Я відвідав уже понад 100 країн та виробляв десятки віз у різноманітні держави. Але ще жодного разу не опинявся в подібних обставинах. Мова йде про реальний стан візової політики України і те, наскільки ми “відкриті до світу”.

Як Почесний Амбасадор Львова та громадянин, якому небайдужа доля нашої країни, просто не можу залишатися осторонь такої ситуації. А справа ось в чому… (переглянути відео)

А далі текстова версія, якщо комусь зручніше читати…

***

Приблизно півтора роки тому до мене через сайт (ukraine-travel-secrets.com), яким я займався ще у 2012 році, написав  Мохамед. Він представився громадянином Судану, який народився в ОАЕ і навчається в Новій Зеландії, та повідомив, що збирається із батьком у подорож Центральною Європою. 

Його батько, Осман, навчався у Львові в медичному університеті у 1970-х роках.

Тож їм би дуже хотілося потрапити до нашого міста, оскільки з тим часом пан Осман пов’язує найкращі роки свого життя. А наразі пан Осман працює лікарем в Абу-Дабі та живе в Об’єднаних Арабських Еміратах з 1979 року.

(Зверніть увагу на місто отримання диплому та мови спілкування)

Спочатку вони звернулися по візу в посольство України в Абу-Дабі. Там їм відповіли, що швидше ніж за два тижні візи не буде, оскільки така процедура. Пан Осман окремо відмітив про зверхнє ставлення співробітників нашого консульства до відвідувачів консульства.

Тож вони забрали паспорти, розраховуючи отримати візу в Україну протягом самої подорожі в одній із сусідніх європейських держав, оскільки підтискали терміни. Згодом Мохамед написав, що їх відшили у Відні й Кракові представники наших консульських установ. Тож батько з сином на орендованому авто відвідали Будапешт, Відень, Прагу, Краків, Варшаву і Гданськ. Але в Україну так і не потрапили. 

*** 

Перший візит

Трохи пізніше Мохамед написав, що збирається приїхати до Львова з дружиною і двома дітьми. Тож, згідно з вимогами чинного законодавства, я зробив і нотаріально завірив запрошення та надіслав оригінали кур’єрською службою. 

Обом дали візу. Хоча за жінку до мене телефонували представники СБУ та розпитували, як ми знайомі та чи гарантую я, що вони покинуть територію нашої держави у заявлені строки. 

Зрештою в грудні 2018 року Мохамед з дружиною і двома дітьми відвідали Львів, Славське та Київ. Він був приємно вражений побаченим та пообіцяв повернутися наступного року з батьком. 

***

Візовий квест

Ще з кінця літа цього року ми почали планувати візит Мохамеда та його батька Османа до Львова. Тож я знову виробив запрошення і надіслав у Нову Зеландію та ОАЕ відповідно.

Десь за тиждень, відразу після отримання документів, пан Осман подав документи і ще за тиждень отримав відмову, чим, звичайно, був дуже розчарований.

Причина: нездатність підтвердити мету перебування в Україні

В той час я повернувся з Еквадору і написав у посольство України в ОАЕ е-мейл такого змісту:

 

