друзів ми свого часу ішли на круїзі через Атлантику і потім ще два тижні подорожувати Бразилією. Ось це так зустріч. Можливо, наступного разу десь пересічемося саме з вами. Хто зна ?