Зима 2019-2020 видалася напрочуд малосніжною, а краще сказати без снігу взагалі. У попередніх «польотах у вирій», тобто тривалих мандрівках різними екзотичними країнами взимку, я сумував за снігом. А тепер і самому доводиться, вже перебуваючи в Україні, його шукати.
Тож, натрапивши на пропозицію туру від «Злови Момент» на гірськолижний курорт Тетнульді, що у Сванетії, Грузія, вирішив спробувати. І це було правильним рішенням. Що з того вийшло, дивіться у цьому відео.
***
А далі розписую в статті, а також ділюся цінами та рибними місцями.
Сванетія є найвіддаленішим та найвисокогірнішим регіоном Грузії. Для туризму вона відкрилася після реформ Саакашвілі. Тобто, мова йде лише про останню дюжину років. Ось де вона знаходиться на карті країни.
Можете собі лише уявити який тут колорит. І починається все з…
***
Добирання
Найкращою точкою прильоту є місто Кутаїсі, де знаходиться база лоукостів. Таким чином, сюди без проблем можна добратися з пересадками у польських містах, куди відповідно літають WizzAir та RyanAir з України.
Ми ж летіли в Кутаїсі напряму із Мемінгема, Німеччина, оскільки тиждень до того перебували в Альпах, про що згодом також розповім. А поверталися уже до Львова через Катовіце.
Кутаїсі – це звичайне грузинське містечко, по якому чітко видно, що Радянський Союз залишив глибоку рану в історії та архітектурі цієї країни.
Хоча приємно вразила ось ця футуристична будівля, яка збудована для Парламенту Грузії за ініціативи Саакашвілі. Але, на жаль (чи на щастя), після зміни влади парламент знову повернувся у Тбілісі. Тож цей витвір мистецтва наразі стоїть без діла просто посеред поля.
Варто сказати, що більшість рейсів у Кутаїсі прибувають після обіду. Тож є сенс зупинитися у місті на першу ніч. Ми прилетіли опівночі, коли вся група уже укомплектувалася. Переночували в одному затишному гестхаусі та зранку вирушили в путь двома автомобілями Toyota Rav 4, що нам приготував Олег із «Злови Момент».
***
Дорога у Сванетію
Незважаючи на те, що відстань до Местії, основного міста Сванетії, становить всього 250 км, закладати варто цілий світловий день. По-перше, дорога і справді цікава, тож швидше за все ви будете пару разів зупинятися, щоб просто зробити фото. По-друге, взимку це непростий шлях і їхати по горах варто дуже обережно.
Перші сто кілометрів проходять низовиною, але далі дорога починає потроху дряпатися на Кавказ. Першою цікавинкою є колосальна Інгурська ГЕС, що знаходиться майже на кордоні з Абхазією. Дивно, що сюди так легко пускають, адже це і справді режимний об’єкт.
Ну, а далі уже починаються серпантини, стає холодніше, а засніжені вершини просто нависають над головами.
За тих дві години в дорозі ми уже всі перезнайомилися і виявилося, що абсолютно всі учасники групи читають мій блог, чим я був приємно здивований. А дехто навіть є учасником ОМБІЗ Картелю, найкориснішої бізнес-спільноти УАнету.
Дорога довго петляє серпантинами, оминаючи поодинокі напівживі села.
Інкоди видно місця зсувів ґрунту. Ось свіженький якраз перед нами розчищають.
Ближче до Местії, що знаходиться на висоті ~1500 метрів над рівнем моря, уже дуже сніжно, що аж може замести дорогу.
Але ми безпечно і вчасно доїхали до міста, акурат перед заходом сонця, поселившись у комфортний готель, в якому провели наступні п’ять ночей.
***
Местія
Местія є найбільшим містом (містечком) Сванетії з населенням 2500 тис осіб та історично-культурною столицею регіону. Зараз це фактично ворота у Сванетію, хоча раніше сюди було добратися не так вже й просто, адже дорога вела по численних перевалах і Местія була фактично останнім містом, куди можна було дістатися. А відповідно і найбільш захищеним. Тому століттями правителі Закавказзя зберігали тут свої скарби.
Місто фактично підпирає основний Кавказький хребет і лежить на висоті 1500 м.н.м.
Прогулявшись вуличками, можна побачити, що Местія потроху перетворюється на курорт.
Але роботи попереду ще дуже багато.
Хоча змін за останні роки було і так немало. Ось, наприклад, будівля відділення поліції.
А це районний суд.
Щороку сюди приїжджають все більше та більше відвідувачів. Переважно це шукачі пригод із країн східної Європи. Ми постійно зустрічалися з поляками, чехами, литовцями, ну, і звичайно, українцями, яких тут, мабуть, найбільше. Вечорами всі зависають у численних ресторанах, попиваючи вино під акомпанемент традиційної грузинської музики з танцями.
***
Гірськолижний курорт Тетнульді
Якою б цікавою не була Местія, більшість людей приїжджають у Сванетію заради гір. Влітку це походи в гори, а взимку – катання на лижах та сноуборді. Буквально пару років тому тут відкрили сучасний курорт Тетнульді, що знаходиться в підніжжі однойменної гори.
Варто зазначити, що до нижньої станції підйомника від центру Местії ще 15 кілометрів шляху, який доведеться долати щодня догори і вниз. А це щонаймене плюс пів години в кожен бік. Хоча, зважаючи на місцеві красоти, в цьому нема жодих проблем. Це трохи довше ніж з центру Славського проїхатися на Тростян.
Гірськолижний комплекс Тетнульді оснащений всією сучасною інфраструктурою. Тож ні з орендою спорядження, ні з харчуванням або медичною допомогою тут немає жодних проблем. Навіть відразу після Австрії я не відчув значного пониження у класі, як, наприклад відбувається на багатьох курортах України.
Крісельні підйомники також зручні та приємні, які всюди в Європі.
А ще нам неабияк підфартило з погодою. Протягом усіх п’яти днів перебування у Сванетії світило сонечко. На щастя, снігопад пройшов якраз за два дні до нашого приїзду, тож можна було сповна насолодитися катанням по цілині.
Ось як виглядає схема трас цілого курорту.
Верхня станція знаходиться на висоті понад 3100 м. н.м. Добиратися туди доводиться трьома підйомниками, але це абсолютно вартує того пейзажу, що відкривається навкруги та довжелезного спуску.
Декому навіть і цього мало, тож вони піднімаються ще вище, де далі продовжують свій шлях по типу бек-кантрі (див. відео з Чорногори).
Ну, а коли хочеться відпочити, то всюди є можливість посмакувати свіжої грузинської їжі.
Денний абонемент на всі підйомники у високий сезон коштує всього 40 ларі (350 грн), а решта цін можете побачити на цьому фото.
Просто неймовірне місце. Щиро рекомендую.
***
Ушгулі та верхня Сванетія
Ви, мабуть, зауважили на деяких фотографіях цікаві вежі, що стеляться вздовж міжгірських долин. Так ось це особливість Сванетії. Ці вежі споконвіків відігравали важливу роль в буденному та політичному житті регіону.
Зазвичай в оборонних цілях будують фортеці або оточують місто муром. Але свани напрочуд горді та не готові підкорятися якимось іншим правителям. Тому фактично майже кожна сім’я будувала свою власну фортецю.
І найцікавіше, що це не лише в якійсь одній долині чи кількох селах. Мова йде про цілий регіон. Мені здається, що таких веж у Сванетії може бути понад тисячу.
Окрасою цілої Сванетії є високогірне селище Ушгулі, що внесено до списку ЮНЕСКО. Воно знаходиться на висоті понад 2200 м.н.м. і є найвисокогірнішим населеним пунктом Європи, де цілорічно проживають люди.
Але у зв’язку з такою особливість, добратися туди не так вже й просто. Доволі часто дорога завалена снігом або зсувами грунту. Але нам пощастило і по численних серпантинах ми добралися до цього місця.
Мене аж тіпнуло, коли я побачив це на горизонті.
Протягом багатьох років така картинка крутилася у мене в голові. І ось ми тут – в Ушгулі. Це Чажаші (Chazhashi), середня частина селища з найбільшою концентрацією сванських веж, деякі з яких і доcі використовуються у господарських цілях.
Трохи нижче знаходиться Муркмелі (Murqmeli).
А вище – Жібіані (Zhibiani), над яким нависає Шхара, найвища гора Грузії – 5 193 м.н.м.
Незважаючи на сонячну погоду, температура опустилася до -10 градусів. Добре, що мене зігрівала Мартуся своїми обіймами, а також чудові речі від Турбат – українського бренду туристичного спорядження. А саме: зимові штани, пухова куртка, контактні рукавиці, а також шапка, яку я зняв для фото.
Всю цю красу та ексклюзивність складно передати словами. Після відвідання 120 країн, я не пригадую чогось подібного. Найближчим може бути північний регіон Беніну в Африці, де ще збереглися численні типові для тієї місцевості будинки фортифікаційного типу.
А височіє над усім цим досі чинна церква, що також була і фортецею свого часу.
Складно повірити, але тут і досі живуть люди, хоча здається, наче час просто зупинився.
Я довго ще буду згадувати про подорож у це магічне місце та неймовірно вдячний Олегу та Оксані за те, що запропонувати поїхати сюди, хоча подорож в Ушгулі і не була передбачена у програмі гірськолижного туру в Сванетію.
***
РЕЗЮМЕ
Грузія беззаперечно є одним із найцікавіших туристичних напрямків, куди доволі легко і дешево дістатися. Місцеві ціни – одні з найнижчих у світі, їжа – одна із найсмачнішої, люди – одні з найприємніших, а краєвиди – одні з найзахопливіших.
Якщо збираєтеся у Грузію взимку чи влітку, то щиро рекомендую звернутися за допомогою по організації незабутньої мандрівки до моїх колег «Злови Момент», які спеціалізуються по цій країні. Успіхів та вдалих мандрів 🙂