Я громадянин України (паспорт ХХХХХХ)
Проживаю за адресою: Львів, просп. ХХХХХХ
Номер телефону: ХХХХХХХХ
.
А також я Почесний Амбасадор Львова, 
онлайн підприємець, блогер і мандрівник.
.
Ось мій офіційний сайт – https://openmind.com.ua/  
та публічна фб сторінка – https://www.facebook.com/orest.zub/
.
СПРАВА
.
26/09/2019 ваше консульство відмовило у наданні візи моєму гостеві Osman Mahgoub Sulieman Mohamed (паспорт ХХХХХ).
Пан Осман є громадянином Судану, який навчався у Львівському Медичному Університеті у 1970-x рр, а більшість свого життя проживає в ОАЕ. 
В додатку знаходяться його диплом навчання, моє запрошення, аплікаційна анкета на візу і ваша відмова (файли, що починаються на 1).
.
Варто зазначити, що пан Осман уже намагався потрапити в Україну два роки тому, коли подорожував Європою.
Але йому це не вдалося зробити при тому, що він разом із сином побував у Польщі, Чехії, Угорщині та інших країнах Центральної Європи. 
.
Минулого року до мене приїздив його син з дружиною і двома дітьми.
Син, Mohamed Osman Mahgoub Suliman (ХХХХХХХ), зараз навчається у Новій Зеландії. 
.
Його дружина, Ayat Azhari Mohamed Abdelrahman, ХХХХХХ, і двоє дітей отримували візи минулого року у вашому консульстві. Паспорт дружини і наші спільні фото з сином зі Львова додаю.  
.
ПРОХАННЯ
.
Батько і син хочуть ще раз приїхати до Львова на початку цього грудня. Все відповідно до мого запрошення, яке я зробив і надіслав згідно з вимогами законодавства.
Батько уже в похилому віці і це унікальна нагода побачити місто своєї молодості. Будучи інтелігентними людьми, їм дивно опинитися у такій ситуації. І це явно не допомагає нам з вами покращувати імідж України у світі.
.
Будь ласка, прошу посприяти пану Осману в отриманні візи до України. Його син натомість буде подаватися через консульство України у Сіднеї. Зі свого боку гарантую опікуватися моїми гостями тут на місці. 
.Якщо у вас є будь-які додаткові до мене питання, ось мій мобільний ХХХХХ.  Оскільки я часто подорожую, то краще контактувати на what’s app. Також я постійно доступний по мейлу. 
.
Дуже сподіваюся на вирішення цього питання і оперативну відповідь.

 

Наступного ранку до мене особисто зателефонував консул України в ОАЕ (чим я був приємно вражений), пояснивши, що відмову дали у Києві, та запропонував подати апеляцію. 

Тож пан Osman подав апеляцію, але знову отримав відмову з поясненням, що рішення приймається у Києві. 

***

У пошуках правди

На цьому наш герой уже втратив віру, що колись потрапить в Україну. Але, як Почесний Амбасадор Львова, та небайдужий громадянин, я не можу цього так просто лишити, адже мова йде про репутацію нашої країни. З боку це виглядає, наче повний абсурд. 

Тож я звернувся напряму в МЗС із листом подібного змісту, як зверху, та поясненням всієї ситуації. Протягом тижня не було жодної відповіді. Тож я зателефонував у візовий відділ (+380442381749). 

З’ясувалося, що на офіційну пошту cons_vvp@mfa.gov.ua від мене нічого не надходило. Тоді, перебуваючи на лінії, я спробував продублювати лист з інших мейлів. Але це не дало жодного результату. 

Далі співробітниця візового відділу написала мейл мені, який надійшов. Я відписав у відповідь, але у скриньці МЗС нічого не з’явилося. Це якась магія. 

Зрештою мені запропонували надіслати мейл на загальну пошту cons@mfa.gov.ua і зателефонувати на +380442797361. Але там ні слуху ні духу. Виходить патова ситуація. Тож мені нічого не лишалося, як перейти в публічне поле. 

*** 

РЕЗЮМЕ

Я дуже сподіваюся, що це відкрите повідомлення побачить хтось з МЗС чи посадова особа, котра може зрушити описану справу із мертвої точки. Ми говоримо про Ukraine NOW і те, що Україна відкрита до світу. Але по факту живемо в таких от реаліях.

 

Що, на мою думку, варто змінити, аби це виправити: 

 

1) Перш за все надати візу пану Осману та його сину Мохамеду

Поїздка Мохамеда та Османа запланована на початок грудня. З 10 по 27 листопада я перебуватиму в мандрівці Західною Африкою і не зможу займатися цими питаннями. Тож дуже сподіваюся, що нам все ж таки вдасться владнати це непорозуміння до 10 листопада і наші гості врешті зможуть відвідати Україну. 

 

Далі в перспективі:

2) Відмовитися від необхідності пред’являти оригінал запрошення при подачі документів на візу. Нехай вже нотаріус це завіряє, але для чого змушувати людей пересилати папірець через весь світ. 

До слова паралельно з усією цією історією запрошення Мохамеду загубилося по дорозі до Нової Зеландії. Тож мені довелося знову бігати до нотаріуса і надсилати документ кур’єрською експрес-службою. 

Ось скільки коштувала лише ця процедура: 

  • 500 грн – нотаріально завірене перше запрошення
  • 1000 грн – пересилка однією кур’єрською службою (яка загубила запрошення)
  • 500 грн – нотаріально завірене друге запрошення
  • 2500 грн пересилка другою кур’єрською експрес-службою.

Лише це коштувало 5500 грн (220 $)

А ще надіслати документи з Окленду у посольство в Сідней – 80 $. Ну і, звичайно, сплатити візовий збір – 70 $

В результаті українська віза виходить – 380 $. За ці гроші у Новій Зеландії можна придбати тур-пакет на Фіджі. І, власне, багато хто плюне і саме так зробить. 

Михайло Федоров та Дмитро Дубілет, вам привіт. Рекомендую додати до ваших реформ по диджиталізації та зменшенню паперообігу і цей процес теж.

 

3) Визнавати Шенгенські візи і давати можливість громадянам, яким потрібна віза, відвідувати Україну за умови, що у них є Шенгенська віза. 

Це нормальна світова практика. Скажімо, таким чином, маючи американську візу, я потрапив у Беліз, а коли Шенген для нас був ще візовим, то більшість Балканських країн можна було відвідати при наявності Шенгенської візи.

 

4) Створити Міністерство Туризму

На державному рівні туризмом в Україні займається Департамент туризму та курортів, що є незначним органом в структурі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

Враховуючи, що на туризм припадає ~10$ світового ВВП, а Україна має значний потенціал у цій сфері, вважаю нам варто мати окреме міністерство, яке займатиметься такими справами. Скільки разів я бував на різних міжнародних туристичних виставках, практично завжди український стенд – один із найскромніших.

Уся країна втрачає купу грошей через те, що не використовує свій туристичний потенціал, хоча туризм може бути однією з найприбутковіших індустрій. Зокрема, Львів довів, що це можливо.

*** 

І на завершення

У такій принизливій ситуації опиняється багато людей, котрі бажають відвідати Україну і в результаті усі ці перепони просто відбивають найменше бажання до нас приїхати, що явно працює не на користь репутації України, яка і так добряче підірвана. 

Наразі пан Осман уже не розраховує потрапити до Львова, але я сподіваюся на співпрацю дипломатичних колег і маю надію, що ця неприємна ситуація вирішиться sensu stricto, а весь лід зрушиться у глобальному плані. 

Ось що написав мені Мохамед в останньому повідомленні у what’s app.

Цитую:

Ну що ж, друже. Сподіваюся з цього буде якийсь результат. Якщо не для нас, то принаймні для інших людей, які хочуть побачити нові місця. Я вважаю, що Україна загалом та Львів зокрема мають великий туристичний потенціал.
.
Боснія пережила жахливу громадянську війну, але зараз це одна із найбільш відвідуваних країн для людей з ОАЕ та інших держав Перської затоки. Так само з Азербайджаном та Грузією.
.
Я думаю, вони витрачають багато коштів на медійне представлення та створюють сприятливі візові умови навіть для іноземних резидентів у країнах Перської затоки, як ми. Наприклад, ми можемо відвідати Грузію без візи, оскільки постійно проживаємо в ОАЕ.
.
Сподіваюся твоя стаття зверне увагу на те, що варто змінити підхід офіційних органів до таких чесних туристів, як ми.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: